29.07.2025 Справа №607/9808/25 Провадження №1-кп/607/1494/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,
під час проведення відкритого судового засідання, в приміщенні зали суду, в м.Тернополі у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025216040000129 від 22.02.2025 стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колодно Збаразького району Тернопільської області, українця, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, учня 11-А класу Тернопільської ЗОШ № 13 імені Андрія Юркевича, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , не судимого, -
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст. 185 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення: прокурор - ОСОБА_4 ,
сторона захисту: неповнолітній обвинувачений - ОСОБА_3 , законні представники неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представник ювенальної превенції - ОСОБА_7 , представник служби у справах дітей управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради - ОСОБА_8 , захисник - ОСОБА_9 ,-
Встановлено, що 06.02.2025 близько 18:00, у неповнолітнього ОСОБА_3 , який перебував поблизу будинку №16, що по вул. Броварна в м. Тернопіль, виник протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.
Реалізуючи свій протиправний умисел, неповнолітній ОСОБА_3 06.02.2025 близько 18:00, перебуваючи поблизу будинку №16, що по вул. Броварна в м. Тернопіль, під приводом отримання у користування, з метою відпрацювання та виплати грошового боргу ОСОБА_10 скутера марки «Suzuki» Lets у кузові чорного кольору, без номерних знаків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, зловживаючи довірою, вдаючи, що отримує вказаний скутер у користування для того, щоб здійснювати доставку товарів, отримав від останнього у користування скутер марки «Suzuki» Lets у кузові чорного кольору, без номерних знаків, після чого отримав реальну можливість розпорядитися вказаним скутером на власний розсуд.
У подальшому неповнолітній ОСОБА_3 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, 19.02.2025 близько 16:40, перебуваючи по вул. Медовій в м. Тернопіль, на умовах усного договору з ОСОБА_11 , продав останньому скутер марки «Suzuki» Lets у кузові чорного кольору, без номерних знаків, за 5000 гривень.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_10 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 22912,12 гривень.
Також, встановлено, що 24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» № 2102-IX, яким затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Надалі, 15.03.2022 Верховною радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2119-IX, яким затверджено Указ Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні продовжено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Згодом Указами Президента України ОСОБА_12 строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та на даний момент скасований не був.
Встановлено, що 28.03.2025 близько 20 години у неповнолітнього ОСОБА_3 , виник злочинний умисел направлений на викрадення чужого майна із гаражного приміщення, належного ОСОБА_13 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, у вказаний період часу неповнолітній ОСОБА_3 зайшов на господарство, що за адресою: АДРЕСА_3 , переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особами, через незамкнені двері проник у середину гаражного приміщення, що знаходиться на території господарства, звідки таємно, умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій та настання суспільно - небезпечних наслідків, викрав генератор бензиновий торговельної марки «Iron Angel» моделі «EG7000E» вартістю 11 778,47 гривень.
Після цього, неповнолітній ОСОБА_3 з викраденим майном покинув місце вчинення злочину, маючи таким чином можливість розпоряджатися ним на власний розсуд.
Своїми умисними діями неповнолітній ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_13 матеріальну шкоду на загальну суму 11 778,47 гривень.
22.07.2025 між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 та неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_9 , законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 , на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.
Зміст укладеної угоди про визнання винуватості.
При вирішенні питання про укладення даної угоди враховано наступні обставини:
1) беззастережне і повне визнання обвинуваченим ОСОБА_3 винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст. 185 КК України;
2) наявність обставин, що пом'якшують покарання згідно вимог ст. 66 КК України - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень; вчинення кримінальних правопорушень вперше; вчинення кримінальних правопорушень неповнолітнім;
3) відсутність обставин, які обтяжують покарання підозрюваного відповідно до вимог ст. 67 КК України;
4) неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 відшкодував завдані збитки шляхом повернення майна.
При укладенні угоди також враховано обставини, передбачені ст. 470 КПК України, зокрема, ступінь та характер сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього; характер і тяжкість обвинувачення; наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Відповідно до угоди, прокурор та обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.190, ч.4 ст. 185 КК України та погодилися на призначення покарання:
-за ч. 1 ст. 190 КК України, з врахуванням вимог ч.1 ст. 100 КК України, у виді 40 (сорока ) годин громадських робіт;
-за ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ст.69 КК України та з врахуванням вимог ч.1 ст. 100 КК України, у виді 80 ( вісімдесяти ) годин громадських робіт.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді у виді 80 ( вісімдесяти ) годин громадських робіт.
На призначення запропонованого виду та міри покарання обвинувачений ОСОБА_3 згоден.
Законний представник ОСОБА_6 на призначення запропонованого виду та міри покарання згідна.
