м. Вінниця
28 липня 2025 р. Справа № 120/392/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення ГУ ПФ України в Одеській області №025750011500 від 03.10.2024 року про відмову в призначенні йому пенсії.
Ухвалою від 20.01.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивачу обґрунтовано відмовлено у призначенні пенсії за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи в шкідливих і важких умовах праці. Крім того, відповідач зазначає, що Головне управління ПФУ у Вінницькій області є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки не є суб'єктом прийняття рішення.
29.01.2025 року через підсистеми "Електронний суд" надійшов відзив Головного управління ПФУ в Одеській області, в якому відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, оскільки за результатами розгляду поданої позивачем пільгової довідки відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу спірного періоду роботи позивача.
Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані сторонами докази суд встановив, що у вересні 2024 року позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заяву позивача за принципом екстериторіальності заяву розглянуто ГУ ПФУ в Одеській області, яке рішенням від 03.10.2024 року № 0257500115000 відмовило заявнику у призначенні пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Згідно вказаного рішення, страховий стаж позивача становить 36 років 05 місяців, а пільговий стаж відсутній.
До пільгового стажу не зараховано період з 13.06.2007 по 17.11.2023 на підприємстві МХП "Зернопродукт", оскільки посада заявника в пільговий довідці від 22.07.2024 №69/К не відповідає посаді в трудовій книжці та в довіднику списків переліку посад, які надані до наказів про результати атестацій робочих місць. Відсутня інформація про результати атестації робочого місця електрогазозварника інженерного відділу, прийнятий електрогазозварником в інженерний відділ з 22.02.2019.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до абз. 1, 2 п. 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" № 1058-VI пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
В силу положень частини першої статті 114 Закону № 1058-VI, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-VI на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Надаючи оцінку оскаржуваному у цій справі рішенню та визначаючись щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 01.01.1991 по 29.02.2004, з 13.06.2007 по 05.12.2018, з 22.08.2019 по 30.06.2024, суд вказує про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На підставі вищевказаної норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, зокрема й уточнюючих довідок.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що в уточнюючій у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З метою забезпечення соціального захисту працівників зайнятих на роботах за Списками № 1 та № 2 наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
За нормами п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (приклади у додатках 1, 2).
При цьому, пунктом 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати, з поміж інших документів, трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.
В даному ж випадку, як слідує із матеріалів справи, встановлений відповідачем пільговий стаж позивача відсутній.
Поряд із цим, із записів трудової книжки позивача від 01.01.1989 серії НОМЕР_1 , прослідковуються наступні періоди роботи:
- з 01.01.1991 по 29.02.2004 працював на посаді газоелектрозварника к-п "Червоний партизан", яке від 28.12.1992 реорганізоване в КСП "Сальницьке" с. Сальниця;
- з 01.04.2004 по 12.06.2007 працював на посаді газоелектрозварника в СФГ "Лісове";
- з 13.06.2007 по 05.12.2018 працював на посаді електрогазозварювальника в ТОВ "Зернопродукт".
Усі записи відображенні у трудовій книжці позивача, жодних зауважень до відповідних записів в оскаржуваному рішення не відображено.
При цьому, варто врахувати, що Розділом XXXII Загальні професії списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, передбачалися професії газозварювальник, електрозварювальник.
Розділом XXXIII Загальні професії списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, передбачалися професії газозварювальник, електрозварювальник.
Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII Загальні професії передбачені професії електрозварники та газозварники.
Розділом XXXIII Загальні професії списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою КМУ від 16.01.2003 № 36, передбачалися професії газозварник, електрогазозварник.
Враховуючи зазначене, професія електрогазозварника (газоелектрозварника) передбачена у всіх списках № 2 діючих у спірні періоди роботи.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що кваліфікаційною характеристикою робіт електрозварника передбачено виконання робіт, як електрозварника так і газозварника.
