Справа № 605/300/25
Іменем України
29 липня 2025 рокум.Підгайці
Суддя Підгаєцького районного суду Тернопільської області Лелик О.М., розглянувши матеріали, які надійшли з сектору поліцейської діяльності №2 відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, працездатного, не працевлаштованого, не одруженого, особи з інвалідністю ІІ групи, учасник бойових дій, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 08.07.2025 року о 15:07:00 в с.Голгоча, вул.Центральна керував транспортним засобом Honda DIO без д.н.з. з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху
В судовому засідані ОСОБА_1 вину визнав, щиро розкаявся, просив врахувати, що він УБД, а також просив розтермінувати сплату штрафу.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 279 КУпАП ці обставини встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.
Розглянувши справу на підставі досліджених доказів орган (посадова особа) відповідно до ст.283 КУпАП виносить постанову.
Щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП вважаю, що така кваліфікація є невірною та її дії необхідно перекваліфікувати із ч.2 ст.130 КУпАП на ч.1 ст.130 КУпАП з наступних підстав.
Щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 , то необхідно зазначити, що частиною 2 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті 130 КУпАП.
Так, працівниками поліції долучено до матеріалів справи постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 07 лютого 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП.
Кваліфікуючою ознакою ч. 2 ст. 130 КУпАП є «повторність», визначення якої надається у ч. 1 ст. 32 КК України, а саме: «повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу».
Таким чином, для кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 130 КУпАП необхідно встановити, що зазначена особа раніше, протягом року, притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а свідчити про це може лише наявність постанови суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у період з 08.07.2024 до 08.07.2025. Така постанова в матеріалах справи відсутня.
Так, у матеріалах справи, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №385288, є постанова Лановецького районного суду Тернопільської області від 07 лютого 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП, однак для кваліфікації повторності вона була діюча до 07.02.2025 року.
Вина ОСОБА_1 у скоєному правопорушенні стверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №385288 від 08.07.2025, згідно якого ОСОБА_1 08.07.2025 року о 15:07:00 в с.Голгоча, вул.Центральна керував транспортним засобом Honda DIO без д.н.з. з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі відмовився, визнавальними показання ОСОБА_1 , відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебуває з ознаками алкогольного сп'яніння (порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці), рапортом працівників поліції, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів/арк.спр.4/, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції./арк.спр.5/.
Як вбачається з матеріалів справи №605/300/25, підставою для зупинення ОСОБА_1 було те, що керував транспортним засобом без державної реєстрації, чим порушив п.2.1.а. Правил дорожнього руху про що складено відповідну постанову серії ЕНА №5174058 від 08.07.2025, яка не оскаржувалася в установленому законом порядку /арк.спр.3/.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проходження до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов'язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження обстеження.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №385288 від 08.07.2025 такий оформлений відповідно до положень ст. 256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідає вимогам діючого законодавства, і він є складеним та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджує подію і обставини правопорушення, дані якого узгоджуються з іншими доказами у справі, достовірність та допустимість яких не викликає сумнівів.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
При обранні міри адміністративного стягнення враховуються обставини та характер правопорушення, ступінь провини та дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, стягнення є засобом впливу на свідомість правопорушника і головна його мета виховання порушника, формування у нього законослухняної поведінки, у зв'язку із чим своєчасне застосування заходів стягнення за адміністративні правопорушення є засобом запобігання суспільно небезпечних діянь.
На виконання вимог ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, яке відноситься до грубих порушень ПДР України як таке, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників; особу правопорушника, ступінь його вини.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 не встановлено.
Враховуючи особу ОСОБА_1 , обставини справи вважаю, що до нього необхідно застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом.
У відповідності до ст.304 КУпАП, питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.
Згідно ч.2 ст.301 КУпАП, відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» - за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Враховуючи майновий стан та відомості про особу правопорушника, клопотання ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови, суддя дійшла висновку, що наявні законні підстави для розстрочки виконання постанови про накладання адміністративного стягнення строком на 6 місяців.
Відповідно до п. 9, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» необхідно звільнити ОСОБА_1 як особу з інвалідністю ІІ групи та учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 30.11.2023.
Керуючись ст. 130,283, 284 КУпАП, п. 9, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суддя -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) в доход держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п.9, 13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».
Строк пред'явлення до виконання три місяці з дня постановлення постанови.
Розстрочити виконання цієї ж постанови від 29.07.2025 року справа №605/300/25 (провадження № 3/605/158/2025) про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. строком на 6 місяців зі сплатою штрафу рівними частинами до 20 числа кожного місяця: по 2 833,34 (дві тисячі вісімсот тридцять три гривні 34 копійки ).
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її постановлення.
Суддя: О. М. Лелик