65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2033/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройся, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ РЕЙЛ» (65062, Одеська обл., м. Одеса, Гагарінське плато, буд. 5; код ЄДРПОУ 44353832)
про стягнення 2 370,36 грн,
Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ РЕЙЛ» про стягнення 2 370,36 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що протягом травня, червня та липня 2024 року для Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ РЕЙЛ» на станцію Ладижин регіональної філії «Одеська залізниця» прибували вагони №№ 58553124, 95272670, 95223608, 95226676, 58527011, 95783320, 95840781, 95841680, 95186839, 24479081, 24210049, 24478620, 24210072, 24210031, 24210213, 24596637, 52543030, 26003194, 52542719, 24057630, 24478760, 24552325, 24210148, 24596702, які залізницею були затримані у зв'язку із зайнятістю фронту навантаження вагонами відповідача на під'їзній колії ТОВ «Вінницька птахофабрика» філія «Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів».
Зазначає, що доставлені залізницею на станцію Ладижин вагони відповідач мав прийняти та забрати на під'їзну колію, проте, як вбачається з повідомлення начальника станції Ладижин (лист від 01.05.2024) несвоєчасне забирання з колій станції одержувачем вагонів, які прибували на адресу відповідача, призвело до ускладнення роботи станції. Зауважує, що станційні залізничні колії не є місцем безкоштовного зберігання та простою власних вагонів, а несвоєчасне забирання вагонів є порушенням вимог ст.ст. 46, 125 Статуту залізниць України.
Вказує, що у зв'язку із затримкою вагонів з вини відповідача, згідно пункту 8 Правил зберігання вантажу було складено акти загальної форми ГУ-23 із зазначенням часу початку та закінчення затримки вагонів, а в подальшому сформовано накопичувальні картки форми ФДУ-92. За вказане порушення позивачем нараховано відповідачу збір за зберігання вантажу в кількості 24 вагони на суму 1 975,30 грн, який відповідач сплачувати відмовився.
Пояснює, що розрахунок суми збору за зберігання проведено відповідно до роз'яснень Головного комерційного управління АТ «Укрзалізниця» від 20.09.2011 № ЦМ-8/775, від 04.11.2011 № ЦМ-8/922 щодо Порядку розрахунку збору при зберіганні вантажів при застосуванні різних за значенням коригуючи коефіцієнтів до Збірника тарифів або різних за розміром ставок зборів відповідно до статті 36 Статуту залізниць України.
Крім того, з посиланням на положення Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 26.03.2009 № 317, позивач наголошує, що ставки тарифів, плати і зборів, що містяться у цьому Збірнику, є базовими та визначені без урахування податку на додану вартість. Тому, нараховану суму збору за зберігання вантажу позивач заявляє до стягнення з урахуванням 20% ПДВ.
Ухвалою від 28.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2033/25, задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами, запропоновано сторонам скористатися процесуальним правом на подання до суду заяви по суті справи (відзиву, відповіді на відзив та заперечень), встановлено відповідні строки.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідач правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду про відкриття провадження у справі на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ РЕЙЛ» - 65062, Одеська обл., м. Одеса, Гагарінське плато, буд. 5.
Однак, судова кореспонденція повернулася до суду з відмітками пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1- 5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).
За приписами ч.ч. 1, 4, 9 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням вищевикладеного, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи, враховуючи що суд виснує про можливість відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
27.11.2023 ТОВ «СКАЙ РЕЙЛ» в порядку, встановленому ст. 634 ЦК України, направило Акціонерному товариству «Українська залізниця» заяву № 44353832/2023-0001 від 27.11.2023 про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 (Договір в редакції оприлюднено 30.04.2024, вводиться в дію 01.05.2024). Заява підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 27.11.2023.
27.11.2023 АТ «Українська залізниця» направило ТОВ «СКАЙ РЕЙЛ» інформаційне повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-44353832/2023-0001 від 27.11.2023, яким Позивач засвідчив прийняття Відповідачем пропозиції (акцепт) укладення договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача 3832, платника 8243325 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. Повідомлено також, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.
Частина 1 ст. 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 610, 611 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.
За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (ч. 1 ст. 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Уклавши його у спрощеній формі, сторони набули низку прав та зобов'язань.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до пунктів 2, 3 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, та інших актів законодавства України. Відповідно до статті 5 Статуту залізниць України, до компетенції Міністерства інфраструктури України віднесено затвердження нормативних документів на підставі Статуту залізниць України, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
За статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно з пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 липня 2002 року за № 567/6855, акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
За приписами пункту 9 Правил зберігання вантажів факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Згідно п. 3.1. Договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Абзацом 2 пункту 64 Статуту залізниць України визначено, що для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії. Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (абзаци 1, 4 пункту 71 Статуту залізниць України).