Також слід зауважити, що відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16 січня 1985 року № 17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об'єднує назви професій пов'язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах.
Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для висновку про те, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією, тому останнє не може бути підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи до спеціального стажу.
Враховуючи те, що обидві вищевказані професії передбачені Списками № 2, чинними у період роботи позивача, то й робота на посадах "газоелектрозварник" та "електрогазозварник" надає право на пенсію за віком на пільгових умовах у разі виконання відповідних робіт упродовж повного робочого дня.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що кваліфікаційною характеристикою робіт електрозварника передбачено виконання робіт, як електрозварника так і газозварника.
Підсумовуючи, слід зазначити, що трудова книжка позивача є належним та достатнім доказом для підтвердження його роботи у спірних періодах на посадах, передбачених Списком № 2, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
З приводу посилань відповідача на неможливість врахування пільгової довідки від №69/К від 22.07.2024, суд зазначає, що певні недоліки у оформленні уточнюючих довідок не можуть бути підставою для відмови в зарахуванні періодів роботи до страхового стажу позивача за наявності відповідних записів у трудовій книжці.
Вирішуючи цей спір варто зауважити на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, в якій суд вказав, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Приймаючи зазначену вище постанову у справі № 520/15025/16-а, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Отже, особи, якій зайняті на роботах із шкідливими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими та важкими умовами праці не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Також Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16.09.2014 у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Отже, із урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а, суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації (зокрема, довідок) з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист. Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Тому помилковими є позиція відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до пільгового стажу оскаржуваних періодів роботи позивача.
Більше того, суд зауважує, що належними та допустимими доказами є низка довідок, наданих позивачем разом із матеріалами позовної заяви, що додатково підтверджують пільговий характер роботи ОСОБА_1 .
Як наслідок, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного у даній справі рішення від 03.10.2024 року № 025750011500, прийнятого Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а від так останнє підлягає скасуванню.
Визначаючись щодо вимог зобов'язального характеру, зокрема і в частині суб'єкта владних повноважень, який має вирішувати питання про призначення позивачу пенсії, суд враховує наступне.
Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18.06.2007 № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція), яка була ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
У пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року у справі "Фокін проти України" ЄСПЛ зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В контексті встановлених обставин справи суд зауважує на відсутності між сторонами спору щодо достатності у позивача необхідної кількості загального стажу, такий становить понад 36 років.
Враховуючи наведене, а також те, що на час звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 55 років, його страховий стаж становить понад 36 років 05 місяців, в тому числі спеціальний (пільговий) стаж складає понад 20 років, що є достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV.
За правилами ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача призначити йому пенсію на пільгових умовах з 25.09.2024 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому, з метою ефективного поновлення прав позивача суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання пенсійного органу призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з 25.09.2024 року, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1991 по 29.02.2004, з 13.06.2007 по 05.12.2018, з 22.08.2019 по 30.06.2024 року згідно його трудової книжки.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3). Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії (п.4.10).
Заяву про призначення пенсії позивачем подано за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
При цьому, пенсійна справа, після прийняття рішення передається засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи. Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
З огляду на викладене, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, враховуючи зміст позовних вимог, суд вважає за необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 01.01.1991 по 29.02.2004, з 13.06.2007 по 05.12.2018, з 22.08.2019 по 30.06.2024 та призначити пенсію на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дати звернення із заявою про призначення пенсії.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
При цьому, враховуючи, що саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, вважаю за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань даного відповідача відповідну суму судового збору.
Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 025750011500 від 03.10.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно положень статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 25.09.2024 року, зарахувавши до його пільгового стажу періоди роботи: з 01.01.1991 року по 29.02.2004 року, з 13.06.2007 року по 05.12.2018 року, з 22.08.2019 року по 30.06.2024 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ: 13322403)
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 43, м. Одеса, Одеська область, 65107, код ЄДРПОУ: 20987385)
Суддя Чернюк Алла Юріївна