Справа № 355/702/24
Провадження № 2/355/627/25
29 липня 2025 року Баришівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Троценко Т. А.
за участю секретаря Ліберацької Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Баришівка Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БРАЙТ-К» до ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариства «Креді Агріколь Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 03 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Креді Агріколь Банк» було укладено комплексний договір № 3/3775737, відповідно до якого банк надав останній кредит у розмірі 34 518 грн. строком на 60 місяців з процентною ставкою 11% річних.
5 серпня 2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» було укладено договір відступлення прав вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 2-2021, за яким відступлено право вимоги і за комплексним договором, укладеним з відповідачем.
Відповідач умови зазначеного комплексного договору належним чином не виконував.
У зв'язку з несплатою відповідачем ОСОБА_1 чергового платежу по кредиту та процентам за користування кредитом, 24.01.2022 року за вих. № 1328 їй було направлено повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитом станом на 18.01.2022 року.
Станом на 18.01.2022 року заборгованість становила 30 4444 грн. 93 коп.
За період з 19.01.2022 року по 26.03.2024 року було нараховано проценти за користування кредитом та комісію з обслуговування кредитної заборгованості.
За період з 19.01.2022 року по 26.03.20224 року ОСОБА_1 добровільно було сплачено 1 545 грн. 00 коп., які були розподілені відповідно до черговості платежів.
Загальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 за комплексним договором № 3/3775737 від 03.08.2020 року становить 55 407 грн. 65 коп.
Просив стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором у сумі 55 407 грн. 65 коп. та судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином, у заяві просить розглядати справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог у повному обсязі наполягає.
Надав суду клопотання про долучення доказів: 29. 04. 2025 року - про долучення оригіналу запечатаного конверту зі штрих-кодовим ідентифікатором № 0600902599921, який містить всередині вимогу про дострокове повернення суми кредиту, процентів та комісії від 26. 03. 2024 року за вих. № 37512350.
16. 05. 2025 року - про долучення інформації з особистого кабінету Позивача в АТ «Укрпошта», копії заяви від 24. 04. 2025 року, копії конверту зі штрих - кодовим ідентифікатором № 0600902599921, докази відправки їх суду, копію платіжної інструкції № 32290326-1 та № 32290326-5.
10. 07. 2025 року - про долучення копії паспорту споживчого кредиту.
Відповідач ОСОБА_1 до суду не з'явилася, про дату слухання справи повідомлена належним чином.
Представник відповідача адвокат Рева І. О. до суду не з'явилася, надала письмові пояснення, у яких вказала, що ОСОБА_1 позов не визнає.
Просить відмовити у задоволенні клопотання позивача про залучення доказів, поданих до суду 29. 04. 2025 року, 16. 05. 2024 року, 10. 07. 2025 року у зв'язку з безпідставністю їх подання у поза процесуальний спосіб як такі, що не подані у встановлений законом або судом строк, та не надання стороною позивача обгрунтування про їх подання у зв'язку з неможливістю здійснення цих дій з причин, що не залежали від їх волі.
У письмових поясненнях вказала, що строк кредитування за договором, укладеним між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 , встановлений з 03. 08. 2020 року по 02. 08. 2025 року, з позовною заявою позивач звернувся 26. 04. 2024 року, тобто просив про дострокове повернення боргу, проте в матеріалах справи відсутні докази направлення такої вимоги, а відповідач заперечує факт її отримання.
Договір, укладений між сторонами, не містить положень щодо регулювання порядку дострокового стягнення боргу, і підстави для такого стягнення відсутні.
Вказує на те, що вимоги позивача в частині стягнення плати за обслуговування кредиту щомісячно, що є частиною спору, є нікчемними, і нарахована плата не підлягає стягненню з відповідача.
Зазначає, що після відступлення права вимоги від 05. 08. 2021 року позивач не набув права здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення права вимоги в нього виникло лише право вимагати виконання зобов'язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів, неустойки і комісії, право на нарахування яких мав первісний кредитор.
Представник третьої особи - Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до судового засідання не з'явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, і суд розглядає справу за його відсутності на підставі наявних доказів.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 03 серпня 2020 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладений комплексний договір № 3/3775737, відповідно до якого банк надав кредит у розмірі 34 518 грн, строком на 60 місяці, по з 03.08.2020 року по 02.08.2025 року, з фіксованою процентною ставкою в розмірі 11% річних.
Відповідач умови зазначеного комплексного договору належним чином не виконував.
У зв'язку з несплатою відповідачем ОСОБА_1 чергового платежу по кредиту та процентам за користування кредитом, 24.01.2022 року за вих. № 1328 їй було направлено повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитом станом на 18.01.2022 року, яка складалася з:
- 24 857 грн. 89 коп. строкова заборгованість за тілом кредиту;
- 117 грн. 90 коп. заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом;
- 705 грн. 68 коп. заборгованості за простроченими процентами;
- 793 грн.91 коп. заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості;
- 3 969 грн. 55 коп. прострочена заборгованість за комісією.
За період з 19.01.2022 року по 26.03.2024 року було нараховано:
- 5 866 грн. 06 коп. проценти за користування кредитом
- 20 641 грн. 66 коп. комісія за обслуговування кредитної заборгованості.
За період з 19.01.2022 року по 26.03.2024 року ОСОБА_1 добровільно було сплачено 1 545 грн. 00 коп., які були розпреділені відповідно до черговості платежів наступним чином:
- 506 грн. 93 коп. заборгованість за толом кредиту;
- 933 грн. 84 коп. заборгованості за процентами;
- 104 грн. 23 коп. заборгованість за комісією.
