Іменем України
28 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1190/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого звернувся ОСОБА_2 (далі - представник позивача), до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі - відповідач, 3 ДПРЗ), в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправними дії 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області щодо обчислення та виплати позивачу усього грошового забезпечення в тому числі одноразових видів грошового забезпечення (одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, грошових компенсацій та інших виплат які належали за час проходження служби в тому числі на день звільнення) за період з 11 червня 2021 року по 10 березня 2025 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн, 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн, 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн, 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн, 01 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн);
- зобов'язати 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області здійснити перерахунок та виплату позивачу усього грошового забезпечення в тому числі одноразових видів грошового забезпечення (одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, грошових компенсацій та інших виплат які належали за час проходження служби в тому числі на день звільнення) за період з 11 червня 2021 року по 10 березня 2025 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн, 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн, 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн, 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн, 01 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн) перерахунок здійснити з урахуванням тих відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися під час проходження служби.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він у період з 11 червня 2021 року по 10 березня 2025 року проходив службу у відповідача. Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 10 березня 2025 року № 197 позивача було звільнено, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.
За період проходження служби нарахування грошового забезпечення відповідач здійснював у заниженому розмірі, а саме виплачував посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховуються виходячи з місячного грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки. Відповідач застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн, а також величину 1762,00 грн, що є тим самим прожитковим мінімумом для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Представник позивач вважає такі дії відповідача протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 10 червня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 20 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано позивачу (представнику позивача) протягом п'яти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за період з 19 липня 2022 року по 28 лютого 2025 року з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 30 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду у справі. Позов ОСОБА_1 до 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року залишено без розгляду. Продовжено розгляд справи № 360/1190/25 за позовом ОСОБА_1 до 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за періоди з 11 червня 2021 року по 18 липня 2022 року та з 01 березня 2025 року по з 10 березня 2025 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , 3 ДПРЗ у червні 2025 року подав відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що у відповідача, як у державної організації, що фінансується повністю з Державного бюджету України, відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача з 11 червня 2021 року по 10 березня 2025 року включно, шляхом урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року.
На виконання вимог ухвали суду від 10 червня 2025 року щодо надання особової картки за період керівництва ОСОБА_1 представник відповідача у відзиви зазначив, що особові картки грошового забезпечення по особовому складу 3 ДПРЗ за 2021-2025 роки не велись. ОСОБА_1 не забезпечив евакуацію (вивезення) фінансово-бухгалтерської документації за період діяльності підрозділу до 31 грудня 2021 року включно, тому вся документація залишилась на тимчасово окупованій території: АДРЕСА_1 . Довідку про грошове забезпечення за період з 14 червня по 31 грудня 2021 року надати не мають можливості.
Дослідивши матеріали судової справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) у період з 14 червня 2021 року по 10 березня 2025 року проходив службу у 3 ДПРЗ на посаді начальника 3 ДПРЗ, що підтверджується витягом з наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій (по особовому складу цивільного захисту) від 08 червня 2021 року № 231 «Про кадрові питання», витягом з наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (по особовому складу) від 11 червня 2021 року № 171 «Про кадрові питання», витягом з наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій (по особовому складу цивільного захисту) від 10 березня 2025 року № 197 «Про кадрові питання».
Відповідно до витягу з наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (по особовому складу) від 11 червня 2021 року № 171 «Про кадрові питання» вважати таким, що приступив до виконання обов'язків: підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника відділу забезпечення заходів з попередження надзвичайних ситуацій у м. Лисичанськ центру забезпечення діяльності Головного управління - за посадою начальника 3 ДПРЗ з 14 червня 2021 року.
Згідно з витягом з наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 10 березня 2025 року № 197 «Про кадрові питання» підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника 3 ДПРЗ, звільнено з посади та зараховано у розпорядження начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області.
У довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 11 червня 2025 року № 57-ДВ/57 зазначено, що полковник служби цивільного захисту ОСОБА_1 згідно з наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 10 березня 2025 року № 197 «Про кадрові питання» звільнений з посади начальника 3 ДПРЗ, зарахований у розпорядження начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області та продовжує проходити службу в ДСНС України, перебуваючи у розпорядженні начальника Головного управління. В органах МВС України, МНС України, ДСНС України проходить службу безперервно з 01 вересня 1997 року по теперішній час.
Відповідно до довідок 3 ДПРЗ без дати та без № про розмір та склад грошового забезпечення за 2022, 2025 роки посадовий оклад позивача з січня 2022 року по липень 2022 року складає 5640,00 грн щомісяця, у березні 2025 року - 1819,35 грн; оклад за спеціальне звання з січня 2022 року по липень 2022 року складає 1480,00 грн щомісяця, у березні 2025 року - 477,42 грн.
ОСОБА_1 виплачено у період з січня 2022 року по липень 2022 року: грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік - у лютому 2022 року у розмірі 23690,40 грн.
Отже, спірним у цій справі є правомірність обчислення в указаному періоді посадового окладу позивача та окладу за військове звання, і як наслідок нарахування та виплата інших видів грошового забезпечення, які розраховуються із посадового окладу та окладу за військовим званням, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпуски як учаснику бойових, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, обчислених відповідно до пункту 4 Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103) виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, у розмірі 1762,00 грн.
Предметом доказування у цій справі є саме правомірність дій відповідача щодо застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103) після прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправною та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, тобто застосування такої розрахункової величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 9 Закону України від 20 листопада 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою-третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 6 постанови № 704 передбачено виплачувати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців розвідувальних органів), особам рядового і начальницького складу надбавки та доплати, які визначаються в розмірі відсотків від посадового окладу.
Пунктом 4 постанови № 704 (у редакції на час її прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103) у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»
Отже, з 01 березня 2018 року Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови № 103, яким, зокрема в пункт 4 постанови № 704 були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З указаного вбачається, що з 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Відтак, з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Таким чином, оскільки пункт 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є чинним та має вищу юридичну силу ніж пункт 4 постанови № 704, у редакції до внесення змін постановою № 103, суд вважає, що для обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу підлягає застосуванню, як розрахункова величина, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року.
Із матеріалів справи вбачається, що у спірному періоді відповідач при розрахунку та виплаті розміру грошового забезпечення позивача керувався постановою № 704 (у редакції постанови № 103), відповідно до якої розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначав шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14.
Суд зауважує, що оскільки з 29 січня 2020 року діє первинна редакція пункту 4 постанови № 704, то право позивача на перерахунок розміру грошового забезпечення є беззаперечним з дня, з якого відбулися відповідні зміни.
У той же час, позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не враховано при обчисленні грошового забезпечення позивача з 11 червня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року відповідно.
Отже, відповідно до редакції пункту 4 постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14.
У цьому випадку представник позивача не погоджується саме з неврахуванням відповідачем при обчисленні грошового забезпечення позивача з 11 червня 2021 року по 01 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року, з 01 березня 2025 року по 10 березня 2025 року розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2025 року відповідно.
Щодо посилання представника позивача про те, що позивач з 11 червня 2021 року проходив службу у відповідача суд зазначає.
Судом установлено, що відповідно до витягу з наказу ГУ ДСНС у Луганській області (по особовому складу) від 11 червня 2021 року № 171 «Про кадрові питання» вважати таким, що приступив до виконання обов'язків: підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника відділу забезпечення заходів з попередження надзвичайних ситуацій у м. Лисичанськ центру забезпечення діяльності Головного управління - за посадою начальника 3 ДПРЗ з 14 червня 2021 року.
Отже у справі, що розглядається, початком спірного період є 14 червня 2021 року.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Закон України від 2 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2021, 2022 та 2025 роки відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн і прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, у розмірі 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн та прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, у розмірі 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн та прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, у розмірі 2102,00 грн.
При вирішенні питання, який із видів прожиткового мінімуму, перелік яких міститься в статті 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 7 Закону України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та статті 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік», слід використовувати для обчислення позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням за періоди з 14 червня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року, з 01 березня 2025 року по 10 березня 2025 року відповідно до вимог Постанови № 704, суд вважає за потрібне зазначити таке.
Закон України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.
Згідно з положеннями статті 1 Закону № 2017-III у цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:
- державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму;
- прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
У свою чергу, відповідно до статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Також суд вважає за необхідне звернутись до положень Закону України від 15 липня 1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум», статтею 1 якого встановлено:
- прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості;
- прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Перелік основних соціальних і демографічних груп населення, викладений у Законі України від 15 липня 1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум», є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 (далі - постанова № 481) змінено пункт 4 постанови № 704, а саме встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762,00 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Суд враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року по справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови № 704.
Отже, для обчислення позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням за періоди з 14 червня 2021 року по 31 грудня 2021 року та з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року, з 01 березня 2025 року по 10 березня 2025 року відповідно до вимог постанови № 704 та з урахуванням рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24 відповідачу слід використовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року, у розмірі 2270,00 грн, 2481,00 грн та 3028,00 грн відповідно.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині проведення перерахунку місячного грошового забезпечення позивача за періоди з 14 червня 2021 року по 31 грудня 2021 року та з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року, з 01 березня 2025 року по 10 березня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2025 року, підлягають задоволенню у спосіб застосування прожиткового мінімуму, визначеного станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2025 року відповідно.
Крім того, оскільки за положеннями Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення визначаються в залежності від розміру посадового окладу та окладу за військове звання, суд дійшов висновку, що їх нарахування та виплата в періодах з 14 червня 2021 року по 18 липня 2022 року та з 01 березня 2025 року по 10 березня 2025 року також мали здійснюватися з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2025 року.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підсумовуючи вищевикладене, за встановлених у цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до часткового задоволення з виходом суду за межі позовних вимог, коригуванням обраного представником позивача способу захисту порушеного права та визначенням правильного періоду, за який відповідач має здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача, шляхом:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу) за періоди з 14 червня 2021 року по 18 липня 2022 року та з 01 березня 2025 року по 10 березня 2025 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 7, 14, 15 до постанови № 704;
- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу) за періоди з 14 червня 2021 року по 18 липня 2022 року та з 01 березня 2025 року по 10 березня 2025 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 7, 14, 15 до постанови № 704, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог треба відмовити.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач у спірних правовідносинах згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (ідентифікаційний код 38188036, місцезнаходження: вул. ім. В. Сосюри, 324, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльності 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу) за періоди з 14 червня 2021 року по 18 липня 2022 року та з 01 березня 2025 року по 10 березня 2025 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 7, 14, 15 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язати 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу за періоди з 14 червня 2021 року по 18 липня 2022 року та з 01 березня 2025 року по 10 березня 2025 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 7, 14, 15 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Кисіль