Справа № 296/6807/24
2-а/296/12/25
29 липня 2025 рокум.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого - судді Анциборенко Н.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Житомирській області про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Житомирській області про скасування постановиі просить скасувати постанову, яка винесена поліцейською взводу №2 роти №1 Управління патрульної поліції в Житомирській області рядовою поліції Невеською Л. В. від 17.07.2024 року серія ДП18 №832521, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень за ч.5 ст.121 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою від 17.07.2024 року серія ДП 18 №832521, винесеною поліцейською взводу №2 роти №1 Управління патрульної поліції в Житомирській області рядовою поліції Невеською Л.В., позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за ч.5 ст.121 КУпАП.
Зокрема, в постанові зазначалося про те, що 08.06.2024 року о 12 год 20 хв на автодорозі Н-03 0,5 км + 400 м поблизу села Тетерівка Житомирського району Житомирської області керуючи транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки ОСОБА_1 не був пристебнутим ременем безпеки, чим порушив підпункт 2.3.в. Правил дорожнього руху України.
Вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною та необгрунтованою.
Зазначає, що 08.06.2024 року повертаючись на своєму автомобілі з сім'єю з передмістя Житомира приблизно о 12 годині на блокпосту, встановленому при в'їзді в місто Житомир, був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Житомирській області.
Рядовою поліції поліцейського взводу №2 роти №1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Невеською Л.В. було запропоновано надати для огляду посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Відповідно вказані документи були надані на вимогу поліцейської, що підтверджується записами з нагрудної камери ОСОБА_2 ..
Після перевірки документів позивачу було повідомлено, що посвідчення водія № НОМЕР_1 , видане 25.09.2007 року не відображається в реєстрах, які використовуються патрульною поліцією для перевірки відповідної інформації.
У свою чергу позивач повідомив працівників патрульної поліції, що посвідчення водія було отримано на законних підставах та в порядку визначеному законодавством України у ВРЕР ДАІ міста Житомира. Крім того, позивач зазначив, що не несе відповідальності за те, що в реєстрах не відображається інформація стосовно посвідчення водія.
У свою чергу працівники управління патрульної поліції Житомирської області повідомили, що відсутність інформації про посвідчення водія у відповідних базах даних свідчить про те, що посвідчення водія № НОМЕР_1 , видане 25.09.2007 року, яке належить позивачу, викликає сумніви у його справжності.
Також працівники патрульної поліції повідомили про те, що вони зателефонували до чергової частини Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області та викликали слідчо-оперативну групу для з'ясування обставин та перевірки факту підроблення посвідчення водія. До приїзду слідчо - оперативної групи стосовно позивача було винесено постанову від 08.06.2024 року серія ДП 18 №725126 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 та ч.2 ст.126 КУпАП.
Дана постанова була оскаржена представником ОСОБА_1 - адвокатом Сінченком А.О. до Корольовського районного суду міста Житомира 17.06.2024 року. 25.06.2024 року суддею Корольовського районного суду міста Житомира Адамовичем О.Й. прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
08.07.2024 року представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, за довіреністю у справі Ярошенко О.М., подала до суду заяву про закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України обґрунтовуючи тим, що за результатами проведеної перевірки постанову серії ДП 18 №725126 від 08.06.2024 року за ч.2 ст.126 та ч.5 ст.121 КУпАП скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
У зв'язку з цим суддею Корольовського районного суду Адамовичем О.Й. було постановлено ухвалу від 09.07.2024 року, якою закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Листом від 05.07.2024 року вих. № 10406/41/28/02-2024 позивача повідомлено про те, що під час складання адміністративних матеріалів відносно позивача 08.06.2024 року за ч.2 ст.126 та ч.5 ст.121 КУпАП поліцейською взводу №2 роти №1 Управління патрульної поліції в Житомирській області рядовою поліції Невеською Л. В. були допущені помилки при винесенні постанови про накладення стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №725126. Також листом повідомлялося, що керівництвом управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції прийнято рішення про направлення справи на новий розгляд на підставі п.2 ч.1 ст.293 КУпАП.
У свою чергу вважає, що скасування постанови від 08.06.2024 року ДП18 № 725126 відбулося з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки ч.1 ст.293 КУпАП передбачає можливість скасування постанови у випадку наявності відповідної скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення, однак, позивач не подавав скарги до управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, оскільки вказана постанова була оскаржена до суду.
