справа№380/9624/25
28 липня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заходів реагування.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області з вимогами:
- зупинити експлуатацію будівлі фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення, окрім виконання робіт, пов'язаних із усуненням порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.02.2025 на об'єкті, що експлуатується відповідачем, виникла пожежа, факт якої зафіксовано в установленому порядку. За результатами огляду місця пожежі, оформленого актом та висновком про причини виникнення пожежі від 21.02.2025, уповноваженими посадовими особами Дрогобицького РУ ГУ ДСНС України у Львівській області встановлено низку грубих порушень Правил пожежної безпеки в Україні. Позивач стверджує, що виявлені порушення, зокрема ті, що стосуються систем протипожежного захисту, електрообладнання та шляхів евакуації, створюють реальну та безпосередню загрозу життю та здоров'ю людей, які можуть перебувати у вказаній будівлі, а також ризик повторного виникнення пожежі з більш тяжкими наслідками.
Позивач наголошує, що подальша експлуатація будівлі за наявності виявлених порушень є неможливою та небезпечною. У зв'язку з тим, що виявлені порушення не були усунуті відповідачем в добровільному порядку, позивач, керуючись своїми повноваженнями, визначеними Кодексом цивільного захисту України, звернувся до адміністративного суду із цим позовом як єдиним можливим та ефективним заходом реагування, спрямованим на захист публічних інтересів та запобігання надзвичайним ситуаціям.
Ухвалою від 19 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач отримав зазначену ухвалу 06.06.2025. У встановлений для подання відзиву строк, а саме 12.06.2025, до суду від відповідача надійшло клопотання (зареєстроване 23.06.2025), в якому він просить надати йому строк до одного місяця для усунення порушень, виявлених позивачем, та зобов'язується надати акт про їх усунення. По суті позовних вимог та факту наявності порушень відповідач у клопотанні не заперечив. Формального відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем подано не було.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
18.02.2025 у будівлі, що експлуатується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , сталася пожежа, що є юридичним фактом, який підтверджується матеріалами справи.
На підставі повідомлення про пожежу, уповноваженими посадовими особами Дрогобицького РУ ГУ ДСНС України у Львівській області було здійснено виїзд на місце події. За результатами огляду місця пожежі, відповідно до вимог Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 № 2030, було складено акт про пожежу та висновок про причини її виникнення від 21.02.2025. Ці документи є належними та допустимими доказами, які фіксують не лише факт пожежі, але й обставини, що їй передували та сприяли.
У вказаному висновку, який є ключовим доказом у справі, детально зафіксовано низку грубих порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, що свідчать про системне нехтування відповідачем встановленими правилами. Зокрема, встановлено:
Відсутність належного функціонування системи протипожежного захисту: наявна система пожежної сигналізації не виведена на пульт централізованого спостереження, що унеможливлює своєчасне реагування пожежно-рятувальних підрозділів на виникнення загоряння.
Недотримання вимог щодо евакуації: приміщення не забезпечено відповідними знаками безпеки згідно з ДСТУ ЕN ISO 7010:2019, що в умовах задимлення та паніки може призвести до дезорієнтації людей та ускладнити їх безпечну евакуацію.
Неналежне утримання систем протипожежного захисту: не укладено договір на технічне обслуговування наявної пожежної сигналізації з ліцензованою організацією, що ставить під сумнів її працездатність у критичний момент.
Низький рівень організаційних заходів: відповідальною особою не пройдено навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою КМУ від 26.06.2013 № 444, що свідчить про відсутність у керівника об'єкта необхідних знань для забезпечення безпеки людей.
Небезпека ураження електричним струмом та виникнення пожежі від електрообладнання: не встановлено систему захисту будівлі від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів відповідно до вимог ДСТУ EN 62305-3:2012, а також не проведено періодичний замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання.
Відсутність первинних засобів пожежогасіння: не здійснено технічне обслуговування наявних вогнегасників, що робить неможливим їх ефективне застосування на початковій стадії пожежі.
Зазначені порушення, на обґрунтовану думку позивача, підтверджену матеріалами справи, створюють реальну та безпосередню загрозу життю та здоров'ю людей, які можуть перебувати у вказаній будівлі, та свідчать про високу ймовірність повторного виникнення надзвичайної ситуації.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Цей конституційний припис покладає на державу, в особі її уповноважених органів, позитивний обов'язок вживати всіх необхідних заходів для захисту життя та здоров'я людей від потенційних загроз.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, регулюються Кодексом цивільного захисту України (далі - КЦЗ України).
Статтею 7 КЦЗ України визначено основні принципи здійснення цивільного захисту, серед яких: гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров'я та власності; пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров'я громадян; максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій.
Відповідно до статті 20 КЦЗ України, до завдань і обов'язків суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить, зокрема, забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог, приписів та постанов посадових осіб уповноважених органів.
Відповідно до статті 55 КЦЗ України, забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною складовою діяльності держави щодо захисту життя та здоров'я людини, майна і навколишнього природного середовища від пожеж.
Повноваження центрального органу виконавчої влади, що здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, визначені статтею 67 КЦЗ України. Згідно з частиною другою статті 68 КЦЗ України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи цього органу звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд.
Статтею 70 КЦЗ України визначено вичерпний перелік підстав для звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування. Зокрема, такою підставою є недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, нормами і правилами (пункт 1 частини першої статті 70 КЦЗ України).
Вимоги пожежної безпеки до будівель, приміщень та споруд встановлено Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417 (далі - ППБУ).
Суд встановив, що виявлені позивачем порушення, такі як несправність та відсутність належного обслуговування системи пожежної сигналізації, відсутність блискавкозахисту, непроведення замірів опору ізоляції електромереж, є суттєвими та створюють реальну загрозу виникнення пожежі, швидкого її поширення та ускладнення евакуації людей. Факт пожежі, яка вже мала місце на об'єкті, є беззаперечним доказом того, що загроза є не гіпотетичною, а реальною та неминучою.
Факт наявності цих порушень відповідач не спростував. Більше того, у своєму клопотанні від 12.06.2025 відповідач фактично визнав наявність порушень та просив надати час для їх усунення.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою цієї ж статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У даному випадку позивач надав докази наявності порушень, в той час як відповідач не надав доказів їх усунення.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд вжив усіх визначених законом заходів, необхідних для з'ясування обставин у справі, зокрема, надавши відповідачу можливість подати відзив та докази на спростування позовних вимог.
Суд вважає, що сукупність виявлених порушень створює реальну та безпосередню загрозу життю та здоров'ю людей, які можуть перебувати у вказаній будівлі. Продовження її експлуатації за таких умов є неприпустимим.
Верховний Суд у постанові від 14.02.2019 у справі №820/1359/17 зазначив, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації є виправданим лише за умови, що виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей. У даній справі, враховуючи факт пожежі, що вже сталася, та характер виявлених порушень, суд вважає, що така загроза є доведеною.
Клопотання відповідача про надання строку для усунення недоліків не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки на момент розгляду справи порушення не усунуті, а загроза продовжує існувати. Водночас, застосування заходу реагування у вигляді зупинення експлуатації є тимчасовим і діє лише до моменту повного усунення порушень, що відповідає принципу пропорційності та не позбавляє відповідача права відновити діяльність після приведення об'єкта у відповідність до вимог законодавства.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. У даній справі позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична особа-підприємець, тому судові витрати у вигляді сплаченого судового збору не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 139, 242-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) та зупинити повністю експлуатацію будівлі фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, зазначених у висновку про причини виникнення пожежі від 21.02.2025.
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 28.07.2025
Суддя Коморний О.І.