22 липня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.11.2024, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гнідин Бориспільського р-ну Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
на підставі угоди про визнання винуватості від 31.10.2024 між прокурором та обвинуваченим визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.129, ч.1 ст.296 КК України, та призначено йому узгоджене покарання за:
- ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
-ч. 1 ст. 129 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік;
-ч. 1 ст. 296 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання,
Вказаним вироком встановлено, що 03.10.2024 ОСОБА_7 у власних справах приїхав до м. Костянтинівка Донецької області, де у невстановленому досудовим слідством місці знайшов ручну уламкову гранату типу Ф-1, яка складається із корпусу осколкової гранати Ф-1 та підривача УЗРГМ (УЗРГМ-2). В цей час у ОСОБА_7 виник кримінально протиправний намір на придбання, носіння та зберігання цього вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу.
Реалізовуючи свій кримінально протиправний намір на незаконне придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, не маючи передбаченого п. 2.3 Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, дозволу на придбання, носіння і зберігання бойових припасів, підібрав та залишив при собі вищевказану ручну уламкову гранату типу Ф-1, тим самим придбав її, та в подальшому 04.10.2024 привіз її до місця свого проживання: будинок АДРЕСА_1 , вчинивши тим самим незаконне носіння бойового припасу без передбаченого законом дозволу, та відповідно його незаконне зберігання у своєму житлі.
04.10.2024 в ході невідкладного обшуку, проведеного в житлі ОСОБА_7 за адресою: будинок АДРЕСА_1 , працівниками поліції виявлено та вилучено гранату, яку ОСОБА_7 привіз з Донецької області, яка є оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1, та відноситься до вибухових пристроїв промислового виготовлення та бойових припасів, і придатна до вибуху.
Крім того, 04.10.2024 ОСОБА_7 приблизно о 05 год. 20 хв. повернувся з Донецької області до місця свого проживання: будинок АДРЕСА_1 , та привіз з собою оборонну осколкову ручну гранатою Ф-1. Одразу після повернення ОСОБА_7 почав вживати дома спиртні напої.
Під час вживання ОСОБА_7 спиртних напоїв, між ним та його дружиною ОСОБА_8 виникла сімейна сварка, під час якої остання повідомила, що бажає розірвати їх шлюб. Після цього, ОСОБА_7 нецензурно висловлюючись в бік своєї дружини, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, почав погрожувати їй вбивством, одночасно з чим демонстрував в своїй руці осколкову ручну гранатою Ф-1 погрожуючи її підірвати в її присутності.
Вказані погрози ОСОБА_8 сприйняла як загрозу життю, внаслідок чого у останньої виникли реальні підстави побоювання за своє життя та життя своєї малолітньої дитини, яка знаходилась в будинку.
Сприймаючи погрози ОСОБА_7 як реальні, ОСОБА_8 , побоюючись за своє життя та життя дитини, забрала малолітню дитину та залишила приміщення будинку.
Крім того, 04.10.2024 ОСОБА_7 після вживання алкогольних напоїв за місцем свого проживання, в будинку АДРЕСА_1 , біля 13 год. 00 хв. вийшов з будинку, сів в стані алкогольного сп'яніння за кермо автомобіля марки «Пежо» номерний знак НОМЕР_1 , яка перебувала в його користуванні, та почав рух по вул. Лісовій в с. Гнідин.
Керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, біля будинку №2-а по вул. Лісовій в с. Гнідині, ОСОБА_7 створив аварійну ситуацію з шкільним автобусом, який розвозив дітей з школи. Після цього ОСОБА_7 зупинив свій автомобіль на узбіччі та вийшов на вулицю. У цей час до нього підійшов ОСОБА_9 який зробив ОСОБА_7 зауваження з приводу його небезпечної поведінки на роботі, що створило загрозу виникнення аварії з шкільним автобусом.
Не сприймаючи обґрунтовану критику ОСОБА_9 , ОСОБА_7 усвідомлюючи, що він знаходиться в загально доступному громадському місці, з особливою зухвалістю, яка виражалася у порушенні спокійного відпочинку, нехтуючи загально прийнятими правилами поведінки в суспільному житті і побуті громадян, які також знаходилися на вказаній вулиці, з мотивів явної неповаги до суспільства, почав нецензурно висловлюватися в бік ОСОБА_9 та інших людей, які в той час знаходились на вулиці.
Продовжуючи реалізацію свого кримінально протиправного наміру направленого на вчинення хуліганства, незважаючи на присутність оточуючих людей, ОСОБА_7 почав штовхати ОСОБА_9 , кинув в нього камінь, який влучив в шию, одночасно погрожуючи ОСОБА_9 підірвати його гранатою та спалити його будинок, тобто тривало та вперто не припиняв порушувати громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
Захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити, призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.263 КК України - 3 роки позбавлення волі; за ч.1 ст.129 КК України - 1 рік обмеження волі ; за ч.1 ст.296 КК України - 1 рік обмеження волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України. В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Вважає, що іспитовий строк тривалістю 2 роки є надмірним. Звертає увагу, що ОСОБА_7 визнав вину та щиро розкаявся, раніше не судимий, має вищу освіту за спеціальністю вчителя правознавства, є учасником бойових дій, одружений та на його утриманні перебувають 4 неповнолітні дитини.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судове засідання апеляційного суду не з'явився повторно, хоча про час та місце апеляційного розгляду повідомлявся у передбачений законом спосіб, про причини неявки не повідомив.
Захисник ОСОБА_6 не заперечував проти проведення апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченого та повідомив суду, що ОСОБА_7 не має змоги прибути в судове засідання, оскільки перебуває на службі в ЗСУ.
Відповідно до ч.4 ст.401, ч.4 ст.405 КПК України участь обвинуваченого у розгляді апеляційної скарги, в якій не порушується питання про погіршення його становища, не є обов'язковою, у зв'язку з чим апеляційний суд не вправі був застосовувати до нього привід в судове засідання.
З урахуванням викладеного, з метою дотримання вимог ст.28 КПК Українищодо розумності строків апеляційного розгляду, колегією суддів було прийнято рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.4 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 4, 6, 7 ст.474 КПК, в тому числі нероз'яснення йому наслідки укладення угоди.
Як вбачається з із змісту угоди про визнання винуватості від 31.10.2024 між прокурором ОСОБА_5 і підозрюваним ОСОБА_7 , за участі адвоката ОСОБА_6 , сторони погодились на призначення ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за ч.1 ст.129 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік, за ч.1 ст.296 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік та на призначення остаточного покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України у виді 3 років позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, та покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання в розмірі, визначеному угодою про визнання винуватості, та звільнив останнього від відбування покарання на підставі ст.75 КК України на умовах, визначених даною угодою.
При цьому, як вбачається з журналу судового засідання і звукозапису судового засідання, головуючий у суді першої інстанції перевірив добровільність позицій сторін щодо укладення угоди про визнання винуватості, роз'яснив наслідки укладення угоди та дотримався інших вимог, встановлених ч.ч. 4, 6, 7 ст.474 КПК України, щодо порядку судового провадження на підставі угоди.
Вирішуючи питання щодо правильності призначення ОСОБА_7 судом першої інстанції терміну іспитового строку, тривалість якого в угоді про визнання винуватості не узгоджувалась, колегія суддів враховує ступінь тяжкості та фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, а також наявність обставин, які пом'якшують покарання - щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, та обставини, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, наявності обставини, яка обтяжує покарання, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення ОСОБА_7 розміру іспитового строку.
Отже доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційної скарги захисника відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.11.2024 щодо ОСОБА_7 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3