Справа № 606/499/25
28 липня 2025 року м.Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Ромазан Л.С.,
за участі секретаря судового засідання Будз М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань Теребовлянського районного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.03.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферту) №08.03.2024-100000919, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 6 000 грн. строком на 42 дні зі сплатою відсотків у розмірі 1.35% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату подання позову (02 квітня 2025 року) утворилась заборгованість у розмірі 8703.18 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5634. 00 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 2169.18 грн., комісії в розмірі 900 грн.
На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №08.03.2024-100000919 від 08.03.2024 в розмірі 8703.18 грн, а також судові витрати.
Ухвалою судді Теребовянського районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.
У судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр» не з'явилась, однак у позовній заяві просила проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, з приводу ухвалення заочного рішення не заперечила.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про день та час слухання справи неодноразово повідомлявся у встановленому законом порядку, зокрема шляхом надіслання на поштову адресу за його зареєстрованим місцем проживання повісток про виклик до суду, які повернулись на адресу суду із відміткою про відсутність адресата. Крім того, судом додатково вживались заходи повідомлення відповідача ОСОБА_1 через офіційний веб-сайті судової влади України, шляхом розміщення оголошення про виклик останнього до суду. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подав.
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки проти заочного розгляду справи не заперечив позивач.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 08.03.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №08.03.2024-100000919 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору, що є невід'ємною частиною договору, які підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е256.
Відповідно до п.2.2 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця; заявка сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
За цим договором кредитодавець зобов'язався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти (п. 3.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).
Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах, які встановлюються у заявці і яка є невід'ємною частиною даної оферти (п.3.3 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).
Відповідно до п.4.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-62ХХ-ХХХХ-9036.
Відповідно до п.1-4 Заявки позичальнику надано кредит у розмірі 6000 грн строком на 42 дні з дня його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 18.04.2024.
Черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту.
Згідно з пунктами 7-9 Заявки денна процентна ставка встановлена у розмірі 1.35 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Також позичальник, укладаючи договір, погодився на встановлену кредитотавцем комісію, пов"язану з наданням кредиту, яка складає 900 грн. і розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні та обліковується в день видачі кредиту одноразово.
Пунктом 10 Заявки передбачено наступний графік платежів: проценти, розраховані вищевказаним способом за черговий період, сплачуються в останній день чергового періоду, кількість платежів зі сплати процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються проценти. Сума кредиту у розмірі 6000 грн сплачується трьома платежами не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у розмірах: 1-3 платіж у розмірі 3152.56 грн., комісія сплачується 1 платежем не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: 1 платіж у розмірі 900 грн.
08.03.2024 відповідач ОСОБА_1 акцептував пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) №08.03.2024-100000919 від 08.03.2024, з якою попередньо уважно ознайомився, про що свідчить його електронний підпис НОМЕР_1 , проставлений у відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору (кредитної лінії) №№08.03.2024-100000919 від 08.03.2024.
ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 6 000 грн., перерахувавши кошти в безготівковій формі на картковий рахунок НОМЕР_2 через платіжну систему «Liqpay», що стверджується квитанцією № 2434874725 від 08.03.2024.
Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи кредитний договір №08.03.2024-100000919 від 08.03.2024, укладений між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з Правилами надання коштів у позику, подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору шляхом проставляння електронних цифрових підписів сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог законодавства між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч.1 ст.526, ч.1 ст.527, ч.1 ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-який час.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором №08.03.2024-100000919 від 08.03.2024 виконало у повному обсязі.
Разом з тим, з довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №08.03.2024-100000919 від 08.03.2024, вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 02.04.2025 становить 8703.18 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5634. 00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 2169.18 грн., комісія в розмірі 900 грн.
Проценти за користування кредитом нараховані відповідачу за період з 08 березня по 18 квітня 2024 року за процентною ставкою 1.35% за один день, що складає 3402 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом.
29 березня 2024 року відповідачем була проведена часткова сплата за кредитним договором у розмірі 1500 грн.
Відповідно до ч.4,5 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вказані норми Закону набрали чинності 24 грудня 2023 року.
Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", зокрема, у п.17 Прикінцевих та перехідних положень передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %".
При цьому, відповідно до п.2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, максимальний розмір денної процентної ставки з 24 грудня 2023 року не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладені до набрання чинності Законом України № 3498-ІХ: протягом перших 120 днів - 2.5 % (до 22 квітня 2024 року включно), протягом наступних 120 днів - 1.5% (до 20 серпня 2024 року), починаючи з 241 дня 1% (з 21 серпня 2024 року).
Оскільки договір між сторонами укладено 08 березня 2024 року, тобто після набрання чинності відповідних положень Закону України "Про споживче кредитування", кредит надано на придбання товарів (робіт, послуг), тобто є споживчим, тому положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у порядку, передбаченому ч.5 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" у розмірі не більшому, ніж 1%.
Отже, заборгованість відповідача за нарахованими відсотками, виходячи із денної проецетної ставки 1% за період з 08 березня 2024 року по 18 квітня 2024 року становить 2520 грн.
Однак, оскільки позивач просить стягнути із відповідача заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 2169.18 грн., суд приходить до висновку, що підлягає стягненню саме заявлений позивачем розмір заборгованості за процентами за користування кредитом.
Враховуючи те, що позивачем надано кредит, а відповідач не виконує умов щодо його повернення у повному обсязі, а виконав лише частково на суму 1500 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 8793.18 грн., а також на підставі ст. 141 ЦПК України понесених та документально підтверджених судови витрат - 2422.40 грн. судового збору.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №08.03.2024-100000919 від 08.03.2024 в сумі 8703.18 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - в розмірі 5634. 00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 2169.18 грн., комісія в розмірі 900 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2422.40 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса місце знаходження: вул. Саксаганського, 133-А м. Київ, 01032.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.С.Ромазан