Також зазначає, що постанова від 08.06.2024 року ДТП 8 №725126 була скасована т. в.о. заступника начальника управління - начальником моніторингу та аналітичного забезпечення патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Ремезем Р.С. у зв'язку з тим, що остання була винесена в порушення вимог статті 283 КУпАП, при цьому в рішенні про скасування постанови не зазначено, які саме вимоги були порушені при складенні даної постанови.
Таким чином, т. в.о. заступника начальника управління - начальником моніторингу та аналітичного забезпечення патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Ремезем Р.С. не було вказано у рішенні про скасування постанови, яких саме вимог не було дотримано поліцейською взводу №2 роти №1 Управління патрульної поліції в Житомирській області рядовою поліції Невеською Л. В. під час складання постанови.
Разом з тим, при складанні постанови про накладення стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДП18 № 832521 від 17.07.2024 року було допущено ряд помилок та не дотримано порядку, визначеного КУпАП.
Зокрема, у постанові зазначається, що місце розгляду справи є автодорога Н03, 0,5 км+400 м с.Тетерівка Житомирського району Житомирської області, однак, 17.07.2024 постанова серія ДП 18 №832521 була винесена у приміщенні Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, що за адресою: вул. Покровська, 96, м.Житомир, що підтверджується листом від 05.07.2024 №10406/41/28/02-2024, тобто у даній постанові була зазначена недостовірна інформація.
Крім того, посадова особа, яка розглядала справу, не представилася, а почала роз'яснювати права та перейшла до винесення постанови про керування транспортним засобом без паску безпеки.
При цьому, у постанові від 17.07.2024 року серія ДП18 № 832521 зазначено посвідчення водія НОМЕР_2 , яке не належить позивачу, що підтверджується довідкою від 12.06.2024 року №515/8045, виданою Головним сервісним центром МВС, у якій зазначено, що в Єдиному державному реєстрі МВС станом на 12.06.2024 року містяться відомості про видачу 25.09.2007 року у ВРЕР ДАІ м. Житомир на ім'я позивача посвідчення водія серії НОМЕР_1 з правом керування транспортними засобами категорії А, В, С, яке має статус «Загублений» та про видачу 12.06.2024 року у ТСЦ 8045 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві на ім'я позивача посвідчення водія серії НОМЕР_3 з правом керування транспортними засобами категорій А, А1, В, В1, С, СІ.
Таким чином, при складанні постанови від 17.07.2024 року серія ДП18 № 832521 у позивача не могло бути при собі водійського посвідчення ІОА 237 666, оскільки таке посвідчення позивачу не видавалося. Отже, поліцейською взводу №2 роти №1 Управління патрульної поліції в Житомирській області рядовою поліції Невеською Л. В. не було встановлено особу водія автомобіля TOYOTA CAMRY державний номер НОМЕР_4 під час винесення постанови 17.07.2024 року серія ДТП 8 № 832521 та не підтверджено, що саме позивач керував даним автомобілем.
До того ж зазначає, що поліцейською взводу №2 роти №1 Управління патрульної поліції в Житомирській області рядовою поліції Невеською Л. В. не досліджувалися докази, які підтверджують вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, що підтверджується аудіо-записом, зробленим позивачем під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності та поясненнями наданими позивачем.
Крім того, під час розгляду справи позивач заявив клопотання про надання можливості ознайомитися з доказами, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП. Поліцейською взводу №2 роти №1 Управління патрульної поліції в Житомирській області рядовою поліції Невеською Л. В. позивачу надано для ознайомлення відеозапис, зроблений на камеру телефону з екрану комп'ютеру, запис був поганої якості і встановити, що позивач був не пристебнутий паском безпеки було неможливо. На зауваження позивача ОСОБА_2 зазначила, що даний запис є неоригінальним, тому на ньому погано видно зображення. У свою чергу позивач попросив продемонструвати оригінальний запис, однак, поліцейські Невеська Л.В. та Слюсарчук Ірина зазначили, що немає такої можливості, тобто в порушення вимог ч.1 ст.268 КУпАП позивачу не надано доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.
З продемонстрованого позивачу 17.07.2024 року як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення поліцейською взводу №2 роти №1 Управління патрульної поліції в Житомирській області рядовою поліції Невеською Л. В. відео не вбачається факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, оскільки з відео неможливо встановити наявність обставин, зазначених в спірній постанові ДП18 № 832521 від 17.07.2024 року, а саме те, що під час керування автомобілем позивач не був пристебнутий ременем пасивної безпеки. На відеозаписі зафіксовано перебування позивача за кермом автомобіля, при цьому виходячи з якості відеозапису та ракурсу зйомки неможливо розгледіти місце розташування ременя пасивної безпеки.
