Справа № 180/1221/25
1-кп/180/148/25
28 липня 2025 р.
Марганецький міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
в підготовчому судовому засіданні у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.1 ст.321 КК України,
Ухвалою від 24.06.2025 року постановлено судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 здійснювати дистанційно в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)». Підготовче судове засідання призначено на 17.07.2025 року, перенесено на 24.07.2025 року на 09:00 годину.
16.07.2025 року до Марганецького міського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб.
У призначений час ОСОБА_5 відмовився виходити з камери, про що повідомив працівник установи виконання покарань.
28.07.2025 року о 09:05 год. ОСОБА_5 знов відмовився виходити на відеоконференцію з судом. Працівник установи виконання покарань озвучив письмову заяву обвинуваченого, в якій він відмовився від участі у відеоконференції та висловив бажання приймати участь в розгляді кримінального провадження відносно нього безпосередньо в залі суду.
Статтею 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Враховуючи те, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , спливає 28.07.2025 року, обвинувачений, не повідомляючи причин, відмовився виходити з камери 24.07.2025 року, а в останній день тримання під вартою заявив вимогу про участь в судових засіданнях безпосередньо в залі суду, зважаючи на те, що він отримав копію клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно нього під розписку, суд з огляду на приписи ст.331 КПК України, вважає за можливе вирішити клопотання прокурора без участі обвинуваченого.
Крім того, суд вважає, що право обвинуваченого на захист не буде порушено, оскільки в судовому засіданні присутній захисник ОСОБА_4 , а сам ОСОБА_5 свідомо не скористався своїм правом приймати участь в розгляді клопотання прокурора і висловити свою думку з приводу вказаного клопотання.
В судовому засіданні прокурор просила продовжити ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи свою позицію тим, що існують ризики переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків в цьому ж кримінальному провадженні, вчинення нових кримінальних правопорушень, аналогічних тим, у яких він обвинувачується. Також, прокурор просила визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Просив змінити запобіжний захід обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт за місцем його реєстрації та проживання.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд приходить до такого.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Судом встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 застосовано у зв'язку з наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування або суду, ризику впливу на свідків та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
На даний час суду не надано доказів того, що ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу, зменшились або відсутні.
Так, відповідно до п.36 рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, тому є достатньо підстав вважати, що з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує йому в разі визнання винуватим, він зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).
Також, на даний час судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_5 не розпочато та не завершено, тому суд вбачає наявність ризику впливу на свідків, до одного з яких були застосовані заходи безпеки, і обвинувачений, опинившись на волі, може вживати заходи з метою встановлення анкетних даних вказаного свідка, з метою схилення його до зміни свідчень.
Обвинувачений може продовжити злочинну діяльність, оскільки він неодноразово судимий, має не зняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, та знову обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, клопотання прокурора суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Що стосується зміни запобіжного заходу, то в задоволенні такого клопотання необхідно відмовити, оскільки захисником не доведено, що більш м'який запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та може запобігти вказаним вище ризикам.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Частиною 5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу ОСОБА_5 , наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст.182, 331, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 25 вересня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
При внесенні визначеної суми застави обвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти звільнити.
У випадку внесення застави у визначеному розмірі, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за викликом;
- не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;
- утримуватись від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст.182 КПК України, роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1