Справа № 931/118/25 Головуючий у 1 інстанції: Безп'ятко О. І.
Провадження № 22-ц/802/719/25 Доповідач: Киця С. I.
24 липня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами про споживчий кредит, за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 16 квітня 2025 року
Позивач Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ») звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов обґрунтований тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори, а саме: 05 листопада 2020 року кредитний договір № 2001726299601, за яким позичальнику видано кредит у сумі 35 000 грн, 19 лютого 2021 року кредитний договір № 1001819584502, за яким позичальнику видано кредит у сумі 40 000 грн, 17 липня 2021 року кредитний договір № 1001925334301, за яким позичальнику видано кредит у сумі 15 000 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк, у зв'язку з чим у неї перед позивачем станом на 01 грудня 2024 року виникла заборгованість: по кредитному договору від 05 листопада 2020 року № 2001726299601 - 52 799,76 грн, з яких 32 626,08 грн заборгованість за кредитом, 20 173,68 грн заборгованість процентами, 0 грн заборгованість за комісією; по кредитному договору від 19 лютого 2021 року № 1001819584502 - 43 765,36 грн, з яких 26 666,97 грн заборгованість за кредитом, 7,17 грн заборгованість процентами, 17091,22 грн заборгованість за комісією; по кредитному договору від 17 липня 2021 року № 1001925334301 - 19 565,53 грн, з яких 13123,94 грн заборгованість за кредитом, 3,53 грн заборгованість процентами, 6438,06 грн заборгованість за комісією. Таким чином, загальна сума заборгованості по вищевказаними кредитними договорами станом на 01 грудня 2024 року складає 116 130,65 грн. Письмові вимоги (повідомлення), що були направлені відповідачу за адресою місця проживання, яку вона зазначила у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем не була погашена. Просив стягнути з ОСОБА_1 в користь АТ «ПУМБ»» заборгованістьв сумі 116 130,65 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.
Заочним рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 16 квітня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитними договорами № 2001726299601 від 05 листопада 2020 року, № 1001819584502 від 19 лютого 2021 року, № 1001925334301 від 17 липня 2021 року в сумі 81 687,87 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» судовий збір у розмірі 1703,95 грн.
Позивач АТ «ПУМБ» подав апеляційну каргу на вищевказане заочне рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення комісії та зарахування сплаченої комісії в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами № 1001819584502 від 19 лютого 2021 року та № 100192533430 від 17 липня 2021 року. Зазначив, що у заявах на приєднання до договорів банківського обслуговування відповідач беззастережно підтвердила, що прийняла публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (далі - ДКБО), яка розміщена на сайті pumb.ua, в повному обсязі з урахуванням умов наданих послуг, що можуть бути надані їй у процесі обслуговування. Підписанням цієї заяви відповідач також ствердила та запевнила, що ознайомлена з ДКБО та цілком згодна з ним, умови ДКБО їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Відповідач н зверталася до банку із повідомленням про розірвання заяв, чим підтвердила згоду з правовою конструкцією стосовно кредитування, а також з усіма умовами кердитування. У момент підписання заяв вже діяли зміни до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», які стосувалися підписання порядку підписання індивідуальної частини договору про надання фінансових послуг, що укладається шляхом приєднання. Зазначаючи в рішенні про відсутність підпису відповідача у ДКБО, не надав оцінку законодавству, яке регулює ринок фінансових послуг, зокрема порядку оформлення публічної частини договору про надання фінансових послуг, починаючи з 09 січня 2020 року. Банк визначив у ДКБО перелік послуг, які включаються до комісії і відповідач погодилася з цим переліком, підписавши заяви та приєднавшись до ДКБО. Відповідач не зверталася до суду із вимогами про визнання недійсними кредитних договорів або їх окремих частин, застосування наслідків недійсності, відзиву на позовну заяву не подавала, не надавала банку та/або суду першої інстанції інших процесуальних документів, які б стосувалися перерахунку заборгованості. Сплата коштів в рахунок погашення заборгованості за комісією не є предметом розгляду цієї справи, тому відповідно до положень статтей 13, 264 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог та при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, здійснюючи самостійних перерахунок вже сплачених коштів. Просив рішення суду першої інстанції скасувати, у хвалити нове судове рішення в цій справі, яким позов задовольнити, стягнути з відповідача в користь позивача витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відзив на апеляційну скаргу в цій справі до суду апеляційної інстанції не надходив.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Судом встановлено, що 05 листопада 2020 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 20017262999601, шляхом підписання заяви № 20017262999601 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорту споживчого кредиту. Згідно з умовами цього кредитного договору, відповідачу було встановлено кредитний ліміт у сумі 30 000 грн на поточний рахунок у гривнях, строк дії ліміту становить 12 місяців, стандартна процентна ставка складає та реальна річна процентна ставка складає 47,88%. Згідно з довідкою про збільшення кредитного ліміту, його було збільшено до 35 000 грн.
