Справа № 159/6872/24 Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П. Ю.
Провадження № 22-ц/802/729/25 Доповідач: Киця С. I.
24 липня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2025 року
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (далі - ТОВ «Санфорд Капітал») у жовтні 2024 року звернувся в суд позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 лютого 2017 року між АТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 укладено угоду № С05.334.70667 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, відповідно якої відповідачу відкрито поточний рахунок та надано кредит у вигляді встановленої кредитної лінії в розмірі 200 000 грн з доступним лімітом 4800 грн та сплатою процентної ставки в розмірі 48,00 % річних. 16 листопада 2023 року між АТ «Ідея банк» та ТОВ «ФК «Сонаті» укладено договір факторингу № 16/11-23, відповідно до умов якого АТ «Ідея банк» передала (відступила) за плату належні права вимоги, а ТОВ «ФК «Сонаті» прийняла права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Таким чином, ТОВ «ФК «Сонаті» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. 29 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Сонаті» передала (відступила) за плату належні права вимоги, а ТОВ «Санфорд Капітал» прийняла права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Таким чином, ТОВ «Санфорд Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № С05.334.70667 від 27 лютого 2017 року. Відповідач узяті на себе зобов'язання за кредитом не виконала, у зв'язку із чим у неї виникла заборгованість. З моменту отримання права вимоги нарахування штрафних санкцій не здійснювалося. Таким чином ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Санфорд Капітал» за кредитним договором № С05.334.70667 від 27 лютого 2017 року в загальному розмірі 11915,14 грн, з яких: 4593,33 грн - сума заборгованості за основним боргом, 7321,81 грн - сума заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками. Кредитор має право правомірно нараховувати і вимагати сплатити індекс інфляціх та три відсотки річних від простроченої суми за період, починаючи з наступного дня з дати закінчення строку кредитного договору 28 сервня 2019 року і до 23 лютого 2022 року включно. ОСОБА_1 має сплатити інфляційні втрати в сумі 2305,47 грн, три проценти річних в сумі 951,90 грн. Просив стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Санфорд Капітал» суму заборгованості в розмірі 15 172,51 грн, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 4593,33 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченимим відсотками в сумі 7321,81 грн, інфляційні втрати в сумі 2305,47 грн, три проценти річних в сумі 951,90 грн, а також 2422,40 грн судового збору, витрати на оплату послуг поштового зв'язку в сумі відповідно до розрахункового документа про оплату послуг поштового зв'язку, витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 5200 грн.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2025 року в цій справі позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Санфорд Капіталзаборгованість за угодою № С05.334.70667 про відкриття кредитної лінії від 27 лютого 2017 року в загальному розмірі 11915,14 грн та судові витрати по справі в сумі 2422,40 грн. В задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Позивач ТОВ «Санфорд Капітал» подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду в частині залишених без задоволення позовних вимог. Вважає, що рішення в оскаржуваній частині необґрунтованим, безпідставним, таким, що ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи. Він як кредитор має право стягнути з боржника (відповідача) в судовому порядку суми інфляційних нарахувань та проценти річних (пеню) до повного виконання грошового зобов'язання. Умови договорів факторингу в цій справі не містять обмеження (застереження) щодо обсягу прав нового кредитора в частині нарахування процентівза користування чужими кредитними коштами та інфляційних втрат на суму основного боргу за період передачі передачі права вимоги, тому вважає, щодо спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 625 ЦК України. В матеріалах справи наявні договір про надання правничої допомоги та акт прийманняпередачі послуг правничої допомоги. Висновок суду першої інстанції про те, що витрати на правову допомогу не є реально сплаченими в користь адвокатського об'єднання, тому не підлягають стягненню, вважає помилковим, оскіьки відповідно до змісту частинни 8 статті 141 ЦПК України судом визначається розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи. Зазначив, що у зв'язку із переглядом справи судом апеляційної інстанції поніс, крім сплати судового збору, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8400 грн. Просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» заборгованості, що складається з інфляційних втрат в сумі 2305,47 грн, трьох процентів річних в сумі 951,90 грн, та в стягненні витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 5200 грн, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Санфорд Капітал» суми заборгованості, що складається з: інфляційних втрат в сумі 2305,47 грн, трьох процентів річних в сумі 951,90 грн, а також стягнути витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 5200 грн; вирішити питання розподілу судових витрат, зокрема щодо стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Санфорд Капітал» судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суму 8400 грн витрат по сплаті судового збору в розмірі 3633,60 грн.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Судом встановлено, що за умовами Договору № С05.334.70667 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 27 лютого 2017 року, укладеним між АТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 був наданий кредит шляхом відновлюваної кредитної лінії, в розмірі 4800 грн, із сплатою 48% річних від суми кредиту.
