Справа № 761/30980/25
Провадження № 2-з/761/258/2025
25 липня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Савчук Ю.Н., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом призупинення дії свідоцтв -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни, терті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 про визнання нотаріальних дій незаконними та скасування свідоцтв.
Заявником одночасно з поданням позову подано заяву, відповідно до якої вона просить забезпечити позов шляхом призупинення дії свідоцтв від 25.06.2025 року № 1086, 1087 про призначення управителем та охоронцем спадкового майна ОСОБА_2 , як видані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталією Володимирівною.
Відповідно до пунктів 1-3 ч.1 ст.152 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Як вбачається зі змісту заяви, спір виник щодо управління та охорони спадкового майна, у складі якого наявні, в тому числі об'єкти нерухомого майна: квартири, машиномісце, нежитлові приміщення, житловий будинок, земельна ділянка.
Згідно з ч.1 ст.30 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Зі змісту цієї статті процесуального закону випливає, що такими спорами можуть бути визнання права власності на нерухоме майно, його поділ, звернення стягнення на нього, усунення перешкод в користуванні майном, спори щодо його найму (оренди), тощо.
Ст.181 Цивільного кодексу України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У постановах від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17, від 11 липня 2019 року у справі № 462/7217/18 (предмет спору в цій справі стосувався, зокрема, договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором) КЦС ВС дійшов висновків про розгляд відповідних справ за правилами виключної підсудності судом за місцезнаходженням майна. В іншій постанові від 27 березня 2019 року у справі № 646/8916/17 (спір про визнання недійсним договору дарування квартири) цей суд зазначив про те, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, - це позови, пов'язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому всі позови у спорах, які є наслідком правовідносин, пов'язаних з обігом нерухомого майна, повинні бути пред'явлені до суду за місцем знаходження цього майна.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин. Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19) у питанні щодо застосування статті 30 ГПК України у спірних правовідносинах дійшла, зокрема, таких висновків: нерухоме майно є особливим об'єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв'язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення; виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном; оскільки спір у цій справі виник з приводу об'єкта нерухомого майна, то спір щодо майнових прав на вказане майно відповідно до вимог частини третьої статті 30 ГПК України мав би розглядатись судом за місцезнаходженням майна.
У постанові від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17 від 10.04.2019 року Верховний Суд зазначив, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
З врахуванням наведеного, вказаний спір є спором, що виник з приводу нерухомого майна, а відтак в даному випадку підсудність спору повинна визначатися за правилами виключної підсудності, що визначено ст.30 ЦПК України.
До складу спадкового майна, з приводу якого виник спір, входить нерухоме майно, зокрема, земельна ділянка та житловий будинок, яке знаходиться у Черкаській області.
Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
В складі спадкового майна є і нерухоме майно: нежитлові приміщення загальною площею 430,4 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться на території АДРЕСА_2 та машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу загальною площею 21,7 кв.м. та квартир № 36,37 площами 145,5 кв.м. та 51,2 кв.м. за адресами: АДРЕСА_3 , що знаходиться на території АДРЕСА_4 , де ціни на нерухоме майно є надзвичайно високими, суд приходить до висновку, що вартість вказаного нерухомого майна є найвищою серед об'єктів спадкового майна, щодо яких виник спір.
До складу спадкового майна, з приводу якого виник спір, також входять корпоративні права.
Відповідно до п. 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, розширеному тлумаченню не підлягає. Правила виключної підсудності діють також у випадку пред'явлення кількох позовних вимог, пов'язаних між собою, якщо на одну з них поширюється виключна підсудність.
Отже, незважаючи на те, що спір виник також і щодо спадкового майна, яке не має статусу нерухомого, зокрема корпоративних прав, на ці позовні вимоги також поширюються правила виключної територіальної підсудності.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Таким чином, заява про забезпечення позову підсудна Печерському районному суду міста Києва.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене заяву необхідно передати за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва на підставі ст.31 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
З врахуванням наведеного позовну заяву слід передати за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.152, 353-354 ЦПК України, суд,
Передати заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом призупинення дії свідоцтв за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Суддя: