21 липня 2025 рокуСправа №160/12819/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
05 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просить:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо неповного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 по справі №160/31000/24 та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити додаткову винагороду за період лікування 96 68, 03 гривень та здійснити перерахунок розмірів грошового забезпечення (включаючи всі складними).
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 по справі №160/31000/24 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) починаючи з 21.04.2022 року по 12.05.2023 року включно, грошове забезпечення (включаючи всі складники), грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань із застосуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням з урахуванням п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він в період з 21 квітня 2022 року по 07 червня 2023 року проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року в справі №160/31000/24 військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України виплачено ОСОБА_1 192 134,94 грн. (27.03.2025 року) та 1754,55 грн. (03.04.2025 року).
ОСОБА_1 вважає протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 по справі №160/31000/24 не в повному обсязі, оскільки йому виплачено значно менше суму додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, а позовна вимога в частині здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 починаючи з 21.04.2022 року по 12.05.2023 року включно, грошове забезпечення (включаючи всі складники), грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань із застосуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням з урахуванням п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, є не виконаною взагалі, у зв'язку з чим позивач звернувся через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 травня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/12819/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
12 травня 2025 року на адресу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
13 травня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
20 травня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшов відзив на позовну заяву вх.№26249/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Пунктом 1 Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Як вбачається з довідки №514 від 07.05.2025 року про нараховану та виплачену додаткову винагороду, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року №168, позивачеві була нарахована та виплачена додаткова винагорода:
- згідно з наказом командира частини № 264 від 04.10.2022 р. за період з 01.09.2022 р. по 30.09.2022 р. - 30 000,00 грн., виплачена 07.10.2022 р.;
- згідно з наказом командира частини № 293 від 04.11.2022 р. за період з 01.10.2022 р. по 31.10.2022 р. - 30 000,00 грн., виплачена 07.11.2022 р.;
- згідно з наказом командира частини № 316 від 02.12.2022 р. за період з 01.11.2022 р. по 31.11.2022 р. - 30 000,00 грн., виплачена 07.12.2022 р.;
- згідно з наказом командира № 336 від 22.12.2022 р. за період 01.12.2022 р. по 31.12.2022 р. - 30 000,00 грн., виплачена 26.12.2022 р.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі №160/31000/24 ОСОБА_1 , згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року №168, військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України була нарахована додаткова грошова винагорода збільшена до 100 000,00 грн. пропорційно часу перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні, а саме:
- за період з 01.09.20220 р. по 22.09.2022 р. - 51 333,33 грн., виплачена 27.03.2025 р.;
- за період з 04.10.2022 р. по 14.10.2022 р., з 27.10.2022 р. по 31.10.2022 р. - 36 129,03 грн., виплачена 27.03.2025 р.;
- за період з 01.11.2022 р. по 25.11.2022 р. - 58 333,33 грн., виплачена 27.03.2025 р.;
- за період з 06.12.2022 р. по 30.12.2022 р. - 56 451,62 грн., виплачена 27.03.2025 р.
Отже, позивачеві фактично була нарахована та виплачена додаткова винагорода, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, пропорційно часу його перебування на стаціонарному лікуванні, з урахуванням раніше виплачених сум у розмірі:
- за період з 01.09.2022 р. по 22.09.2022 р. - 81 333,33 грн.;
- за період з 04.10.2022 р. по 14.10.2022 р., з 27.10.2022 р. по 31.10.2022 р. - 66 129,03 грн.;
- за період з 01.11.2022 р. по 25.11.2022 р. - 88 333,33 грн.
- за період з 06.12.2022 р. по 30.12.2022 р. - 86 451,62 грн.
Сума нарахованої та виплаченої додаткової грошової допомоги за періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні становить 322 247,31 грн.
Крім того, військова частина здійснила відповідні нарахування та виплати, що підтверджується довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.04.2022 року по 12.05.2023 року №515 від 07.05.2025 року.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
29 травня 2025 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№28631/25, в якій позивач вимоги відповідача, викладені у відзиву на позовну заяву, не визнає та зазначає наступне.
Військова частина НОМЕР_1 НГУ надала до суду Довідку про нарахована та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.04.2022 по 12.05.2023 №515 від 07.05.2025 року, де зазначила фактичну виплату грошового забезпечення та розмір перерахованої суми.
Розмір перерахованої суми грошового забезпечення був свідомо зменшений оскільки у зазначений період розмір грошового забезпечення військовослужбовців обраховувався з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року - 1762 грн.
Рішенням суду було зобов'язано змінити показник розміру прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року (у 2022 році - 2481,00, у 2023 році - 2684 грн).
З урахуванням зазначеного розмір щомісячної премії, яка нараховувалась у розмірі 390% до 1 лютого 2023 року та 790% після 1 лютого 2023 року від посадового окладу мала би збільшитись.
З аналізу Довідки №515 вбачається, що сума щомісячної премії суттєво зменшилась, а не збільшилась, наприклад у червні 2022 року позивач отримав щомісячну премію у розмірі 11 349 грн., після перерахунку на виконання рішення суду, військова частина нарахувала щомісячну премію у розмірі 9407,00, тобто розмір посадового окладу і розмір окладу за військове звання збільшився, відсоток премії установлений рішеннями Командувача Національної гвардії не змінювався та залежить від посадового окладу, а не від суми.
Відповідач при обрахунку окладу за військове звання свідомо зменшив суму, встановив 840 замість 844 належних, що є протиправним.
Відповідач свідомо зменшив суму нарахованої індексації, проте, відповідно до всіх обрахунків, з урахуванням розміру грошового забезпечення сума індексації зовсім не змінилась при зміні розміру грошового забезпечення.
Позивач здійснив обрахунок суми на підставі рішення суду, виходячи з наступних розрахунків, з урахуванням коефіцієнтів що встановлені постановою КМУ №704 та розпорядженнями командувача НГУ на календарний рік:
оклад за військовим званням (ОВЗ) - прожитковий мінімум станом на 1 січня календарного року х 0,34( до 12.08.2022) та 0,38 (після 12.08.2022);
посадовий оклад (ПО) - прожитковий мінімум станом на 1 січня календарного року х 1,65 (до вересня 2022 року) та 1,6 ( після вересня 2022 року) надбавка за вислугу років (НВР) в розмірі 25% - (ПО+ОВЗ) х 25% надбавка за особливості проходження служби в розмірі 50% - (ПО+ОВЗ+НВР) х 50% щомісячна премія 390% (до 1 лютого 2023 та 730 після 1 лютого 2023) - ПО х 390 (730)%.
Доплата відповідно до рішення суду по справі №160/33745/24 від 24.03.2025 має становити 127 408, 46 грн., з урахуванням того що відповідач на картковий рахунок нарахував 03.04.2025 доплату в сумі 1754,55 грн., ще існує обов'язок нарахувати та виплатити -125 653,91 грн.
З урахуванням викладеного, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 21 квітня 2022 року по 07 червня 2023 року проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року в справі №160/31000/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково та вирішено:
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди 100000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за періоди: з 01 вересня 2022 року по 22 вересня 2022 року, з 04 жовтня 2022 по 14 жовтня 2022 року, з 27 жовтня 2022 по 25 листопада 2022, з 06 грудня 2022 по 30 грудня 2022 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду 100000 гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у періоди: з 01 вересня 2022 року по 22 вересня 2022 року, з 04 жовтня 2022 по 14 жовтня 2022 року, з 27 жовтня 2022 по 25 листопада 2022, з 06 грудня 2022 по 30 грудня 2022 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 25 квітня 2022 року по 12 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого 7Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25 квітня 2022 року по 12 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Як вбачається з довідки командира військової частини №514 від 07.05.2025 року про нараховану та виплачену додаткову винагороду, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року №168, позивачеві була нарахована та виплачена додаткова винагорода:
- згідно з наказом командира частини № 264 від 04.10.2022 р. за період з 01.09.2022 р. по 30.09.2022 р. - 30 000,00 грн., виплачена 07.10.2022 р.;
- згідно з наказом командира частини № 293 від 04.11.2022 р. за період з 01.10.2022 р. по 31.10.2022 р. - 30 000,00 грн., виплачена 07.11.2022 р.;
- згідно з наказом командира частини № 316 від 02.12.2022 р. за період з 01.11.2022 р. по 31.11.2022 р. - 30 000,00 грн., виплачена 07.12.2022 р.;
- згідно з наказом командира № 336 від 22.12.2022 р. за період 01.12.2022 р. по 31.12.2022 р. - 30 000,00 грн., виплачена 26.12.2022 р.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі №160/31000/24 ОСОБА_1 , згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року №168, військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України була нарахована додаткова грошова винагорода збільшена до 100 000,00 грн. пропорційно часу перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні, а саме:
- за період з 01.09.20220 р. по 22.09.2022 р. - 51 333,33 грн., виплачена 27.03.2025 р.;
- за період з 04.10.2022 р. по 14.10.2022 р., з 27.10.2022 р. по 31.10.2022 р. - 36 129,03 грн., виплачена 27.03.2025 р.;
- за період з 01.11.2022 р. по 25.11.2022 р. - 58 333,33 грн., виплачена 27.03.2025 р.;
- за період з 06.12.2022 р. по 30.12.2022 р. - 56 451,62 грн., виплачена 27.03.2025 р.
Отже, позивачеві фактично була нарахована та виплачена додаткова винагорода, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, пропорційно часу його перебування на стаціонарному лікуванні, з урахуванням раніше виплачених сум у розмірі:
- за період з 01.09.2022 р. по 22.09.2022 р. - 81 333,33 грн.;
- за період з 04.10.2022 р. по 14.10.2022 р., з 27.10.2022 р. по 31.10.2022 р. - 66 129,03 грн.;
- за період з 01.11.2022 р. по 25.11.2022 р. - 88 333,33 грн.
- за період з 06.12.2022 р. по 30.12.2022 р. - 86 451,62 грн.
Сума нарахованої та виплаченої додаткової грошової допомоги за періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні становить 322 247,31 грн.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року в справі №160/31000/24 військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України виплачено ОСОБА_1 192 134,94 грн. (27.03.2025 року) та 1754,55 грн. (03.04.2025 року), що підтверджується роздруківкою з рахунку АТ КБ "Приватбанк".
29 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з заявою, в якій просив:
1. Надати детальну розшифровку нарахування коштів за рішенням суду, розрахунок грошового забезпечення за період з 25 квітня 2022 року по 12 травня 2023 року, з урахуванням висновків суду;
2. Провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої суми грошового забезпечення з 21.04.2022 по 7.06.2023.
3. Провести нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
4. Надати довідку про середній заробіток.
5. Надати новий грошовий атестат, відповідно до висновків суду та Довідку про розмір нарахованих та виплачених сум грошового забезпечення (для отримання пенсії).
Станом на дату звернення до суду з цим позовом, відповіді від відповідача не отримав.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 по справі №160/31000/24 не в повному обсязі, оскільки йому виплачено значно менше суму додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, а позовні вимоги в частині здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 починаючи з 21.04.2022 року по 12.05.2023 року включно, грошове забезпечення (включаючи всі складники), грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань із застосуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням з урахуванням п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, є не виконаними, у зв'язку з чим позивач звернувся через систему «Електронний суд» до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжений на цей час.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 1-4 статті Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 Постанови №168 (в редакції після 19.07.2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Також Постанову №168 (в редакції від 19.07.2022 року) доповнено пунктом 2-1 такого змісту: 2-1: установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Так, наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
25.03.2022 року для врегулювання питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., Міністром оборони України прийнято рішення від 25.03.2022 року №248/1298 та від 18.04.2022р. №248/1529.
У подальшому, питання виплати додаткової винагороди регулюється рішенням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, чинним на час виникнення та існування спірних правовідносин, згідно з яким документальне підтвердження вказаних вище фактів здійснюється на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтовой, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. При цьому відряджені військові підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах довідкою керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Виплата здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. При цьому в цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов'язково зазначають підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо. Такі накази за минулий місяць мають бути видані до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Крім цього, у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включені військовослужбовців, зокрема, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому підставою для видачі наказу є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), в якій має бути зазначено: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Крім цього, згаданим наказом передбачений перелік випадків, згідно з яким не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди військовослужбовці, зокрема, які: самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного з залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
При цьому зазначене не стосується військовослужбовців, визначених у пунктах 4-8, 10, які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини.
З аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що військовослужбовці Збройних Сил за час несення ними військової служби отримують як основне грошове забезпечення, передбачене Постановою №704, а також на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується й додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, яка може становити до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, при цьому, право на отримання такої додаткової винагороди також мають і військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а підставою для виплати цієї додаткової винагороди за вказаних обставин слугує довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення №402, що видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, та видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем. Вказана довідка, в свою чергу, є підставою для включення військовослужбовця до наказів командирів (начальників) про ді від відповідача не отримав.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини,
- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.
Згідно пунктом 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Так, відповідно до пункту 4 Постанови №704 у редакції, що була чинною до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови №704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та нечинним пункт 6 Постанови № 103, яким пункт 4 Постанови №704 викладений у новій редакції.
Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність, та відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, в постанові від 02.08.2022 року в справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови №103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 року №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік, не містить.
Тобто, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені в частині 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України правила, а також враховуючи, що починаючи з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, то положення постанови КМУ №704 підлягають застосуванню в частині, які не суперечать Законам про Державний бюджет.
Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у справі №440/6017/21 (постанова від 02.08.2022).
Разом з тим, суд враховує, що Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначав лише розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не містив застережень щодо застосування такої розрахункової величини.
Натомість, вже Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», від 15.12.2022 року №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», від 03.11.2022 року №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у статті 7 містять застереження щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, встановлений на 1 січня календарного року.
Таким чином, грошове забезпечення ОСОБА_1 має обчислюватися з урахуванням положень статті 7 Законів про Державний бюджет, якою визначено сталу величину прожиткового мінімуму, який застосовується при визначенні посадових окладів.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з підпунктами 1, 2 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п.6 розділу XXIII цього Порядку).
Відповідно до пункту 1 розділу XXIV вказаного Порядку військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Як передбачено пунктом 7 розділу XXIV вказаного Порядку, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, виплата вказаних одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань) та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року в справі №160/31000/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково та вирішено:
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди 100000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за періоди: з 01 вересня 2022 року по 22 вересня 2022 року, з 04 жовтня 2022 по 14 жовтня 2022 року, з 27 жовтня 2022 по 25 листопада 2022, з 06 грудня 2022 по 30 грудня 2022 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду 100000 гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у періоди: з 01 вересня 2022 року по 22 вересня 2022 року, з 04 жовтня 2022 по 14 жовтня 2022 року, з 27 жовтня 2022 по 25 листопада 2022, з 06 грудня 2022 по 30 грудня 2022 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 25 квітня 2022 року по 12 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого 7Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25 квітня 2022 року по 12 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Як вбачається з довідки командира військової частини з довідки №514 від 07.05.2025 року про нараховану та виплачену додаткову винагороду, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року №168, позивачеві була нарахована та виплачена додаткова винагорода:
- згідно з наказом командира частини № 264 від 04.10.2022 р. за період з 01.09.2022 р. по 30.09.2022 р. - 30 000,00 грн., виплачена 07.10.2022 р.;
- згідно з наказом командира частини № 293 від 04.11.2022 р. за період з 01.10.2022 р. по 31.10.2022 р. - 30 000,00 грн., виплачена 07.11.2022 р.;
- згідно з наказом командира частини № 316 від 02.12.2022 р. за період з 01.11.2022 р. по 31.11.2022 р. - 30 000,00 грн., виплачена 07.12.2022 р.;
- згідно з наказом командира № 336 від 22.12.2022 р. за період 01.12.2022 р. по 31.12.2022 р. - 30 000,00 грн., виплачена 26.12.2022 р.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі №160/31000/24 ОСОБА_1 , згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року №168, військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України була нарахована додаткова грошова винагорода збільшена до 100 000,00 грн. пропорційно часу перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні, а саме:
- за період з 01.09.20220 р. по 22.09.2022 р. - 51 333,33 грн., виплачена 27.03.2025 р.;
- за період з 04.10.2022 р. по 14.10.2022 р., з 27.10.2022 р. по 31.10.2022 р. - 36 129,03 грн., виплачена 27.03.2025 р.;
- за період з 01.11.2022 р. по 25.11.2022 р. - 58 333,33 грн., виплачена 27.03.2025 р.;
- за період з 06.12.2022 р. по 30.12.2022 р. - 56 451,62 грн., виплачена 27.03.2025 р.
Отже, позивачеві фактично була нарахована та виплачена додаткова винагорода, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, пропорційно часу його перебування на стаціонарному лікуванні, з урахуванням раніше виплачених сум у розмірі:
- за період з 01.09.2022 р. по 22.09.2022 р. - 81 333,33 грн.;
- за період з 04.10.2022 р. по 14.10.2022 р., з 27.10.2022 р. по 31.10.2022 р. - 66 129,03 грн.;
- за період з 01.11.2022 р. по 25.11.2022 р. - 88 333,33 грн.
- за період з 06.12.2022 р. по 30.12.2022 р. - 86 451,62 грн.
Сума нарахованої та виплаченої додаткової грошової допомоги за періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні становить 322 247,31 грн.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року в справі №160/31000/24 військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України виплачено ОСОБА_1 192 134,94 грн. (27.03.2025 року) та 1754,55 грн. (03.04.2025 року), що підтверджується роздруківкою з рахунку АТ КБ "Приватбанк".
Щодо невиконання/неналежного виконання рішення суду в справі №160/31000/24, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно приписів частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Водночас, розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд який його ухвалив.
19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 листопада 2024 року №4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень", яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України викладено у новій редакції, а Кодекс адміністративного судочинства України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд питання про накладення штрафу і встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду потрібно здійснювати з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом №4094-ІХ.
Згідно з частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частин 2, 3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
До звіту відповідно до частини 3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм свідчить, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає такі види судового контролю за виконанням судового рішення:
- зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України),
- визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України),
- оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, вчинених при примусовому виконанні рішення суду (стаття 287 КАС України).
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання, неналежного виконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України.
Суд звертає увагу позивача, що невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник