28 липня 2025 року
м. Київ
справа № 640/26248/20
адміністративне провадження № К/990/30644/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Гриціва М. І. перевірив касаційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - Виконавчий орган КМР (КМДА) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Спільне українсько-в'єтнамське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ком'юн-Трейд», Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ? ТОВ) «ІСКО», ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, і
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до Виконавчого органу КМР (КМДА) в якому просили:
- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого органу КМР (КМДА) з організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва житлового комплексу «Південний квартал» житлового будинку № 9 за адресою: місто Київ, вулиця Сім'ї Стешенків у Святошинському районі міста Києва, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:75:272:0005, право на спорудження якого виникло у ТОВ «ІСКО» на підставі угоди про повну передачу прав та обов'язків за договором № 05/11-12 часткової участі у будівництві, укладеним 05 листопада 2012 року між ТОВ «Південний квартал» і Спільним українсько-в'єтнамським підприємством у формі ТОВ «Ком'юн-Трейд» ,та договору оренди земельної ділянки від 14 грудня 2007 року № 75-6-00370;
- зобов'язати Виконавчий орган КМР (КМДА) організувати роботу, пов'язану із завершенням будівництва житлового комплексу «Південний квартал» житлового будинку № 9 за адресою: місто Київ, вулиця Сім'ї Стешенків у Святошинському районі міста Києва, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:75:272:0005, - у зв'язку з неспроможністю забудовника продовжувати будівництво;
- зобов'язати КМДА здійснювати роботу, пов'язану із завершенням будівництва житлового комплексу «Південний квартал» житлового будинку № 9 за адресою: місто Київ, вулиця Сім'ї Стешенків у Святошинському районі міста Києва, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:75:272:0005 - без додаткового залучення коштів фізичних осіб, які вже виконали фінансові зобов'язання перед замовником будівництва.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 16 серпня 2024 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_2 не погодилась із цим рішенням суду і подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги цілком.
За наслідками апеляційного перегляду Шостий апеляційний адміністративний суд 18 червня 2025 року ухвалив постанову, якою скасував рішення суду першої інстанції, а позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Виконавчого органу КМР (КМДА) з організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва житлового комплексу «Південний квартал» житлового будинку № 9 за адресою: місто Київ, вулиця Сім'ї Стешенків у Святошинському районі міста Києва, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:75:272:0005, право на спорудження якого виникло у ТОВ «ІСКО» на підставі угоди про повну передачу прав та обов'язків за договором № 05/11-12 часткової участі у будівництві, укладеним 05 листопада 2012 року між ТОВ «Південний квартал» і Спільним українсько-в'єтнамським підприємством у формі ТОВ «Ком'юн-Трейд», та договору оренди земельної ділянки від 14 грудня 2007 року № 75-6-00370.
Зобов'язав Виконавчий орган КМР (КМДА) організувати роботу, пов'язану із завершенням будівництва житлового комплексу «Південний квартал» житлового будинку № 9 за адресою: місто Київ, вулиця Сім'ї Стешенків у Святошинському районі міста Києва, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:75:272:0005, у зв'язку з неспроможністю забудовника продовжувати будівництво.
У решті позовних вимог відмовив. Вирішив питання судових витрат.
Виконавчий орган КМР (КМДА) не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції і подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати.
Під час вирішення питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за означеною скаргою Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписи частини четвертої статті 328 КАС України встановлюють, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) автор касаційної скарги повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку автора скарги, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо автор касаційної скарги вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених приписів процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Після уяснення доводів касаційної скарги на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суддя-доповідач установив, що автор скарги не зазначив передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку в точній відповідності до вимог цієї норми процесуального закону.
У касаційній скарзі в частині наведених вимог до суду касаційної інстанції міститься посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України Приміром, відповідач покликається на приписи частини четвертої статті 328 КАС України, які встановлюють, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Але касатор не зазначає, щодо якої норми права бракує висновка Верховного Суду, а лишень вказує про хибність висновків суду апеляційної інстанції про існування бездіяльності чи порушення якихось законодавчих приписів. Також касаційна скарга містить доводи щодо незгоди розгляду цієї справи апеляційним судом у порядку спрощеного письмового провадження, оскільки цю справу не можна віднести до категорії малозначних. Воднораз автор скарги не мотивує, чому його позиція щодо цієї тези не була послідовною ще від часу розгляду справи у суді першої інстанції.
Треба зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) автор касаційної скарги повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку автора скарги, відповідна норма повинна застосовуватися.
Вкотре треба нагадати, що з огляду на межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має правоможності встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
До того ж, згідно із приписами КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Наведене дозволяє підсумувати, що автор касаційної скарги ретельно не поставився до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовими рішеннями із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, навести аргументи в обґрунтування своєї позиції, а також зазначити пункт / пункти частини четвертої статті 328 КАС України, які він визначає підставою / підставами касаційного оскарження.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої цієї статті рішення про відмову в прийнятті та про повернення касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, може ухвалити суддя-доповідач.
За таких обставин касаційну скаргу необхідно повернути як таку, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 243, 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Спільне українсько-в'єтнамське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ком'юн-Трейд», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСКО», ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя М. І. Гриців