про залишення позовної заяви без руху
28 липня 2025 року м. Рівне№460/12486/25
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Поліщук О.В., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності відповідача, щодо ненарахування та невиплати позивачу в період з 29.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпусток, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпусток, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши матеріали позовної заяви на предмет дотримання вимог встановлених процесуальним законом, суд дійшов висновку, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Так, строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів визначені статтею 233 КЗпП України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, суд констатує, що до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної до виплати заробітної плати не було обмежено строками.
Однак, 19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ), згідно з яким частина перша і друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-ІХ), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відтак, після 19.07.2022 строк звернення до суду за вирішенням спору про стягнення належної працівнику заробітної плати обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 та від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, що відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
У цьому позові позивачем заявляються вимоги щодо проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення (його окремих видів) за період з 29.01.2020 по 20.05.2023, однак за вирішенням трудового спору позивач звернувся 21.07.2025 шляхом подання позовної заяви до суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
До позовної заяви представником позивача долучено заяву про поновлення строку звернення до суду. Вказану заяву адвокат обґрунтовує тим, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення виникли в період з 29.01.2020 по 20.05.2023. Відтак, враховуючи, що на момент виникнення спору діяла редакція частини другої статті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної працівників заробітної плати без обмеження будь-яким строком, то пропущений позивачем строк звернення до суду підлягає поновленню.
Такі доводи та обґрунтування представника позивача суд вважає хибними, з огляду на наступне.
Так, питання застосування строків вирішення трудових спорів, установлених статтею 233 КЗпП України, у спорах пов'язаних з виплатою (перерахунком) грошового забезпечення військовослужбовців вже було предметом дослідження Верховного Суду. Зокрема, у пункті 65 постанови від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 (адміністративне провадження № К/990/45865/24) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувати наступний правовий висновок:
"Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.".
Отже, частина позовних вимог про перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 не обмежується будь-яким строком звернення до суду.
В свою чергу, частина позовних вимог, що стосуються перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023, обмежується тримісячним строком звернення до суду відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України.
Отже, в даному випадку початок спірних правовідносин до 19.07.2022 жодним чином не зумовлює наявність підстав для поновлення пропущеного строку звернення в названій частині позовних вимог.
При цьому, будь-яких інших причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, окрім як надмірного цитування правових позицій Верховного Суду щодо застосування строків звернення до суду в трудових спорах, представник позивача не вказує.
За правилами частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини другої статті 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати в належному розмірі грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 включно із зазначенням інших підстав для його поновлення за весь період пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтею 169 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя Ольга ПОЛІЩУК