10 липня 2025 року м. Харків Справа №922/4163/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,
за участю представників учасників справи:
від позивача - Біленко О.О.,
від відповідача - Радигін Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (вх.№877Х від 16.04.2025) та апеляційної скарги Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області (вх.№882Х від 16.04.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2025 у справі №922/4163/24 (м. Харків, суддя Шарко Л.В., повне рішення складено 01.04.2025),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Харків,
до Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області, Харківська область, м. Лозова, Харківська область,
про стягнення 15 363 033,05 грн, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області, Харківська область, відповідач, в якому просив суд стягнути на свою користь з відповідача 13975377,39 грн - основний борг; 1102427,60грн - пеня; 126936,33 грн - 3 % річних; 158291,73 грн - інфляційні втрати. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідача своїх зобов'язань з оплати за надані позивачем послуги з розподілу природного газу. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
09.12.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній, серед іншого, просив зменшити розмір пені на 99% або на інший розмір, який суд при даних обставинах вважає за можливим задовольнити, а також надати відстрочку виконання рішення суду по даній справі на строк один рік з моменту винесення рішення по даній справі або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань, що не дають відповідачу можливості розрахуватися з позивачем за зобов'язаннями, що стали предметом позову по даній справі.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» основний борг у розмірі 13975377,39 грн, пеню у розмірі 110242,76 грн, 3% річних у розмірі 126936,33 грн, інфляційні втрати у розмірі 158291,73 грн, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 184356,40 грн. В іншій частини заявленого позову щодо стягнення пені відмовлено. Заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду задоволено частково. Відстрочено виконання рішення суду у справі №922/4163/24 строком на 6 (шість) місяців з дня ухвалення цього рішення - до 24 вересня 2025 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з вказаним рішенням суду першої інстанції часткового не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2025 у справі №922/4163/24 у частині відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 992 184,84 грн та задовольнити вимоги позивача в частині стягнення суми пені в заявленому розмірі 1 102 427,60 грн; скасувати рішення суду в частині відстрочення виконання рішення суду до 24.09.2025.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає наступне:
- невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині своєчасної сплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України;
- як на підставу для зменшення пені на 90% суд першої інстанції покликається на важкий фінансовий стан Відповідача, проте апелянт наполягає на тому, що в контексті даної справи вказані доводи не є беззаперечними, а надані відповідачем докази є неналежними доказами неплатоспроможності відповідача, оскільки реальний майновий стан та платоспроможність боржника має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема але не виключно, інформацією про всі розрахунки боржника; доказами відсутності руху коштів по банківських рахунках боржника; доказами про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів та доказами того, що задоволення вимог позивача приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань відповідача в повному обсязі перед іншими кредиторами, тощо;
- скрутне фінансове становище Відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності Відповідача, як самостійного суб'єкта господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для беззаперечного зменшення пені;
- введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу, всі працівники або їх частина, керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частину складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану;
- позивач у справі не перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі обставини стосуються обох сторін договору;
- судом залишено поза увагою, той факт, що Позивач також є соціально значимим підприємством, яке здійснює ліцензовану господарську діяльність з розподілу природного газу, зокрема забезпечує безперебійне та безпечне функціонування об'єктів газових мереж та обладнання. Надання послуг з централізованого опалення відповідачем є «похідним» від послуг з розподілу природного газу, які надаються позивачем, оскільки здійснення господарської діяльності відповідачем знаходиться у прямій залежності від роботи газорозподільних мереж;
