Іменем України
28 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1206/25
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Тарасенко Дар'ї Юріївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 10 червня 2025 року надійшла позовна заява адвоката Тарасенко Дар'ї Юріївни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з такими позовними вимогами:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання позивача непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку за результатом повторного розгляду його заяви;
2) зобов'язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про визнання позивача непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач за допомогою додатку «Резерв+» перевірив, яка інформація щодо нього наявна в реєстрі. Позивачем виявлено, що в реєстрі відсутня інформація про його непридатність до військової служби та виключення з військового обліку. При цьому наявна інформація про те, що на військовому обліку він не перебуває.
Позивач звернувся до відповідача з метою внесення в реєстр актуальної інформації.
Від відповідача надійшла відповідь, якою по суті відмовлено у внесенні відповідної інформації в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів. При цьому відповідач послався на «алгоритм уточнення даних громадян», хоча такого нормативно-правового акта не існує. Також зазначив про необхідність звернутись до ТЦК та СП за новим місцем проживання для постановки на військовий облік та проходження медичного огляду військово-лікарською комісією.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 360/1219/24 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягає у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 11 липня 2024 року про внесення відомостей щодо виключення його з військового обліку до системи «Оберіг»; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 липня 2024 року про внесення відомостей щодо виключення його з військового обліку до системи «Оберіг».
Адвокатом в інтересах позивача подано до ІНФОРМАЦІЯ_3 адвокатський запит від 04 березня 2025 року № 04/03/25 з проханням повідомити про результати повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 11 липня 2024 року про внесення відомостей щодо виключення його з військового обліку до системи «Оберіг» на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 360/1219/24. Повідомити, чи внесено відомості щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку до системи «Оберіг».
У відповіді від 07 березня 2025 року, відповідач зазначив, що для оновлення своїх персональних військово-облікових даних громадянину ОСОБА_1 необхідно згідно з частиною третьою статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» особисто звернутися до найзручніше розташованого до нього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Представник позивача з такою відмовою не згодна, оскільки вважає, що заяву позивача повторно розглянуто без урахування рішення суду у справі № 360/1219/24, яким установлено, що: позивач не є військовозобов'язаним, призовником чи резервістом, так як був виключений з військового обліку 29 листопада 2019 року у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби; позивач не має обов'язку звернення до ІНФОРМАЦІЯ_4 та постановки на військовий облік чи оновлення своїх даних; ІНФОРМАЦІЯ_2 має обов'язок забезпечення актуалізації баз даних Єдиного державного реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у тому числі щодо ОСОБА_1 .
Натомість відповідач повторно стверджує, що ОСОБА_1 повинен особисто прибути до ТЦК та СП та оновити свої дані, посилаючись на частину третю статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 16 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву разом зі всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_3 докази, яких не вистачає для розгляду справи.
Від представника позивача до суду 19 червня 2025 року та 21 липня 2025 року надійшли додаткові пояснення по справі, в яких наведено судову практику при вирішенні аналогічних спорів.
ІНФОРМАЦІЯ_2 правом подати відзив не скористався.
Керуючись положеннями статей 80, 162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними в ній доказами та матеріалами.
Дослідивши матеріали справи в електронній формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Тимчасового посвідчення від 01 квітня 2008 року № НОМЕР_2 (замість військового квитка), виданого військовозобов'язаному ОСОБА_1 до отримання військового квитка, яке дійсне до особливого розпорядження, є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. До тимчасового посвідчення внесено відмітки: «Не служив»; «14.01.2008 ОСОБА_2 неприд.зі зняттям з в/обліку по ст.15а п.1 пр.МО № 2 1994»; «29.11.2019 ІНФОРМАЦІЯ_5 признан непридатним дл в/сл з виключенням з в/обл. по ст. 16а гр. ІІ пр. МО № 402 2008 р.»; «Знятий з в/обліку 1.04.08 р. по ст.23 нак.МОУ № 842 від 09.06.06 р., Сєвєродонецький міськвійськом Корявий»; та «Знято з військового обліку військовозобов'язаних Сєвєродонецьким МВК ст. 37 п.6 п.п. «3» 29.11.2019, ЗУ «ПВО»; ВС» (мовою оригіналу).
Позивач 11 липня 2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про внесення даних про виключення його з військового обліку до системи «Оберіг», разом з якою надав: копію паспорта, копію РНОКПП, копію тимчасового посвідчення.
Листом від 07 серпня 2024 року № Д/2524 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача, що відповідно до алгоритму уточнення даних громадян, які перебувають на військовому обліку відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 11.04.2024 № 3633-ІХ «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» у ІНФОРМАЦІЯ_7 , у разі звернення до ІНФОРМАЦІЯ_7 або їх відділів громадян, які зареєстровані на тимчасово окупованих територіях, яким надано статус внутрішньо переміщеної особи, ІНФОРМАЦІЯ_7 зобов'язані взяти їх на військовий облік за письмовою заявою, занести необхідні відомості до Реєстру та провести уточнення даних. У разі, якщо такі особи нададуть військово - обліковий документ з відміткою про виключення з військового обліку за станом здоров'я, але такі відомості відсутні в Реєстрі, такі громадяни беруться на військовий облік та направляються для проходження медичного огляду військово - лікарською комісією, за результатами якої приймається відповідне рішення про придатність до військової служби. Рекомендовано заявнику згідно з частиною третьою статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та згідно з пунктом 7 частини першої Правил військового обліку (Додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487) звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за теперішнім місцем проживання для постановки на військовий облік та проходження медичного огляду військово - лікарською комісією.
Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 360/1219/24, яке набрало законної сили 03 березня 2025 року, позовні вимоги адвоката Тарасенко Д.Ю. в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково;
визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягає у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 11 липня 2024 року про внесення відомостей щодо виключення його з військового обліку до системи «Оберіг»;
зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 липня 2024 року про внесення відомостей щодо виключення його з військового обліку до системи «Оберіг»;
у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У мотивувальній частині цього рішення суду вказано, що військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, у тому числі і ті, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Однак ОСОБА_1 не має статусу військовозобов'язаного, призовника або резервіста, тому не має обов'язку звертатися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та постановки на військовий облік за місцем проживання як внутрішньо переміщеної особи, тому відмова відповідача у розгляді заяви ОСОБА_1 від 11 липня 2024 року з підстав, викладених у листі від 07 серпня 2024 року № Д/2524, є протиправною та свідчить про неналежний розгляд заяви та недотримання критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Листом від 07 березня 2025 року № СД/1595 ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідь на адвокатський запит від 05 березня 2025 року повідомив представника позивача, що згідно з наявними базами даних громадянин ОСОБА_1 не перебуває у даний час на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 . На архівному зберіганні у ІНФОРМАЦІЯ_3 документація військово-лікарської комісії, яка діяла до повномасштабного вторгнення російської федерації проти України тобто до 24 лютого 2022 року при ІНФОРМАЦІЯ_3 , не знаходиться, тому посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 не мають технічної можливості ввести зміни до персональних військово-облікових даних громадянина ОСОБА_1 у автоматизованій інформаційно комунікаційній системі «Оберіг». Для оновлення своїх персональних військово-облікових даних громадянину ОСОБА_1 необхідно згідно з частиною третьою статті 33, пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пунктом 23 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» необхідно особисто звернутися до найзручніше розташованого до нього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Копії всіх вище вказаних документів надані в матеріали справи.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ № 64/202), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому, Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022 від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 451/2023, від 06 листопада 2023 року № 734/2023, від 05 лютого 2024 року № 49/2024, від 06 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 469/2024, від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, від 14 січня 2025 року № 26/2025 та від 15 квітня 2025 року № 235/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з вказаним Указом, мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
У подальшому, Указами Президента України продовжено строк проведення загальної мобілізації.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац п'ятий);
система військового обліку - сукупність систем військового обліку органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, які структурно складаються із керівників як організаторів ведення військового обліку, служб персоналу (посадових осіб), які безпосередньо ведуть військовий облік, об'єктів військового обліку - призовників, військовозобов'язаних, резервістів та засобів автоматизації процесів ведення військового обліку з використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених цим Законом та іншими законами України (абзац тринадцятий).
Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно із частиною п'ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Частиною восьмою статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що положення про центри рекрутингу, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, центрів рекрутингу координується та спрямовується Міністерством оборони України.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина дев'ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно із статтею 18 Закону № 2232-ХІІ від проходження базової військової служби звільняються призовники:
які визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби;
які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина п'ята статті 33 Закону № 2232-ХІІ).
Частиною першою статті 34 Закону № 2232-ХІІ визначено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних, зокрема: військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
Відповідно до частини третьої статті 37 Закону № 2232-ХІІ призовники, військовозобов'язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік.
У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Частиною четвертою статті 37 Закону № 2232-ХІІ визначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов'язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов'язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Частиною одинадцятою статті 38 Закону № 2232-ХІІ визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначені в Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII).
Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1951-VІІІ основними завданнями Реєстру є:
1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;
2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;
3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 3 Закону № 1951-VІІІ визначено, що основними засадами ведення Реєстру є: обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1951-VІІІ держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Згідно із частиною п'ятою статті 5 Закону № 1951-VІІІ органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина восьма статті 5 Закону № 1951-VІІІ).
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев'ята статті 5 Закону №1951-VІІІ).
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1951-VІІІ до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:
1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VІІІ визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону № 1951-VІІІ призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Частинами другою, третьою статті 13 Закону № 1951-VІІІ передбачено, що відомості про громадян України, які не є призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, знищуються суб'єктами Реєстру відповідно до Порядку ведення Реєстру, затвердженого держателем Реєстру.
До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1951-VІІІ ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Частиною третьою статті 14 Закону № 1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Надання громадянам України інформації відповідно до статті 9 цього Закону здійснюється згідно з Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії через інформаційні (інформаційно-комунікаційні) системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації, відповідно до законодавства про електронну інформаційну взаємодію (частина четверта статті 14 Закону № 1951-VІІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487), відповідно до пункту 2 якого військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно із пунктом 14 Порядку № 1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов'язані та резервісти працюють (навчаються).
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 16 Порядку № 1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.
Пунктом 20 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов'язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1234).
Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Відповідно до абзацу третього пункту 21 Порядку № 1487 взяття громадян, які прибули з тимчасово окупованих територій України, на персонально-первинний та персональний військовий облік здійснюється після взяття таких осіб на облік внутрішньо переміщених осіб та на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів за місцем фактичного проживання.
Згідно із пунктом 23 Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
У пункті 79 Порядку № 1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 81 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Абзацами першим, другим підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є Додатком 2 до Порядку № 1487 (далі - Правила військового обліку), визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.
Згідно із абзацами першим-четвертим підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану:
у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів);
мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон;
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154).
Відповідно до абзацу першого пункту 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням (абзац перший пункту 2 Положення № 154).
Пунктом 8 Положення № 154 визначено завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних» та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи; виконують інші функції відповідно до законодавства.
Згідно із абзацом дев'ятим пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.
Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі - Порядок № 559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Пунктом 4 Порядку № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
- у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
- в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Військово-обліковим документом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
У пункті 8 Порядку № 559 визначено, що військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності), зокрема: відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку (підпункт 7); відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку) (підпункт 12).
У справі, що розглядається, спір стосується бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі заяви позивача від 11 липня 2024 року.
З вище наведених положень нормативно-правових актів, якими врегульовано спірні правовідносини, слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на території визначеної адміністративно-територіальної одиниці є відповідальною особою за ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, внесення до нього змін, у тому числі й щодо виключення з військового обліку із зазначенням підстав для такого виключення.
З вищеописаних доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 комісією ІНФОРМАЦІЯ_8 14 січня 2008 року та 29 листопада 2019 року визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст. 15а гр. 1 Наказу МО № 2 від 1994, за ст. 16а гр. ІІ НМОУ № 402 від 14.08.2008 відповідно, та 29 листопада 2019 року знятий з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_9 за підпунктом 3 пункту 6 статті 37 Закону № 2232-XII, про що наявні відповідні відмітки і записи у його Тимчасовому посвідченні від 01 квітня 2008 року № НОМЕР_2 .
У зв'язку із відсутністю в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про виключення позивача з військового обліку із зазначенням підстав, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою від 11 липня 2024 року щодо внесення даних про його виключення з військового обліку до системи «Оберіг».
ІНФОРМАЦІЯ_2 за результатами повторного розгляду цієї заяви позивача на виконання рішення суду від 16 грудня 2024 року у справі № 360/1219/24 відмовив позивачу у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідних змін з тих підстав, що ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 не перебуває, на архівному зберіганні у ІНФОРМАЦІЯ_3 не знаходиться документація військово-лікарської комісії, яка діяла до 24 лютого 2022 року, та повідомив про можливість оновлення даних шляхом особистого звернення до найбільш найзручніше розташованого до заявника районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ та Порядку № 1487.
Проте з наведеними у листі від 07 березня 2025 року № СД/1595 твердженнями ІНФОРМАЦІЯ_3 суд не погоджується та вважає їх протиправними.
Так, щодо вказаних у листі тверджень, що позивач не перебуває на обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому відсутня технічна можливість внесення змін до персональних військово-облікових даних заявника, суд зазначає таке.
Наведені положення Порядку № 1487 та Положення № 154 вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_2 повноважний вносити дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо військовозобов'язаних на території адміністративно-територіальної одиниці, у тому числі й позивача.
Щодо тверджень про відсутність у ІНФОРМАЦІЯ_3 документації щодо військового обліку та проходження військово-лікарської комісії та недостатності даних, наявних у Тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, виданому позивачу, суд зауважує, що зі змісту наведених вище положень нормативно-правових актів, якими врегульовано спірні правовідносини, можна дійти висновку, що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідальні за оформлення та заповнення Тимчасового посвідчення позивача, проставленням свого підпису, скріпленим печаткою цього військового комісаріату, підтвердили достовірність внесених даних, у тому числі й щодо непридатності позивача до військової служби та виключення з військового обліку, дотримання визначеної законодавством процедури, яка передувала внесенню цих даних, а також наявність визначених законом підстав для виключення позивача з військового обліку через непридатність за станом здоров'я.
Суду не надано доказів визнання нечинним тимчасового посвідчення позивача чи притягнення до відповідальності осіб, які оформили та видали його позивачу, тому суд вважає, що тимчасове посвідчення від 01 квітня 2008 року № НОМЕР_2 є допустимим доказом, що позивач вже не має статусу військовозобов'язаного та виключений з військового обліку військовозобов'язаних за станом здоров'я відповідно до підпункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII з 29 листопада 2019 року.
Крім того, згідно з положеннями Порядку № 1487, відповідальними за організацію та забезпечення зберігання облікової документації військовозобов'язаних, персональних даних, які в них містяться, збереження підтвердних документів, що стали підставою для виключення з військового обліку військовозобов'язаних, а також своєчасне внесення даних про військовозобов'язаного, у тому числі й про виключення з військового обліку із зазначенням підстав, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, є саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки громадян.
Тому суд вважає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (не належне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов'язків, у тому числі й щодо своєчасного внесення даних про військовозобов'язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткові обов'язки щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов'язаного за відсутності законодавчо визначених підстав для цього та проходження військово-лікарської комісії.
Щодо вказаних у листі ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_6 тверджень про необхідність позивачу відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ особисто звернутися до ТЦК та СП, суд зазначає, що оцінку цим твердженням відповідача вже надано судом у рішенні від 16 грудня 2024 року у справі № 360/1219/24 та вказано, що позивач не має статусу військовозобов'язаного, призовника або резервіста, тому у нього відсутній обов'язок звертатися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та постановки на військовий облік за місцем проживання як внутрішньо переміщеної особи.
При цьому суд зауважує, що навпаки положеннями Порядку № 559 визначена можливість для особи звернутися у паперовій формі для уточнення військово-облікових даних, внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку.
Оскільки позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 , перетвореному у ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд дійшов висновку, що відповідальним за внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку є саме ІНФОРМАЦІЯ_2 як орган ведення Реєстру.
Підсумовуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що саме ІНФОРМАЦІЯ_2 допущено бездіяльність щодо внесення відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів за його заявою від 07 липня 2024 року на підставі наданих разом із заявою документів.
Тому суд вважає за необхідне визнати таку бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправною та, як наслідок, зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи встановлені обставини, зважаючи на нормативне врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).
Частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає таке.
