28 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1141/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Державної установи «Центр пробації» (надалі - ДУ «Центр пробації», відповідач) про визнання протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць, за період з 24.02.2022 по 01.06.2022; зобов'язання Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць, за період з 24.02.2022 по 01.06.2022.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, проте, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 (далі - Постанова № 168 від 28.02.2022), відповідач не нараховував та не виплачував йому додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн щомісячно, за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року. Зазначає, що у грудні 2024 року звертався до ДУ «Центр пробації» із заявою щодо виплати вищевказаної додаткової грошової винагороди, однак отримав відмову.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву від 14.03.2025 представник відповідача позовні вимоги не визнала та просила в їх задоволенні відмовити. В обгрунтування своєї позиції зазначила, що п. 1 постанови № 168 від 28.02.2022 передбачено виплату додаткової винагороди на підставі наказу командира (начальника), проте, така винагорода виплачується, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які «несуть службу» в органах і установах зазначеної служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Вважає, що Уряд, визначаючи у постанові № 168 від 28.02.2022 право на отримання додаткової винагороди особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, мав на меті покращення матеріального стану тих осіб, які беруть участь у відсічі збройної агресії проти України та охороні органів виконання покарань. Така виплата носить тимчасовий характер, зумовлена виконанням службових обов'язків в обставинах військової агресії російської федерації проти України, є компенсаційною виплатою та не є видом грошового забезпечення, яке виплачується особам начальницького складу уповноважених органів з питань пробації за період проходження служби в Центрі пробації під час дії воєнного стану.
Право на додаткову винагороду відповідно до п. 1 постанови № 168 від 28.02.2022 мають лише ті особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які саме «несуть службу» в органах та установах цієї служби, тобто, заступають у наряд, чергування тощо, а не всі працівники Державної установи «Центр пробації», які навіть не мають посадових завдань та обов'язків дотичних до несення служби.
Відповідач вказав, що відповідно до статті 4 Закону України «Про пробацію» метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності.
Повноваження персоналу органів з питань пробації, не пов'язані із забезпеченням захисту чи охорони режимних об'єктів, об'єктів критичної інфраструктури, участі у оперативних заходах, несенням варти, несенням служби у наряді та інших заходах, спрямованих на забезпечення безпеки населення та інтересів держави в умовах воєнного стану.
Вважає, що поняття «несення служби», за яку передбачена виплата додаткової винагороди, застосовується до працівників установ виконання покарань, якими є арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи, слідчі ізолятори.
Враховуючи те, що позивачем не надано доказів «несення служби», тобто, не залучався до виконання завдань, передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану», заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, не несла службу у розумінні нормативно-правових актів, а виконувала свої службові обов'язки, пов'язані з реалізацією завдань та функцій пробації, відсутні правові підстави для виплати їй додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168 від 28.02.2022.
Оскільки позивач саме «проходив службу» в органах пробації, тобто, не виконував обов'язки, пов'язані із забезпеченням безпеки суб'єктів пробації, захистом чи охороною режимних об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури, участю у оперативних заходах, несенням варти, в тому числі у нічний час, несенням служби у наряді та інших заходах, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, у нього відсутнє право на отримання згаданої додаткової винагороди.
Ухвалою суду від 14.03.2025 в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України - відмовлено.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 провадження у справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23.
Ухвалою суду від 26.06.2025 провадження у даній справі поновлено.
Також ухвалою суду від 28.07.2025 в клопотання представника ДУ «Центр пробації» про залишення позову без розгляду відмовлено.
Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у органах Державної кримінально-виконавчої служби України.
Наказом директора ДУ «Центр пробації» №653/к від 30.11.2022 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Камінь-Каширського районного сектору №2 філії ДУ «Центр пробації» у Волинській області відповідно до п.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
30.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць, за період з 24.02.2022 по 01.06.2022.
Листом №6/К-355/11/Ян-25 від 10.01.2025 відповідач повідомив позивача, що правові підстави для нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 від 28.02.2022, відсутні.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати грошового забезпечення у належному розмірі, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ).
