Справа № 946/5811/25
Провадження № 1-кс/946/1555/25
29 липня 2025 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого відділення № 1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна, -
У провадженні відділення № 1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025162150001062 від 27.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 26.07.2025 до ЧЧ ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо прийняття заходів до невстановленої особи, яка 26.07.2025 приблизно о 18:00 годині, перебуваючи на вул. Курортна в с. Приморське Ізмаїльського району Одеської області, здійснила на нього наїзд транспортним засобом марки «Opel», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », в результаті чого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження.
Вищевказані відомості 27.07.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162150001062 від 27.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та розпочато досудове розслідування.
В ході огляду місця події 26.07.2025, за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Приморське, вул. Курортна, виявлено та вилучено: автомобіль марки «Opel» моделі «Zafira», сірого кольору, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », власником якого є, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_5 , під керуванням ОСОБА_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ключі від транспортного засобу марки марки «Opel» моделі «Zafira».
Постановою слідчого відділення № 1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області від 27.07.2025 вказане майно визнано речовими доказами та передано на зберігання на майданчик відділення поліції № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області та до камери зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, що розташоване за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Кілія, вул. Миру, 60.
Як посилається слідчий в своєму клопотанні, враховуючи, що вказані вище речі мають значення речових доказів у кримінальному провадженні та необхідні для призначення та проведення відповідних експертиз, виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно.
Слідчий та прокурор про час та місце розгляду клопотання були повідомлені належним чином, однак в судове засідання не з'явились, в клопотанні зазначили про розгляд справи без їх участі.
Власник майнав судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
В силу ст. 107 КПК технічні засоби фіксування процесу не застосовувалися.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 237 КПК України при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження. Частиною 7 цієї ж статті визначено, що вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Як передбачено п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається, в тому числі, з метою збереження речових доказів. Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально - протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, а також зважаючи на те, що вилучені вищевказані предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, та незастосування арешту щодо цього майна може призвести до зникнення, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.170 - 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого відділення № 1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль марки «Opel» моделі «Zafira», сірого кольору, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », власником якого є відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_5 , яким користувався ОСОБА_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та ключі від транспортного засобу марки «Opel» моделі «Zafira», сірого кольору.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня проголошення або отримання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1