- внаслідок постійних обстрілів з боку країни-агресора підприємство позивача зазнає додаткові і непрогнозовані збитки, які обумовлені необхідністю термінової локалізації та ліквідації їх наслідків;
- так само, як і інші підприємства - постачальники комунальних послуг, Харківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» надає послуги за тарифами, які затверджує Регулятор - НКРЕКП і не має іншого джерела доходів;
- на момент ухвалення рішення загальна заборгованість відповідача складає понад 26 мільйонів гривен. За період розгляду справи на рахунок позивача не надійшло ніяких оплат в рахунок погашення заявленої заборгованості. Враховуючи те, що судом ще і допущено відстрочення виконання рішення суду до 24.09.25, заборгованість, яка утворилась з 01.05.24 по 01.11.24, не буде оплачена понад 1 рік. Пеня, відповідно до вимог законодавства, не може розраховуватись за період порушення понад 6 місяців, хоча фактичний строк прострочення, в разі повної оплати заборгованості відповідно до рішення суду до 24.09.25, складе понад 1 рік. І за весь цей час сума боргу у понад 13 мільйонів буде вилучена з обігу підприємства позивача. Тому вбачається, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір пені до 10% від заявленої суми, фактично прийнявши доводи відповідача про відсутність грошових коштів;
- суд першої інстанції не прийняв до уваги, що, надаючи відстрочку виконання рішення, фактично позбавляє позивача будь-яких надходжень грошових коштів від відповідача на виконання рішення суду, чим погіршується фінансовий стан позивача;
- враховуючи те, що в провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться аналогічний позов про стягнення з відповідача заборгованості за подальший період (листопад 2024- січень 2025), справа №922/610/25, а також дані акту звірки, відповідно до якого загальна заборгованість відповідача становить 26 мільйонів гривень станом на березень 2025, постає питання обґрунтованості застосування такого заходу як відстрочення виконання рішення суду за відсутності реальних підстав виконання рішення суду з боку КП «Теплоенерго» Лозівської міської ради;
- зменшення розміру пені на 90%, а також відстрочення виконання рішення суду є способом уникнення відповідальності за порушення господарського зобов'язання;
- суд першої інстанції не зазначив належних мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, врахованої при прийнятті рішення щодо зменшення пені.
Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 16.04.2025 для розгляду справи №922/4163/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (вх.№877Х від 16.04.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2025 у справі №922/4163/24 та призначено справу №922/4163/24 до розгляду на « 29» травня 2025 р. о 10:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
Комунальне підприємство «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області також з вказаним рішенням суду першої інстанції часткового не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та поновити строк на апеляційне оскарження у разі якщо апеляційна скарга буде подана з пропуском процесуального строку, враховуючи той факт, що повний текст рішення суду першої інстанції було опубліковано у електронному суді 01.04.2025; частково скасувати рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/4163/24 від 24.03.2025 в частині розміру стягнення пені, 3% річних та судових витрат, у зв'язку з чим прийняти нове рішення на підставі якого стягнути пеню у розмірі 79513,17 грн, 3% річних у розмірі 91718,70 грн та судовий збір у розмірі 178346,74 грн; провести судове засідання по справі №922/4163/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; надати можливість участі у судових засіданнях по справі №922/4163/24 які відбудуться у подальшому в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Відповідач вважає, що судом першої інстанції було невірно стягнуто з нього пеню у розмірі 30 729,58 грн. та 3 % річних у розмірі 35 217,63 грн. Такі розбіжності з розрахунком зробленим позивачем до позову та розрахунком відповідача до відзиву на позовну заяву виникли у зв'язку з не вірним тлумаченням позивачем та судом першої інстанції п. 6.6 типового договору розподілу природного газу затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 з наступними змінами та доповненнями, а також з явними арифметичними помилками зробленими позивачем у своєму розрахунку.
Суд першої інстанції та позивач вважають що заборгованість за розподіл газу виникає з першого числа розрахункового місяця, навпаки відповідач вважає, що заборгованість за розрахунковий місяць виникає з 10 числа місяця, що слідує за розрахунковим.
Оскільки позивачем рахунок не пред'являвся відповідачу, строки оплати визначені п.7 глави 6 розділу VI ГРМ та абзацом 1 пункту 6.6 договору не настали, а отже відсутні правові підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Зміст пункту 6.6. договору взагалі вказує на той факт, що будь-яка відповідальність передбачена договором настає тільки після спливу остаточної дати розрахунку за надані, у звітному місяці послуги, яка спливає до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області (вх.№882Х від 16.04.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2025 у справі №922/4163/24 залишено без руху з підстав недоплати судового збору у належному розмірі.
В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№5131 від 24.04.2025) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2025. Зокрема, апелянтом надано належні докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області (вх.№882Х від 16.04.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2025 у справі №922/4163/24. Об'єднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (вх.№877Х) та апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області (вх.№882Х) в одне апеляційне провадження. Призначено справу №922/4163/24 до розгляду на « 29» травня 2025 р. о 10:15 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 задоволено клопотання представника Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області - адвоката Радигіна Є.С. про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/4163/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №922/4163/24, яке призначено на 29.05.2025 о 10:15 год та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю представника Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області - адвоката Радигіна Є.С. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.
28.04.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/4163/24 (вх.№5276).
Від Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5953 від 13.05.2025), в якому останнє просить відмовити позивачу у апеляційних вимогах у повному обсязі та залишити рішення суду першої інстанції у силі, враховуючи подану апеляційну скаргу відповідача по справі.
Зокрема, відповідач зазначає, що при винесенні рішення суд першої інстанції врахував, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та, як наслідок введенням воєнного стану, у відповідача виникли значні фінансові труднощі та він опинився у скрутній фінансово-економічній кризі. Як наслідок, на даний час відсутня можливість виконання відповідачем зобов'язань за договором розподілу природного газу №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023, що обумовлено саме значним погіршенням фінансового становища підприємства і відсутності прибутку у відповідача;
- згідно Інформації про розподіл коштів, можна побачити яким чином розподіляються гроші помісячно. З чого можна зробити висновок, що їх об'єктивно недостатньо для проведення розрахунків не тільки по зобов'язанням з позивачем, а і по іншим зобов'язанням, у тому числі і по виплаті заробітної плати, заборгованість по якої склала на 1.09.2024 р. суму у розмірі 2120500,00 грн;
- негайне виконання рішення може привести до збільшення суми боргу (додається 10 % виконавчого збору та витрати на примусове виконання);
- погашення заборгованості сьогодні можливо тільки за рахунок: компенсацій (субвенцій) з Державного бюджету на погашення різниці у тарифах, які повинні виділені державою заборгованість по якій складає 166683944,00; можливостей місцевого бюджету Лозівської міської ради;
- посилання позивача на той факт, що він також має фінансові труднощі, які суд першої інстанції не узяв до уваги, то слід звернути увагу, що у відповідності до відкритої інформації, що міститься на сайті https://clarityproject.info/edr/44907200/quarterly-finances?current_year=2024¤t_month=9 позивач (дивися звіт про прибутки або збитки за дев'ять місяців 2024 р.) мав чистий прибуток за дев'ять місяців 2024 року 1246,459 млн. грн., а у 2023 році за шість місяців 58,693 млн. грн. Тобто позивач незважаючи на певні фінансові труднощі про які він вказує у апеляційній скарзі знаходиться у порівнянні з відповідачем у більш гарному фінансовому стані, не має заборгованості по заробітної платі, перед бюджетом та перед контрагентами з кожним роком збільшує свої прибутки та навіть близько не знаходиться у тому фінансовому положенні у якому знаходиться на цей час більша частина підприємств, які виробляють та транспортують теплову енергію населенню, до яких саме відноситься відповідач у якого більша частка споживачів складає населення;
- посилання позивача на той факт, що він також знаходиться на території, на якій ведуться бойові дії не у повній мірі відповідає дійсності, тому як на території, на якій ведуться бойові дії у відповідності до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року знаходиться декілька частина його філій, такі як Харківська та Сумська, при цьому саме частина не повністю;
- суд першої інстанції вірно врахував, що 3% річних та інфляційні витрати нараховані позивачем у позові та частина пені стягнута з відповідача у повній мірі компенсують усі збитки позивача за несвоєчасні розрахунки, а сума нарахованої пені надмірно велика у порівняно зі збитками позивача.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5995 від 13.05.2025), в якому останнє просить відхилити доводи відповідача, апеляційну скаргу КП «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін в оскаржуваній відповідачем частині.
В обґрунтування відзиву позивач посилається на наступне:
- питання щодо направлення рахунків не поставали перед судом першої інстанції, в зв'язку з чим позивачем не надавались відповідні докази направлення відповідачу рахунків для здійснення попередньої оплати;
- позивачем направляються рахунки на оплату послуг розподілу природного газу завчасно на виконання вимог типового договору з метою можливості здійснення непобутовим споживачем попередньої оплати послуг Оператора ГРМ. За травень 2024 року рахунок направлений відповідачу ще 02.04.2024, і так далі, тобто відповідно до вимог договору. Вказані рахунки направлені на електронну пошту головного бухгалтера/ бухгалтерії ltsf23@meta.ua. Вказана адреса електронної пошти зазначена на офіційному сайті Лозівської міської ради;
- відповідачем підписаний двосторонній акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2023 №КР0000355, яким відповідно до умов Кодексу ГРС споживача поінформовано про розмір річної замовленої потужності на наступний календарний 2024 рік. Тому заперечення відповідача про необізнаність щодо об'ємів розподілу природного газу та його вартості на 2024 рік не відповідають обставинам справи та суперечать доказам, які наявні в тому числі і у відповідача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 оголошено перерву у розгляді справи №922/4163/24 до 10.07.2025 о 10:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Роз'яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд. Явку представників учасників справи визнано необов'язковою.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2025, у зв'язку з відпусткою судді Хачатрян В.С. для розгляду справи №922/4163/24 визначено наступний склад колегії суддів: суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 10.07.2025 апелянти підтримали подані апеляційні скарги, просили їх задовольнити.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - Оператор ГРМ, Позивач) - є суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) на території Харківської області починаючи з 01.07.2023.
Зазначену діяльність позивач здійснює відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 26.12.2022 №1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 28.06.2023 №1131.
У спірних правовідносинах Комунальне підприємство «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області (далі - відповідач, споживач) має статус споживача природного газу (згідно п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу).
Відповідно до п. 1 розділу 3 глави VI Кодексу ГРМ споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газ (гл. І розділ 1 Кодексу ГРМ).
Відповідно до п. 3 глави 3 розділ VІ Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633,634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно з п. 4 глави 3 розділу VІ Кодекс ГРМ договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Так, відповідачем підписано заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 .
Отже, відповідач приєднався до умов типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 в редакції, що діяла станом на 01.07.2023 (далі - договір).
Згідно п. 2.1. договору Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Відповідно до п. 6.1. договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.
Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Відповідно до п. 6.4 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3. договору).
Тариф на послуги розподілу природного газу встановлений Регулятором Постановою від 30.12.2023 №1944 «Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» у розмірі 1,99 грн за 1 м-3 на місяць (без урахування ПДВ), що відповідно складає 2,388 грн. (з урахуванням ПДВ).
Відповідно до п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Враховуючи умови договору та норми Кодексу (п. 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ), споживачем було самостійно визначено плановий обсяг замовленої річної потужності на 2023 рік (липень-грудень).
Згідно п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ Оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об'єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік.
Така інформація для споживачів, що не є побутовими надається шляхом розміщення її у актах приймання-передачі природного газу за вересень поточного року.
Відповідно до Акту приймання-передачі природного газу від 30.09.2023 позивачем за замовченням споживачу була встановлена величина річної замовленої потужності на 2024 рік в об'ємі 11872175,31 куб.м, та, відповідно, 989347,95 куб.м величина замовленої потужності на місяць.
За період з січня по квітень 2024 року сума заборгованості стягнута рішенням Господарського суду Харківської області від 26.07.2024 у справі №922/1934/24. В межах даної позовної заяви надані докази наявної заборгованості за період з травня по жовтень 2024 р. включно.
За умовами договору сторонами складено та підписано акти наданих послуг:
- № УХФ00007881 від 31.05.2024 згідно з яким об'єм розподіленого природного газу споживачу у травні 2024 року склав 989347,96 м. куб., вартість наданих послуг складає 2362562,93 грн.;
- № УХФ00009763 від 30.06.2024 згідно з яким об'єм розподіленого природного газу споживачу у червні 2024 року склав 989347,95 м. куб., вартість наданих послуг складає 2362562,90 грн.;
- № УХФ00011793 від 31.07.2024 згідно з яким об'єм розподіленого природного газу споживачу у липні 2024 року склав 989347,95 м. куб., вартість наданих послуг складає 2362562,90 грн.;
- № УХФ00014010 від 31.08.2024 згідно з яким об'єм розподіленого природного газу споживачу у серпні 2024 року склав 989347,93 м. куб., вартість наданих послуг складає 2362562,86 грн.
- № УХФ00015630 від 30.09.2024 згідно з яким об'єм розподіленого природного газу споживачу у вересні 2024 року склав 989347,95 м. куб., вартість наданих послуг складає 2362562,90 грн.
- № УХФ00017635 від 31.10.2024 згідно з яким об'єм розподіленого природного газу споживачу у жовтні 2024 року склав 989347,95 м. куб., вартість наданих послуг складає 2362562,90 грн.
Відповідно до п. 6.6. договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до п. 6.7. договору у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов'язань за цим договором. У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи несплати поточних платежів Оператор ГРМ має право у порядку, визначеному цим договором, припинити або обмежити розподіл (споживання) природного газу на об'єкт споживача до повного погашення заборгованості.
Згідно умов договору, позивачем у повному обсязі виконуються зобов'язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та розподілу належних йому об'ємів (обсягів) природного газу.
Натомість, відповідач свої зобов'язання з оплати за надані позивачем послуги з розподілу природного газу виконує неналежним чином, здійснює щомісячні оплати невчасно та у неналежному розмірі, внаслідок чого станом на 01.11.2024 утворилася заборгованість в сумі 13975377,39 грн, що підтверджується Актом звірки №1071 взаємних розрахунків за період з січня по жовтень 2024 включно.
Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, позивачем останньому нараховані до стягнення 1102427,60 грн пені, 126936,33 грн три проценти річних, 158291,73 грн інфляційних втрат.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії в частині стягнення основного боргу у розмірі 13 975 377,39 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Перевіривши правильність нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих до стягнення пені, суд дійшов висновку про його часткове задоволення та зменшення розміру пені на 90%. Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі №922/4163/24, а саме на 6 (шість) місяців.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах та відзивах на апеляційні скарги доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Щодо вимог, викладених в апеляційній скарзі відповідача, колегія суддів зазначає таке.
Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, позивачем нараховані до стягнення з відповідача 1 102 427,60 грн пені, 126 936,33 грн три проценти річних. Судом першої інстанції було задоволено позов в частині стягнення пені у розмірі 110 242,76 грн, 3% річних у розмірі 126 936,33 грн. Апелянт вважає, що правильним є стягнення пені у розмірі 79513,17 грн, 3% річних у розмірі 91718,70 грн з огляду на те, що судом першої інстанції невірно застосовано положення п.п.6.6. договору.
Колегія суддів не погоджується із такими твердженнями відповідача про невірно розраховану суму пені та 3% річних, у зв'язку з не вірним тлумаченням позивачем п. 6.6 типового договору розподілу природного газу, оскільки п. 6.6 Договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Порядок розрахунку за надані у звітному місяці послуги до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів стосується споживачів, що мають сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання.
Відповідач посилається на те, що позивач не пред'являв рахунків, а відтак строки оплати не настали, і відсутні підстави для нарахування пені та 3% річних. Водночас зазначені доводи не були предметом дослідження в суді першої інстанції, оскільки відповідач не заявляв жодних заперечень щодо направлення рахунків та не посилався на ці обставини під час розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Нові обставини та доводи, які не були предметом розгляду суду першої інстанції та не заявлялися відповідачем під час розгляду справи по суті, не можуть бути враховані на стадії апеляційного провадження.
Таким чином, доводи відповідача щодо ненадання рахунків не підлягають оцінці апеляційним судом, оскільки вони вперше заявлені лише на стадії апеляційного перегляду, а позивач, своєю чергою, не зобов'язаний доводити обставини, які відповідач не заперечував у суді першої інстанції та які не були предметом дослідження.
Також колегія суддів зазначає, що помилковими є посилання відповідача на те, що позивачем та судом першої інстанції заборгованість за розподіл газу рахувалася з першого числа розрахункового місяця. Це спростовується матеріалами справи, з яких убачається, що позивач здійснював нарахування заборгованості не з першого числа, а з 10-го числа місяця, наступного за звітним, що було належним чином враховано та перевірено судом першої інстанції.
Крім того, колегією суддів проведено перевірку арифметичних розрахунків пені та 3% річних, за результатами якої будь-яких помилок не виявлено. Відповідні доводи відповідача є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та обставин, які були досліджені судом першої інстанції та яким надано належну правову оцінку. Нові аргументи відповідача, що стосуються ненадання рахунків та порядку нарахувань, вперше заявлені лише в апеляційній інстанції, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 165 ГПК України, ст.269 ГПК України, а отже не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим і підлягає залишенню без змін.
Після завершення оцінки доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів, керуючись положеннями статті 269 Господарського процесуального кодексу України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, переходить до розгляду апеляційної скарги позивача в межах її доводів, зокрема щодо зменшення розміру пені та вирішення питання про відстрочку виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до суду першої інстанції із відзивом в якому, зокрема, просив суд зменшити розмір пені на 99 % або на інший розмір, який суд при даних обставинах вважає за можливим задовольнити, а також надати відстрочку виконання рішення суду по даній справі на строк один рік з моменту винесення рішення по даній справі або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань, що не дають відповідачу можливості розрахуватися з позивачем за зобов'язаннями, що стали предметом позову по даній справі.
Як вказує відповідач, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та, як наслідок, введенням воєнного стану, обумовлено те, що підприємство на даний час має значні фінансові труднощі та опинилося у скрутній фінансово-економічній кризі. Зокрема, значні збитки підприємства відповідача та його скрутне фінансове становище підтверджуються наданими до справи фінансовими звітами (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи), які свідчать про наявність значних збитків підприємства від надання послуг теплопостачання з причин зростання дебіторської заборгованості населення та держави. При цьому у відповідності до звітів із праці ні розмір заробітної плати, ні кількість робітників у періодах надання та не надання послуг з теплопостачання фактично не змінювався.
При цьому відповідач є підприємством, яке є критично важливим для забезпечення життєдіяльності населення, тому як основною метою його є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Відповідач є єдиним джерелом теплопостачання в м.Лозова, Лозівський район та обслуговує понад 18 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 51 об'єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 11 медичних закладів, 18 шкільних закладів та 12 дитячих садків.
У зв'язку з агресією російської федерації, що почалася з 24.02.2022 року відповідач знаходиться на території, на якій ведуться бойові дії, що підтверджує наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року. Вищезазначені обставини стали причиною міграції населення та його виїзду з території міста Лозова та передмістя, що вплинуло на розрахунки за отриману теплову енергію у період опалювальних сезонів 2021 - 2024 рік. Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.08.2024 року становить 164147945,00 грн, з них заборгованість населення 15285690,00 грн, оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється КП «Теплоенерго». На цей час обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію на 01.11.2024 року за 2022 - 2024 рік складає суму у розмірі 166683944,00 грн.