Частиною 1 ст.6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі по тексту Закон №2713-IV) встановлено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Згідно з ч.1 ст.14 Закону №2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі працівники кримінально-виконавчої служби).
Частиною 5 ст.23 Закону №2713-IV обумовлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
У частині 1 ст.2 Закону України «Про пробацію» від 05.02.2015 №160-VIII (далі по тексту Закон №160-VIII) визначено, що пробація це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого; орган пробації це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації; персонал органу пробації працівники, які відповідно до повноважень, визначених цим Законом та іншими законами України, виконують завдання пробації.
Частиною 1 ст.19 Закону №160-VIII передбачено, що права, обов'язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та цим Законом.
Наказом Міністерства юстиції України від 08.12.2020 №4242/5 затверджено Положення про Державну установу «Центр пробації» (далі Положення), відповідно до пункту 1 якого Центр пробації є неприбутковою державною установою, створеною для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мін'юсту.
Пунктом 6 Положення передбачено, що у структурі Центру пробації функціонують відокремлені структурні підрозділи (далі Філії), до складу яких входять уповноважені органи з питань пробації. Філії не є юридичними особами та здійснюють частину делегованих функцій Центру пробації відповідно до мети (цілей), завдань та функцій.
Згідно з пунктом 7 Положення до складу Центру пробації входять працівники, які працюють за трудовим договором, та особи начальницького складу, що були переведені з Державної кримінально-виконавчої служби України.
Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року №925/5 (далі по тексту Порядок №925/5).
Пунктом 3 розділу І Порядку №925/5 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом першим пункту 4 розділу І Порядку №925/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров'я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
В подальшому, строк воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на день розгляду справи.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Постановою КМУ № 350 від 22.03.2022 до згаданої постанови № 168 від 28.02.2022 були внесені зміни, згідно з якими абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка»,».
При цьому, пунктом 2 постанови КМУ № 350 від 22.03.2022 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Отже, за змістом вказаних нормативно-правових актів, з 24.02.2022 у осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно.
Втім, постановою КМУ № 754 від 01.07.2022, до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці першому пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)».
Також, після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».
Пунктом 2 постанови КМУ № 754 від 01.07.2022, установлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.
Отже, зміст вказаних норм дає підстави вважати, що право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 в розмірі 30000 грн щомісячно, у період з 24.02.2022 по 01.06.2022, окрім інших, мали особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несли службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Після 01.06.2022, право на отримання згаданої винагороди, окрім інших, мали лише ті особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несли службу в межах територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
У даній справі судом встановлено, що у період з 24.02.2022 по 01.12.2022 проходив службу на посаді начальника Камінь-Каширського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Волинській області. Згідно витягу з наказу № 653/к від 30.11.2022 «Про особовий склад» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальника Камінь-Каширського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Волинській області, звільнено за п.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», 30 листопада 2022 року (через хворобу).
За таких обставин, суд визнає, що у період з 24.02.2022 по 01.06.2022, позивач мав право на отримання додаткової щомісячної винагороди у розмірі 30 000,00 грн відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022, оскільки проходив службу в установі Державної кримінально-виконавчої служби, що розташована в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Посилання відповідача на те, що у спірний період право на отримання додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022, окрім інших, мали лише ті особи, які «несли службу» в органах Державної кримінально-виконавчої служби, а ті особи які «проходили службу», права на виплату такої винагороди не мали, суд не визнає безпідставними, оскільки законодавство, яке регулює спірні правовідносини, не встановлює визначення таких понять як «несення служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби» і «проходження служби» в цих органах та не розділяє їх як окремі процеси в залежності від спрямування їх діяльності.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 у період з 24.02.2022 по 01.06.2022, не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України та є протиправною, а позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією платіж №1448707095 від 30.01.2025.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Центр пробації» (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 81, код ЄДРПОУ 41847154) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000,00 грн на місяць, за період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року.
Зобов'язати Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000,00 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Центр пробації» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський