Справа № 703/16/22
Провадження № 2/752/2125/23
Іменем України
03.06.2025 року Голосіївський районний суд міста Києва
в складі: головуючого судді - Мазура Ю.Ю.,
секретаря судового засідання - Бєляєвої К.Д.,
за участю сторін:
прокурора - Марункевич Н.В.,
представника відповідача - ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Смілянської ради до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних в зв'язку з невиконанням зобов'язання, -
У січні 2021 року позивач заступник керівника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Смілянської ради звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовомдо ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних в зв'язку з невиконанням зобов'язання.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31.01.2022, цивільну справу за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Смілянської ради до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних в зв'язку з невиконанням зобов'язання - передано за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.
У лютому 2022 року вищевказана цивільна справа надійшла до Голосіївського районного суду м. Києва.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.06.2022 відкрито провадження у справі за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Смілянської ради до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних в зв'язку з невиконанням зобов'язання, та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.05.2023 позовну заяву заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Смілянської ради звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовомдо ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних в зв'язку з невиконанням зобов'язання - залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 19.12.2023 ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 30.05.2023 - скасовано. Направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У січні 2024 вказана справа надійшла до Голосіївського районного суду м. Києва.
В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.08.2012 задоволено позов Смілянського міжрайонного прокурора, пред'явлено в інтересах держави в особі відділу освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради, до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсної додаткової угоди та зобов'язання повернути до міського бюджету кошти в сумі 38012,13 грн. Вказане рішення набрало законної сили 18.09.2012. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 рішення Господарського суду Черкаської області від 16.08.2012 у справі № 09/5026/998/2012, має місце факт виникнення та існування грошового зобов'язання - сплатити ОСОБА_1 на користь відділу освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області 35457,80 грн. Зазначає, що інфляційні збитки складають 53782,39 грн, сума відсотків за період з 31.07.2014 по 31.12.2021 складає 7892,03 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних на загальну суму 61674,42 грн в зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання; судові витрати у розмірі 2270 грн стягнути з відповідача.
У серпні 2022 відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивачем недоведено правонаступництва, підстав представництва в суді законних інтересів держави та невірного визначення ціни позову та розміру суми стягнення.
У жовтні 2022 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних н загальну суму 10437,91 грн (з яких інфляційні втрати - 7243,87 грн та 3% річних - 3194,04 грн) в зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання.
У жовтні 2024 позивачем до суду подано заяву, в якій позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних на загальну суму 24624,11 грн (з яких інфляційні втрати - 20130,20 грн та 3% річних - 4493,91 грн) в зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання.
Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням поданих заяв та просив задовольнити позов та стягнути з відвідача інфляційні втрати та 3% річних на загальну суму 24624,11 грн (з яких інфляційні втрати - 20130,20 грн та 3% річних - 4493,91 грн) в зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, заперечив проти задоволення позовних вимог. Зауважив, що прокуратурою не підтверджено можливість представництва в органах державної влади у даному процесі, розрахунок позовних вимог некоректний та невірний, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.08.2012 задоволено позов Смілянського міжрайонного прокурора, пред'явлено в інтересах держави в особі відділу освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради, до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсної додаткової угоди та зобов'язання повернути до міського бюджету кошти в сумі 38012,13 грн. Вказане рішення набрало законної сили 18.09.2012.
Відповідно до ч.5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
17.10.2012 суддею Господарського суду Черкаської області винесено наказ про примусове виконання рішення суду Черкаської області від 16.08.2012.
12.11.2012 головним державним виконавцем Гребенюком О.В. Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 35152222 щодо примусового виконання наказу № 09/5026/998/2012, виданого 17.10.2012.
11.09.2015 старшим державним виконавцем Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції Ткаченком В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48714492 щодо примусового виконання наказу № 09/5026/998/2012, виданого 17.10.2012.
Як вбачається з матеріалів справи та інформації автоматизованої системи виконавчого провадження, що містить інформацію з спецрозподілу Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, стягнення зі ОСОБА_1 на користь відділу освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради не проводились.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст.11 ЦК України, зокрема договорів.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Положення ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
В резолютивній частині рішення Господарського суду Черкаської області від 16.08.2012 вирішено «стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави в особі відділу освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області - 38012,12 грн».
При цьому, відповідачем по даній справ є фізична особа ОСОБА_1 .
У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України.
За частиною першою статті 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).
Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Правовий статус ФОП надає людині з повною цивільною дієздатністю право займатися підприємницькою діяльністю. Набуття такого статусу не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи.
Таким чином, цивільні права й обов'язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації її цивільної дієздатності.
Разом з цим, позивачем не надано суду позивачем належних та допустимих доказів того, що ФОП ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність, стосовно якого рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.08.2012 задоволено позов Смілянського міжрайонного прокурора, пред'явлено в інтересах держави в особі відділу освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради, до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсної додаткової угоди та зобов'язання повернути до міського бюджету кошти в сумі 38012,13 грн.
Крім того, в даному випадку позовна заява подана в інтересах іншої юридичної особи з іншим ідентифікаційним кодом, ніж та, що була учасником справи № 09/5026/998/2012, за наслідками розгляду якої відбулось стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю, тому у задоволенні позову заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Смілянської ради до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних в зв'язку з невиконанням зобов'язання необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що суд відмовляє у задоволенні позову повністю, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
У задоволенні позову заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Смілянської ради до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних в зв'язку з невиконанням зобов'язання - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Текст рішення складений 22.07.2025.
Суддя: Ю.Ю. Мазур