Справа № 752/11023/25
Провадження №: 2/752/6538/25
Іменем України
29.07.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І. А.
при секретарі судового засідання - Замай А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва, третя особа - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі», про визнання права користування житловим приміщенням та зобов'язання вчинити певні дії,
05 травня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пушкарьов Олексій Олексійович звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з цивільним позовом до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» про визнання права користування житловим приміщенням та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 01 січня 2024 року ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_1 , виконувала всі обов'язки наймача житлового приміщення, утримувала приміщення в належному стані, сплачувала комунальні послуги на підставі договорів про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, укладеними між Філіалом «Енергосервіс Київенерго» та ОСОБА_1 .
05 липня 2012 року на підставі рішення комісії з надання права користування житловою площею у гуртожитках ПАТ «Київенерго» від 04 квітня 2012 року №03/2012, Філіал «Енергосервіс Київенерго» ПАТ Київенерго» видало ОСОБА_1 ордер №46 на житлове приміщення житловою площею 15,60 кв. м, яке складається з 1 кімнати в ізольованій квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 . У відповідності до вказаного ордеру, право на проживання в житловому приміщенні мають 3 особи: ОСОБА_1 , її дочка ОСОБА_2 та онук ОСОБА_3 .
Зазначає, що починаючи з дня користування вказаним приміщенням особи, які мають право на користування цим приміщенням, сплачують комунальні послуги за користування житловим приміщенням та виконують всі умови та вимоги передбачені договором про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.
04 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з приводу реєстрації свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , однак 09 квітня 2025 року отримала від відповідача листи про відмову у реєстрації місця проживання.
Посилаючись на викладене, просить суд визнати за ОСОБА_1 право на користування житловим приміщенням (у складі сім'ї: дочки ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 ) за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов'язати Голосіївську районну у місті Києві державну адміністрацію здійснити реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 та членів її сім'ї: доньки ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов'язати Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» укласти договір на надання житлово-комунальних послуг із ОСОБА_1 (у складі сім'ї: доньки ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 ), а також покласти на відповідачів судові витрати по справі.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
16 травня 2025 року від відповідача Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» укласти договір на надання житлово-комунальних послуг із ОСОБА_1 (у складі сім'ї: доньки ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 ), заперечує.
Відзив мотивовано тим, що згідно фотокопії паспорту ОСОБА_1 остання має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , натомість в матеріалах справи відсутні докази зняття позивача з реєстрації за адресою, зазначеною в паспорті. Окрім того, з матеріалів позовної заяви не вбачається, що відповідачі не визнають за ОСОБА_1 права користування квартирою АДРЕСА_1 .
Зазначає, що позивачем не надано нормативно-правове обґрунтування, на яке він посилається, як на підставу своїх вимог і яке зобов'язує Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» укласти з ним договір на надання житлово-комунальних послуг, не вказує й умови, на яких сторони зобов'язані укласти такий договір та не надав проект такого договору. Також, звертає увагу, що відповідач надає виключно житлову послугу з управління багатоквартирним будинком, укладення договору на надання зазначеної житлової послуги з окремим мешканцем не передбачено чинним законодавством.
Також представник відповідача - Латанюк Н. у відзиві на позовну заяву заявила клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Після відкриття провадження у справі, під час її розгляду по суті судом було встановлено, що позовна заява не відповідає вимог статей 175, 177 ЦПК України.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'ять днів з дня отримання ухвали. Так, позивачу необхідно або уточнити зміст позовних вимог, який виникає із порушених прав безпосередньо позивача, або конкретизувати суб'єктний склад учасників справи, зокрема, визначитися з правовим статусом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до сформованої матеріально-правової вимоги в їх інтересах та з правовим статусом ПАТ «Київенерго» чи його правонаступника як власника гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 , ордер на проживання в якому був виданий позивачу ОСОБА_1 .
16 червня 2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшли матеріали на усунення недоліків у вигляді уточненої позовної заяви, де третьою собою зазначено - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі») та уточнено прохальну частину позовної заяви, у якій позивач просить суд:
1)визнати за ОСОБА_1 право на користування житловим приміщенням (у складі сім'ї: дочки ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 ) за адресою: АДРЕСА_2 ;
2)зобов'язати Голосіївську районну у місті Києві державну адміністрацію здійснити реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;
3)зобов'язати Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» укласти договір на надання житлово-комунальних послуг із ОСОБА_1 (у складі сім'ї: доньки ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 ).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року продовжено розгляд даної цивільної справи.
