Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/6082/24
Провадження №: 2/332/488/25
25 липня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Блажко У.В. за участі секретаря судового засідання Дубачової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Коломоєць Ірина Василівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Коломоєць Ірини Василівни звернувся до суду з позовом, в якому просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача згідно з рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31.07.2020 у справі № 332/1213/20 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а також зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача згідно з рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2009 у справі № 2-713/2009 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а також зменшити розмір аліментів.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя 31.07.2020 у справі № 332/1213/20 має зобов'язання зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу). 19.10.2020 відкрито виконавче провадження № 63303470 з примусового виконання виконавчого листа Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2020 № 332/1213/20. 01 квітня 2021 року було відкрито виконавче провадження № 65012037 з примусового виконання виконавчого листа Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.03.2021 № 2-713/2009 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу). Виконавчі провадження об'єднані у виконавче провадження № 76261630, що перебуває у провадженні Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса). При винесенні Заводським районним судом м. Запоріжжя рішення від 31.07.2020 у справі № 332/1213/20 не було враховано, що ОСОБА_1 на той момент мав на утриманні свого сина ОСОБА_5 , якому сплачував аліменти, тому судом було вирішено стягнути з ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів доходів (заробітку). Внаслідок цього з відповідача стягуються аліменти у розмірі 1/2 частки всіх доходів, що перевищує рекомендовану частку у розмірі 1/3 частини всіх видів доходу, що передбачено п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України та ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України. Стягнення аліментів в розмірі 1/2 частини усіх видів доходу призвело до виникнення у позивача заборгованості з виплати аліментів на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі 31 491,76 грн, на утримання сина ОСОБА_7 - 43 229,67 грн, у зв'язку з чим держаним виконавцем були накладені штрафи та винесена постанова про позбавлення права керування позивача транспортними засобами, обмеження виїзду за кордон та арешт банківського зарплатного рахунку. Про відкриття виконавчих проваджень позивач дізнався 09.10.2024, після арешту рахунку, оскільки сплачував аліменти у добровільному порядку. Однак, їх сплату державний виконавець не врахував, оскільки у квитанціях було відсутнє призначення «аліменти». Для сплати штрафів та скасування застосованих державним виконавцем обмежень позивач був вимушений запозичити 103 000,00 гривень. Позивач працює водієм, отримує мінімальну заробітну плату, має борг за кредитним договором перед АТ «ПУМБ» у розмірі 8 000,00 грн. Майновий стан позивача є складним, єдиним доходом є мінімальна заробітна плата, у той час як відповідачі матеріально забезпечені. Тому позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив зменшити розмір аліментів на утримання синів з 1/4 до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходів).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначений Сапунцов Вадим Дмитрович. У зв'язку із заявленим суддею Сапунцовим В.Д. самовідводом справа передана для призначення повторного автоматичного визнання судді.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 головуючим суддею визначена суддя Блажко Уляна Віталіївна.
Ухвалою судді від 11.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлені строки для подання заяв по суті справи.
Відповідачі правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися.
Ухвалою суду від 28.04.2025 у справі закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
У судовому засіданні 15.07.2025 представник позивача адвокат Коломоєць І.В. просила позов задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
Відповідачі, належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судові засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
У судовому засіданні 15.07.2025 відкладено ухвалення та проголошення судового засіданні на 25 липня 2025 року.
У судове засідання 25.07.2025 представник позивача не з'явилася, надала заяву про проведення засідання за її відсутності.
Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов таких висновків.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)
Згідно з ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 4).
Постановою головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гайдаш О.С. від 01.04.2021 відкрито виконавче провадження № 65012037 з примусового виконання виконавчого листа Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.03.2021 № 2-713/2009 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, з 01.05.2021 (а.с. 6, зворотна сторона, а.с. 7, зворотна сторона).
Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного головним державним виконавцем, боржник ОСОБА_1 за період з серпня 2022 року по жовтень 2024 року мав заборгованість за сплати аліментів у виконавчому провадженні № 65012037 у розмірі 43 229,67 грн (а.с. 13).
Відповідно до постанови головного державного виконавця Гайдаш О.С. від 09.10.2024 у ВП № 65012037 у зв'язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів у розмірі 43 229,67 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, на боржника ОСОБА_1 накладений штраф на користь стягувача у розмірі 30% суми заборгованості, що становить 12 968,90 грн (а.с. 8-9, зворотна сторона).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 4, зворотна сторона).
Постановою головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гайдаш О.С. від 19.10.2020 відкрито виконавче провадження № 63303470 з примусового виконання виконавчого листа Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2020 № 332/1213/20 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, з 21.05.2020 і до досягнення повноліття (а.с. 9).
Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного головним державним виконавцем, боржник ОСОБА_1 за період з серпня 2022 року по жовтень 2024 року мав заборгованість за сплати аліментів у виконавчому провадженні № 63303470 у розмірі 31 491,76 грн (а.с. 14).
Відповідно до постанови головного державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гайдаш О.С. від 09.10.2024 у ВП № 63303470 у зв'язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів у розмірі 31 491,76 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, на боржника ОСОБА_1 накладений штраф на користь стягувача у розмірі 20% суми заборгованості, що становить 6 298,35 грн (а.с. 11, а.с. 12, зворотна сторона).
Постановою головного державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гайдаш О.С. від 09.10.2024 у ВП № 63303470 встановлено тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України (а.с. 10, а.с. 11, зворотна сторона).
Також постановою головного державного виконавця від 09.10.2024 у виконавчому провадженні № 63303470 встановлено тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами (а.с. 12, а.с. 13, зворотна сторона).
Як вбачається з довідки ТОВ «Юг-Агрос» від 16.10.2024 № 16-10/2024 ОСОБА_1 з 01.06.2023 працює водієм автотранспортного засобу на зазначеному підприємстві (а.с. 16).
Відповідно до довідок про доходи, складених ТОВ «Юг-Агрос», позивачу за період з червня по грудень 2023 року нараховувалася заробітна плата у розмірі 6 710,00 грн, за період з січня по березень 2024 року - у розмірі 7 100,00 грн, за період з квітня 2024 по жовтень 2024 року - у розмірі 8 100,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Пунктом 17 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст. 182 СК України.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти, платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Однак, як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 715/2073/20, зменшення розміру раніше стягнутих аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні інших дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Варто також наголосити, що судова практика містить висновки і щодо того, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів.
Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилається на складний майновий стан, у тому числі пов'язаний з подоланням ним наслідків неналежного виконання аліментних зобов'язань (сплата боргу у розмірі 103 000,00 грн для погашення заборгованості зі сплати аліментів на утримання синів, отримання заробітної плати у мінімальному розмірі).
Суд констатує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами погіршення його майнового становища.
Так, суду надані докази отримання доходу позивачем за період з червня 2023 року по жовтень 2024 року. При цьому інших документів на підтвердження рівня заробітку (доходу) позивача за попередні роки, з яких суд міг би зробити висновок про зміну матеріального стану у бік погіршення, позивачем не надано.
Інших підстав, як то зміна сімейного стану, для зменшення розміру аліментів позивачем також не наведено.
Голослівне посилання позивача на матеріальну забезпеченість відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_8 як на підставу для зменшення розміру аліментів суд відхиляє як необґрунтоване з огляду на те, що законодавцем до переліку підстав, за наявності яких суд може прийняти рішення про зменшення розміру аліментів, дана обставина не відноситься.
Отже, судом встановлено, що позивач не довів належними та допустимими доказами погіршення свого матеріального стану з часу присудження з нього аліментів на дітей.
Проаналізувавши встановлені обставини, суд дійшов висновку, що складне матеріальне становище позивача не є підставою для зміни розміру аліментів. Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Ураховуючи викладені обставини, право дітей позивача на рівні, належні умови для освіти, виховання, на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, беручи до уваги те, що матеріалами справи не підтверджено погіршення матеріального стану ОСОБА_1 , виходячи з найкращих інтересів дітей, які мають пріоритет над інтересами позивача, суд дійшов висновку, що підстави для зменшення розміру аліментів на утримання синів позивача відсутні, а відтак суд відмовляє в задоволенні позову у повному обсязі.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 279, 280-284 ЦПК України, суд
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи http://court.gov.ua/fair.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;
відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Суддя У. В. Блажко