61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
29.07.2025 м. Харків Справа №905/141/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,
розглянувши справу №905/141/25
за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул. Батумська, буд. 11)
до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 252 351,51 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
Суть спору: Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (АТ «А-Банк», позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 (ОСОБА_1, відповідач) про стягнення 252 351,51 грн, з яких 151 840,55 грн - заборгованість за кредитом, 45 650,04 грн - заборгованість за процентами, 43 860,92 грн - заборгованість за винагородою, 1 000 грн - штраф (фіксована складова), 10 000 грн - штраф (змінна складова).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором від 16.03.2021 №20.79.0000000142.
Ухвалою від 29.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином шляхом розміщення відповідного повідомлення на сайті суду в порядку ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» з урахуванням його місцезнаходження 87503, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Київська, буд. 11, корп. 1, кв. 22.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» затверджений відповідний Перелік, відповідно до якого територія м.Маріуполь Маріупольської міської територіальної громади з 21.05.2022 і по теперішній час віднесена до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.
За інформацією Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеною на офіційному вебсайті (https://offices.ukrposhta.ua), відділення в м. Маріуполь Донецької області тимчасово не функціонують, а тому пересилання поштової кореспонденції до м. Маріуполь Донецької області наразі є неможливим.
Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
З огляду на викладене, відповідач є таким, що повідомлений про розгляд справи належним чином.
Додатково електронний примірник ухвали від 29.05.2025 направлений на адресу електронної пошти відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отриманий ним, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Крім того, господарським судом здійснено спробу передати відповідачу телефонограму за телефонним номером 098 210 58 40, що зазначений в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак встановити зв'язок не вдалось.
Слід зазначити, що ухвала від 29.05.2025 розміщена в ЄДРСР, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст. 4 ЗУ «Про доступ до судових рішень»), та відповідач мав можливість ознайомитись з нею у цьому реєстрі.
Враховуючи, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд судової справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, спір вирішено за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
На підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України 29.07.2025 господарським судом підписано рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
У відповідності до вищезазначених приписів законодавства, 16.03.2021 між АТ «А-Банк» (банк) та ФОП ОСОБА_1 (позичальник) укладений кредитний договір №20.79.0000000142, за умовами якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А.1. цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2. цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим договором терміни. Строковий кредит надається банком в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням (п.1.1. договору).
Відповідно до п.А.1. договору вид кредиту - строковий кредит, п.А.2. ліміт цього договору - 200 000 грн на фінансування поточної діяльності, п.А.3. термін повернення кредиту - 15.03.2024. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток №1 до цього договору).
Згідно з п.4.7. договору у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню. Банківський день - день, у який банківські установи України відкриті для проведення операцій з переказу грошових коштів з використанням каналів взаємодії з НБУ.
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами, у частині п.4.4. цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в іншій частині - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (п.п. 6.1, 6.2 договору).
Додатком № 1 до договору є графік погашення, в якому визначено термін повернення частини кредиту та сплати процентів за відповідний розрахунковий період; розмір частини кредиту, що підлягає поверненню у відповідну дату; суму процентів, що підлягає сплаті у відповідну дату; суму комісійних винагород. Згідно з цим графіком розмір щомісячного платежу (включає кредит, проценти, комісію (винагороду)) складає 9 138,96 грн, який сплачується 16-ого числа місяця (з 16.04.2021 по 16.02.2024), та 9 138,72 грн - 15.03.2024.
У відповідності до умов кредитного договору банком перераховано ФОП ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 200 000 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR.17115197.29885.64999 від 16.03.2021.
Отже, позивачем доведений факт видачі ФОП ОСОБА_1 кредиту в сумі 200 000 грн.
У свою чергу відповідно до банківської виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 16.03.2021 по 10.02.2025 останньою частково сплачено заборгованість за кредитом у сумі 48 159,45 грн, за процентами в сумі 34 886,98 грн та комісією в сумі 17 759,08 грн, усього в загальній сумі 100 805,51 грн.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У п.А.3. договору сторони визначили термін повернення кредиту 15.03.2024, проте відповідач графіку погашення кредиту не дотримувався, щомісячні платежі сплачував несвоєчасно.
Суд констатує, що станом на момент звернення позивача з цим позовом до суду (18.02.2025) строк повернення кредитних коштів (15.03.2024) настав. Кредитні кошти банку позичальником повернуті частково в сумі 48 159,45 грн. Заборгованість за тілом кредиту складає 151 840,55 грн.
Суд також бере до уваги, що ФОП ОСОБА_1 31.07.2023 припинила здійснювати підприємницьку діяльність та втратила статус фізичної особи-підприємця, про що вчинено запис №2010020060004000716.
Водночас обов'язок ОСОБА_1 повернути отримані від позивача кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у зв'язку із втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинився.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №20.79.0000000142 від 16.03.2021 за кредитом у сумі 151 840,55 грн.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в сумі 45 650,04 грн, які нараховані за період з 16.03.2021 до 15.06.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з п. А.6. договору за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день. (п. А.8. договору).
Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується (п. 4.11. договору).
Суд зауважує, що нарахування банком процентів за користування кредитом після граничного строку повернення кредитних коштів (15.03.2024) є неправомірним.
У постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду навела висновок про те, що припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 наведено висновки про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч.1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч. 1 ст.1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст.625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що вона вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Таким чином, за правомірне користування кредитними коштами (в межах строку кредитування) стягуються проценти на підставі ч.1 ст.1048 ЦК України, а за неправомірне користування кредитними коштами (поза межами строку кредитування) - на підставі положень ч. 2 ст.625 ЦК України.
З такими висновками погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 касаційний суд визначив, що проценти за користування кредитом нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі, вони розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник, порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.
Одночасно, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затв. ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.
Пунктом 18 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто, на період дії в Україні воєнного стану законодавець звільнив позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) та інших платежів за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.
Здійснивши перерахунок процентів за користування кредитом в межах строку дії кредитного договору за період з 16.03.2021 по 15.03.2024, суд встановив, що їх розмір складає 45 026,84 грн.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що обґрунтованою є заборгованість за процентами за період з 16.03.2021 по 15.03.2024 в сумі 45 026,84 грн.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача комісійної винагороди в сумі 43 860,92 грн, нарахованої за період з 16.03.2021 по 15.06.2024, суд зазначає наступне.
У п.А.10 договору сторони передбачили, що позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми, зазначеного у п.А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором №20.79.0000000142 від 16.03.2021 в частині нарахування комісійної винагороди, суд вважає його необґрунтованим, оскільки позивачем не враховано умови кредитного договору та здійснено нарахування комісійної винагороди після закінчення строку повернення кредиту, що є неправомірним.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 15.03.2024 заборгованість за комісією становить 39 120,92 грн.
Як уже зазначалось судом, у додатку №1 до договору «Графік погашення» визначено суму комісійної винагороди, що підлягає сплаті щомісячно протягом 36 місяців у загальній сумі 56 880 грн.
Відповідно до наданої банківської виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 16.03.2021 по 10.02.2025 нею сплачено комісійну винагороду в сумі 17 759,08 грн, тобто, несплачений залишок комісійної винагороди становить 39 120,92 грн (56 880 - 17 759,08 = 39 120,92).
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що обґрунтованою є заборгованість за комісійною винагородою за період з 16.03.2021 до 15.03.2024 в сумі 39 120,92 грн.
Відносно вимог позивач щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 1 000 грн (фіксована складова) та штрафу в сумі 10 000 (змінна складова) суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У п.5.8. договору сторони передбачили, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000 грн + 5% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Обставини справи свідчать про порушення позичальником умов кредитного договору в частині сплати щомісячних платежів зі сплати кредиту, процентів та комісійної винагороди більш ніж на 30 днів.
Водночас постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211 на усій території України введено карантин та запроваджено відповідні обмежувальні заходи.
Постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 09.12.2020 №1236, від 17.21.2021 №104, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, від 11.08.2021 №855, від 22.09.2021 №981, від 15.12.2021 №1336, від 23.02.2022 №229, від 27.05.2022 №630, від 19.08.2022 №928, від 23.12.2022 №1423 та від 25.04.2023 №383 дія карантину продовжувалася по 30.06.2023.
04.07.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» від 16.06.2020 №691-20, яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 15.
Відповідно до п.15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Аналогічні приписи містяться і у пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Ураховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, строки повернення кредиту та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України встановлено з 12.03.2020 карантин, дія якого завершилась 30.06.2023, суд дійшов висновку, що починаючи з 12.03.2020 та зі спливом тридцятиденного строку після дня завершення дії карантину 30.07.2023 позичальника звільнено від обов'язку сплати штрафу за прострочення повернення кредиту та процентів.
Крім того, як уже зазначалось судом, згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції Закону від 15.03.2022 №2120-IX, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затв. ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.
Згідно розрахунку позивача період прострочення сплати кредитних коштів та процентів, на підставі чого нараховано штраф, охоплюється періодом карантину та періодом воєнного стану.
Підсумовуючи викладене, правові підстави для стягнення з відповідача 1 000 грн штрафу (фіксована складова) та 10 000 грн штрафу (змінна складова) відсутні.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» 235 988,31 грн, з яких: 151 840,55 грн - заборгованість за кредитом, 45 026,84 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 39 120,92 грн - заборгованість за комісійною винагородою за кредитним договором №20.79.0000000142 від 16.03.2021.
На підставі п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, з огляду на часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд
1.Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код 14360080) заборгованість за кредитом у сумі 151 840 (сто п'ятдесят одна тисяча вісімсот сорок) грн 55 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 45 026 (сорок п'ять тисяч двадцять шість) 84 грн, заборгованість за комісійною винагородою в сумі 39 120 (тридцять дев'ять тисяч сто двадцять) грн 92 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3 539 (три тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн 82 коп.
3.В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 29.07.2025.
Суддя Л.В. Ніколаєва