Загальна заборгованість відповідача за комплексним договором № 3/3775737 відповідно до розрахунків заборгованості становить 55 407 грн. 65 коп., яка складається з:
- 24 350 грн. 96 коп. заборгованість за тілом кредиту;
- 5 755 грн. 80 коп. заборгованість за процентами;
- 25 300 грн. 89 коп. заборгованість за комісією.
За правилами ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1052 даного Кодексу передбачено, що у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Посилаючись на належне повідомлення відповідача про наявність простроченої заборгованості за кредитом від 24. 01. 2022 року та вимоги про дострокове повернення усієї суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії від 26. 03. 2024 року, позивач після скасування заочного рішення заявив низку клопотань про долучення до справи доказів, а саме - 29. 04. 2025 року - про долучення оригіналу запечатаного конверту зі штрих-кодовим ідентифікатором № 0600902599921, який містить всередині вимогу про дострокове повернення суми кредиту, процентів та комісії від 26. 03. 2024 року за вих. № 37512350; 16. 05. 2025 року - про долучення інформації з особистого кабінету Позивача в АТ «Укрпошта», копії заяви від 24. 04. 2025 року, копії конверту зі штрих - кодовим ідентифікатором № 0600902599921, докази відправки їх суду, копію платіжної інструкції № 32290326-1 та № 32290326-5; 10. 07. 2025 року - про долучення копії паспорту споживчого кредиту.
Представник відповідача просить відмовити у задоволенні клопотання про залучення вказаних доказів як таких, що заявлені невчасно, з порушенням вимог ст. 83 ЦПК України, який передбачає порядок надання доказів.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотань позивача про долучення доказів у зв'язку з наступним.
Рішенням Баришівського районного суду від 10. 09. 2024 року постановлене заочне рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Брайт -К» суми боргу за договором кредиту в розмірі 55 407, 65 грн.
За заявою відповідача ухвалою від 08. 04. 2025 року заочне рішення було скасовано і справа призначена до судового розгляду з викликом сторін.
Після цього позивачем були заявлені клопотання про долучення додаткових доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Частини 4, 5 ст. 83 ЦПК України передбачають, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Частина 8 ст. 83 ЦПК України передбачає, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від її волі.
Суд встановив, що докази, подані позивачем після скасування заочного рішення Баришівського районного суду від 10. 09. 2024 року, подані невчасно, без обгрунтування неможливості їх подання разом з позовною заявою, отже судом до розгляду не приймаються.
Мотиви позивача, якими він обгрунтовує несвоєчасність подання цих доказів - а саме те, що він розраховував на добросовісну поведінку відповідача та його представника не можуть служити підставою для задоволення клопотання.
З кредитного договору вбачається, що він є договором споживчого кредитування, позивач вимагає дострокового повернення кредиту.
Відповідно до ч.4. ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Суд вважає, що кредитор не дотримався обов'язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а саме не направив доказів отримання відповідачем вимогу про таке погашення кредиту до моменту звернення до суду із цим позовом, у зв'язку з чим правові підстави для дострокового стягнення із відповідача усієї суми кредиту відсутні, і підстав для задоволення цих вимог немає.
Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 554/13800/14-ц (провадження № 61-10590св23).
Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір № 3/3775737 від 03 08. 2020 року видано на споживчі потреби, в свою чергу договір не містить положень щодо регулювання порядку дострокового стягнення. Не містять умови кредитного договору і положення, що у випадку прострочення виконання позичальником своїх зобов'язань відбувається автоматична зміна строку кредитування.
Як передбачено ст. 1077 ЦПК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
За правилами ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
За ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
5 серпня 2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» укладено договір відступлення прав вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 2-2021, за яким відступлено право вимоги і за договором № 3/3775737, укладеним з відповідачем.
Як було встановлено судом, відповідач виконувала згідно кредитного договору свої зобов'язання перед новим кредитором та частково погашала кредитні зобов'язання.
Як вбачається з тексту позовної заяви станом на дату відступлення права вимоги (18. 01. 2022 року) заборгованість позивача за кредитним договором становила 30 444,93 грн., а за період з 19. 01. 2022 року по 26. 03. 2024 року загальна заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 55 407,65 грн.
Проте як вбачається зі змісту договору відступлення права вимоги позивач не набув права здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення права вимоги в нього виникло лише право вимагати виконання зобов'язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів, неустойки і комісії, право на нарахування яких мав первісний кредитор - банк.
Відповідач до відступлення права вимоги сплатила заборгованість за тілом кредиту та відсотками, проте банк у першу чергу зарахував сплачені кошти в рахунок оплати комісії банку, тим самим створив штучну заборгованість.
Як вбачається з виписки по рахунку відповідача ОСОБА_1 регулярно здійснювала внесення коштів на погашення кредитної заборгованості, проте позивач здійснював їх розподіл на власний розсуд, що потягло за собою порушення прав позичальника на справедливе виконання умов кредитного договору.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Брайт-К» щодо дострокового стягнення кредитної заборгованості задоволенню не підлягають.
Відтак, на підставі п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно положень ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 526, 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1050, 1052, 1054,1077 ЦК України, ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», ст. ст. 12, 13, 83,141,256-265, 268,273,280-282,284,288,354,355 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БРАЙТ-К» до ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариства «Креді Агріколь Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Баришівського
районного суду Т. А. Троценко