Справа № 274/5134/24 Провадження № 2/0274/168/25 РІШЕННЯ
заочне
01.07.2025 м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б. за участю секретаря судового засідання Павлюк-Жук А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Бердичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Київ) про визнання батьківства та стягнення алементів,
І. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:
- визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати Бердичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису № 534, виданого 19.10.2023 Бердичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ), де у відомості про батьківство дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вказати відомості про батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- призначити стягнення аліментів з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання дитини ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), з усіх видів доходів громадян, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення з позовною заявою до суду, та до досягнення дитиною повноліття;
- призначити стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на її утримання у розмірі 2000,00 грн до досягнення дочкою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку.
Позов обґрунтовано тим, що з 2023 року по листопад 2023 року сторони перебували у цивільному шлюбі як подружжя, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Від вищевказаних стосунків у них народилась дитина - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Проте, відповідач відмовився вносити відомості про своє батьківство, але при реєстрації доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач, який є рідним батьком дитини повідомив, що у свідоцтві про народження дитини, в графі по батькові вказати його по батькові, а саме: ОСОБА_3 .
В листопаді 2023 року відповідач покинув сім'ю, через постійні скандали, відповідач постійно нехтував сімейними цінностями, не підтримував нормальну моральну атмосферу в сім'ї, життям дитини не цікавиться, аліменти на утримання дитини не сплачує.
Указані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.
ІІ. Процедура та позиції сторін
Ухвалою суду від 19.06.2024 відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 19.09.2024 провадження по справі зупинено у зв'язку із призначенням судової молекулярно-генетичної експертизи.
Ухвалою суду від 27.11.2024 поновлено провадження у цивільній справі, призначено проведення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 23.01.2025 закрито проведення підготовчого провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.
Учасники провадження в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачув судові засідання не з'являвся, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому ЦПК порядку, причини неявки суду не повідомляв, правом на подачу відзиву не скористався, заяви про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Третя особа подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника, просить прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню.
Статтею 121 СК України визначено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. ст. 122 та 125 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.
Відповідно до роз'яснень п. 9 Постанови, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст.128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Таких висновків також дійшов Верховний суд у своїй постанові від 16.05.2018 в справі № 61-6030св18.
В постанові Верховного Суду зазначено, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05. 2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
Захист державою сім'ї, дитинства, материнства і батьківства закріплені в ст. 51 Конституції України.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Одним із засобів виконання батьками зобов'язань по утриманню дітей є виплата аліментів, стягнутих за рішенням суду.
Положеннями ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
Вбачається, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано або вони взагалі не перебували в ньому.
Отже, перебування батьків у шлюбі або його розірвання не впливає на обов'язок батьків утримувати дитину.
При цьому добровільний порядок сплати аліментів не виключає права стягувача аліментів у будь-який час звернутися з заявою про стягнення аліментів до суду.
Згідно положень ст. 181 СК України способи виконання батьками цього обов'язку визначаються за домовленістю між батьками. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Так, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частина 1 ст. 183 СК України встановлює, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Статтею 27 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789ХІІ від 27.02.91 (далі - Конвенція), передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 84 та ст. ст. 86 і 88 цього Кодексу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право жінки-матері на утримання батьком дитини до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що батько дитини може надавати матеріальну допомогу.
Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на утримання дружини та аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 убачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її матір'ю записана ОСОБА_1 , батьком ОСОБА_4 , актовий запис № 534.
Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується, що відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту ОСОБА_1 та витягом з реєстру територіальної громади від 26.10.2023 за № 2023/008717224.
Листом від 03.06.2025 за № 690/15782 Військова частина НОМЕР_2 повідомила суд, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.07.2024 № 214, 24.07.2024 солдат ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 . Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.09.2024 № 274 солдату ОСОБА_2 призупинено строк проходження служби у зв'язку із самовільним залишенням військової частини. Станом на теперішній час місцеперебування вказаного військовослужбовця невідоме.
У матеріалах справи наявні спільні фотографії позивача і відповідача, позивача і відповідача з дитиною, відповідача з дитиною, які здійснені у різні проміжки часу.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК України може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
За клопотанням позивача суд призначав у справі судову молекулярно-генетичну експертизу. Копія зазначеної ухвали, повідомлення про необхідність явки відповідача для відбору біологічних зразків направлялася на адресу місця реєстрації відповідача та повернулася на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», проте, відповідач не з'явився до експертної установи для відбору біологічного матеріалу, у зв'язку з чим судова молекулярно-генетична експертиза проведена не була.
Таким чином, судом вжито заходи для проведення експертизи та забезпечення явки до експертної установи відповідача для відібрання біологічного матеріалу, необхідного для проведення експертизи, проте останній від проведення експертизи ухилився.
Указані дії та бездіяльність відповідача, що призвели до неможливості проведення експертизи, надали суду можливість визнати факт, який відповідачем заперечується, та, з урахуванням інших доказів, таких як фотоматеріали, встановити походження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Нез'явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини, спростувати доводи позивача про його батьківство відносно дитини.
У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 109 ЦПК України може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза. Отже, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Окрім того, відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, у жодне судове засідання не з'явився та не надав суду спростувань доводам позивача, як і не надав пояснень щодо причин неявки для проведення експертизи.
Суд оцінює дії відповідача як такі, що спрямовані не на захист порушеного права, а на затягування судового розгляду, на свідоме розуміння неможливості проведення судової експертизи без його фізичної участі, що порушує розумні строки розгляду справи та принцип рівності сторін та йде в розріз з інтересами малолітньої дитини.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову у частині визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Розглянувши позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини та її матері суд зазначає наступне.
Беручи до уваги, що між сторонами не досягнуто згоди щодо участі батька в утриманні дитини, наявні підстави для примусового стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд виходить з того, що відповідач є працездатною особою, відомостей про наявність інших осіб на його утриманні суду не надані.
При визначенні розміру аліментів, суд враховує те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком матері і батька.
Виходячи із завдань цивільного судочинства, в забезпечення інтересів дитини, які полягають, окрім іншого, в гарантованому отриманні достатнього та необхідного матеріального утримання, що покладається в обов'язок батьків, суд при визначенні розміру аліментів виходить з суспільно визнаного обсягу необхідних щомісячних витрат на утримання дитини, з урахуванням поданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд вважає, що дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню та визначає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовною заявою та до досягнення дитиною повноліття.
Суд вважає, що аліменти на утримання дитини у вказаному розмірі будуть достатніми для матеріального забезпечення дитини і відповідають принципу рівноправності визначених обов'язків кожного з батьків по матеріальному утриманню та забезпеченню дитини в межах своїх фінансових можливостей, умов життя, необхідних для її розвитку.
Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання позивача до досягнення дитиною трирічного віку, керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів. З урахуванням наведеного, суд визначає розмір аліментів на утримання позивача до досягнення малолітньою дитиною сторін 3-річного віку у розмірі 2000,00 грн щомісячно з урахуванням матеріального становища відповідача та обставин справи.
З огляду на викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню та визначає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: аліменти на утримання позивача у 2000,00 грн до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трьохрічного віку щомісячно з індексацією відповідно до закону, з дати подання позову.
Також, суд роз'яснює, що сторони не позбавлені права звернутись до суду з позовом про зміну розміру аліментів у разі зміни їх матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я, в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України (ст. 192 СК України).
V. Розподіл судових витрат
На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені понесені ним судові витрати у вигляді судового збору за позовну вимогу про визнання батьківства 1211,20 грн.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення аліментів на підставі п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України він стягується з відповідача у сумі 2422,40 грн у дохід держави.
Керуючись ст. ст. 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Бердичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Київ) про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька та стягнення алементів на утримання дитини - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язати Бердичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису № 534, виданого 19.10.2023 Бердичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ), де у відомостях про батьківство дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вказати відомості про батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, прізвище дитини залишити без змін.
Стягувати аліменти з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання дитини ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.06.2024 та до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на користь ОСОБА_1 на її утримання у розмірі 2000,00 грн до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку з індексацією відповідно до закону.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 а на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 а у дохід держави судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Третя особа: Бердичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Київ), вул. Житомирська, 43, м. Бердичів, Житомирська область, ЄДРПОУ 42083152.
Повний текст рішення виготовлено 10.07.2025.
Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА