21 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2025 задоволено клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 та накладено арешт на речі, які були вилучені в ході проведення обшуку за місцем фактичного знаходження ТОВ «Полимерхаб» за адресою: м. Київ, вул. Василя Тютюнника 5-Б, офіс 14, яким фактично користується ОСОБА_7 , а саме:
- копію договору № 01-12 ФД від 01.12.2022 про надання поворотної фінансової допомоги на 2-х аркушах, який поміщено до сейф пакету PSP 7136128;
- копію договору № 5/05-2023 від 25.05.2023 про надання поворотної фінансової допомоги на 2-х аркушах, який поміщено до сейф пакету PSP 7136128;
- ноутбук марки «НР Elite Book 840 G3» SN# 5CG73138Y4 з зарядним пристроєм, належний ОСОБА_7 , який поміщено до сейф пакету PSP 7136129;
Справа № 361/7991/24 Слідчий суддя - ОСОБА_8
Апеляційне провадження № 11-сс/824/5198/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- мобільний телефон марки «iPhone» моделі MD297B/A, Imel: НОМЕР_1 , з сім-картою НОМЕР_2 , чорного кольору, без
захисного паролю,належного ОСОБА_7 ,який поміщено до сейф пакету PSP 2204616;
- мобільний телефон марки «SamsungG973F/DS» Imel: НОМЕР_3 , Imel: НОМЕР_4 без сім-карти, в чорному чохлі, належного ОСОБА_7 , який поміщено до сейф пакету PSP2204617, шляхом позбавлення права на користування, відчуження та розпорядження цим майном до прийняття остаточного рішення в кримінальному провадженні № 12024111130000613 від 29.02.2024.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
21.07.2025 від представника ОСОБА_6 надійшли доповнення до апеляційної скарги в яких апелянт зазначав, що фактично формальною (але безпідставною) причиною арешту майна була постанова слідчого про визнання вилученого в ході обшуку майна речовим доказом, яку слідчий суддя не перевірив на обґрунтованість та не надав оцінки щодо її відповідності вимогам законодавства.
Також апелянт вказував, що ОСОБА_7 не обмежувався доступ до вилученого під час обшуку ноутбуку, слідчий вільно перевірив його вміст, здійснив пошук по ключовим словам, ноутбук не захищений паролем. Більше того, на момент звернення з клопотанням та його розгляду слідчим суддею жодної експертизи не було призначено.
Органом досудового розслідування надано лише докази винуватості ОСОБА_7 , без долучення протоколів допиту ОСОБА_7 та іншого учасника ТОВ «ПГ «УПК» ОСОБА_9 , які у своїй сукупності свідчать про відсутність в діях ОСОБА_7 складу будь-якого кримінального правопорушення.
На переконання апелянта, між ТОВ "ПГ "УПК" та ОСОБА_7 існують цивільно-правові відносини, які може вирішити суд в позовному провадженні.
Також захисник посилався на відсутність будь-яких обґрунтованих доводів того, що вилучене під час обшуку майно може встановлювати наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, що виключає можливість використання їх як доказів у кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника ОСОБА_6 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024111130000613, відомості про яке внесені 29.02.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ «Промислова група «УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ», в період часу з грудня 2022 року по вересень 2023 року, шляхом зловживання службовим становищем, заволодів грошовими коштами ТОВ «Промислова група «УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ», шляхом перерахування грошових коштів з рахунку з рахунку НОМЕР_5 , відкритого в АТ «Райффайзен банк» на свій особистий рахунок № НОМЕР_6 , код отримувача: 2607501052, відкритого в АТ «Райффайзен Банк», із зазначенням призначення платежу «Договір поворотної фіндопомоги» на загальну суму 1 896 080, 00 грн.
Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2025 задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного знаходження ТОВ «Полимерхаб» за адресою: м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 5-Б офіс 14, з метою відшукання та вилучення договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 21.03.2023 (укладений між директором ТОВ - ОСОБА_7 та фізичною особою - ОСОБА_7 ), 01.12.2022 (укладений між заступником директора ТОВ - ОСОБА_10 та фізичною особою - ОСОБА_7 ), комп'ютерної техніки, на яких могли бути виготовлені вказані договори, документи, пов'язані незаконним привласненням майна яке належить ТОВ «Промислова група «Укрполімерконструкція» (товарно-транспортні накладні, чеки, чорнові записи), технічних засобів, на яких можуть міститися фотографії, листування, чорнові записи щодо незаконного привласнення майна, товарно-матеріальні цінності (комп'ютерна техніка, мобільні телефони, флеш-накопичувачі тощо), інших відомостей, що стосуються суті кримінального провадження.
Згідно даних протоколу обшуку від 12.06.2025, цього ж дня проведено обшук за місцем фактичного знаходження ТОВ «Полимерхаб» за адресою: м. Київ, вул. Василя Тютюнника 5-Б, офіс 14, яким фактично користується ОСОБА_7 , під час якого було виявлено та вилучено речі та документи згідно вказаного у протоколі переліку, а саме: копію договору № 01-12 ФД від 01.12.2022 про надання поворотної фінансової допомоги на 2-х аркушах, який поміщено до сейф пакету PSP7136128; копію договору № 5/05-2023 від 25.05.2023 про надання поворотної фінансової допомоги на 2-х аркушах, який поміщено до сейф пакету PSP7136128; ноутбук марки «НР EliteBook 840 G3» SN# 5CG73138Y4 з зарядним пристроєм належний ОСОБА_7 , який поміщено до сейф пакету PSP7136129; мобільний телефон марки «iPhone» моделі MD297B/A, Imel: НОМЕР_1 , з сім-картою НОМЕР_2 , чорного кольору, без захисного паролю належного ОСОБА_7 , який поміщено до сейф пакету PSP2204616; мобільний телефон марки «SamsungG973F/DS» Imel: НОМЕР_3 , Imel: НОМЕР_4 без сім-карти, в чорному чохлі, належного ОСОБА_7 , який поміщено до сейф пакету PSP2204617.
Постановою слідчого СВ Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_11 від 12.06.2025 вилучені в ході обшуку вищевказані речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024111130000613.
17.06.2025 прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області із клопотанням про накладення арешту на речі, які були вилучені в ході проведення обшуку за місцем фактичного знаходження ТОВ «Полимерхаб» за адресою: м. Київ, вул. Василя Тютюнника 5-Б, офіс 14, яким фактично користується ОСОБА_7 , а саме: копію договору № 01-12 ФД від 01.12.2022 про надання поворотної фінансової допомоги на 2-х аркушах; копію договору № 5/05-2023 від 25.05.2023 про надання поворотної фінансової допомоги на 2-х аркушах; ноутбук марки «НР EliteBook 840 G3» SN# 5CG73138Y4 з зарядним пристроєм належний ОСОБА_7 ; мобільний телефон марки «iPhone» моделі MD297B/A, Imel: НОМЕР_1 , з сім-картою НОМЕР_2 , чорного кольору, без захисного паролю належного ОСОБА_7 ; мобільний телефон марки «SamsungG973F/DS» Imel: НОМЕР_3 , Imel: НОМЕР_4 без сім-карти, в чорному чохлі, належного ОСОБА_7 , з метою збереження речових доказів, шляхом позбавлення права на користування, відчуження та розпорядження вищевказаним майном.
Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2025 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на вилучені в ході обшуку речі та документи, а саме: копію договору № 01-12 ФД від 01.12.2022 про надання поворотної фінансової допомоги на 2-х аркушах, який поміщено до сейф пакету PSP7136128; копію договору № 5/05-2023 від 25.05.2023 про надання поворотної фінансової допомоги на 2-х аркушах, який поміщено до сейф пакету PSP7136128; ноутбук марки «НР EliteBook 840 G3» SN# 5CG73138Y4 з зарядним пристроєм належний ОСОБА_7 , який поміщено до сейф пакету PSP7136129; мобільний телефон марки «iPhone» моделі MD297B/A, Imel: НОМЕР_1 , з сім-картою НОМЕР_2 , чорного кольору, без захисного паролю належного ОСОБА_7 , який поміщено до сейф пакету PSP2204616; мобільний телефон марки «SamsungG973F/DS» Imel: НОМЕР_3 , Imel: НОМЕР_4 без сім-карти, в чорному чохлі, належного ОСОБА_7 , який поміщено до сейф пакету PSP2204617, шляхом позбавлення права на користування, відчуження та розпорядження цим майном до прийняття остаточного рішення в кримінальному провадженні № 12024111130000613 від 29.02.2024.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вилучені в ході проведення обшуку за місцем фактичного знаходження ТОВ «Полимерхаб» за адресою: м. Київ, вул. Василя Тютюнника 5-Б, офіс 14, яким фактично користується ОСОБА_7 документи, ноутбук із зарядним пристроєм, мобільні телефони, з тих підстав, що вилучені речі та документи можуть містити відомості щодо вчиненого кримінального правопорушення та осіб, причетних до його вчинення, тобто містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, відповідають ознакам речових доказів, передбаченим ст. 98 КПК України, а тому наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку за місцем фактичного знаходження ТОВ «Полимерхаб» за адресою: м. Київ, вул. Василя Тютюнника 5-Б, офіс 14, яким фактично користується ОСОБА_7 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, втрачене, знищене, відчужене чи передане.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно ОСОБА_7 з дотриманням вимог закону, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про відсутність обгрунтування відповідності вилученого майна ознакам речових доказів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане майно може містити відомості, які мають значення для кримінального провадження та можуть бути використані як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речового доказу з метою збереження.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 не обмежувався доступ до вилученого під час обшуку ноутбуку, який не захищений паролем, і слідчий вільно перевірив його вміст, а на момент звернення з клопотанням та його розгляду слідчим суддею жодної експертизи не було призначено, також є безпідставними, оскільки як зазначено в клопотанні прокурора, вилучені в ході обшуку ноутбук та мобільні телефони можуть містити видалену інформацію, яка має значення для кримінального провадження, для відновлення якої необхідне проведення комп'ютерно-технічної експертизи.
При цьому, та обставина, що у матеріалах клопотання станом на день звернення прокурором із клопотанням до слідчого судді, відсутня постанова про призначення комп'ютерно-технічної експертизи, не може свідчити про відсутність необхідності у органу досудового розслідування проведення експертного дослідження вилученого майна в майбутньому та не може бути підставою для відмови у задоволенні такого клопотання.
Доводи апеляційної скарги про те, що орган досудового розслідування долучив до клопотання лише докази винуватості ОСОБА_7 , не надавши докази, які містяться у кримінальному провадженні та у своїй сукупності свідчать про відсутність в діях ОСОБА_7 складу будь-якого кримінального правопорушення, колегія суддів вважає передчасними.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Вищенаведені доводи апелянта на спростування викладених у клопотанні фактичних обставин кримінального правопорушення, та доводи щодо того, що між ТОВ "ПГ "УПК" та ОСОБА_7 існують цивільно-правові відносини, які вирішуються судом у позовному провадженні, є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та підлягають перевірці під час подальшого досудового розслідування, яке на даний час триває.
На даному етапі досудового розслідування сукупність долучених до клопотання матеріалів є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна ОСОБА_7 ..
З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3