Відповідно до довідки розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за цим кредитним договором станом на 16 листопада 2023 року становить 11 915,14 грн, з яких: 4593,33 грн - сума заборгованості за основним боргом; 7321,81 грн - сума заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками.
Згідно з договором факторингу №16/11-23 від 16 листопада 2022 року, АТ «Ідея банк» передала (відступила) за плату належні права вимоги, а ТОВ «ФК «Сонаті» прийняло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, а тому відповідно ТОВ «ФК «Сонаті» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № С05.334.70667 в розмірі 11 915,14 грн.
Відповідно до договору факторингу №29/12-23 від 29 грудня 2023 року, ТОВ «ФК «Сонаті» передало (відступило) за плату належні права вимоги, а ТОВ «Санфорд Капітал» прийняло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, відповідно якого ТОВ «Санфорд Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № С05.334.70667 в розмірі 11 915,14 грн.
Звертаючись із цим позовом позивач також просив стягнути з відповідача в свою користь інфляційні втрати в сумі 2305,47 грн та три проценти річних в сумі 951,90 грн за період, починаючи з наступного дня з дати закінчення строку дії кредитного договору 28 червня 2019 року і до 23 лютого 2022 року включно.
Суд першої інстанції відмовив в задоволенні таких позовних вимог, мотивуючи тим, що до кредитора ТОВ «ФК «Сонаті», а в подальшому до відповідача ТОВ «Санфорд Капітал» не перейшло право нарахування процентів річних та інфляційних втрат.
Колегія суддів з висновоком суду першої інстанції в оскаржуваній частині погоджується з огляду на таке.
Згідно із статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права на вимогу (частини 1, 2 статті 1078 Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до положень частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За договором факторингу № 29/12-23 ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право вимоги до відповідача лише 29 грудня 2023 року.
До суми заборгованості, яка була відступлена ТОВ «Санфорд Капітал», інфляційні втрати і три відсотки річних не включені. Кредитори АТ «Ідея Банк», ТОВ «ФК «Сонаті» такі нарахування не здійснювали, права вимоги на них позивачу ТОВ «Санфорд Капітал» не передавали.
Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 2305,47 грн та трьох процентів річних 951,90 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині відмови суду в стягененні судових витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої пункту 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
За частиною першою статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналізуючи вказані процесуально-правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.
Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19.
До позовної заяви приєднано копії Договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року, укладеного між адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС» та ТОВ «Санфорд Капітал», та реєстру боржників від 15 липня 2024 року, який, як зазначено у пункті першому такого реєстру, є укладений між сторонами Договору пронадання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року на виконання умов пункту 2.1 Договору щодо боржника ОСОБА_1 щодо заборгованості на суму 11 915,14 грн за кредитним договором № С05.334.70667 від 27 лютого 2017 року.
За умовами пунктів 3.2, 3.4.1, 3.4.3, 3.4.4 договору про надання правничої допомоги, сума гонорару за надання послуг (виконання дій та заходів, визначених в пункті 1.2 цього Договору) по стягненню заборгованості з боржників, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг (прейскуранту), зазначеного в Додатку № 2 до цього договору, та зазначається об'єднанням в акті приймання передачі наданих послуг. Обсяг наданих послуг (виконаних дій та заходів, визначених в пункті 1.2 цього Договору) по стягненню заборгованості з боржників, період їх надання та сума гонорару за надання вказаних послуг, визначається об'єднанням в акті приймання-передачі наданих послуг. Підписані сторонами акти приймання - передачі наданих послуг є підставою для проведення розрахунків за надану правничу допомогу. Винагорода виплачується у національній грошовій одиниці України гривні шляхом безготівкового переказу клієнтом на поточний рахунок об'єднання, вказаний в Договорі, протягом 60 (шістдесяти) календаних днів від дня підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг та на підставі наданого об'єднанням рахунку.
В матеріалах позовної заяви міститься акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 2 від 10 травня 2024 року, однак у ньому відсутня інформація щодо надання професійної правничої допомоги позивачу об'єднанням щодо стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором із боржника ОСОБА_1 . Позивачем не надано суду будь-якого іншого акту приймання - передачі наданих послуг та/чи рахунку про оплату наданих послуг за договором № 1/04 від 01 квітня 2024 року та реєстром від 15 липня 2024 року, квитанції про їх оплату.
Висновки суду першої інстанції про відсутність доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу є правильними, відповідають наявним у справі матеріалам та позивачем не спростовані.
Рішення суду в оскаржуваній позивачем частині ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал»» залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2025 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складене 29 липня 2025 року.
Головуючий - суддя
Судді