номер провадження справи 9/74/25
29.07.2025 Справа № 908/1389/25
м.Запоріжжя
За позовом: Приватного підприємства «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ», код ЄДРПОУ 45546442
до відповідача: Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№55)», ЄДРПОУ 08680075
про стягнення суми 117628,67 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без повідомлення (виклику) сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» про стягнення з відповідача: Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» суми 115200,00 грн основного боргу, суми 1728,00 грн інфляційного збільшення та суми 700,67 грн - 3% річних, всього - загальної суми 117628,67 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 12.05.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1389/25 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду 19.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1389/25, присвоєно номер провадження справи 9/74/25. Поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві. Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем зобов'язання за Договором купівлі-продажу № Г4/146-25 від 18.02.2025 щодо оплати товару на суму 115200,00 грн, який 18.02.2025 був переданий позивачем відповідачу за видатковою накладною. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3% річних. Позов обґрунтовано ст. 625 ЦК України та умовами договору.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, який прийнятий судом до розгляду (ухвала від 30.06.2025). Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, зокрема, про наступне. Відповідно до Статуту Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)», затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 21.09.2020 №3277/5, Підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України (Уповноважений орган управління), що здійснює управління ним безпосередньо або через міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань. Майно Підприємства (виробничі і невиробничі засоби, а також інші цінності) є державною власністю і закріплено за ним на праві господарського відання. Статутом Підприємства передбачено 256 видів діяльності, в тому числі: виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин та інші. Відповідач надає послуги оборонного призначення, є виробником та постачальником малопомітної перешкоди типу МПП та спірального бар'єрного рубежу типу «ЄГОЗА»; реалізує виконання ряду договорів, укладених з державними замовниками, такими як Міністерство оборонної промисловості, Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, Управління комунального господарства, Покровська міська рада, ВЧ НОМЕР_1 тощо. ПП «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» та ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» 18.02.2025 уклали Договір купівлі-продажу, предметом якого було постачання Покупцю товару - «Кілки сталеві» у кількості 1000 комплектів загальною вартістю 115200,00 грн. з ПДВ. Від імені Покупця договір підписувався попереднім в.о. директора ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №55» Гапоновим Сергієм Леонідовичем. Документи, які б підтверджували якість поставленого товару, позивачем надані не були. Відсутність підписаних актів приймання-передачі товару на виконання договору, сертифікату відповідності на товар свідчить про відсутність в момент постачання продукції будь-яких супровідних документів. Жодних розрахунків за вказаним договором відповідач не здійснював. Відповідач вважає, що договір купівлі-продажу укладений з порушенням вимог діючого законодавства, його зміст суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, відповідно, даний правочини є недійсним. На обґрунтування зазначеного відповідач, зокрема, посилався на укладання договору пов'язаними особами, вказуючи про наступне. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 28.03.2024 повноваження директора Приватного підприємства «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» виконує Мамонов Михайло Анатолійович. В той же час, Мамонов Михайло Анатолійович є співробітником ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №55», починаючи з 17.09.2019 року. Саме за його сприянням відбулось лобіювання укладання договорів на умовах, що є невигідними для відповідача, оскільки ціна продукції, яка є предметом договору купівлі-продажу є значно завищеною в порівнянні з ринковими цінами, запропонованими іншими Постачальниками. Із наведеного випливає зловмисна домовленість між колишнім керівником позивача та Мамоновим М.А., що мало наслідком привілейоване укладання договорів по завищеним цінам саме з Приватним підприємством «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ». Відповідач наголошує, що укладання договору купівлі-продажу по завищеним цінам є економічно невигідним, свідчить про нецільове витрачання коштів державного підприємства і, як наслідок, нарощування відповідачем штучно створеної кредиторської заборгованості. Договір укладено між пов'язаними юридичними особами, оскільки директор ПП «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» Мамонов М.А. на момент укладення договору перебував та досі перебуває у трудових відносинах з ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №55», тобто спірний договір направлено на реалізацію інтересів однієї особи, що протирічить вимогам ст. 238 ЦК України. Відповідно, правові підстави для виконання недійсного договору, в т.ч. сплата Покупцем (відповідачем) грошових коштів, відсутні, що має наслідком відмову у задоволенні позову. У відзиві в т.ч. зазначено, що факт укладання між Приватним підприємством «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» та Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» фіктивних договорів купівлі-продажу між пов'язаними особами, з метою завищення вартості закупленої сировини та заволодіння бюджетними коштами, в т.