Також, відповідач вказує на повернення виконавчих проваджень про стягнення заборгованості з населення за 2021-2024 рік на загальну суму у розмірі 25257054,64 грн з тих підстав, що не можливо виконати примусове стягнення на житло де проживає боржник, у зв'язку з тим, що законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Відповідач з 2023 року бере участь разом з органом місцевого самоврядування у реструктуризації заборгованості за природний газ та електричну енергію, тому залишок грошей, що залишається у відповідача згідно встановлених нормативів розподілу грошей незначний та не дає можливості ні тільки розрахуватися з позивачем, а ще є причиною проблем по виконанню фінансових зобов'язань перед ПАТ «Харківенергозбут» та податковим органом, щодо оплати податків. Крім того коштів, що надходять на небюджетні рахунки/ з небюджетних рахунків теплопостачальних та теплогенеруючих організацій у розрахунковому періоді з січня по жовтень 2024 року об'єктивно недостатньо для проведення розрахунків не тільки по зобов'язанням з позивачем, а і по іншим зобов'язанням, у тому числі і по виплаті заробітної плати, заборгованість по якої склала на 01.09.2024 суму у розмірі 2120500,00 грн. Погашення заборгованості сьогодні можливо тільки за рахунок: компенсацій (субвенцій) з Державного бюджету на погашення різниці у тарифах, які повинні виділені державою згідно статті 3 Закон України № 2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» та можливостей місцевого бюджету Лозівської міської ради.
Зазначені обставини негативно вплинули на фінансовий стан відповідача, що підтверджують надані до суду фінансові звіти та докази існування заборгованостей перед бюджетом, іншими постачальниками.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені на підставі статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд має право зменшити розмір неустойки у разі, якщо її розмір є надмірним порівняно із завданими збитками або за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначені положення надають суду дискреційні повноваження, реалізація яких повинна відбуватись із дотриманням принципів розумності, добросовісності та справедливості, передбачених ст. 3 ЦК України.
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, обґрунтовано встановив значний розмір нарахованої пені порівняно із сумою основного боргу; відсутність доказів завдання позивачу збитків у розмірі, співмірному з розміром заявленої неустойки; необхідність забезпечення балансу інтересів сторін та недопущення набуття неустойкою карального характеру, що відповідає правовій позиції Конституційного Суду України (рішення від 11.07.2013 №7-рп/2013) та Верховного Суду (постанови від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
В матеріалах справи відсутні належні докази реального розміру збитків, які поніс позивач у зв'язку саме із невиконанням відповідачем своїх обов'язків зі своєчасної оплати. У зв'язку з цим суд першої інстанції правильно дійшов висновку про надмірність заявленої суми пені у порівнянні з можливими збитками, що суперечить принципам розумності та справедливості, встановленим у цивільному та господарському законодавстві.
Варто також зазначити, що навіть якщо враховувати обставини, пов'язані з воєнним станом, які можуть впливати й на позивача, це не означає автоматичного права на сплату йому надмірного розміру пені. Законодавство та судова практика чітко вказують, що пеня не повинна бути засобом необґрунтованого збагачення кредитора та має бути пропорційною реальним збиткам (ч. 1 ст. 233 ЦК України).
З огляду на відсутність доказів завданих збитків, суд вірно застосував норми матеріального права, зменшивши суму пені на 90% від заявленої. У зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення суду в цій частині колегія суддів не вбачає.
Щодо наявності або відсутності підстав для відстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2025 у справі №922/4163/24 колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
Тобто підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.
Питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі №910/1180/19).
У той же час, відстрочка виконання рішення означає перенесення його виконання на інший час.
Водночас, відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. При цьому, саме відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідними правовідносинами є незмінною.
Тобто, відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання.