Отже, позивач не погоджується із прийнятим працівником управління патрульної поліції Житомирської області рішенням, а прийняту постанову від 17.07.2024 року ДП18 №832521 необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Анциборенко Н.М. для розгляду (а.с.16-17).
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін(а.с.21).
Представник відповідача подала відзив на адміністративний позов (а.с.22-26) та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що основними доводами викладеними у позові є те, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП є незаконною та необґрунтованою, однак, це не відповідає дійсності і спростовується наступним.
08.06.2024 року о 12 год 20 хв за адресою: а/д Н-03 05 км + 400 м (поблизу с.Тетерівка) за порушення п.2.3 «в» ПДР України згідно ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» рядовою поліції ОСОБА_2 було зупинено т/з TOYOTA CAMRY, номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням позивача ОСОБА_1 ..
Поліцейська представилася, роз'яснила водію причину зупинки, а також повідомила про те, що здійснюється відеофіксація на нагрудний портативний відео реєстратор.
При пред'явлені позивачем посвідчення водія та реєстраційного документа на авто, перевіривши їх по наявним базам (ІПНП «АРМОР») було виявлено, шо посвідчення водія, яке пред'явив позивач, а саме посвідчення водія НОМЕР_1 , належить іншій особі - ОСОБА_3 ..
Під час спілкування із поліцейським позивач постійно намагався уникнути відповідальності заявляючи, що дійсно він не пристебнувся ременем безпеки і що працівнику поліції можна обмежитись усним попередженням, що підтверджується відеозаписом з нагрудного портативного відеореєстратора, 12:05, 12:08 файлу export-4 5ve5.
У подальшому позивач повідомив, що в додатку «ДІЯ» має ще одне посвідчення, яке під іншою серією, а саме посвідчення водія НОМЕР_2 , що підтверджується відеозаписом з нагрудного портативного відеореєстратора, 12:05, 12:08, 12:12 файлу export-45ve5.
Враховуючи те, що надане позивачем посвідчення водія НОМЕР_1 рахувалося за іншою особою, а також те, що в додатку «ДІЯ» на телефоні позивача було зазначено інше посвідчення водія - НОМЕР_2 , яке дійсно належало позивачу, тому в поліцейського виникли підстави вважати, що надане позивачем посвідчення водія НОМЕР_1 може мати ознаки підробки, у зв'язку із чим на місце зупинки було викликаного слідчо-оперативну групу для з'ясування всіх обставин по суті.
Зазначає, що ні поліцейський ОСОБА_2 , ні її колеги, які разом з нею заступили на чергування, не стверджували, що посвідчення позивача є підробленим, а лише зазначили, що є підстави вважати, що воно може мати ознаки підробки, тому потребує додаткової перевірки, тому викликали слідчу-оперативну групу, яка в своєму складі також має експерта-криміналіста.
Надалі стосовно позивача поліцейським було винесено постанову ДП18 №725126 від 08.06.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та ч.5 ст.121 КУпАП.
У подальшому під час оскарження позивачем постанови ДП18 №725126 від 08.06.2024 в Корольовському районному суді м.Житомира та опрацюванні матеріалів позовної заяви було здійснено перевірку посвідчення водія НОМЕР_1 від 25.09.2007 через систему ІПНП та виявлено, що останнє дійсно видане на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також позивачем було додано до матеріалів справи лист ТСЦ МВС №8045 від 12.06.2024 року за вих.№515/8045, у якому зазначено, що посвідчення водія НОМЕР_1 від 25.09.2007 дійсно видавалось позивачу (категорії: А з 12.05.2000, А1 з 12.05.2000, В з 25.09.2007, Віз 25.09.2007, С з 12.05.2000, СІ з 12.05.2000) та відповідно являлося дійсним на момент винесення спірної постанови серії ДП18 №725126 від 08.06.2024, отже позивачем не було вчинено правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.
Оскільки позивачем були долучені до позовної заяви документи, що підтверджують дійсність посвідчення водія НОМЕР_1 від 25.09.2007 уповноваженою посадовою особою - т.в.о. заступника начальна управління - начальником відділу моніторингу патрульної поліції в Житомирській було прийнято рішення щодо скасування постанови ДП18 №725126 від 08.06.2024 по справі про адміністративне правопорушення і надсилання справи на новий розгляд.
Аргумент позивача, про те що в рішенні щодо скасування постанови ДП18 №725126 від 08.06.2024 по справі про адміністративне правопорушення і надсилання справи на новий розгляд не містить інформацію у зв'язку із чим скасована постанова ДП18 №725126 від 08.06.2024 є безпідставним, оскільки в рішенні про скасування постанови зазначено, що мотивом скасування постанови є те, що постанова винесена в порушення вимог статті 283 КУпАП, тобто в рішенні чітко зазначено норму закону, яка була порушена під час винесення постанови.
Щодо доводу позивача про те, що він не звертався до відповідача із скаргою про скасування постанови ДП18 №725126 від 08.06.2024 зазначає, що позивач звернувся до суду із позовною заявою щодо скасування постанови ДП18 №725126 від 08.06.2024 і під час вивчення направленої на адресу УПП в Житомирській області позовної заяви було встановлено, що оскаржувана постанова ДП18 №725126 від 08.06.2024 винесена з порушенням вимог ст.283 КУпАП, тому з метою досудового врегулювання спору було прийнято рішення про скасування постанови ДП18 №725126 від 08.06.2024 про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП та ч.5 ст.121 КУпАП винесеної стосовно позивача.
У подальшому справу стосовно вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, було передано на новий розгляд та було призначено розгляд справи на 10.00 17.07.2024 року, про що було повідомлено позивача.
17.07.2024 було проведено новий розгляд справи стосовно вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.
Згідно з постановою поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Д1111 рядової поліції Невеської Л.В. серії ДП18 № 832521 від 17.07.2024 року на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, оскільки 08.06.2024 о 12 год 20 хв на а/д Н-03 05 км + 400 м (поблизу с.Тетерівка) ОСОБА_1 керував т/з TOYOTA CAMRY, номерний знак НОМЕР_5 , обладнаний засобами пасивної безпеки та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 «в» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП.
Перед початком розгляду справи поліцейський взводу №2 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП рядової поліції Невеська Л.В. попередила позивача про те, що згідно ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» здійснюється відеофіксація, а також ознайомила позивача з його правами, передбаченими ст.268 КУпАП.
Також позивача було ознайомлено з доказами його правопорушення.
Твердження позивача про те, що поліцейська під час розгляду справи не представилась йому, а після роз'яснення прав одразу перейшла до винесення постанови є безпідставним з огляду на наявний відеозапис з нагрудної портативної камери (файл ехрогі- ruxip) на якому чітко видно, що о 10:25 поліцейський взводу №2 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП рядової поліції Невеська Л.В. представилася, а винесення постанови розпочала о 10:28.
Щодо доводу позивача, що в порушення вимог ст.268 КУпАП його не було ознайомлено з доказами вчинення ним адміністративного правопорушення зазначає, що позивача було ознайомлено з відеозаписом його правопорушення.
Більш того, позивачу було роз'яснено, що ознайомити його з оригіналом запису неможливо у зв'язку із відключенням електроенергії, а також роз'яснено, що позивач може звернутися із запитом про надання йому копії відеозапису його правопорушення, яка буде завірене електронним цифровим підписом уповноваженої посадової особи, однак, як видно з матеріалів справи позивач не звертався із відповідним запитом, що свідчить про незацікавленість позивача, оскільки в даному випадку буде підтверджено наявність його вини.
Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, підтверджується відеозаписом із нагрудного портативного реєстратора, відеофайл export-lwllb, де чітко видно, що водій т/з TOYOTA CAMRY (номерний знак НОМЕР_5 ) непристебнутий ременем безпеки. Крім того, на іншому відеозапису із нагрудного портативного відеореєстратора також видно, що водій непристебнутий (12:05 відеофайлу export-45ve5).
Також зазначає, що позивач в позовній заяві зазначає, що в постанові серії ДП18 № 832521 від 17.07.2024 року зазначено посвідчення водія НОМЕР_2 , яке не належить йому та йому не видавалося, однак, вказана інформація позивачем не відповідає дійсності і ще раз підтверджує, що позивач маніпулює фактами та свідомо вводить в оману суд з огляду на те, що в роздруківці інформаційної картки з реєстру ІС ДП «НАІС» зазначено, що за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також рахується посвідчення водія НОМЕР_2 , вид.12.05.2000.
Крім того, посвідчення водія НОМЕР_2 , вид. 12.05.2000 позивач демонструє поліцейським в додатку «ДІЯ» під час зупинки 08.06.2024 року о 12 год 20 хв, що за адресою: а/д Н-03 05 км + 400 м.