19 лютого 2021 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1001819584502, шляхом підписання заяви №1001819584502 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорту споживчого кредиту. Згідно з умовами даного кредитного договору, відповідачу надано кредит у сумі 40 000 грн шляхом переказу на її рахунок, що підтверджується копією платіжної інструкції № TR.47551365.52682.8810 від 19 лютого 2021 року, строком на 24 місяці, розмір процентної ставки становить 0,01 % річних, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,99%.
17 липня 2021 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1001925334301, шляхом підписання заяви № 1001925334301 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорту споживчого кредиту. Згідно умов даного кредитного договору, відповідачу надано кредит у сумі 15 000 грн шляхом переказу на її рахунок, що підтверджується копією платіжної інструкції № TR.50767845.31629.8810 від 17 липня 2021 року, строком на 24 місяці, розмір процентної ставки становить 0,01 % річних, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,99%.
Як встановлено із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 1001819584502 від 19 лютого 2021 року, станом на 01 грудня 2024 року (включно), заборгованість у відповідача становить 43 765,36 грн, з яких 26 666,97 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7,17 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 17 091,22 грн - заборгованість за комісією.
Із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 1001925334301 від 17 липня 2021 року також встановлено, що станом на 01 грудня 2024 року (включно), заборгованість у відповідача становить 19 565,53 грн, з яких 13 123,94 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3,53 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 6438,06 грн - заборгованість за комісією.
Відмовляючи у стягненні комісії за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем встановлено щомісячну плату за послуги банку, в тому числі і які за законом повинні надаватись безоплатно, тому положення кредитних договорів, укладених між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ», щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними. Крім того, суд вважав за необхідне сплачені відповідачем кошти, які були спрямовані банком на погашення заборгованості за комісією, у зв'язку із нікчемністю положень договорів в цій частині, зарахувати на погашення тіла кредиту.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується.
Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.
За загальним правилом, передбаченимстаттею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів'текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів'з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У кредитних договорах, укладених з відповідачем, не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АТ «ПУМБ», не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому висновок суду про нікчемність положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є обґрунтовуваним.
Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сплачена відповідачем комісія підлягає зарахуванню на погашення основної заборгованості за кредитом (тіла кредиту).
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання кредиту, зокрема відповідач погодилася із запропонованими умовами кредитування, підписала заяву та отримала грошові кошти, у п. 5.7.3 розділу 5 «Умови надання споживчого кредиту» визначено перелік послуг, які включаються до комісії за обслуговування кредитної заборгованості, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Зокрема, пунктом 5.7.3 публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб визначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному у заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій частині 5 Розділу ІІ цього договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з графіком платежів.
З аналізу змісту зазначеного пункту вбачається, що сплату відповідної комісії банк покладає на позичальника попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь банку, зокрема, послуги щодо списання та зарахування коштів з метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування кредиту.
Не є такими, що спростовують законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в частині відмови у задоволені позову про стягнення комісії та зарахування сплаченої відповідачем комісії до основної заборгованості, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач скористалася наданими банком коштами, сплачувала кредитну заборгованість, що підтверджує прийняття усіх умов кредитного договору, проте в повному обсязі зобов'язання з повернення кредиту не виконала з огляду на нікчемність положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості.
Колегія суддів ввжає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, здійснивши самостійний перерахунок вже сплачених коштів, оскільки відповідач не зверталася до суду з вимогами про визнання недійним договору (або його окремих частин), застосування наслідків недійсності або нікчемності правочину, не подала відзиву на позовну заяву із вимогами про зарахування сплаченої комісії в рахунок в рахунок заборгованості за кредитом, не подала контррозрахунку заборгованості.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги проте, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості, не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані позивачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» залишити без задоволення.
Рішення Локачинського районного суду Волинської області від 16 квітня 2025 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складене 29 липня 2025 року.
Головуючий - суддя
Судді