Справа № 706/812/25 3/706/310/25
28 липня 2025 рокум.Христинівка
Суддя Христинівського районного суду Черкаської області Школьна А.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянула справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не одруженого, працюючого оператором шокового апарату ПП «М'яско», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 27.05.2025 серії ВАД № 436557, ОСОБА_1 04.05.2025 близько 21 год 00 хв ухилився від виконання батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки осатаній був доставлений до КНП «Христинівська багатопрофільна лікарня» в стані алкогольного сп'яніння.
Дії ОСОБА_1 поліцейським кваліфіковано за ч.1 ст.184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що в АДРЕСА_1 , він проживає зі своїм неповнолітнім сином - ОСОБА_2 та 80 - річною матір'ю. Він є батьком - одинаком, оскільки мати ОСОБА_3 покинула його у віці 1,8 років. ОСОБА_1 працює оператором шокового апарату ПП «М'яско» в с. Тернівка Вінницької області позмінно: доба через дві, тобто із 08 год ранку до 08 год наступного дня. 04.05.2025, коли сталася дана подія, він перебував на роботі. Син повідомив, що піде на святкування Дня народження до товариша. Про інцидент йому стало відомо від сусідів, які викликали карету швидкої допомоги. Також пояснив, що проблем із вихованням сина він не має, ОСОБА_3 не вживає алкоголь, оскільки з дитинства має вади серця. Батьківські обов'язки він виконує належним чином. Алкоголем його напоїли сусіди.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшла таких висновків і такого рішення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків та осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/ або неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП України, проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Стаття 150 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
Преамбула Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-ІІІ) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні (ст. 2 Закону № 2402-ІІІ).
Держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону № 2402-ІІІ).
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону (ч. 6 ст. 12 Закону № 2402-ІІІ).
Відповідно до статті 35 Закону № 2402-ІІІ особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.
Аналіз приписів Закону № 2402-ІІІ дає змогу дійти висновку, що під невиконанням обов'язків щодо виховання дітей варто розуміти різні форми бездіяльності, у результаті яких відсутня належна турбота про виховання неповнолітніх. Ухилення батьків та осіб, що їх замінюють від виконання своїх обов'язків може виражатися в тому, що вони не піклуються про моральне виховання, фізичний розвиток дітей і зміцнення їхнього здоров'я, тощо.
Отже, правовою підставою для покладення відповідальності на батьків за ч. 1 ст. 184 КУпАП є наявність ознак та елементів складу правопорушення, що полягає в невиконанні батьками обов'язків щодо утримання, виховання, навчання, захисту прав та інтересів неповнолітніх.
Відповідно до ч. 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, ухилення від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
На підтвердження обставин викладених у протоколі та винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, інспектор СЮП ВП Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Гожко В.С. надав такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 436557 від 27.05.2025, зміст якого наведено вище (а.с. 1); копію паспорта громадянина України особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (а.с. 2); копію витягу із Реєстру територіальної громади щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 (а.с. 3); копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , зі змісту якого суддя встановила, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 (а.с. 6); копію рапорту інспектора чергової частини Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Тертичного В.Д. із якого убачається, що на лінію 102 надійшло повідомлення про те, що дитина віком 14 років - ОСОБА_2 вживав алкоголь та перебуває без свідомості (а.с. 4); копію пояснень ОСОБА_2 про те, що 04.05.2025 він разом із ОСОБА_4 поїхали до місцевого ставу, щоб відсвяткувати його день народження. ОСОБА_5 пригостив домашнім вином, яке йому дали батьки. Випивши декілька чарок, він сп'янів, та стан здоров'я погіршився. Хлопці завели його додому, звідки його було доставлено до КНП «Христинівська багатопрофільна лікарня» (а.с. 5).
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ухилився від виконання батьківських обов'язків, що виразилось, на думку посадової особи органу поліції, в тому, що його син був доставлений до лікарні в стані алкогольного сп'яніння.
Суддя зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ, є актом обвинувачення, та повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, зокрема, щодо зазначення суті вчиненого правопорушення.
Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не вказано, в чому конкретно полягає ухилення останнього від виконання ним обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання його сина, в яких його діях вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Доказів незабезпечення ОСОБА_1 необхідних умов життя, навчання та виховання сина судді не надано.
При цьому, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП
Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів, а суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП, виноситься постанова про закриття справи.
Таким чином, перевіривши докази у справі на предмет їх допустимості, проаналізувавши їх у сукупності з точки зору достатності, суддя дійшла висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не підтверджена наявними доказами, а відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Керуючись статтями 7, 184, 245, 247, 256, 278, 280 КУпАП України, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляції через Христинівський районний суд Черкаської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Альона ШКОЛЬНА