Також до угоди долучено письмові згоди потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_10 на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.
Відповідно до угоди, сторонам відомо та зрозуміло, що відповідно до вимог ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями пункту першого частини першої статті 394 та пункту першого частини третьої статті 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України.
В угоді сторонами обумовлено наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості. Перевірка судом відповідності угоди вимогам КПК України та положення закону, якими він керується.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою вину, підтвердив свою згоду на призначення узгодженого покарання, а також те, що цілком розуміє свої права, які передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнав себе винним, вид покарання, що буде застосований до нього, у разі затвердження угоди.
Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що насильства, примусу чи погроз з питань укладення угоди до нього ніхто не застосовував. Обіцянок, чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою йому ніхто не надавав.
Законний представник ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у судовому засіданні просили затвердити вказану угоду.
Представник ювенальної превенції - ОСОБА_7 та представник служби у справах дітей управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради - ОСОБА_8 у судовому засіданні просили затвердити вказану угоду.
Захисник ОСОБА_9 повідомила, що здійснював захист обвинуваченого під час укладення угоди та повністю підтвердила зазначені його підзахисним дані.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні просила затвердити угоду.
Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією).
Згідно з ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, вчинені ОСОБА_3 належить до кримінального проступку та тяжкого злочину.
Відповідно до глави 35 розділу VI КПК України, угода про визнання винуватості може укладатися з неповнолітніми підозрюваним та обвинуваченим. У такому випадку угода укладається за участю законних представників і захисників неповнолітніх.
Узгоджене сторонами у судовому засіданні покарання відповідає вимогам ст. ст. 53, 65 КК України.
Умови угоди відповідають інтересам суспільства. Затвердження угоди свідчить про швидке здійснення судового провадження, яке забезпечить притягнення обвинуваченого до відповідальності за вчинене ним правопорушення з метою виправлення останнього.
Із досліджених судом в судовому засіданні обвинувальних актів та угоди, пояснень сторін вбачається, що умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, нею не вирішується питання щодо майна третіх осіб.
Суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обґрунтованих підстав вважати протилежно судом не встановлено.
Фактичні обставини, описані у обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, вказане в угоді, підтвердження ОСОБА_3 цих обставин та визнання ним своєї вини у присутності захисника, дають можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченим.
Отже, підстави для відмови у затвердженні угоди відсутні, остання відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів.
Долю речових доказів, необхідно вирішити в порядку ст.ст. 96-1, 100 КПК України.
Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді від 25.02.2025, у справі №607/3733/25 на підставі ч.4 ст.174 КПК України, слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 318, 373, 374, 474-475 КПК України, суд, -
затвердити угоду про визнання винуватості від 22.07.2025, укладену між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 та неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025216040000129 від 22.02.2025 за участі захисника ОСОБА_9 , законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст. 185 КК України та призначити за даними кримінальними правопорушеннями узгоджене покарання у вигляді:
-за ч. 1 ст. 190 КК України, з врахуванням вимог ч.1 ст. 100 КК України, у виді 40 (сорока ) годин громадських робіт;
-за ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ст.69 КК України та з врахуванням вимог ч.1 ст. 100 КК України, у виді 80 ( вісімдесяти ) годин громадських робіт.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 80 ( вісімдесяти ) годин громадських робіт.
Документально підтверджені процесуальні витрати за проведення судових експертиз на загальну суму 4663,95 (чотири тисячі шістсот шістдесят три гривні дев'яносто п'ять копійок) - стягнути з ОСОБА_3 в користь держави.
Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді від 25.02.2025, у справі №607/3733/25 - скасувати.
Речові докази у справі, після набрання вироком законної сили, а саме:
- генератор бензиновий торговельної марки «Iron Angel» моделі «EG7000E», що згідно постанови старшого слідчого СВ ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_14 зберігається у кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області - повернути ОСОБА_13 або за його дорученням іншому законному користувачу;
- мопед марки «SUZUKI» Lets без державного реєстраційного номера, який поміщений на арешт - майданчик для тимчасового утримання транспортних засобів ГУНП в Тернопільській області, що за адресою: м. Тернопіль, вул. Бережанська, 44б та ключ від мопеда, який упакований в сейф упакування № ICR 0196277 - повернути ОСОБА_10 або за його дорученням іншому законному користувачу;
- оригінал талону на транспортний засіб, виданий на ім'я
ОСОБА_3 , який поміщено у сейф-пакування WAR1176456 - залишити у матеріалах судового провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Захисник має право отримати в суді копію вироку.
Роз'яснити учасникам провадження, що згідно з статтею 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ч.2 ст.389-1 КК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1