30 червня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» від третьої особи ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» надійшли пояснення, в яких зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права користування житловим приміщенням та зобов'язання вчинити певні дії не стосуються ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», оскільки 01 грудня 2011 року Київська міська рада прийняла рішення №748/6984 про передачу до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації житлового будинку для малосімейних на АДРЕСА_4 . Частиною 1 даного рішення було вирішено передати до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації житловий будинок для малосімейних, розташований на АДРЕСА_4 , який належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго» відповідно до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та ПАТ «Київенерго». Частиною 2 даного рішення вирішено Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) спільно з ПАТ «Київенерго» здійснити в установчому порядку передачу майна, зазначеного у пункті 1 цього рішення.
Відповідач Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація повідомлялась судом про розгляд справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення в електронному вигляді ухвали суду від 12 травня 2025 року, а також прикріплені до нього файли на її електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» та доставлено до електронного кабінету 12 травня 2025 року о 13 год 59 хв.
Будь-яких клопотань та відзиву від відповідача Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації до суду не надходило.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2025 року у задоволенні клопотання представника Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва - Латанюк Наталії про розгляд даної справи у загальному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін, - відмовлено.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що 01 січня 2004 року між Філіалом «Енергосервіс Київенерго» та ОСОБА_1 укладено договір № 43/08, предметом якого є надання власником наймачеві тимчасово для проживання кімнати АДРЕСА_1 .
14 червня 2004 року між Філіалом «Енергосервіс Київенерго» та ОСОБА_1 укладено договір №461/08 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, за умовами якого власник надає мешканцю тимчасово квартири АДРЕСА_1 та забезпечує надання комунальних послуг, технічне обслуговування та ремонт житлового будинку, а також утримання прибудинкової території, а мешканець приймає участь у витратах на виконання названих послуг.
01 лютого 2005 року між Філіалом «Енергосервіс Київенерго» та ОСОБА_1 укладено договір №102/08 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, за умовами якого власник надає мешканцю тимчасово квартири АДРЕСА_1 та забезпечує надання комунальних послуг, технічне обслуговування та ремонт житлового будинку, а також утримання прибудинкової території, а мешканець приймає участь у витратах на виконання названих послуг.
01 серпня 2005 року між Філіалом «Енергосервіс Київенерго» та ОСОБА_1 укладено договір №573/08 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, за умовами якого власник надає мешканцю тимчасово квартири АДРЕСА_1 та забезпечує надання комунальних послуг, технічне обслуговування та ремонт житлового будинку, а також утримання прибудинкової території, а мешканець приймає участь у витратах на виконання названих послуг.
01 лютого 2006 року між Філіалом «Енергосервіс Київенерго» та ОСОБА_1 укладено Договір №102/08 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, за умовами якого власник надає мешканцю тимчасово квартири АДРЕСА_1 та забезпечує надання комунальних послуг, технічне обслуговування та ремонт житлового будинку, а також утримання прибудинкової території, а мешканець приймає участь у витратах на виконання названих послуг.
01 серпня 2006 року між Філіалом «Енергосервіс Київенерго» та ОСОБА_1 укладено договір №102/08 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, за умовами якого власник надає мешканцю тимчасово квартири АДРЕСА_1 та забезпечує надання комунальних послуг, технічне обслуговування та ремонт житлового будинку, а також утримання прибудинкової території, а мешканець приймає участь у витратах на виконання названих послуг.
01 лютого 2007 року між Філіалом «Енергосервіс Київенерго» та ОСОБА_1 укладено договір №239/08 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, за умовами якого власник надає мешканцю тимчасово квартири АДРЕСА_1 та забезпечує надання комунальних послуг, технічне обслуговування та ремонт житлового будинку, а також утримання прибудинкової території, а мешканець приймає участь у витратах на виконання названих послуг.
01 серпня 2007 року між Філіалом «Енергосервіс Київенерго» та ОСОБА_1 укладено договір №633/08 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, за умовами якого власник будинку АДРЕСА_4 забезпечує обслуговування, ремонт житлового будинку, утримання прибудинкової території та надання комунальних послуг користувачу квартири АДРЕСА_5 , а користувач приймає участь у витратах на виконання названих послуг.
03 серпня 2007 року між Філіалом «Енергосервіс Київенерго» та ОСОБА_1 укладено договір про проведення розрахунків за водопостачання та водовідведення за показниками квартирних приладів обліку споживання холодної та гарячої води.