Разом з тим всі пояснення водія зводились до того аби уникнути адміністративної відповідальності, а саме, що порушення п.2.3 «в» ПДР є малозначним правопорушенням і що поліцейський в даному випадку має обмежитись усним попередження всупереч того, що санкція ч.5 ст.121 КУпАП не передбачає стягнення у вигляді усного попередження, а поліцейський згідно статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На протязі всього спілкування позивача із поліцейськими він систематично наполягає на звільненні його від адміністративної відповідальності маніпулюючи своєю допомогою ЗСУ, співпрацею з головою Житомирської обласної військової адміністрації, шантажуючи поліцейського у відсутності наслідків для нього у разі відмови від притягнення його до відповідальності, однак, чомусь ці факти позивачем не відображені у позовній заяві, хоча мали місце та підтверджуються відеозаписом із нагрудного портативного відеореєстратора.
Щодо доводу позивача, що поліцейським в постанові ДП18 № 832521 від 17.07.2024 року в графі місце складання зазначено місце вчинення правопорушення, а не фактичне місце складання адміністративних матеріалів, то слід зазначити, що окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови, тобто окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення.
Оскільки позивач був зупинений за те, що керуючи транспортним засобом т/з TOY ОТА CAMRY (номерний знак НОМЕР_5 ) обладнаний засобами пасивної безпеки та не був пристебнутий ременем безпеки, тому у поліцейського були наявні достатні підстави вважати, що особа вчинила правопорушення, а транспортний засіб є знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення. При цьому, саме існування наведених обставин і зумовило виникнення в інспектора поліції на підставі статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» права на реалізацію повноважень вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи.
Доказом встановлення вини позивача у порушенні Правил дорожнього руху є винесена у встановленому законом порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення, відеозапис з нагрудного портативного відеореєстратора, тобто технічного засобу яким здійснено відеозапис, серія та номер якого зазначено у відповідній графі оскаржуваної постанови.
Відповідачем не було допущено під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови грубих порушень закону, які були б беззаперечною підставою для скасування винесеної постанови.
Відповідачем було правомірно винесено оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення, доводи адміністративного позову не є суттєвими для вирішення справи. Позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а відтак підстави для задоволення вимог щодо скасування постанови відсутні.
Позивач подав відповідь на відзив (а.с.43-44) та просить скасувати постанову.
Зазначає, що у наданому відзиві відповідач посилається на правомірність винесеної постанови про адміністративне правопорушення обґрунтовуючи свої доводи тим, що факт порушення правил дорожнього руху позивачем, зокрема ч.5 ст.121 КУпАП нібито підтверджено відеозаписом. Водночас наведені доводи є необґрунтованими та не спростовують правову позицію позивача, викладену у позовній заяві.
Насамперед, відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення. Надане відео не дозволяє однозначно встановити факт відсутності паска безпеки на момент керування транспортним засобом, а його якість, ракурс і/спосіб демонстрації, зокрема зйомка екрану монітора іншим пристроєм не відповідають вимогам доказової сили, встановленим ст.251 КУпАП.
Крім того, позивачеві не було забезпечено реальної можливості ознайомитися з оригінальними матеріалами справи, що прямо порушує ст.268 КУпАП, яка гарантує особі, яку притягають до відповідальності, право на ознайомлення з доказами та подання заперечень.
Як убачається з матеріалів справи оригінал відеозапису з нагрудної камери поліцейського не було надано ані на місці події, ані під час винесення постанови. У свою чергу поліцейські відмовили у демонстрації запису з боді-камери, надаючи лише відео з мобільного телефону, що зафіксувало відтворення матеріалу на екрані комп'ютера.
Також істотним є порушення порядку винесення самої постанови. У спірній постанові серії ДП18 №832521 вказано, що місцем її винесення є автодорога Н- 03 біля села Тетерівка, хоча фактично її було складено в адміністративному приміщенні Управління патрульної поліції в місті Житомир, що підтверджується офіційним листом від 05.07.2024 №10406/41/28/02-2024. Така розбіжність свідчить про порушення ст.283 КУпАП щодо обов'язковості зазначення достовірних обставин правопорушення, зокрема місця вчинення та розгляду справи.
Крім того, слід звернути увагу на відсутність належного встановлення особи правопорушника. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом маючи посвідчення водія серії НОМЕР_2 , однак, довідка Головного сервісного центру МВС підтверджує, що позивачу не видавалося посвідчення з таким номером, а чинне на відповідну дату посвідчення має інший номер - НОМЕР_3 . Відповідач не спростував цих обставин і не надав жодного доказу, що підтверджує належність посвідчення серії НОМЕР_2 саме ОСОБА_1 .
Таким чином, особа водія при розгляді справи не була встановлена, що є істотною процесуальною вадою, яка виключає можливість притягнення до відповідальності конкретної особи.
Представник відповідача подав заперечення (а.с.46-50) та просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Зазначає, що ознайомившись з відповіддю позивача на відзив Департамент патрульної поліції не погоджується із аргументами позивача так як вони є безпідставними і не підтвердженні жодними доказами і були попередньо спростовані доказами наданими разом з відзивом.
Щодо аргументів позивача, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і що надане відео є зйомкою екрану іншим пристроєм, то варто зазначити, що дані аргументи є безпідставні та спростовуються наступними доказами.
Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, підтверджується відеозаписом із нагрудного портативного реєстратора, відеофайл export-lwllb, де чітко видно, що водій т/з TOYOTA CAMRY (номерний знак НОМЕР_5 ) не пристебнутий ременем безпеки, більш того на іншому відеозапису із нагрудного портативного відеореєстратора також видно, що водій не пристебнутий (12:05 відеофайлу export-45ve5).
Вищезазначені відеозаписи надані суду безпосередньо із нагрудних портативних відеореєстраторів поліцейських, записані на диск та завірені електронним підписом.
В свою чергу позивачем не надано суду жодного доказу, який би свідчив про відсутність вини у скоєному правопорушенні.
Крім того, під час спілкування із поліцейським позивач постійно намагався уникнути відповідальності, заявляючи, що дійсно він не пристебнувся ременем безпеки і що працівнику поліції можна обмежитись усним попередженням.
Щодо доводу позивача, що в порушення вимог ст.268 КУпАП його не було ознайомлено з доказами вчинення ним адміністративного правопорушення, то слід зазначити, що позивача було ознайомлено з відеозаписом його правопорушення. Більш того, позивачу було роз'яснено, що ознайомити його з оригіналом запису неможливо у зв'язку із відключенням електроенергії, а також роз'яснено, що позивач може звернутися із запитом про надання йому копії відеозапису його правопорушення, яка буде завірене електронним цифровим підписом уповноваженої посадової особи.
Щодо доводу позивача, що поліцейським в постанові ДП18 № 832521 від 17.07.2024 року в графі місце складання зазначено місце вчинення правопорушення, а не фактичне місце складання адміністративних матеріалів, то слід зазначити, що окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови, тобто окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і як наслідок про його скасування.
Щодо твердження позивача про відсутність належного встановлення особи правопорушника слід зазначити, що вказана інформація позивачем не відповідає дійсності і ще раз підтверджує, що позивач маніпулює фактами та свідомо вводить в оману суд з огляду на те, що в роздруківці інформаційно картки з реєстру ІС ДП «НАІС» зазначено, що за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також рахується посвідчення водія НОМЕР_2 , вид.12.05.2000.
Крім того, посвідчення водія НОМЕР_2 , вид.12.05.2000 позивач демонструє поліцейським в додатку «ДІЯ» під час зупинки 08.06.2024 року о 12 год 20 хв, що за адресою: а/д Н-03 05 км + 400 м.
Враховуючи вищевказане поліцейським патрульної поліції винесено постанову згідно ст.258 КУпАП.
Відповідачем не було допущено під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови грубих порушень закону, які були б беззаперечною підставою для скасування винесеної.
Відповідачем було правомірно винесено оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення, доводи адміністративного позову не є суттєвими для вирішення справи. Позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а відтак підстави для задоволення вимог щодо скасування постанови відсутні.
Позивач подав пояснення на позовну заяву (а.с.54-55) та зазначає, що у запереченнях на відповідь на відзив відповідач намагається спростувати доводи позову, проте така позиція зводиться до формального повторення змісту оскаржуваної постанови та не ґрунтується на належних і допустимих доказах. Наведені у запереченнях твердження не усувають, а навпаки підтверджують системні порушення, допущені під час складення та винесення оскаржуваної постанови, що є достатньою підставою для її скасування.
По-перше, відповідач посилається на наявність відеозапису як доказу вчинення правопорушення, проте відповідні файли (export-lwllb, export-45ve5, export-ruxjp) не є допустимими доказами у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки не дозволяють належним чином ідентифікувати особу водія; є копіями, записаними з екрану, без належного підтвердження їх автентичності.
По-друге, доводи відповідача щодо належного встановлення особи позивача не витримують критики. У постанові вказано номер посвідчення водія серії НОМЕР_2 , який як підтверджується довідкою Головного сервісного центру МВС не належить ОСОБА_1 . Посилання на дані мобільного застосунку "Дія" не замінює офіційного витягу з державного реєстру та не є доказом належності особи до суб'єкта правопорушення. Відсутність належної ідентифікації особи, притягнутої до відповідальності, виключає можливість прийняття постанови згідно з вимогами ст.283 КУпАП.
По-третє, твердження відповідача про те, що позивач нібито мав змогу ознайомитися з відеозаписом на мобільному пристрої у приміщенні управління за відсутності електропостачання суперечать статті 268 КУпАП, яка гарантує право особи на повне ознайомлення з матеріалами справи. Демонстрація відео з екрана мобільного телефону не забезпечує можливості оцінити його цілісність, автентичність і об'єктивність.
По-четверте, аргумент відповідача про неістотність помилки у визначенні місця складення постанови є необгрунтованим. Вказання недостовірних даних у постанові, зокрема, місця її винесення є порушенням вимог статті 283 КУпАП.
По-п'яте, відповідач, посилаючись на положення ст.77 КАС України намагається перекласти тягар доказування на позивача, що суперечить ч.2 зазначеної статті. У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень саме відповідач має довести правомірність своїх дій.
Таким чином, твердження відповідача є юридично неспроможними, не підтверджуються належними доказами та не спростовують встановлених позивачем порушень матеріального і процесуального законодавства.
Сукупність виявлених недоліків - відсутність належних доказів, порушення процедури ознайомлення з матеріалами, формальні недоліки постанови, неналежна ідентифікація особи свідчать про істотні порушення, які унеможливлюють визнання постанови законною та обґрунтованою.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з копії листа Головного сервісного центру МВС від 12.06.2024 №515/8045 про розгляд звернення ОСОБА_4 сервісний центр МВС у межах компетенції розглянув звернення щодо надання інформації про стаж водіння транспортними засобами та підтвердження дійсності посвідчення водія серії НОМЕР_3 виданого 12.06.2024 року. За результатами розгляду повідомлено, що нормативно - правовими актами не передбачено надання довідок про досвід керування транспортними засобами. При цьому інформують, що в Єдиному державному реєстрі МВС станом на 12.06.2024 містяться відомості: 1. Про видачу 25.09.2007 року у ВРЕР ДАІ м. Житомир на ім'я ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_1 з правом керування транспортними засобами категорій А, В, С. Дане посвідчення водія має статус «Загублений». 2. Про видачу 12.06.2024 року у ТСЦ 8045 РСЦ ГСЦ МВС в м. Київ на ім'я ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_3 з правом керування транспортними засобами категорій А, А1, В, В1, С, С1. Термін дії вказаного посвідчення водія до 12.06.2054 року. Дане посвідчення водія має статус «Виданий» (а.с. 15).
Відповідно до копії рішення щодо скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення і надіслання справи на новий розгляд ДП18 №725126 т.в.о. заступника начальника управління - начальник відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Ремез Р.С. розглянувши справу про адміністративне правопорушення ДП18 №725126 від 08.06.2024 за ч.2 ст.126 та ч.5 ст.121 КУпАП стосовно ОСОБА_1 щодо стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн, накладене поліцейською взводу №2 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції рядовою поліції Невеською Л.В., за порушення вимог пункту 2.1 «а» та 2.3 «в» Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, винесену з порушенням вимог статті 283 КУпАП, вирішив постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 №725126 від 08.06.2024, винесену поліцейською роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції рядовою поліції Невеською Л.В., скасувати, а справу направити на новий розгляд (зворотній бік а.с.14).
Згідно копії листа т.в.о. заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Ремез Р.С. Богдану Яковенку від 05.07.2024 №10406/41/28/02-2024 під час складання адміністративних матеріалів 08.06.2024 за частиною другою статті 126 та частиною п'ятої статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення працівником поліції були допущені помилки при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 725126. Керівництвом управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції прийнято рішення про направлення справи на новий розгляд на підставі пункту 2 частини першої статті 293 КУпАП. Розгляд справи призначено на 10.00 17.07.2024 за адресою: вул. Покровська, 96, м. Житомир, УПП в Житомирській області ДПП, кабінет № 4 (а.с.14).
17.07.2024 поліцейською взводу №2 роти №1 УПП в Житомирській області ДПП рядовою поліції Невеською Л.В. винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №832521 у вигляді штрафу у розмірі 510 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, а саме за те, що позивач 08.06.2024 о 12 год 20 хв на автодорозі Н-03 0,5 км + 400 м поблизу села Тетерівка Житомирського району Житомирської області керуючи транспортним засобом, д.н.з. НОМЕР_5 , обладнаним засобами пасивної безпеки не був пристебнутим ременем безпеки, чим порушив підпункт 2.3.в. Правил дорожнього руху України (а.с.6).
На підтвердження правомірності свого рішення представник відповідача до відзиву на позовну заяву додав роздруківку інформаційної картки з реєстру ІС ДП «НАІС», де зазначено, що за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також рахується посвідчення водія НОМЕР_2 (а.с.28), роздруківку з системи ІПНП, де зазначено, що посвідчення водія НОМЕР_1 видане на ім'я ОСОБА_3 (а.с.29), диск, який містить відеофіксацію події (а.с.33).
Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положеннями ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративне правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення регулюється КУпАП, яким серед іншого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, в тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП).
Згідно ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п.2.3 (в) Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Відповідно до ч.5 ст.121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, є керування транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом 08.06.2024 о 12 год 20 хв в на автодорозі Н-03 0,5 км + 400 м поблизу села Тетерівка Житомирського району Житомирської області без пристебнутого ременя безпеки.
Чинне законодавство, в тому числі й Правила дорожнього руху України, не містить визначення терміну "керування транспортним засобом".
Таке визначення було наведено в п.27 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів- водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.10.2019 року у справі № 357/10134/17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Крім того, згідно ст.252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.2 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17.
Факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17).
Для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву та заперечення в яких перераховує норми чинного законодавства, якими керується посадова особа при винесенні постанови про адміністративне правопорушення. Також до матеріалів справи на підтвердження події адміністративного правопорушення представником відповідача надано відеозапис з нагрудної камери працівника поліції.
І з наданого відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи, зокрема не пристебнутим ременем безпеки, оскільки відеозапис починається з того, що працівник поліції підійшов до автомобіля, який не перебував в русі, а був припаркований на узбіччі дороги.
В межах даної справи суб'єкт владних повноважень не надав доказів, що 08.06.2024 о 12 год 20 хв ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом не користувався ременем безпеки, чим порушив Правила дорожнього руху та на законних підставах був зупинений працівниками поліції.
Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про те, що поліцейська взводу №2 роти №1 Управління патрульної поліції в Житомирській області рядова поліції Невеська Л.В. розглянула справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121, формально та до постанови не додала належних та допустимих доказів того, що позивач 08.06.2024 о 12 год 20 хв на автодорозі Н-03 0,5 км + 400 м поблизу села Тетерівка Житомирського району Житомирської області керував автомобілем та під час керування транспортним засобом не був пристебнутий ременем безпеки.
Згідно ст.73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах викладена в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17, від 23.10.2019 по справі № 357/10134/17 та інших.
Таким чином, відповідачем не було подано належних та допустимих доказів щодо правомірності тверджень зазначених в постанові серії ДП18 №832521 від 17.07.2024.
При цьому, суд зауважує, що посилання на обставини, викладені в постанові серії ДП18 №832521 від 17.07.2024 та відеозапис, як на беззаперечний доказ вчинення позивачем правопорушення є недостатнім, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою таких порушень. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Із урахуванням вище викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Із врахуванням вище викладеного, а також того, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна бути обґрунтованою, тобто адміністративне стягнення повинно відповідати матеріалам справи про адміністративне правопорушення, тому суд вважає, що накладення на позивача адміністративного стягнення було здійснено необґрунтовано і без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідачем не підтверджено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення та її вирішення відбувалися в точній відповідності з законом та з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому оскаржуване рішення не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, оскільки прийняте не на підставі та не у спосіб визначений Конституцією та законами України, отже суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї" від 06.121998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою".
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Поряд з цим, положеннями ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищевикладене винесена відносно ОСОБА_1 постанова серії ДП18 №832521 від 17.07.2024 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510 ,00 грн підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю, тому позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.5-7, 9, 77, 90, 241-247, 286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Житомирській області про скасування постанови задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №832521 від 17.07.2024 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 510 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.121 КУпАП згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 №832521 від 17.07.2024 закрити.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач:
ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_1
Відповідач:
Департамент патрульної поліції,
м. Київ, вул.Федора Ернеста, 3
Управління патрульної поліції в Житомирській області,
м.Житомир, вул.Покровська, 96
Суддя Н.М. Анциб енко