19.07.2023 між регіональною філією «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та філією «Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів» товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька птахофабрика» було укладено договір (тимчасова угода) №03-58/28(23) від 19.07.2023 про подачу та забирання вагонів на під'їзну колію (надалі - Договір №03-58/28 (23)).
Також, 03.04.2024 між ТОВ «СКАЙ РЕЙЛ» (Вантажовласник) та ТОВ «Вінницька птахофабрика» (Підприємство) було укладено Письмову Угоду №2 (далі - Письмова угода), яка погоджена начальником залізничної станції Ладижин Шевченківського регіону служби роботи станцій регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця».
Письмова Угода містить, зокрема, наступні умови:
п.1: Підприємство надає згоду на подавання (забирання) на свою під'їзну колію та проведення вантажних операцій з вагонами, отримувачем або відправником яких по станції Ладижин виступатиме Вантажовласник, далі - Вагони Вантажовласника;
п.2: подача та забирання Вагонів Вантажовласника здійснюватиметься на умовах договору №03-58/28(23), термін дії з 31.07.2023 по 30.07.2024;
п.3: напрямок (фронт) подачі Вагонів Вантажовласника колія № 8;
п.4: рід вагонів та назва вантажу Вантажовласника лузга гранульована;
п.6: по прибуттю вантажу на станцію, Вантажовласник повідомляється по телефону моб. (068)6622143. Про час подачі вагонів на під'їзну колію та готовність вагонів до забирання після закінчення вантажних операцій, повідомлення передаються порядком встановленим договором.
Згідно п.4 Договору №03-58/28(23) про майбутню подачу вагонів Залізниця повідомляє Підприємство: за дві години до подавання вагонів на передавальну колію, агент комерційний станції Ладижин передає повідомлення прийомоздавальнику вантажу та багажу Підприємства по телефону №6-76-31.
Пунктом 5 Договору №03-58/28(23) визначено, що приймання, здавання вагонів проводиться: на колії №1 під'їзної колії. У разі подавання або забирання вагонів локомотивом Залізниці приймально здавальні операції виконуються на вантажних фронтах.
Відповідно до п.6 Договору №03-58/28(23) місткість вантажних фронтів і строки виконання вантажних операцій згідно Характеристики вантажних пунктів, Додаток №1.
Додатком №1 до Договору №03-58/28(23) визначено наступне: колія № 7, рід вантажу - лушпиння гранульоване, фронт одночасної подачі на колію № 7 складає 5 вагонів, термін виконання вантажних операцій в годинах на 1 вагон - 1,5 годин, термін виконання вантажних операцій в годинах на подану групу вагонів - 8,1 години; колія № 16, рід вантажу - лушпиння гранульоване, фронт одночасної подачі на колію № 16 складає 15 вагонів, термін виконання вантажних операцій в годинах на 1 вагон - 1,5 годин, термін виконання вантажних операцій в годинах на подану групу вагонів - 23,1 години.
Згідно з п.8 Договору №03-58/28(23) підприємство за цією угодою сплачує Залізниці: … за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; ... інші збори і плати згідно тарифного керівництва №1. Збори і плати вносяться: на умовах попередньої оплати через Єдиний розрахунковий центр АТ «Укрзалізниця».
Стаття 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами перевезення вантажів. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку з цим відповідного збору визначено "Правилами зберігання вантажів", затвердженими наказом Мінтранспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за № 866/5087.
Пункт 8 Правил зберігання вантажів встановлює, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.
Збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом, визначеним пунктом 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317.
Відповідно до статті 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Як свідчать матеріали справи, для ТОВ «СКАЙ РЕЙЛ» на станцію Ладижин регіональної філії «Одеська залізниця» прибували вагони, які залізницею були затримані у зв'язку з зайнятістю фронту навантаження вагонами останнього на під'їзній колії ТОВ «Вінницька птахофабрика» філія «Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів».
Так, протягом травня, червня, липня 2024 згідно залізничних накладних: №№ 00954, 00961, 00962, 00967, 00969, 03858, 03876, 03875, 01000, 39719828, 03033, 03035, 03039, 39753660, 39822762, 39753652, 05494, 05493, 05388, 05440, 05441, 05478, 05479, 05480 прибули вагони: №№ 58553124, 95272670, 95223608, 95226676, 58527011, 95783320, 95840781, 95841680, 95186839, 24479081, 24210049, 24478620, 24210072, 24210031, 24210213, 24596637, 52543030, 26003194, 52542719, 24057630, 24478760, 24552325, 24210148, 24596702. Дата прибуття вагонів на станцію Ладижин зазначена у графі 51 та графі 27 (імпортні накладні) накладних.
Відповідно до ст.6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
У відповідності до п.п.1.1.3 п. 1 розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги визначено, що рейковий рухомий склад (в т.ч. порожні вантажні вагони) є «вантажем на своїх осях».
Про прибуття даних вагонів на адресу ТОВ «СКАЙ РЕЙЛ» останньому було повідомлено працівником залізниці, що підтверджується відмітками у графі № 49 та в графі 35 (імпортні накладні) зазначених накладних (містить інформацію про дату і час повідомлення про прибуття вагонів, прізвище, ініціали працівника станції, який передав повідомлення, його електронно-цифровий підпис (ЕЦП). Одержання цих вагонів (вантажів) відповідачем підтверджується відмітками у графі № 53 та в графі 36 (імпортні накладні) вказаних накладних "Підтвердження одержання вантажу вантажоодержувачем" (містить відмітки, що зроблені уповноваженим працівником відповідача про підтвердження одержання вантажу, в тому числі його ЕЦП).
На станційних коліях станції Ладижин Одеської залізниці відбулась затримка вищевказаних вагонів з вини вантажоотримувача ТОВ «СКАЙ РЕЙЛ», які прибували на його адресу в зв'язку з зайнятістю фронту навантаження вагонами останнього, на під'їзній колії ТОВ «Вінницька птахофабрика», тому відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажу позивачем було складено акти загальної форми ГУ-23 (на час початку та закінчення затримки вагонів).
Працівниками залізниці було сформовані накопичувальні картки форми ФДУ-92, а саме: № 30052084 у сумі 711,30 грн.; № 31052086 у сумі 180,60 грн.; № 05062122 у сумі 271,20 грн.; № 03072515 у сумі 84,90 грн.; № 03072527 у сумі 84,90 грн.; № 03072529 у сумі 84,90 грн.; № 03072530 у сумі 84,90 грн.; № 09072787 у сумі 175,90 грн.; № 09072788 у сумі 74,10 грн.; № 09072789 у сумі 37,10 грн.; № 10072863 у сумі 23,60 грн.; № 10072864 у сумі 23,60 грн.; № 10072865 у сумі 23,60 грн.; № 10072866 у сумі 23,60 грн.; № 10072867 у сумі 23,60 грн.; № 10072868 у сумі 13,50 грн.; № 10072869 у сумі 13,50 грн.; № 10072870 у сумі 13,50 грн.; № 10072871 у сумі 13,50 грн.; № 10072872 у сумі 13,50 грн.
За вказане порушення Позивачем АТ «Укрзалізниця» на Відповідача ТОВ «СКАЙ РЕЙЛ» нараховано збір за зберігання вантажу в кількості 24 вагони на суму 1 975 грн. 30 коп.
Відповідно до п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
У відповідності до п.2.1 розділу 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги збір за зберігання рухомого складу на власних осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу.
Припис статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт", який кореспондується зі статтею 110 Статуту залізниць України, щодо обов'язку залізниці забезпечити збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а у разі незбереження вантажу - відшкодувати вартість за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, не звільняє вантажоодержувача від сплати збору за зберігання вантажів понад нормативний безоплатний термін зберігання. Підпункт 2.8 пункту 2 розділу 2 Тарифного керівництва №1 прямо визначає, що збір за зберігання справляється незалежно від плати за користування вагонами (контейнерами). Збір за зберігання вантажів, навіть якщо він збільшений начальником залізниці до двократного розміру, не є санкцією - мірою відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно статті 36 Статуту залізниць України, у разі виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.
Згідно п.2.2 розділу 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, при виникненні на станції ускладнень, пов'язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами (експедиторами), начальник залізниці має право збільшити ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру. Підвищена ставка вводиться після двох годин з моменту повідомлення одержувача про введення підвищеної ставки, але не раніше ніж через 24 години після закінчення терміну безоплатного зберігання.
Слід зазначити, що доставлені залізницею на станцію Ладижин вагони Відповідач мав прийняти та забрати на під'їзну колію. Як вбачається з повідомлення начальника станції Ладижин (лист від 01.05.2024) несвоєчасне забирання з колій станції Ладижин одержувачем вагонів, які прибували на адресу Відповідача, призводять до ускладнення роботи станції. Станційні залізничні колії не є місцем безкоштовного зберігання та простою власних вагонів, несвоєчасне забирання вагонів є порушенням вимог ст.ст. 46, 125 Статуту залізниць України.
Крім того, на станції Ладижин регіональної філії «Одеська залізниця» згідно Техніко-розпорядчого акту станції від 23.08.2020 (далі по тексту - ТРА) місця загального користування відсутні, що відображено також на схемі станції Ладижин.
Позивач пояснив, що розрахунок суми збору за зберігання проведено у відповідності до роз'яснень Головного комерційного управління АТ «Укрзалізниця» від 20.09.2011 № ЦМ-8/775, від 04.11.2011 № ЦМ-8/922 щодо Порядку розрахунку збору при зберіганні вантажів при застосуванні різних за значенням коригуючи коефіцієнтів до Збірника тарифів або різних за розміром ставок зборів відповідно до статті 36 Статуту залізниць України (далі - Порядок).
Позивачем надано розрахунки збору за зберігання рухомого складу на своїх осях за кожною накопичувальною карткою: від 30.05.2024 № 30052084; від 31.05.2024 № 30052086; від 05.06.2024 № 05062122; від 03.07.2024 № 03072515; від 03.07.2024 № 03072527; від 03.07.2024 № 03072529; від 03.07.2024 № 03072530; від 09.07.2024 № 09072787; від 09.07.2024 № 09072788; від 09.07.2024 № 09072789; від 10.07.2024 №№ 10072863, 10072868; від 10.07.2024 №№ 10072864, 10072869; від 10.07.2024 №№ 10072865, 10072870; від 10.07.2024 №№ 10072866, 10072871; від 10.07.2024 №№ 10072867, 10072872;
Отже, загальна сума збору за зберігання вантажу ТОВ «СКАЙ РЕЙЛ» на коліях загального користування ст. Ладижин становить 1 975 грн. 30 коп.
Вищезазначені накопичувальної картки форми ФДУ-92 підписані представником ТОВ «СКАЙ РЕЙЛ» із запереченням.
Оплачувати збір Відповідач відмовився, посилаючись на порушення позивачем вимог Правил перевезення вантажів та умов Договору.
При цьому, матеріалами справи підтверджено, що нарахування збору за зберігання вантажу на своїх осях позивачем здійснено у відповідності до Статуту залізниць України, Правил перевезення вантажів, Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.
Крім того, надані позивачем акти загальної форми мають підписи їх представників. У тих актах де представник відповідача відмовився ставити підпис, представниками позивача зроблена відмітка відповідно до підпункту 5, пункту 60 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 №147-Ц, жодна із сторін не має права відмовитися від підпису акта загальної форми. У разі не згоди із змістом акта сторона може викласти свою думку. У випадку відмови від підпису акта представників відправника (одержувача) акт підписується особами, що брали участь у його складанні. При цьому у акті робиться відмітка про пред'явлення акта на підпис представнику відправника (одержувача) та про його відмову від підпису акта. Ця відмітка також засвідчується підписами осіб що брали участь у складанні акта.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Загальною засадою цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.
Слід відзначити, що порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 904/7360/17.
Відтак, порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу».
Отже, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.
Відтак, обов'язковою передумовою для покладення на особу відповідальності за порушення зобов'язання є вчинення особою правопорушення у сфері господарювання та наявність вини особи, яка його порушила.
У господарському праві діє принцип вини зобов'язаної сторони, якщо не доведено протилежне. При цьому, за змістом ст. 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
З наведених вище норм права вбачається, що залізниця має право нарахувати плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу за період затримки вагонів з вини та в період перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника та в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Окрім того, суд враховує, що відповідач жодним чином не заперечив факт затримки вагонів та не спростував інформацію, зазначену в актах загальної форми.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №908/1795/19 при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Відповідно до п.5.1 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» облік використання коштів з особового рахунку ведеться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.
Відповідач не спростував доводів позивача, не надав доказів відсутності можливості прийняти спірні вагони, а також не довів наявність обставин, що могли б бути підставою для відмови у позові з огляду на положення ст.121 Статуту та п.16 Правил користування вагонами і контейнерами, згідно з якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких, згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини в несвоєчасному забиранні вагонів.
Документи, додані до позовної заяви, в сукупності повністю доводять вину відповідача в затримці вагонів та правомірність нарахування плати за користування, збору за зберігання.
В свою чергу, Відповідач не довів наявність визначених чинним законодавством обставин, які звільняють його від сплати спірних платежів.
Дослідивши розрахунки плати за користування вагонами, які здійснені Позивачем та додані до позовної заяви, суд дійшов до висновку, що вони є такими, що виконані у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, є обґрунтованими та арифметично правильними, а відтак, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до п.10 Розділу І Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги ТАРИФНЕ КЕРІВНИЦТВО № 1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2009 р. за № 340/16356, ставки тарифів, плати і зборів, що містяться у цьому Збірнику, є базовими та визначені без урахування податку на додану вартість.
Отже, сума збору за зберігання вантажу з урахуванням ПДВ становить 2 370 грн. 36 коп.
Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача плати за користування вагонами є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройся, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ РЕЙЛ» (65062, Одеська обл., м. Одеса, Гагарінське плато, буд. 5; код ЄДРПОУ 44353832) про стягнення 2 370,36 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ РЕЙЛ» (65062, Одеська обл., м. Одеса, Гагарінське плато, буд. 5; код ЄДРПОУ 44353832) на користь Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройся, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) 2 370,36 грн збору за зберігання вантажу, 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 28 липня 2025 р.
Суддя Р.В. Волков