СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/5605/25
ун. № 759/11962/25
17 липня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Кушніра Б.І., позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки, ОСОБА_2 , представника відповідача, адвокатки Д'яконової К.І., розглянувши у судовому засіданні заяву представника відповідача, адвокатки Д'яконової К.І., про залишення позову без розгляду в частині та клопотання представника відповідача, адвокатки Д'яконової К.І., про визнання дій позивачки зловживанням процесуальними правами в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
09 червня 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій визначив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначив судове засідання на 10 липня 2025 року.
10 липня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява представника відповідача, адвокатки Д'яконової К.І., про залишення вказаного позову без розгляду в частині.
Заява обґрунтована тим, що:
- 30 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та процентів за користування позикою за період з 01 липня 2024 року до 30 травня 2025 року на загальну суму 133 569,96 гривень;
- 29 травня 2025 року Святошинський районний суд міста Києва ухвалив рішення в справі № 759/24313/24, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та процентів за користування позикою за період з 01 липня 2024 року до 21 квітня 2025 року, відмовив;
- станом на день подання заяви вказане рішення не набрало законної сили.
З огляду на викладене, просила залишити позов без розгляду в частині стягнення заборгованості за період з 01 липня 2024 року до 21 квітня 2025 року.
Також 10 липня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшло клопотання представника відповідача, адвокатки Д'яконової К.І., про визнання дій позивачки та її представника щодо подання повторного позову зловживанням процесуальними правами.
Клопотання обґрунтоване тим, що:
- 29 травня 2025 року Святошинський районний суд міста Києва ухвалив рішення в справі № 759/24313/24, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та процентів за користування позикою за період з 01 липня 2024 року до 21 квітня 2025 року, відмовив;
- звертаючись до суду із цим позовом позивачка та її представник достеменно знали, що у справі № 759/24313/24 ухвалене рішення, яким відмовлено у стягнення 3% річних, інфляційних втрат та процентів за користування позикою за період з 01 липня 2024 року до 21 квітня 2025 року, який охоплений цієї позовною заявою;
- така поведінка позивачки та її представника є зловживанням процесуальними правами.
З огляду на викладене, просила визнати дії позивачки та її представника з подання частково тотожного позову зловживанням процесуальними правами та застосувати до них захід процесуального примусу у виді штрафу.
З метою надання позивачці часу для подання заперечень на заяву і клопотання судове засідання, призначене на 10 липня 2025 року, суд відклав на 17 липня 2025 року.
У судовому засіданні представник відповідача, адвокатка Д'яконова К.І., заяву та клопотання підтримала, з підстав, що в них викладені, просила їх задовольнити.
Позивачка та її представник проти задоволення заяви і клопотання заперечили, в їх задоволенні просили відмовити. Додатково представник позивачки пояснив, що після ухвалення судом рішення в справі № 759/24313/24 розгляд цієї справи завершився, тому підстави для залишення позову без розгляду відсутні. Відтак подання цього позову не є зловживанням процесуальними правами. Також повідомив, що апеляційну скаргу на рішення суду в справі № 759/24313/24 ще не подавав.
Вислухавши учасників справи та дослідивши подані заяви, суд дійшов таких висновків.
Щодо заяви про залишення позову без розгляду в частині
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення по суті спору у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи.
Приписи пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України направлені на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав. Залишення позову без розгляду у цьому разі можливе лише за умови, що позов у справі, яка перебуває у провадженні цього чи іншого суду, є тотожним щодо позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
При цьому необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Така правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.09.2024 у справі № 367/8869/23.
У справі, що розглядається, предметом позову є вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та процентів за користування позикою за період з 01 липня 2024 року до 30 травня 2025 року на загальну суму 133 569,96 гривень.
Водночас 29 травня 2025 року Святошинський районний суд міста Києва ухвалив рішення в справі № 759/24313/24, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та процентів за користування позикою за період з 01 липня 2024 року до 21 квітня 2025 року, відмовив.
Зазначене рішення не набрало законної сили.
Наведене дозволяє виснувати, що у провадженні суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав в частині вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та процентів за користування позикою за період з 01 липня 2024 року до 21 квітня 2025 року.
За таких обставин, заяву представника відповідача суд задовольняє повністю.
Суд відхиляє доводи представника позивача про відсутність справи в провадженні суду через наявність рішення, адже таке рішення не набрало законної сили, а значить спір між сторонами щодо заборгованості за період з 01 липня 2024 року до 21 квітня 2025 року ще остаточно не вирішений. Протилежне тлумачення легітимізує можливість позивача звертатися з тотожними вимогами необмежену кількість разів, що суперечить завданню цивільного судочинства.
Щодо клопотання про зловживання процесуальними правами
Суд повторює, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
У постанові від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18 Верховний Суд зазначив, що зловживання процесуальними правами - це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисливим або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах.
Зловживання процесуальними правами ґрунтується на недотриманні принципу добросовісності.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Складовими цього принципу в цивільному судочинстві є: заборона зловживання процесуальними правами; вимога добросовісного виконання процесуальних обов'язків; процесуальний естопель або доктрина заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium); заборона чинити інші протиправні перешкоди у здійсненні правосуддя (введення суду в оману, використання втрачених процесуальних можливостей).
Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій.
Зловживання процесуальними правами також характеризується формальним, непропорційним використанням процесуального права всупереч легітимній меті, з якою це право встановлено нормами цивільного процесуального права, недобросовісністю дій, умисним характером, завідомою несумлінністю.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.
Буквальний аналіз вказаної норми свідчить, що накладення штрафу у разі невиконання вимог процесуального закону є правом, а не обов'язком суду.
У справі, що розглядається, висновок позивачки та її представника щодо можливості подання позову про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та процентів за користування позикою за період, щодо якого існує рішення суду, яке не набрало законної сили, ґрунтується на помилковому тлумаченні процесуального закону. Будь-яких доказів умисних, всупереч завданню цивільного судочинства, дій сторони позивача матеріали справи не містять.
За таких обставин, у задоволенні клопотання суд відмовляє.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 44, 148, 223, 257-261, 353-355ЦПК України, суд
Заяву представника відповідача, адвокатки Д'яконової К.І., про залишення без розгляду в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в частині вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та процентів за користування позикою за період з 01 липня 2024 року до 21 квітня 2025 року залишити без розгляду.
У задоволенні клопотання представника відповідача, адвокатки Д'яконової К.І., про визнання дій позивачки зловживанням процесуальними правами відмовити повністю.
Розгляд справи в судовому засіданні відкласти на 22 вересня 2025 року на 11 годину 00 хвилин у приміщенні Святошинського районного суду міста Києва (м. Київ, вул. Якуба Коласа, 27-а, каб. № 222).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині залишення позову без розгляду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Повна ухвала суду складена 24 липня 2025 року.
Суддя Ю.В. Кравченко