Натомість, таке відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 року №5-пр/2013 у справі №1-7/2013 підставою для застосування відстрочки виконання судового рішення є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення в установлені процесуальним законодавством строки. Зокрема, до таких обставин належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Відстрочення означає виконання рішення у строк, встановлений господарським судом, з певним інтервалом у часі, але не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, що узгоджується зі змістом ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що у даному разі наявні загальновідомі обставини, зокрема, введення воєнного стану та постійні ворожі обстріли території України негативно вплинули на більшість суб'єктів господарювання: скоротилися обсяги товарообігу та продаж, підприємці зазнали збитків. З огляду на такі обставини, першочерговим завданням державних органів є вжиття відповідних заходів з метою мінімізування ризиків.
Відповідач є об'єктом критичної інфраструктури. Особливий статус підприємства та його надзвичайна значимість для життєзабезпечення регіону, обумовили віднесення його до секторального переліку об'єктів критичної інфраструктури.
Назване підприємство створено для задоволення потреб споживачів шляхом здійснення основної діяльності і його платоспроможність залежить від надходжень грошових коштів саме від населення у вигляді оплати на надані послуги.
Відповідач перебуває в скрутному матеріальному становищі, яке зумовлене систематичною несплатою населення за надані послуги, що в свою чергу і призвело до прострочення виконання зобов'язання перед стягувачем.
У випадку покладання на боржника обов'язку одноразово виплатити всю суму заборгованості за судовим рішення може призвести до вкрай негативних наслідків для боржника, оскільки скрутне фінансове становище підприємства боржника створює реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності, доведенням його до стану банкрутства, і як наслідок, до неспроможності виконання покладених на нього обов'язків забезпечення мешканців та підприємств, організацій та установ послугами теплопостачання, а також забезпечення нормального функціонування єдиної технологічної системи, що в свою чергу може спричинити надзвичайні наслідки екологічного, санітарно-епідемічного та соціального характеру для всього регіону, особливо в умовах воєнного стану.
Необхідно врахувати, що відповідач не ухиляється від відповідальності за невиконання зобов'язання, а навпаки в силу власних можливостей намагається вчинити дії на погашення заборгованості.
Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, надання відстрочки не звільняє від виконання судового рішення і спрямоване на зменшення негативних наслідків для боржника при одночасному досягненні інтересу для кредитора, оскільки сприяє в повному обсязі виконанню судового рішення.
Місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване рішення прийняв до уваги обставини, які ускладнюють виконання судового рішення на даний час - загроза банкрутства базового підприємства з теплопостачання у регіоні і можливі у зв'язку з цим негативні наслідки, як для навколишнього природного середовища, так і для споживачів житлово-комунальних послуг.
При цьому, матеріали справи не містять та стягувачем не надано суду будь-яких доказів того, що у випадку надання відстрочки, він зазнає збитків або це іншим чином негативно позначиться на можливості ведення ним власної діяльності.
На думку суду апеляційної інстанції, заходи з примусового виконання рішення не призведуть до його реального та швидкого виконання в натурі, а лише погіршать і без того скрутне майнове становище підприємства та створять реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності, з доведенням до стану банкрутства, і як наслідок, до неспроможності здійснювати фінансування власної виробничої діяльності для забезпечення нормального функціонування єдиної технологічної системи, що матиме надзвичайні наслідки.
Колегія суддів звертає увагу на те, що надання відстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна надто тривалою та бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. «Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Колегія суддів вважає, що відстрочка виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.
У цій справі відстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі дотриманий.
Оцінивши як доводи боржника, так і доводи кредитора, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, про часткове задоволення заяви і надання відстрочки виконання рішення суду на шість місяців до 24 вересня 2025 року і це не порушує принципу збалансованості інтересів сторін.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, матеріалами справи не обґрунтовані, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині не вбачається.
З огляду на викладене, апеляційні скарги позивача та відповідача залишаються без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 06.08.2025 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.04.2025 № 4356-IX).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2025 у справі №922/4163/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 28.07.2025.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук