28 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4344/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі також - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) у якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 08.04.2024 №907590123316 щодо відмови у переведенні на пенсію по віку ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»;
зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити переведення та виплату ОСОБА_1 пенсії по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» з дати звернення (01.04.2025), зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в державних органах та органах місцевого самоврядування з 23.12.83 по 06.11.96 та з 15.11.2001 по 23.04.2025 відповідно та з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Турійською селищною радою від 01.04.2025 за №116.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 01.04.2025 вона звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення (перехід) на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу». За принципом екстериторіальності її заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, рішенням якого від 08.04.2025 №907590123316 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із тим, що робота в органах місцевого самоврядування не відноситься до посад державної служби.
Позивачка не погоджується із таким рішенням відповідача. Стверджує, що станом на момент подання заяви від 01.04.2025 її страховий стаж становив понад 44 роки, а стаж роботи в органах місцевого самоврядування станом на 01.05.2016 року - понад 20 років. Зазначені обставини підтверджуються даними її трудової книжки, за записами якої вона з 23.12.1983 по 06.11.1996 працювала бухгалтером та економістом Держбанку СРСР та Агропромбанку «Україна», та з 15.11.2001 по 23.04.2025 секретарем селищної ради. У сукупності зі стажем роботи в державних органах з 24.08.1983 по 29.12.2011, стаж її державної служби до 01.05.2016 становить понад 20 років.
Оскільки станом на подання заяви вона досягла 60-ти річного віку, позивачка вважає, що дотримано усі законодавчо визначені умови щодо її переведення на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу».
З урахуванням наведеного просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доказів у спростування позовних вимог не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статті 9 КАС України, суд вважає, що ним створені належні умови учасникам судового процесу для реалізації останніми своїх прав, передбачених КАС України для висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.5).
01.04.2025 позивачка звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII.
Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №907590123316 від 08.04.2025 ОСОБА_1 відмовлено в переведені на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Як зазначено у даному рішенні, право на призначення пенсії згідно Закону №3723 мали посадові особи місцевого самоврядування до набрання чинності Закону України від 07.06.2001 №2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування». Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працює з 15.11.2001 по теперішній час в Турійській селищній раді на посадах бухгалтера, спеціаліста, інспектора, секретаря Турійської СР. 11.02.2003 заявниці присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування та прийнята присяга ОМС. Зарахувати зазначений період роботи до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №2723 та актами КМУ відсутні законні підстави. Оскільки у ОСОБА_1 відсутній стаж роботи державної служби та станом на 01.05.2016 заявниця не працювала на посаді державного службовця, норми пунктів 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» не дотримуються (а.с.4).
Не погоджуючись із даним рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, позивачка звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016.
Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До 01.05.2016 діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, статті 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, статті 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 цього ж розділу визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, статті 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, статті 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання слідує, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.
Отже, на призначення пенсії за Законом №889-VIII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш, як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, можуть розраховувати дві категорії осіб:
- державні службовці, які на день набрання чинності Законом №889-VIII (станом на 01.05.2016) обіймали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України;
- особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII, мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію державного службовця відповідно до Закону №889-VIII. На момент звернення із даною заявою вона отримувала пенсію за віком згідно із Законом №1058-IV.
Відмовляючи у переведенні позивачки на пенсію державного службовця, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в спірному рішенні зазначило, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працює з 15.11.2001 по теперішній час в Турійській селищній раді на посадах бухгалтера, спеціаліста, інспектора, секретаря Турійської СР. 11.02.2003 заявниці присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування та прийнята присяга ОМС. Зарахувати зазначений період роботи до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №2723 та актами КМУ, відсутні законні підстави.
З такими доводами відповідача суд не погоджується з наступних підстав.
Як встановлено судом, відповідно до відомостей трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 з 15.11.2001 ОСОБА_1 працювала на посадах: бухгалтера І категорії, спеціаліста селищної ради, виконуючого обов'язки головного бухгалтера, секретаря Турійської селищної ради (а.с.7-13).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 07.06.2001 №2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-ІІІ) передбачено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 14 Закону №2493-III, в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема, п'ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост ; сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Постанова №283), яка втратила чинність 25.03.2016, було затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, відповідно до якого до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування (пункт 2).
