28 липня 2025 року справа №640/17576/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Щавінського В.Р., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області треті особи Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області щодо неприйняття наказу про виплату позивачу щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», починаючи з 24 лютого 2022 року по 21 січня 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн., встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», починаючи з 24 лютого 2022 року по 21 січня 2023 року;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області нарахувати і виплатити позивачу щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн., встановлену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану», починаючи з 24 лютого 2022 року до 21 січня 2023 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 17 січня 2023 року зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі.
Ухвалою суду від 10.04.2025 року поновлено провадження у справі.
27 березня 2023 року до суду надійшло клопотання відповідача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою суду від 10.04.2025 року залучено Службу судової охорони та Державну судову адміністрацію України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправну невиплату йому додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (Постанова №168), починаючи з 24 лютого 2022 року по 21 січня 2023 року.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому він зазначив про те, що відповідно до "Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони", затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 26.08.2020 №384 (Порядок №384), підставою для виплати грошового забезпечення є відповідний наказ, водночас грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби судової охорони або територіального управління Служби. Однак такі накази не видавались, у кошторисах відповідні витрати з Державного бюджету України не передбачались, Державною судовою адміністрацією України як головним розпорядником бюджетних коштів для Служби судової охорони необхідні бюджетні призначення не виділялись. За твердженням представника відповідача, ТУ ССО у м. Києві та Київській зверталось до розпорядника коштів вищого рівня Служби судової охорони з метою виділення фінансування для виплати, встановленої Постановою №168, додаткової винагороди, проте на відповідні звернення Служби судової охорони та Державної судової адміністрації, кошти виділені не були.
Треті особи не скористались своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направили, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Сержант ОСОБА_1 проходить службу на посаді контролера 2 категорії 2 відділення 15 взводу охорони 4 підрозділу охорони ТУ ССО у м. Києві та Київській області.
Відповідно до Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64 та «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69, згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - Постанова № 168) установлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Листом від 24.08.2022 вих. № 41.07-852 ТУ ССО повідомило, що накази про виплату додаткової винагороди позивачу за період з 24.02.2022 не видавались, відповідні кошти не нараховувались і не виплачувались. Додаткова винагорода не виплачувалась через відсутність фінансування таких виплат.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати з 24.02.2022 додаткової винагороди на підставі Постанови №168, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Кодексом адміністративного судочинства України встановлено: зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановляння зразкового рішення (пункт 22 частини першої статті 4); при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина третя статті 291).
Верховним Судом ухвалено рішення від 06.04.2023 справа №260/3564/22 (набрало законної сили 21.09.2023) за позовом особи до Закарпатського окружного адміністративного суду до ТУ ССО у Закарпатській області про визнати протиправними дій ТУ ССО у Закарпатській області щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 та зобов'язання ТУ ССО у Закарпатській області здійснити нарахування і виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, починаючи з 24.02.2022.
У справі № 260/3564/22 Верховний Суд визначив ознаки типової справи: позивачем є співробітник Служби судової охорони; відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони; предметом спору є додаткова винагорода, передбачена Постановою №168; спір виник унаслідок невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168; предметом спору є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24.02.2022 (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).
Крім того, Верховним Судом виокремлено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права і порядок застосування таких норм у зразковій справі №260/3564/22, зокрема, застосування Постанови №168 у посутньому зв'язку з положеннями статей 43 і 58 Конституції України, статей 161, 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (Закон №1402-VIII), нормами Порядку №384 та "Порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану", затвердженого наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 (Порядок №396) належить застосовувати в адміністративних справах про виплату на користь співробітників Служби судової охорони додаткової винагороди у правовідносинах, що виникли з 24.02.2022. При цьому на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини, та інший предмет спору у подібних правовідносинах.
З огляду на склад учасників розглядуваної справи №640/18559/22: позивач - співробітник ТУ ССО у м. Києві та Київській області, відповідач - ТУ ССО у м. Києві та Київській області; предмет спору - визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди на підставі Постанови №168, зобов'язання нарахувати таку та виплатити таку допомогу з 24.02.2022, а також стягнення її на користь позивача з ДСА України; підстави позову, в тому числі - стаття 43 Конституції України, статті 161, 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Постанова №168, суд доходить висновку, що розглядувана справа відповідає ознакам зразкової справи №260/3564/22, відповідно під час розгляду типової справи №640/18559/22 суд зобов'язаний урахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22.
Ухвалюючи рішення в зразковій справі Верховний Суд проаналізував правове регулювання спірних відносин:
- статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом;
- згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" №95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру;
- відповідно до статті 161 Закону №1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома);
- згідно зі статтею 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (частина перша); грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками (частина друга);
- постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією;
- механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком №384, за змістом пунктів 4-7 якого, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги). Грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення (пункти 8, 10). До періодів, за які грошове забезпечення не виплачується віднесено, зокрема, час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати (пункт 11). Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17);
- на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24.02.2022 №69 "Про загальну мобілізацію" Уряд України ухвалив постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану, в тому числі співробітникам Служби судової охорони, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн. щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови (пунктом 3). Постанова №168 набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 (пункт 5);
- постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 (набрала чинності з дня опублікування та застосовуються з 24.02.2022) внесені зміни до Постанови №168, зокрема: в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн. щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць"; пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення"; доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів;
- Порядком №396 (набрав чинності з дня опублікування та застосовуються з 24.02.2022) визначено: додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком (пункт 3); додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000,00 грн. - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000,00 грн. - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000,00 грн. - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (пунктом 7); виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби (пункту 4).
Проаналізувавши наведені правові норми, Верховний Суд дійшов висновків про те, що з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України;
З урахуванням статті 165 Закону №1402-VIII, за якою грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, Порядку №384, яким до додаткових видів грошового забезпечення віднесено, зокрема, винагороди, встановлена Постановою №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, виплату якої зобов'язалась здійснювати держава на період дії воєнного стану в Україні.
Надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.
Такий висновок зроблено з урахуванням положень статті 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а також зважаючи на правові висновки Конституційного Суду України в рішеннях від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), від 13.05.1997 №1-зп, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 20.12.2017 №2-р/2017, в яких надавалось тлумачення наведеній нормі Основного Закону України, розглядалось питання дії нормативно-правових актів в часі та випадки, коли надання зворотної дії є неприпустимим, наголошувалось на необхідності дотримання складової принципу верховенства права - правовій передбачуваності.
Зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793, якою розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, не змінили обсягу прав співробітника територіального управління Судової служби охорони на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн на місяць, передбаченому Постановою №168 у первинній редакції.
Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України не підлягає застосуванню судом при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку №396, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати. Так само пунктом 21 Постанови №168 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793), на виконання якого прийнятий Порядок №396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою.
Відповідно визначення в пункті 7 Порядку №396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень.
Відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин Порядку №396 у частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком №384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відмова територіального управління Служби судової охорони у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа "Кечко проти України", заява №63134/00, рішення від 08.11.2005).
Верховний Суд у зразковій справі №260/3564/22 зазначив, що належним відповідачем у такому спорі є Територіальне управління Служби судової охорони, оскільки спірні відносини щодо виплати грошового забезпечення в належному розмірі виникли між позивачем та територіальним управлінням, яке відповідно до пункту 10 Порядку №384 повинно виплачувати співробітнику грошове забезпечення за місцем проходження ним служби.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання додаткової винагороди відповідно до постанови № 168, а відсутність кошторисних призначень для виплати вказаної винагороди співробітникам відповідача на вказане право позивача не впливає.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 № Пз/990/4/22 (№ 260/3564/22) (щодо виплати додаткової винагороди службовцям Служби судової охорони), залишеним без змін постановою Великої палати Верховного Суду від 21.09.2023.
Водночас треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Служба судової охорони та Державна судова адміністрація України не мають відповідати за цим позовом, адже між позивачем і вказаними особами безпосередньо не виникло жодних правовідносин, у яких би ці суб'єкти владних повноважень порушив права позивача.
Вирішуючи позовні вимоги щодо періоду виплати позивачу додаткової винагороди суд враховує таке.
Постановою від 20 січня 2023 року №43 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", яка набрала законної сили 21 січня 2023 року, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови №168 в частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду в розмірі до 30000 гривень. Зокрема, з переліку, зазначеному у першому реченні абзацу першого Постанови №168 виключені співробітники Служби судової охорони.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Тому, Постанова №43 не поширюється на правовідносини, що діяли до набрання нею законної сили.
Отже, з 21 січня 2023 року співробітники Служби судової охорони втратили право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, передбаченої Постановою №168.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд доходить висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача, буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168 у розмірі 30000 грн на місяць пропорційно відпрацьованого часу за період з 24.02.2022 по 20.01.2023.
Належним способом захисту судом порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити вказану винагороду, що узгоджується і з рішенням Верховного Суду від 06.04.2023 №Пз/990/4/22 (№260/3564/22) у зразковій справі щодо виплати додаткової винагороди службовцям Служби судової охорони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом - визнання протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області та зобов'язати Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 пропорційно відпрацьованого часу у розмірі 30000,00 грн на місяць.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, від 08 червня 2021 року у справі №662/397/15-ц, від 02 червня 2022 року у справі №360/2838/20, Суду висловила позицію, за змістом якої у процесуальному законодавстві діє принцип «juranovitcuria» («Суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору.
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Верховний Суд також неодноразово звертав увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та не довів правомірності своїх дій щодо невиплати додаткової винагороди за період 24.02.2022 по 20.01.2023.
Відтак, з метою запобігання порушення права позивача на належну йому додаткову винагороду, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає необхідним зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області нарахувати і виплати позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000,00 грн на місяць пропорційно відпрацьованого часу за період 24.02.2022 по 20.01.2023.
При цьому суд зауважує, що задоволення позовних вимог в зазначеній частині є належним способом захисту щодо виплати позивачу додаткової винагороди.
Саме такий спосіб захисту був застосований Верховним Судом у вищевказаній зразковій справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, тому підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн., встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», починаючи з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.
3. Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн., встановлену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану», починаючи з 24 лютого 2022 року до 20 січня 2023 року.
4. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.