У позовній заяві зазначено, що між адвокатом Тарасенко Д.Ю. та ОСОБА_1 укладено договір від 10 жовтня 2024 року № 10/10/24-1 про надання правової допомоги. Згідно з додатком від 04 червня 2025 року № 2 до Договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання щодо представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції щодо оскарження протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку, оформленої листом від 07 березня 2025 року. Сторони погодили, що гонорар Адвоката за представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції становить 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. Гонорар має бути сплачений протягом 30 днів з дня підписання додатку. У випадку необхідності участі Адвоката в суді апеляційної та/або касаційної інстанції, сторони погоджують гонорар додатково. Додатково Клієнт має компенсувати Адвокатові витрати, пов'язані з виконанням зазначеного доручення, в тому числі поштові витрати, на підставі виставленого Адвокатом рахунка.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката, які позивач сплатив у зв'язку з розглядом справи, суду надано: договір від 10 жовтня 2024 року № 10/10/24-1 про надання правової допомоги; додаток до договору від 10 жовтня 2024 року № 10/10/24-1 від 04 червня 2025 року; опис послуг, наданих адвокатом Клієнту, від 09 червня 2025 року; рахунок-фактуру від 09 червня 2025 року № 09/06/25.
Дослідженням пункту 2.1 договору від 10 жовтня 2024 року № 10/10/24-1 про надання правової допомоги встановлено, що Сторони домовилися, що правова допомога на виконання цього Договору надається за ціною, визначеною у Додатках до цього Договору. Допустимим є погодження розміру гонорару в усній формі - в такому випадку розмір гонорару зазначається в рахунку на оплату, а Клієнт оплатою цього рахунку свідчить про свою згоду із таким розміром гонорару.
Змістом Додатку 2 від 04 червня 2025 року до Договору підтверджено, що Сторони погодили, що гонорар Адвоката за представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції становить 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. Гонорар має бути сплачений протягом 30 днів з дня підписання додатку.
В описі послуг, наданих адвокатом, зазначено, що станом на 09 червня 2025 року Адвокатом надано послуги по складанню позовної заяви, у тому числі: на аналіз наявних у Позивача документів та законодавства з відповідних питань витрачено 2,5 год.; на аналіз судової практики з відповідних питань - 1,5 год.; написання безпосередньо тексту позовної заяви та складання пакету документів до суду - 2 год., а всього 6 год.
Згідно з рахунком-фактурою від 09 червня 2025 року адвокатом виставлено ОСОБА_1 до сплати 15968,96 грн, у тому числі: компенсація витрат адвоката зі сплати судового збору за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн, оплата послуг адвоката згідно з Договором № 10/10/24-1 та Додатком № 2 до Договору в сумі 15000,00 грн.
Доказів оплати позивачем рахунку-фактури від 09 червня 2025 року суду не надано. Однак положеннями статті 139 КАС України не вимагається, щоб розмір витрат був сплачений стороною на час вирішення судом питання про розподіл судових витрат. Навпаки положеннями цієї статті установлено такі витрати можуть бути сплачені стороною у майбутньому.
Дослідивши вказані документи, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правничу допомогу адвоката в розмірі 15000,00 грн підтверджені належними доказами та стосуються цієї справи.
При вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, та, відповідно, співмірність із розміром заявленої суми витрат.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
Отже, виходячи з предмету та підстав позову, зважаючи, що адвокат в інтересах ОСОБА_1 вже вдруге звертається до суду з близьким за змістом попередньо поданому позову, що обумовило витрату адвокатом менше часу на опрацювання наявних у позивача документів, аналіз законодавства та судової практики, а також що спір у цій справі не є складним за своєю процесуальною специфікою, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, вирішувався судом у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін, суд дійшов висновку, що визначений у Додатку від 04 червня 2025 року № 2 до Договору гонорар у розмірі 15000,00 грн є неспівмірним з виконаними адвокатом роботами.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про можливість компенсації позивачу витрат на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 5000,00 грн, що є співмірним і обґрунтованим розміром.
Щодо розподілу витрат зі сплати судового збору суд зазначає таке.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджено квитанцією від 09 червня 2025 року № 5539-1951-1484-3560.
Зважаючи, що позов підлягає задоволенню, а також, що цей спір виник внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Тарасенко Дар'ї Юріївни в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_3 , фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку за результатом повторного розгляду його заяви від 11 липня 2024 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_11 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) та на правничу допомог адвоката в сумі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова