28 липня 2025 рокуСправа №: 695/2851/25
Номер провадження 3/695/1561/25
28 липня 2025 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середа Л.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Золотоніського РВП ГУ НП України в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 06.04.2025 року близько 16:17 год. за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , тобто висловлювався в її сторону нецензурною лайкою та завдав два удари по обличчю, внаслідок чого була завдана шкода її психологічному та фізичному здоров'ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не прибув, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про дату, час та місце судового розгляду ставився до відому належним чином.
У судовому засіданні ОСОБА_2 повідомила суду, що вони з чоловіком примирились, наразі він працює у м. Києві та до суду прибути не може, просила справу закрити, на підтвердження чого надала суду заяву, в якій повідомила, що вони із ОСОБА_1 примирились, претензій до нього вона не має, просить справу закрити.
Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливість дізнатись про визначений час розгляду справи. Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з'ясувавши повно, всебічно, об'єктивно усі обставини справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується:
-постановою дізнавача Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області Новохацького В.О. від 31.05.2025 року про закриття кримінального провадження № 12025255320000201 від 19.04.2025 року за ч. 1 ст. 125 КК України;
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 437262 від 19.06.2025 року;
-рапортом ДОП СП Золотоніського РВП Олександра Крахальова від 18.04.2025 року;
-рапортом поліцейського СРПП Золотоніського РВП Жало В.В. від 06.04.2025 року;
-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 06.04.2025 року;
-даними висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 07.04.2025 року;
-письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 06.04.2025 року;
-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 16.04.2025 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно ч. 2 ст. 7 та ст. 245, ст. 280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.
Враховуючи наведене, вважаю, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують що в діях ОСОБА_3 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а його вина у вчиненому правопорушенні доведено повністю.
Вирішуючи питання щодо накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення даного адміністративного правопорушення, суд приймає до уваги положення ст. 22 КУпАП, які вказують, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За правилами ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому, у кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Будь-яких застережень щодо неможливості застосування до даного складу адміністративного правопорушення положень ст. 22 КУпАП закон не містить.
Вирішуючи питання про звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст. 22 КпАП, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу порушника, думку потерпілої ОСОБА_2 та обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, його майновий стан, визнання вини у вчиненому.
Так, обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують відповідальність судом не встановлено.
У контексті забезпечення дотримання принципів Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля утвердження верховенства права та європейських підходів до розуміння прав людини, 23 лютого 2006 року Верховною Радою України було прийнято Закон України №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Основними цілями даного Закону є застосування практики Європейського суду з прав людини з метою забезпечення виконання рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України та впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.
Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Принцип верховенства права - одна з підвалин демократичного суспільства, яка закріплена в усіх статтях Конвенції.
Питання чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогам захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу пропорційності.
Суд повинен проаналізувати чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, тобто чи не стануть вжиті заходи особистим і надмірним тягарем для правопорушника.
При розгляді даної справи про адміністративне правопорушення суддя також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004усправі № 1-33/2004.
Так, приймаючи рішення по справі, враховуються правові позиції висловлені ЄСПЛ у справі "Бакланов проти Росії" (09.06.2005 року) та у справі "Фрізен проти Росії" (24.03.2005 року), а саме те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним. Крім того, приймаються до уваги правові позиції висловлені у справі "Ісмайлов проти Росії" (п. 38 Рішення від 16.10.2008 року), згідно яких для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити надмірний тягар для особи.
Отже, враховуючи характер вчиненого правопорушення, обставини, при яких було вчинене адміністративне правопорушення, враховуючи усвідомлення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності своєї протиправної поведінки, дані про особу винного, а також обставини, що пом'якшують відповідальність, відсутність обтяжуючих обставин вчиненого правопорушення, ступінь вини останнього у вчиненому правопорушенні, його відношення до вчиненого, те що він визнає вину, щиро розкаюється у вчиненому, клопотання потерпілої ОСОБА_4 про закриття провадження у справі, так як вони примирились, що в сукупності на переконання суду, свідчить про малозначність вчиненого ним правопорушення, тому суддя дійшов висновку, що можливо, відповідно до ст. 22 КУпАП звільнити його від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оголосивши усне зауваження.
Відповідно до ст. 284 КУпАП, при оголошенні усного зауваження, органом (посадовою особою), який уповноважений розглядати справу, виноситься постанова про закриття справи.
Керуючись ст.,ст. 22, 283, 284, 294 КУпАП, суддя -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оголосивши йому усне зауваження.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Середа Л.В.