Справа № 521/12843/23
Номер провадження:1-кп/521/722/25
10 липня 2025 року колегія суддів Хаджибейського районного суду м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 ,
- ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022230000000531 від 15.11.2022 року, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Генічеськ, Херсонської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,
клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 , (в режимі відео конференції),
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
До суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
На теперішній час судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_5 не було завершено.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, яке мотивував тим, що підставою продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п.1, п.3, п. 4, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Також, прокурор вказує, що застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно обвинуваченої, передбачених ст. 176 КПК України, не забезпечить дієвості цього кримінального провадження та буде недостатнім для запобігання ризикам наведених в клопотанні, що будуть перешкоджати вирішенню таких завдань кримінального провадження як забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, з тим щоб обвинувачена, була притягнута до відповідальності в міру своєї вини.
Прокурор в судовому засіданні вважав необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, враховані при обрані йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та просили обрати більш м'який запобіжний захід.Крім того, захисником подано клопотання про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, клопотання прокурора та клопотання захисника, долучені документи, суд приходить до наступного висновку.
При вирішенні питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою,суд приймає до уваги те що він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, який є особливо тяжким злочином, разом з цим суд враховує підвищений ступінь суспільної небезпеки злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , а саме, злочини проти основ національної безпеки України є найбільш суспільно небезпечними посяганнями. Їх родовим об'єктом виступають суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, конституційний лад, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, обороноздатність, тобто основи національної безпеки України. Таким чином, родовим об'єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави (ст. 1 Конституції України).
Також, встановлено, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме що тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним, може спонукати його до переховування від суду, з метою уникнення та ухилення від кримінальної відповідальності та покарання за кримінальні правопорушення, у скоєнні яких останній обвинувачується, оскільки міцні соціальні зв'язки відсутні.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування обвинуваченого, суд визнає неспроможними, оскільки ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення, зокрема за ч.1 ст. 111-2 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років, з огляду на що обвинувачений, розуміючи тяжкість можливого покарання, може вдатися до спроб переховування від суду, тому ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Крім того, у справі не допитані всі свідки, тому суд приходить до висновку про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, що дає підстави вважати що не виключена можливість впливу обвинуваченого на цих осіб з метою надання бажаних показів.
Крім того, як вбачається з наявних в розпорядженні суду документів, діяльність ОСОБА_5 носила системний характер, була усвідомленою та мала найвищий ступінь суспільної небезпеки. Продовження цієї діяльності, за умови доступності засобів мобільного зв'язку, наявності зв'язків з представниками держави - агресора, може призвести до подальшої шкоди національним інтересам та обороноздатності України,у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, що дає підстави вважати що обвинувачений може продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.
Посилання сторони захисту на тривалість розгляду справи не відповідає дійсності, оскільки судом вживаються всі заходи щодо швидшого розгляду справи, та її розгляд призначається два, три рази на місяць з метою дотримання розумних строків.
Стороною захисту не доведено, що встановлені судом ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на цей час припинили існування або зменшились.
Даних про такий стан здоров'я особи, що б унеможливлювало застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суду не надано.
При цьому, з наданої стороною захисту медичної довідки завідувача Миколаївської міської медичної частини, вбачається, що ОСОБА_5 приймає лікування та екстреної медичної допомоги за межами СІЗО не потребує.
Також судом взяті до уваги відомості про вік і сімейний стан обвинуваченого, які не перешкоджають перебуванню в слідчому ізоляторі, відсутність членів сім'ї чи утриманців, які потребують догляду за ними виключно обвинуваченим.
Зазначені в ухвалі обставини свідчать про недостатність будь-яких інших запобіжних засобів для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виправдовують продовження дії застосованого запобіжного заходу щодо нього.
Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Метою продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні та продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.
Крім того, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на підставі ст. 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд приходить до висновку, що тримання під вартою зазначеного обвинуваченого може бути виправданим у зазначеній справі, так як є специфічні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає правило поваги до свободи особи (п. 79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»).
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, не встановлено.
Враховуючи передбачені ст.177 КПК України вимоги процесуального законодавства, які визначають мету і підстави застосування запобіжних заходів, суд приходить до висновку що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд враховує, що під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне розмір застави не назначати, в зв'язку з тим що в даному випадку ОСОБА_5 , обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 331, 371, 372, 376, 392 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк дії обраного обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 07 вересня 2025 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
суддя ОСОБА_2
суддя ОСОБА_3