При цьому пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби визначено, що до стажу державної служби включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
Водночас згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Отже, вищезазначеними нормативно-правовими актами передбачено зарахування до стажу державного службовця періодів роботи в органах місцевого самоврядування.
А тому, суд вважає, що період роботи ОСОБА_1 на посадах в органах місцевого самоврядування з 15.11.2001 по 01.04.2025 (дату подання заяви про переведення на пенсію за віком згідно ЗУ «Про державну службу») підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
За вказаних підстав суд дійшов висновку, що спірне рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 08.04.2024 №907590123316 є необґрунтованим, з огляду на що підлягає скасуванню як протиправне.
Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу захисту судом враховано таке.
Суд зауважує, що відповідачем при прийнятті спірного рішення, зазначено, що у позивачки відсутній стаж роботи на посадах, прирівняних до відповідних категорій посад державних службовців.
Водночас періоди перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-ІІІ, з 15.11.2001 по 01.04.2025 (день звернення із заявою про призначення пенсії) протиправно не зараховано до стажу державної служби позивачки, що встановлено судом вище.
Згідно частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З матеріалів справи слідує, що відповідач при прийнятті спірного рішення обмежився лише аналізом стажу державної служби позивачки. При цьому, у спірному рішенні відповідач не надав оцінку наявності у позивачки необхідного віку та страхового стажу, які необхідні для призначення пенсії державного службовця.
Отже, при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії державного службовця відповідач не надав юридичної оцінки усім обставинам, які повинні враховуватись при призначенні такого виду пенсії, а суд в свою чергу не вправі перебирати на себе такі повноваження пенсійного органу.
За встановлених обставин суд вважає, що відсутні підстави для зобов'язання відповідача призначити позивачці пенсію державного службовця без попередньої перевірки відповідачем виконання позивачем усіх умов, необхідних для такого призначення.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоду її роботи в органах місцевого самоврядування з 15.11.2001 по 01.04.2025 та повторно розглянути її заяву від 01.04.2025 про перехід на пенсію за віком згідно із Законом №889-VIII з врахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
У позовній заяві ОСОБА_1 також просить суд зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до стажу її державної служби період роботи з 23.12.1983 по 06.11.1996 у Держбанку СРСР та Агропромбанку «Україна».
Разом з тим, оскаржуване рішення відповідача не містить даних щодо відмови ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у зарахуванні вказаного періоду до стажу державної служби позивачки.
Відтак у задоволені позову ОСОБА_1 у цій частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про врахування ГУ ПФУ в Дніпропетровській області довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Турійською селищною радою від 01.04.2025 за №116, то суд зазначає, що у цій справі спір виник щодо права позивачки на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, оскільки відповідач не визнав за ОСОБА_1 цього права.
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в оскаржуваному рішенні надавало оцінку лише наявності у позивачки відповідного стажу державної служби.
В свою чергу, питання обчислення розміру пенсії на підставі відповідних довідок вирішується вже після того, як установлено право на пенсію.
Виходячи зі змісту оскаржуваного рішення, суд вважає, що оскільки стосовно таких довідок відсутня оцінка у спірному рішенні, то вимоги позивача у цій частині є передчасними.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22, у якій предметом спору були подібні правовідносини, зазначив, що вимоги позивача зобов'язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Тож з урахуванням наведеного, вимоги позову про визначення розміру пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Турійською селищною радою, задоволенню не підлягають (є передчасними).
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправними, і повинен вирішити заяву позивачки з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 807,47 грн.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.04.2024 №907590123316 щодо відмови у переведенні на пенсію по віку ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період її роботи в органах місцевого самоврядування з 15.11.2001 по 01.04.2025 та повторно розглянути її заяву від 01.04.2025 про перехід на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з врахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 807,41 грн (вісімсот сім грн 41 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 28 липня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна перемоги, будинок 26; код ЄДРПОУ 21910427).
Суддя Н. В. Стецик