14 липня 2025 рокуСправа №160/12198/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/12198/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
28 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) щодо не направлення позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ) на належне лікування до медичного закладу з подальшим проведенням медичного огляду військово - лікарською комісією позивача;
- зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) прийняти рішення по суті рапорту позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ) від 14.04.2025 року про направлення позивача на належне лікування до медичного закладу з подальшим проведенням медичного огляду військово - лікарською комісією.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність бездіяльності відповідача щодо направлення позивача на лікування. Позивач стверджує, що відповідач не розглядає рапорт позивача, чим допускає порушення його прав.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/12198/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12198/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
07 травня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що командування військової частини НОМЕР_1 належним чином опрацювало та розглянуло рапорт Позивача (відповідь додається) та направило останнього на консультацію до лікаря-хірурга. В подальшому в результаті обстеження Позивача лікар-хірург зазначив, що потреби в ургентному оперативному лікуванні немає та направлення на подальше лікування та проходження ВЛК не виписував та зазначив, що Позивач може виконувати службові обов'язки.
26 травня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі в підсистемі «Електронний Суд». Позивач звертає увагу на неналежність наданих відповідачем документів.
28 травня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення, яке надійшло від відповідача в підсистемі в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач зазначає, що помилково долучив до відзиву документи щодо іншого військовослужбовця, також надає належні документи.
У відповідності до ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.03.2025 року №2025-0324-1130 позивач «здоровий», придатний до військової служби.
Відповідно до картки обстеження та медичного огляду позивач пройшов медичний огляд та оглянутий лікарями 24.03.2025 року.
Наказом відповідача від 25.03.2025 року №85 позивача зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Згідно медичної характеристики, складеної на позивача відповідачем, позивач не має потреби в ургентному лікуванні та може виконувати службові обов'язки. При цьому позивач направлявся на стаціонарне лікування та консультацію лікаря-хірурга.
14 квітня 2025 року представник позивача направив відповідачу адвокатський запит, в якому просив надати інформацію про стан здоров'я позивача, копію рішення ВЛК щодо позивача та копію військово-облікового документа.
Також 14 квітня 2025 року представник позивача направив Міністерству оборони України адвокатський запит, в якому просив прийняти рішення по суті рапорту позивача від 14.04.2025 року про його направлення на медичний огляд. До адвокатського запиту долучено копію рапорту позивача, який адресовано Міністерству оборони України та містить прохання забезпечення надання можливості пройти ВЛК шляхом видачі направлення.
Листом від 28.04.2025 року №812/17687 відповідач надав представнику позивача відповідь, в якій повідомив, що направлення на лікування чи ВЛК можливе після звернення до медичного пункту частини.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненаправлення позивача на лікування, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно ст. 248 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України медичний контроль за станом здоров'я військовослужбовців здійснюється шляхом проведення:
щоденного медичного спостереження за ними у процесі бойової підготовки і в побуті;
медичних оглядів;
поглиблених і контрольних медичних обстежень.
Відповідно до ст. 254 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини
За п. 255 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини.
Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.
Пунктом 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на стаціонарне лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров'я поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються в порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров'я за висновком лікаря військової частини, а для надання допомоги у разі виникнення невідкладного стану за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. За необхідності, з огляду на стан здоров'я військовослужбовця, хворі доставляються до лікувальних закладів у супроводі медичного працівника (фельдшера, санітарного інструктора тощо).
Наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Згідно п. 1.1., 1.2. розділу І Положення №402 Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
- установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Пунктом 1.3. розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є:
- добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України;
- аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров'я;
- контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи;
- контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров'я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи;
- надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров'я (установам);
- визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть;
- розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров'я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі;
- визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням;
- проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи;
- підготовка кадрів для військово-лікарських комісій.
Згідно п. 2.1. розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Відповідно до п. 2.2. Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:
Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);
ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Відповідно до п. 2.4.4. на ВЛК регіону покладаються, серед іншого, організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.
Згідно з п. 2.4.5. ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Пунктом 2.4.6. розділу І Положення №402 встановлено, що рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Згідно п. 2.5.4. розділу І Положення №402 штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.
Відповідно до п. 1.2. розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності:
до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);
військовослужбовців до військової служби;
військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю;
військовослужбовців до служби в високомобільних десантних військах, плаваючому складі, морській піхоті;
кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів;
кандидатів до військової служби за контрактом;
кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу;
військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, працівників Збройних Сил України для роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;
військовослужбовців та працівників Збройних Сил України до служби (роботи) у спеціальних спорудах, працівників допоміжного флоту ВМС Збройних Сил України;
а також з метою визначення:
можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном;
необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров'я;
потреби у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва);
потреби у тривалому лікуванні.
Пунктом 2.2. розділу ІІ Положення №402 встановлено, що постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно п. 6.1. Положення №402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров'я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.
Також направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454.
Керівники органів управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, за потреби, направляють на медичний огляд ВЛК військовослужбовців, які за вироком суду засуджені до тримання в дисциплінарному батальйоні або до кримінального покарання у вигляді арешту.
За п. 6.2. Положення №402 на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються:
направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об'єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14. Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов'язкове до виконання;
медична книжка;
посвідчення особи (військовий квиток);
фотокартка 3 х 4 см без головного убору - при амбулаторному огляді;
службова характеристика для проведення медичного огляду військово-лікарською комісією (зразок заповнення якої наведено в додатку 15). У тексті характеристики наводиться інформація щодо освіти військовослужбовця, який ВВНЗ і коли закінчив, навчання в інших навчальних закладах, у тому числі закордонних, особливостей проходження військової служби, служби за кордоном, у складі національного персоналу, національного контингенту, військових місіях, участі у бойових діях тощо, обов'язково зазначається думка командування військової частини щодо фізичного стану, фактичної працездатності військовослужбовця, виконання ним своїх службових обов'язків за станом здоров'я та можливість подальшого проходження ним військової служби на займаній посаді, призначення на посаду з меншим обсягом обов'язків, на нижчу посаду тощо;
медична характеристика (у медичній характеристиці обов'язково зазначають інформацію про захворюваність військовослужбовця, результати медичних оглядів ВЛК (при вступі у ВВНЗ, відрядженні за кордон, у миротворчі місії, під час служби у спецспорудах тощо), втрату працездатності за станом здоров'я за останні три роки та думку начальника медичної служби військової частини щодо можливості подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на займаній посаді за станом здоров'я)
Згідно з п. 6.14. Положення №402 відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу, установи), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.
Під час вибуття військовослужбовця у відпустку для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) довідка ВЛК видається йому на руки.
Після закінчення відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці (крім курсантів ВВНЗ) за рішенням керівників ТЦК та СП можуть пройти повторний медичний огляд за місцем проведення відпустки для визначення придатності їх до військової служби або для вирішення питання про потребу у наданні відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва).
Пунктом 22.10 Положення №402 встановлено, що постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у звільненні від службових обов'язків або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) повинна бути реалізована негайно.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.
Обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19.
Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути визначені судами на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.
При цьому обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов'язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.05.2025 року у справі №160/3323/24.
Позивачем оскаржено ненаправлення позивача на лікування з подальшим проведенням ВЛК.
Водночас, з норм Положення №402 вбачається, що лікування для випадків наявності хвороби (не поранення) може бути саме наслідком ВЛК, а не передувати йому, для цього військовослужбовець направляється у відпустку (п. 1.1., 6.14., 22.10 Положення №402), для цього передбачено форму постанови ВЛК (пп. «в» п. 20.3 Положення №402). Поруч з цим, на лікування військовослужбовець може бути направлений і на підставі висновку лікаря військової частини (п. 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
При цьому представник позивача направляв два адвокатських запити: відповідачу та Міністерству оборони України. Суд зауважує, що стосовно Міністерства оборони України відсутні ані предмет позову, ані підстави позову. В свою чергу в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо порядку опрацювання Міністерством оборони України відповідного адвокатського запиту. Отже, правовідносини, що виникли в зв'язку зі зверненням представника позивача до Міністерства оборони України, не мають юридичного значення для вирішення даного спору, оскільки правовідносини позивача з відповідачем виникли на підставі іншого адвокатського запиту та мають самостійний характер, докази значущості для цих правовідносин іншого адвокатського запиту в матеріалах справи відсутні.
Адвокатський запит, що був направлений відповідачу, був розглянутий листом від 28.04.2025 року, копія відповіді долучено до відзиву. У поясненнях, які подані у відповідь на відзив, будь-які зауваження або пояснення щодо такої відповіді відсутні. Згідно відомостей КП «ДСС» відзив з додатками (в т.ч. згаданою відповіддю відповідача) отриманий представником позивача 07.05.2025 року в підсистемі «Електронний Суд».
Оцінюючи обставини справи в аспекті заявлений позовних вимог суд зазначає, що висновок про протиправність поведінки відповідача щодо направлення позивача лікування може бути зроблений виключно в аспекті п. 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, оскільки в частині нормативно-правового регулювання Положення №402 лікування є результатом ВЛК, натомість саме п. 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачає можливість безпосередньо відповідача направити позивача на лікування.
Таке направлення може бути здійснено «за висновком лікаря військової частини», тобто - визначальним є саме висновок відповідача щодо дійсного існування потреби в такому лікуванні.
Згідно медичної характеристики позивача, наданої разом з запереченням, позивач був на консультації у лікаря 18 квітня 2025 року. За результатом консультації встановлено діагноз, надано рекомендацію здійснювати консервативне лікування (компресійні панчохи) і лише при прогресуванні захворювання або виникнення ускладнень передбачено проведення оперативного лікування. Прямо вказано, що потреби в ургентному оперативному лікуванні немає (термінова медична допомога, яка надається у випадках, що загрожують життю або здоров'ю пацієнта, і вимагає негайного втручання). Також констатовано, що позивач може виконувати службові обов'язки.
Тобто, наявні правовідносини зводяться до того, що в межах нормативно-правового регулювання п. 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України лікар військової частини не направив позивача на лікування, з чим позивач не погоджується, в наявності різні оцінки стану здоров'я позивача.
Слід зазначити, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.06.2020 року №810/5009/18.
При розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 10.02.2022 року у справі №160/7153/20.
Вказані правові висновки сформовані щодо інших фактичних обставин, однак визначальним є висновок про межі правової оцінки суду у спорах щодо стану здоров'я осіб - така оцінка не може здійснюватися безпосередньо судом на основі документів про стан здоров'я особи.
Суд констатує, що безпосередня оцінка стану здоров'я позивача в цілому (як в аспекті належності до конкретної статті розкладу хвороб, так і в цілому) перебуває за межами судового розгляду, оскільки потребує спеціальних знань в неюридичній сфері. Натомість, в межах судового контролю лишається дотримання відповідачем вимог законодавства, якими врегульовано процедуру оцінки стану здоров'я позивача (і в ході ВЛК, і під час проходження військової служби лікарем військової частини).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2);
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3);
добросовісно (п. 5);
розсудливо (п. 6);
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).
Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.
Оцінюючи поведінку відповідача в даній справі на відповідність вищевказаним вимогам суд констатує, що позивача за результатом спеціальної медичної процедури (ВЛК) 24.03.2025 року визнано придатним до військової служби. Менш ніж через місяць за висновком вже іншого лікаря (лікар військової частини) позивач також не має потреби в оперативному лікуванні та може виконувати службові обов'язки, рекомендовано лише консервативне лікування (компресійні панчохи).
При цьому висновок ВЛК при призові позивача на військову службу є чинним, відомості про його скасування в судовому порядку чи в результаті адміністративного оскарження в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин суд висновує, що відсутні підстави для визнання ненаправлення відповідачем позивача на лікування саме протиправною бездіяльністю. Так, на прохання позивача лікар військової частини здійснив його огляд та зробив висновок про відсутність потреби у лікуванні. Тобто, не йдеться про порушення процедури (наприклад, про ненадання доступу до використання такої процедури). Відсутні і докази на підтвердження того, що висновок лікаря військової частини був явно необґрунтованим або що позивач надавав медичні документи, які не були враховані в ході його огляду.
При цьому слід зауважити, що правомірність оскаржуваних дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд оцінює на момент їх вчинення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.07.2021 року у справі №826/17810/18.
Як наслідок, надані медичні документи, окрім того що не можуть бути оцінені судом безпосередньо (в аспекті висновків про стан здоров'я позивача та придатність до військової служби, потреби в лікуванні), також можуть бути досліджені лише в разі доведення факту обізнаності відповідача про існування таких документів (тобто, при підтвердженні, що позивач, наприклад, надавав ці документи відповідачу).
Отже, судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо ненаправлення позивача на лікування.
Самостійних позовних вимог щодо наданої відповіді на адвокатський запит позовна заява не містить. При цьому суд звертає увагу на те, що як у пункті 4 частини четвертої статті 5, так і пункті 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України цей спосіб захисту складається з двох частин:
а) констатуючої - суд визнає бездіяльність протиправною і
б) зобов'язуючої - суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вчинити певну дію, прийняти рішення
Сама лише констатація протиправності бездіяльності не може ефективно захистити позивача, оскільки у такому разі можливість використання висновків суду може бути невиправдано ускладнене діями або подальшою бездіяльністю органів влади держави-відповідача, їх врахування цілковито залежить від відповідача. Це не сумісно з критеріями ефективності судового захисту.
Отже, визнаючи бездіяльність протиправною, суд повинен в силу закону застосувати і спонукаючий засіб впливу, зобов'язуючи відповідача виправити порушення у спосіб вчинення певної дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.05.2024 року у справі №580/2259/23.
Відповідно, визначальним є можливість застосування будь-якого спонукального способу захисту (зобов'язання направити на лікування або ж розглянути адвокатський запит). Однак в даній справі судом встановлено, що ненаправлення позивача на лікування (конкретний епізод, що перебуває на розгляді суду) було правомірним, а адвокатський запит в підсумку розглянутий, відповідь на нього наявна. Як наслідок, відсутні підстави для застосування будь-якого спонукального способу захисту не лише в зв'язку з відсутністю висновку суду про протиправність поведінки відповідача, а й в зв'язку з наявним станом розвитку спірних правовідносин.
При цьому позивач не позбавлений можливості ініціювати проведення ВЛК під час проходження військової служби або повторно ініціювати питання про направлення позивача на лікування за висновком лікаря військової частини.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
В зв'язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
В зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко