Справа № 320/55394/24 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.
28 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з рахунків ОСОБА_1 , відкритому у АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , та № НОМЕР_2 , відкритому у ДОУ АТ «Ощадбанк» в частині надходжень заробітної плати;
- зобов'язати Шевченківській відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти у виконавчому провадженні № НОМЕР_6 з примусового виконання постанови №53960195 від 12.07.2018, виданої Шевченківським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, арешт з грошових коштів, що містяться на рахунках ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 , відкритого у АТ КБ «Приватбанк», та № НОМЕР_2 , відкритого у ДОУ АТ «Ощадбанк» в частині надходжень заробітної плати.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі також відповідач, Шевченківський ВДВС) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання постанови № НОМЕР_7 від 12.07.2018, виданої Шевченківським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави не сплаченого в межах виконавчого провадження № НОМЕР_7 виконавчого збору в розмірі 11762,57 доларів США та 3839,73 грн.
21 лютого 2019 року, старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі також Шевченківський РВДВС) Красноштан Інною Леонідівною, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_6 з виконання постанови № НОМЕР_7 від 12.07.2018, виданої Шевченківським РВДВС м.Київ ГТУЮ у м. Києві, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 11762,57 доларів США та 3839,73 грн.
21 лютого 2019 року старшим державним виконавцем Шевченківського РВДВС Красноштан І.Л, у виконавчому провадженні № НОМЕР_6 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 11762,57 доларів США та 3839,73 грн.
23 січня 2020 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. винесено постанову про передачу виконавчого провадження № НОМЕР_6, за якою виконавчий документ - постанова № НОМЕР_7 від 12.07.2018, видана Шевченківським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 11762,57 доларів США та 3839,73 грн, передано до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
23 січня 2020 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л., у зв'язку з реорганізацією територіальних органів Міністерства юстиції, винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання постанови № НОМЕР_7 від 12.07.2018, виданої Шевченківським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 11762,57 доларів США та 3839,73 грн.
14 серпня 2024 року старшим державним виконавцем Шевченківською ВДВС Алексєєвим Валентином Владиславовичем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника ВП № НОМЕР_6, якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у військовій частині НОМЕР_3 Національної гвардії України.
Відповідно до пункту 2 цієї постанови визначено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 490104,37 грн (UАН), в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Алексєєва В.В. від 14.08.2024 ВП № НОМЕР_6 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
18 вересня 2024 року за вих. № 114/09-23 представник позивача звернувся до відповідача з заявою, яка надійшла до відповідача 24 вересня 2024 року, про скасування арешту із грошових коштів, які знаходяться на банківському рахунку у АТ КБ «Приватбанк» картка/рахунок НОМЕР_4 ( НОМЕР_1 ), відкритого на ім'я ОСОБА_1 , та використовується останньою для отримання заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовця); скасування арешту із грошових коштів, які знаходяться на банківському рахунку у ДОУ АТ «Ощадбанк», рахунок № НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , та використовується останньою для отримання заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовця), в межах ВП № НОМЕР_6.
Листом Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.09.2024 № 49941/27.10-24 у знятті арешту з грошових коштів, що містяться на рахунках ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 : № НОМЕР_1 , відкритого у АТ КБ «Приватбанк», та № НОМЕР_2 , відкритого у ДОУ АТ «Ощадбанк», в частині надходжень заробітної плати відмовлено.
Позивач, вважаючи дії відповідача в частині винесення постанови про арешт коштів боржника від 14 серпня 2024 на рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у АТ КБ «Приватбанк», та рахунку № НОМЕР_2 , відкритого у ДОУ АТ «Ощадбанк» протиправною, звернулася до суду із цим позовом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктами 6, 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт майно, кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України Про електроенергетику, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України Про теплопостачання, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України Про теплопостачання, статті 18-1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Приписами частин першої, другої статті 56 Закону № 1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
З наведених норм права видно, що у разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах.
При цьому статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 905/361/19 зазначила, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, пунктами 3, 14, 21 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт.
При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому.
Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону № 1404-VIII.
Суд зазначає, що законодавцем окремо у розділі IX Закону №1404-VIII визначено порядок звернення стягнення звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Так, приписами частин першої, третьої статті 68 Закону №1404-VIII визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Частиною першою статті 69 Закону №1404-VIII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
При цьому відповідно до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції № 512 контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції).
Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток №9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов'язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.
Таким чином, законодавство покладає зобов'язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов'язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення.
Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.
Розмір відрахувань, зокрема, із заробітної плати встановлений статтею 70 Закону №1404-VIII.
Відповідно до частини другої статті 70 Закону №1404-VIII із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Отже, Законом №1404-VIII визначено окремий порядок здійснення відрахувань із заробітної плати, встановлено відповідні заборони у відсотковому визначенні для таких стягнень.
Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.
Тому звернення стягнення на всю виплачену фізичній особі заробітну плату суперечить законодавчо встановленому порядку.
Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.
Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та, які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20.
Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» від 07.10.2024 ОСОБА_1 08 вересня 2023 року було відкрито картку/рахунок НОМЕР_4 (№ НОМЕР_1 ), на який вона з 13 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року отримувала заробітну плату (грошове забезпечення військовослужбовця).
Відповідно до банківської виписки ДОУ АТ «Ощадбанк» від 07.10.2024 ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_2 , на який вона з 08 грудня 2023 року по теперішній час отримує заробітну плату (грошове забезпечення військовослужбовця).
Отже, за місцем служби позивача щомісяця здійснюється відрахування заробітної плати у межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_8.
З огляду на викладене, залишення арешту на кошти, які складають заробітну плату боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання позивачем будь-яких коштів заробітної плати, як єдиного джерела, та порушує її право на отримання винагороди за працю.
Доказів того, що на цей рахунок зараховувались якісь інші кошти, які не є заробітною платою позивача, відповідачем суду не надано.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 59 Закону 1404-VII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
На підставі абзацу 2 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Крім того, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом є підставою для зняття арешту.
Отже, арештовані карткові рахунки позивача в АТ КБ «Приватбанк» та ДОУ АТ «Ощадбанк», у яких позивач отримує грошове забезпечення, що підтверджується відповідними доказами є підставою зняття арешту з коштів боржника (позивача) в частині надходжень заробітної плати на вказаний банківський рахунок.
У даному випадку, кошти, які отримує особа в якості заробітної плати (грошового забезпечення), мають особливу правову природу та захищені законодавцем від звернення на них стягнення безпосередньо у повному обсязі, тому дія арешту, накладеного на картковий рахунок особи, на який надходить заробітна плата, порушує гарантоване Конституцією України право на одержання винагороди за працю та ставить під загрозу засоби існування такої особи.
Відповідно до частин першої-другої статті 128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку.
З огляду на викладене, оскільки рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк», та № НОМЕР_2 , відкритий у ДОУ АТ «Ощадбанк», використовуються позивачем для отримання заробітної плати (грошового забезпечення), суд дійшов висновку, що наявні всі передбачені законом підстави для зняття арешту із вказаних рахунків в частині надходжень заробітної плати.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк