22 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/14294/25
Провадження № 11-сс/820/373/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
доповідача-судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференцзв'язку, апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2025 року, в межах кримінального провадження № 12025243000001524, про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого слідчого відділення розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області лейтенант поліції ОСОБА_8 , погодженого з прокурором Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_5 та продовжено стосовно підозрюваного за ч. 4 ст. 190 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Львівської області, Пустомитівського району, село Наварія, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк по 01 серпня 2025 включно.
Задовольняючи клопотання та продовжуючи підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 закінчується 15.07.2025, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, та продовжують мати місце. ОСОБА_6 раніше не судимий, однак підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який становить підвищену суспільну небезпеку. Продовження строку дії, раніше визначених обов'язків, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а також наявність заявлених ризиків, які не зменшилися та виправдовують подальшу необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу. Лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
В поданих апеляційних скаргах підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник-адвокат ОСОБА_7 , просять скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Апелянти звертають увагу, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ризики в судовому засіданні не доведені та заявлені формально, не підтверджуються відповідними доказами, тому відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст.177 КПК України.
Апелянти вказують, що прокурор вже вдруге не додає правдивої інформації, приховуючи її від суду, а саме те, що ОСОБА_6 офіційно одружений, має на утримані неповнолітніх дітей, характеризується по місцю проживання позитивно, має батьків пенсійного віку.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , на підтримку поданих апеляційних скарг, із посиланням на зазначені у них доводи, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з приписами п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Виходячи з вимог ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
На думку колегії суддів, як слідчим, при зверненні з клопотанням про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою, так і слідчим суддею, при вирішенні вказаного клопотання, зазначених вимог закону було дотримано.
Предметом дослідження слідчим суддею, при розгляді даного клопотання, були саме обставини, передбачені ч.3 ст. 199 КПК України, тобто обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та його продовження.
Зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 , інкримінованого йому кримінального правопорушення, тобто ймовірна причетність останнього до даного злочину, підтверджується матеріалами кримінального провадження, тобто наявними у даному кримінальному провадженні фактичними даними, зокрема, дослідженими в ході розгляду даного клопотання слідчим суддею доказами.
Крім того, 24 червня 2025 досудове розслідування, у вказаному кримінальному провадженні, слідчим відділом Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області завершено, про що 24.06.2025, у порядку ст. 290 КПК України, повідомлено підозрюваного ОСОБА_6 , його захисника та запропоновано ознайомитись з матеріалами кримінального провадження.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
На думку колегії суддів, ухвала слідчого судді відповідає зазначеним критеріям.
У ході судового розгляду слідчий суддя визнав доведеними слідчим та прокурором наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які існували на час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 та не припинили свого існування на момент вирішення питання про продовження підозрюваному строку тримання під вартою.
Слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, враховуючи те, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 закінчується 15.07.2025, а ризики передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися, а продовжують мати місце, про необхідність у продовженні йому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування стосовно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не встановлено.
Щодо посилання захисника на попередні мотиви заперечень щодо продовження тримання під вартою та можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, то на них надавалась оцінка попередніми ухвалами суду.
Доводи апелянтів про відсутність ризиків, а відтак і про можливість зміни запобіжного заходу, не знайшли свого підтвердження, під час їх розгляду апеляційним судом, з врахуванням характеру висунутого обвинувачення ОСОБА_6 та обставин кримінального провадження.
Колегія суддів враховує те, що чинний КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний (підозрювана) при застосуванні до нього (неї) більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього (неї) процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже потреба в обмеженні права на особисту свободу підозрюваного, шляхом продовження, останньому, найсуворішого виду запобіжного заходу, є крім того, жодних переконливих доказів з приводу того, що зменшились ризики, передбачені ст.177 КПК України, до суду апеляційної інстанції стороною захисту надано не було.
Твердження апеляційних скарг про наявність у ОСОБА_6 на утримані неповнолітніх дітей, перебування його в шлюбі та наявність на утриманні батьків пенсійного віку, на увагу суду не заслуговують, оскільки не є беззаперечними підставами, відповідно до вимог КПК України, для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який.
Інші доводи апеляційних скарг підозрюваного та захисника не спростовують таких висновків слідчого судді.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та вмотивоване рішення, колегією суддів не виявлено, а наведені в апеляційних скаргах доводи не є достатніми для скасування оскаржуваної ухвали.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 405, 407, 422, 419 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2025 про продовження стосовно підозрюваного за ч. 4 ст. 190 КК України ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2