ч. у спірному договорі купівлі-продажу, має наслідком внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення №42024082020000025 за ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» в повному обсязі. Судові витрати, понесені Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» на правничу допомогу під час розгляду справи №908/1389/25 покласти на позивача.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, зокрема, про наступне. Виходячи зі змісту відзиву, відповідач не заперечує: факт укладення між сторонами договору, факт здійснення поставки товару позивачем у межах договору, вартість поставленого та отриманого товару в розмірі 115200,00 грн. Таким чином відповідач фактично визнає належне виконання позивачем умов договору, не висловлює жодних претензій щодо кількості, якості та обсягу поставленого товару, а також визнає факт його отримання на узгоджену суму. Станом на момент подання відповіді на відзив відсутні будь-які судові рішення, якими б було визнано недійсність договору. Відповідач стверджує, що договір нібито був укладений пов'язаною особою - ОСОБА_1 , і через це була встановлена завищена ціна товару. Проте, доводи не підтверджені доказами і не відповідають критеріям, встановленим Податковим кодексом України. Відповідач не надав жодних доказів, що підтверджують ані наявність контрольного пакета акцій чи вирішального впливу на органи управління підприємства, ані обставин фінансової залежності, ані рішення контролюючого органу ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №55», з якого виходить, що Мамонов М.А. здійснював фактичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи. Відповідач обмежився лише загальним посиланням на норми ПКУ, не навівши конкретних положень чи умов, на які він посилається. Щодо укладання договору за завищеною ціною, позивач зазначив, що ціна товару у договорі встановлена сторонами за їх вільним волевиявленням і відповідає ринковим умовам; обидві сторони - дієздатні суб'єкти господарювання мали право вільно погоджувати умови договору. Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, а також з огляду на відсутність будь-якого іншого документального підтвердження недійсності цієї угоди, висновки відповідача не можуть бути визнані судом обґрунтованими. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, суд
18 лютого 2025 року між Приватним підприємством «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» (Продавець, позивач у справі) в особі заступника директора Морозової Олени Олександрівни та Державним підприємством «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» (Покупець, відповідач у справі) в особі в.о. директора ОСОБА_2 був укладений Договір № Г4/146-25 купівлі-продажу (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця продукцію, іменовану далі - Товар, а саме: кільце сталеве, одинця виміру - комплект, у кількості 1000, ціна за одинцю товару (без ПДВ) - 96,00 грн, загальна вартість товару без ПДВ - 96000,00 грн, ПДВ - 19200,00 грн, всього з ПДВ - 115200 грн. Сума договору: 115200,00 грн з ПДВ, в ціну товару входять усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені стосовно товару (п.п. 1., 2.1. ,2.2 Договору).
Згідно з п.п. 3.1., 3.2., 4.1. Договору, постачання товару здійснюється Покупцем власним автотранспортом у 14 денний строк з дня отримання заявки від Покупця. Датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність покупця, що підтверджується відповідними документами (накладними). Відвантаження продукції здійснюється на умовах стовідсоткової попередньої оплати.
В п.п. 5.1 Договору визначено, що якість придбаного по даному Договору товару повинна відповідати чинним стандартам (ДСТУ), технічним умовам і повинна бути підтверджена відповідним сертифікатом якості, походження та висновками контрольно-аналітичної лабораторії.
Відповідно до п. 7.1 та п. 7.2 Договору, приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6» та «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7». У випадку виявлення невідповідності кількості, якості, упакування, маркування вимогам Держстандарту та іншої нормативно-технічної документації, зобов'язаний забезпечити належне збереження товару і негайно викликати представника Продавця для участі в подальшому прийманні товару.
Всі суперечки, які виникають між сторонами при виконанні цього договору або у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів та пред'явлення письмових претензій, а у випадку неможливості їх вирішення - в Господарському суді (п. 10.1 Договору).
Згідно з п. 11.1 Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2025 року.
Матеріали справи свідчать, що за видатковою накладною № 30 від 18.02.2025, яка підписана сторонами та скріплена печатками, Постачальник (позивач) передав, а Покупець (відповідач) прийняв товар - кільце сталеве, кількість - 1000, загальною вартістю 115200,00грн.
У зв'язку з тим, що Покупець - ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» не здійснив оплату за отриманий товар, позивач звернувся з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/1389/25.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
З положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України слідує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України, ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (до ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
В ч.ч. 1-3 ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 689 ЦК України).
В ч. 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст. 693 ЦК України).
З положень ч. 1 ст. 530 ЦК України слідує: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В ч. 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як встановлено судом вище, за видатковою накладною № 30 від 18.02.2025 позивачем був поставлений відповідачу товар, обумовлений Договором купівлі-продажу №Г4/146-25 від 18.02.2025 за погодженою сторонами ціною, на загальну суму 115200,00 грн з ПДВ.
Відповідач факт отримання товару за вказаною видатковою накладною не заперечив.
В пункті п. 4.1 Договору визначено, що відвантаження продукції здійснюється на умовах стовідсоткової попередньої оплати. Проте, як зазначив позивач у позові, на час передачі товару Покупцю грошові кошти на оплату товару на рахунок Продавця не находили; зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідач не виконав. Відповідачем протилежного не доведено.
В силу приписів ст. 692 ЦК України покупець в будь-якому разі зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.
Згідно з п. 3.2 Договору, датою поставки товару, є дата, коли товар був переданий у власність Покупця, що підтверджується відповідними документами (накладними).
Таким чином, надані позивачем докази підтверджують факт поставки товару відповідачу на загальну суму 115200,00 грн, який відповідач прийняв, що є підставою для здійснення оплати отриманого товару на вказану суму.
Посилання відповідача на те, що позивачем не були надані супровідні документи, які б підтверджували якість поставленого товару, а також на відсутність підписаних актів приймання-передачі товару є необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано доказів повідомлення позивача щодо настання обставин (невідповідності якості, упакування тощо) відповідно до умов пункту 7.2 Договору, не надано доказів складання акту про відсутність документів, що засвідчують якість продукції, як то передбачено п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7.
Крім того, як було зазначено вище, товар був поставлений за видатковою накладною, що не суперечить умовам Договору.
Стосовно посилання відповідача на недійсність Договору купівлі-продажу, який, за його твердженням, укладений пов'язаними особами на невигідних для відповідача умовах, за завищеними цінами на товар, суд зазначає, що відповідач не надав належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України на обґрунтування своєї позиції.
В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Відповідач, посилаючись на підпункт 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України, не надав жодних доказів пов'язаності сторін Договору № Г4/146-25 від 18.02.2025, зокрема, через володіння 25% і більше корпоративних прав чи акцій іншої особи, через контроль над її органами управління (призначення виконавчих органів чи більшості складу колегіального органу), через фінансову залежність (сума позик або фінансової допомоги від однієї особи стосовно іншої перевищує власний капітал більше ніж у 3,5 рази) або через родинно-сімейні зв'язки між особами, як то визначено в підпункті 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Крім того, Договір № Г4/146-25 купівлі-продажу від 18.02.2025 укладений Приватним підприємством «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» в особі заступника директора Морозової Олени Олександрівни.
Щодо зазначення відповідачем про те, що факт укладення фіктивних договорів купівлі-продажу між пов'язаними особами (Мамоновим М.А.) з метою завищення вартості закупленої сировини та заволодіння бюджетними коштами, в т.ч. за спірним договором купівлі-продажу, має наслідком внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024082020000025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, то відповідний факт може бути підтверджений лише вироком суду в кримінальному провадженні.
Належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми основного боргу за отриманий товар відповідач суду не надав. Доказів виконання зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар у заявленому до стягнення розмірі матеріали справи не містять.
На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 115200,00 грн основного боргу є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, позивачем також заявлені до стягнення з відповідача сума 1728,00 грн інфляційних втрат за період прострочення: березень 2025 та сума 700,67 грн - 3% річних за період прострочення з 18.02.2025 по 02.05.2025.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Факт порушення відповідачем грошового зобов'язання з оплати товару підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що їх здійснено правильно, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 1728,00 грн інфляційних втрат та суми 700,67 грн 3% річних підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах.
На підставі усього вищевикладеного позовні вимоги задовольняються судом у повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№55)», ЄДРПОУ 08680075 (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Металістів, буд. 1) на користь Приватного підприємства «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ», код ЄДРПОУ 45546442 (0113, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 29) суму 115200 (сто п'ятнадцять тисяч двісті) грн 00 коп. основного боргу, суму 1728 (одну тисячу сімсот двадцять вісім) грн 00 коп. інфляційних втрат та суму 700 (сімсот) грн 67 коп. - 3% річних.
Стягнути з Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№55)», ЄДРПОУ 08680075 (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Металістів, буд. 1) на користь Приватного підприємства «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ», код ЄДРПОУ 45546442 (0113, м. Київ, вул.Коновальця Євгена, буд. 29) суму 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 29.07.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва