Крижопільський районний суд Вінницької області
1-кс/134/405/2025
Справа № 134/1185/25
Іменем України
29 липня 2025 року селище Крижопіль
Вінницької області
Слідчий суддя Крижопільського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 дослідивши заяву ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , в порядку ст. 206 КПК України,
В провадження слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 стало відомо від матері ОСОБА_4 , уродженки м. Запоріжжя ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом третьої групи по око захворюванню, має статус ВПО №3216-003252369 від 23.04.2024 р., мешкає в АДРЕСА_1 ., що 15.07.2025 р., що приблизно о 06 год. 30 хв., в районі вул. Олега Кошового, в м. Козятин ОСОБА_3 , уродженець міста Запоріжжя, ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався на велосипеді в сторону базару. Його зупинили працівники поліції та ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого поза його волі забрали його разом з велосипедом до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 16.07.2025 р., ОСОБА_3 примусово було доставлено до Тульчинського району, селище Куниче, до військової частини № НОМЕР_1 , другого батальйону першої роти. У останнього незаконно вилучили всі його особисті речі в тому числі мобільний телефон. Зв'язок по теперішній час повністю відсутній. Коли була така можливість ОСОБА_3 дзвонив, то повідомляв що командири примушують надягати на нього військову форму, але після відмови виконувати злочинні накази ОСОБА_5 було, побито спочатку командиром, потім всією ротою. ОСОБА_5 постійно принижують його гідність, погрожують, катують. Життя та здоров'я ОСОБА_5 на разі у великій небезпеці.
Станом на 29.07.2025 р., зазначену особу утримують під вартою, без постанови слідчого судді про застосування запобіжного заходу, або вироку суду, що є грубим порушенням вимог ч. З ст. 29 Конституції України, та ст. 206 КПК України. Підставою для тримання зазначеної особи є - КУпАП : України, який не передбачає утримання особи більш ніж три години з моменту затримання.
Зазначені обставини прямо свідчать про незаконне утримання ОСОБА_3 , відсутність відповідної ухвали суду, перевищення сімдесят двох годин, перевищення трьох годин з моменту затримання.
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Запоріжжя, має вади зі здоров'ям, захворювання серця, поганий зір, носить лінзи. Не проходив строкову військову службу (не служив). Не приймав військову присягу. Мав звання «Рядового» лише формально. Визнаний нездатним до військової служби в мирний час, обмежено здатний в особливий період воєнного стану, згідно до переліку наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 р. Зокрема він з 1993 р., є хрещеним вісником свідком Єгови. У відповідності до ч. 4 ст. 35 Конституції України. У разі якщо виконання 1 військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінено альтернативною (невійськовою) службою.
На підставах викладеного, просить суд: зобов'язати уповноважених осіб, працівників ІНФОРМАЦІЯ_3, терміново доставити ОСОБА_3 до слідчого судді для з'ясування всіх обставин, встановити правові підстави законності затримання, та утримання останнього, направити ОСОБА_3 на медичний огляд, для встановлення ступню важкості нанесених останньому тілесних ушкоджень., після чого призначити відповідну експертизу для отримання висновку експерта в якому буде встановлено ступінь важкості нанесених ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, зобов'язати відповідальних осіб (посадових, уповноважених осіб) негайно звільнити особу ОСОБА_3 , якого незаконно утримують з 15.07.2025 р., по теперішній час у військовій частині АДРЕСА_2 , якого тримають незаконно, без рішення суду, або інших підстав.
Дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових відстав для відмови у відкритті провадження за цим клопотанням з огляду на наступне.
Так, відповідно до вимог п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.10 ч.1 ст.3 КПК України).
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України передбачено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно із ч.1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Як вбачається з матеріалів клопотання, заявник ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в порядку ст. 206 КПК України, в якому просить звільнити ОСОБА_3 , який незаконно утримується у військовій частині № НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 внаслідок затримання останнього працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
З аналізу ст. 206 КПК України можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Глава 18 КПК України, ст. 206 КПК України регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Із клопотання заявника ОСОБА_2 не вбачається, що правовідносини виходять із норм КПК України, водночас до клопотання не долучено жодних доказів того, що громадянина ОСОБА_3 незаконно затримано представниками органу державної влади чи службовими особами. Зі змісту клопотання не вбачається, що відносно ОСОБА_3 , здійснюється кримінальне провадження чи особа тримається під вартою в установі, перелік яких передбачено ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», крім того, в клопотанні не оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора.
Як вбачається із змісту клопотання у даному випадку має місце незгода заявника із діями посадових осіб ТЦК та СП, пов'язаними з мобілізацією.
Згідно норм кримінального процесуального законодавства ОСОБА_3 , не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст.206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що у разі порушення його прав чи інтересів, чи прав або інтересів ОСОБА_3 , службовими (посадовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_3 при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду або у даному випадку належним способом реагування на позбавлення особи волі, про що зазначає у скарзі ОСОБА_2 , є звернення до працівників правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана в порядку ст. 206 КПК України.
Згідно ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Так, ч.4 ст.304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданою скаргою.
Керуючись ст.2, 3, 9, 24, 26, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України.
Ухвала про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її постановлення.
Суддя