31 січня 2008 року між Філіалом «Енергосервіс Київенерго» та ОСОБА_1 укладено договір №006/08 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, за умовами якого власник будинку АДРЕСА_4 забезпечує обслуговування, ремонт житлового будинку, утримання прибудинкової території та надання комунальних послуг користувачу квартири АДРЕСА_5 , а користувач приймає участь у витратах на виконання названих послуг.
31 липня 2008 року між Філіалом «Енергосервіс Київенерго» та ОСОБА_1 укладено договір №711/08 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, за умовами якого власник будинку АДРЕСА_4 забезпечує обслуговування, ремонт житлового будинку, утримання прибудинкової території та надання комунальних послуг користувачу квартири АДРЕСА_5 , а користувач приймає участь у витратах на виконання названих послуг.
31 січня 2009 року між Філіалом «Енергосервіс Київенерго» та ОСОБА_1 укладено договір № 2002/08 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, за умовами якого власник будинку АДРЕСА_4 забезпечує обслуговування, ремонт житлового будинку, утримання прибудинкової території та надання комунальних послуг користувачу квартири АДРЕСА_5 , а користувач приймає участь у витратах на виконання названих послуг.
05 липня 2012 року між ПАТ «Київенерго» в особі директора філіалу «Енергосервіс» ПАТ «Київенерго» та ОСОБА_1 укладено договір №102/08 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, за умовами якого балансоутримувач будинку АДРЕСА_4 забезпечує обслуговування, ремонт житлового будинку, утримання прибудинкової території та надання комунальних послуг користувачу разом з 3-ма особами, що є членами його сім'ї та проживають у квартирі АДРЕСА_5 .
05 липня 2012 року на підставі рішення комісії з надання права користування житловою площею в гуртожитках ПАТ «Київенерго» від 04 квітня 2012 року №03/2012, Філіал «Енергосервіс Київенерго» ПАТ «Київенерго» видав ОСОБА_1 у складі сім'ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - доньки, ОСОБА_3 - онука, ордер №46 на житлове приміщення житловою площею 15,60 кв. м, яке складається з 1 кімнати в ізольованій квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, понад двадцять один рік квартира АДРЕСА_1 є постійним місцем проживання позивача, яка несе витрати на управління будинком та прибудинкової території.
Судом також встановлено, що 01 грудня 2011 року Київська міська рада прийняла рішення №748/6984 про передачу до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації житлового будинку для малосімейних на АДРЕСА_4 .
Частиною 1 вказаного рішення було вирішено передати до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації житловий будинок для малосімейних, розташований на АДРЕСА_4 , який належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго» відповідно до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та ПАТ «Київенерго».
Частиною 2 даного рішення вирішено Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) спільно з ПАТ «Київенерго» здійснити в установчому порядку передачу майна, зазначеного у пункті 1 цього рішення.
У зв'язку з тим, що відсутній договір найму житла, позивач позбавлена можливості зареєструвати своє місце проживання в гуртожитку.
Так, 04 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з приводу реєстрації свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , однак 09 квітня 2025 року отримала від відповідача листи про відмову у реєстрації місця проживання.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
За змістом статті 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод, а в статті 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Серед основних прав та свобод людини і громадянина Конституція України проголошує право на житло. Тобто право на житло це одне із найважливіших соціально-економічних прав громадянина України, оскільки воно стосується основ життя людини.
Невід'ємне право кожної людини на житло закріплено і в низці міжнародно-правових документах про права людини, зокрема в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права, стаття 11 якого визначає, що держави, визнають право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло, і на неухильне поліпшення умов життя.
Відповідно до статті 25 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що є необхідним для підтримки здоров'я і добробуту її самої та її родини.
Повага до права людини на житло закріплена також у статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частини першої, пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Статтею 310 ЦК України визначено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (частина перша статті 29 ЦК України).
Житлові відносини з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин регулюються житловим законодавством, яке складається з Конституції України, Житлового кодексу України та інших актів законодавства України.
Так, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті ради (стаття 127 ЖК України).
Відповідно до статті 128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім'ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.
Згідно зі статтею 129 ЖК України, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.
У статті 130 ЖК України визначено, що порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п. 9, 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року №208, яке було чинне на час вселення позивача із дочкою та внуком до гуртожитку, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
За змістом статті 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 1-1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» проживання у гуртожитку протягом тривалого часу - проживання у гуртожитку постійно сукупно п'ять і більше років. Вимога щодо проживання у гуртожитку протягом тривалого часу не поширюється на членів сім'ї громадянина, якому видано ордер на жилу площу в гуртожитку та який є основним наймачем жилого приміщення в гуртожитку.
За приписами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У судовому засіданні встановлено, що позивач з 2004 року користується квартирою АДРЕСА_1 (раніше кімнатою в гуртожитку). У дану кімнату вона була вселена на законних підставах, протягом 21 років проживає в ній, несе витрати на комунальні платежі, тому має право на користування цим житловим приміщенням.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз'яснено, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Суд при вирішенні справи бере до уваги надані позивачем докази, які підтверджують тривале й фактично безперервне проживання за вказаною адресою.
Відповідачем у справі не було надано доказів, які би спростовували докази та аргументи позивача. За таких умов та з огляду на принцип змагальності судочинства, а також в аспекті стандарту доказування «принцип більшої вірогідності обставин», суд доходить висновку про доведеність обставин, на які позивач посилався в обґрунтування своїх позовних вимог щодо визнання права користування житловим приміщенням.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Голосіївську районну у місті Києві державну адміністрацію здійснити реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Механізм реєстрації місця проживання регулюється Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, пунктом 3 якого передбачено, що декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.
Пунктом 3, 4 Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, передбачено, що виконавчий орган сільської, селищної або міської ради (далі - орган реєстрації) для потреб декларування та реєстрації місця проживання (перебування) осіб, зокрема для обліку осіб, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, формує та веде в електронній формі реєстр територіальної громади засобами власної інформаційно-комунікаційної системи або засобами відомчої інформаційної системи ДМС із доступом через офіційний веб-сайт ДМС. Орган реєстрації є розпорядником власної інформаційно-комунікаційної системи та реєстру територіальної громади, забезпечує їх функціонування та призначає адміністратора.
З огляду на наведене, вирішення питання про реєстрацію місця проживання особи відноситься до компетенції відповідного органу реєстрації та суд не є органом, який здійснює реєстрацію місця проживання фізичних осіб.
Такий висновок відповідає постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 522/18372/19.
Відтак, у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Голосіївську районну у місті Києві державну адміністрацію здійснити реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , слід відмовити.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» укласти договір на надання житлово-комунальних послуг із ОСОБА_1 (у складі сім'ї: доньки ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 ), суд виходить з наступного.
Частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642 - 643 ЦК України.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розкриваючи зміст засади свободи договору, статті 6, 627 ЦК України визначають, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є те, що вони суперечать актам цивільного законодавства.
При вирішенні даних позовних вимог суд також враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 577/3125/15-ц, згідно якої, у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, необхідно доводити правомірність кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. У справі позивач звернувся з позовними вимогами про установлення правовідносин, в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідного договору. Разом з тим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (статті 6, 12 - 15, 20 ЦК України, статті 3 - 5 ЦПК України) можна дійти висновку, що у разі відмови енергопостачальної організації чи споживача укласти договір про постачання електричної енергії, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії. Отже, проаналізувавши вказані норми закону та врахувавши встановлені у справі обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачами як за первісним позовом, так і за зустрічним позовом, не надано умови, на яких вони просили зобов'язати укласти договір, а відтак відсутні законні підстави для задоволення таких позовних вимог.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя-четверта статті12 ЦПК України)
Згідно частин першої, п'ятої-сьомої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
А тому виходячи з тих обставин, що позивачем не надано умови, на яких вона просить зобов'язати укласти договір, з посиланням на відповідний проект договору, чи відрізняються вони від умов типового договору, то відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» укласти договір на надання житлово-комунальних послуг із ОСОБА_1 (у складі сім'ї: доньки ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 ).
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги були задоволені частково (лише в частині визнання за ОСОБА_1 право на користування житловим приміщенням), то судовий збір підлягає стягненню з Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації у розмірі 968,96 грн (з урахуванням коефіцієнту пониження 0,8).
На підставі викладеного, відповідно до статей 19, 41, 47, 55 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 130 ЖК України, статей 4, 16, 29, 310 ЦК України, статями 2, 10, 12, 13, 14, 33, 76-82, 89, 178, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва, третя особа - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі», про визнання права користування житловим приміщенням та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право на користування житловим приміщенням (у складі сім'ї: доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), за адресою: АДРЕСА_2 .
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_6 .
Відповідач: Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація, ЄДРПОУ 37308812, місцезнаходження: 03039, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 42.
Відповідач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва», ЄДРПОУ 32375554, місцезнаходження: 03039, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 17-б.
Третя особа: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі», ЄДРПОУ: 41946011, адреса: 04080, місто Київ, вул. Новокостянтинівська, будинок 20.
Повне рішення суду виготовлено 29 липня 2025 року.
Суддя І. А. Кирильчук