23 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/391/24
Провадження № 11-кп/820/381/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Хмельницькому в режимі відеоконференцзв'язкуапеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2025 року у кримінальному провадженні №12023242000000934, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 червня 2023 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам'янець-Подільський, Хмельницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 361 КК України, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2025 року ОСОБА_6 :
- за ч.5 ст.361 КК України визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з недоведенням, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення;
- ч.4 ст.185 КК України визнано винним та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком та попереднім вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2024 року, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту набрання цим вироком законної сили, зарахувавши в строк відбуття покарання частково відбуте покарання за попереднім вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2024 року, а саме з 02 червня 2023 року до дня набрання цим вироком законної сили включно.
Цивільний позов не пред'являвся.
Питання речових доказів вирішено на підставі ст.100 КПК України.
Відповідно до вироку суду, ОСОБА_6 , будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих майнових злочинів, на шлях виправлення не став та під час введеного воєнного стану, в період часу з 12.05.2023 по 18.05.2023, діючи з єдиним умислом, вчинив дії, спрямовані на заволодіння чужим майном.
Так, 12 травня 2023 року близько 18 год. 03 хв. ОСОБА_6 , знаходячись за місцем свого проживання - у квартирі АДРЕСА_2 , отримавши доступ до облікового запису в автоматизованій інформаційній системі АТ КБ «ПриватБанк» «Internet Banking Приват 24» («Система Приват 24» (для фізичних осіб) потерпілої ОСОБА_8 , прийняв рішення про таємне викрадення грошових коштів останньої.
Тоді ж ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, в період воєнного стану, перебуваючи за вказаним вище місцем свого проживання, за допомогою належного йому мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi 5 Duos», IMEI: НОМЕР_1 , використовуючи номер телефону потерпілої-своєї матері ОСОБА_8 НОМЕР_2 , що є логіном доступу до облікового запису в автоматизованій інформаційній системі АТ КБ «ПриватБанк» «Internet Banking Приват 24» («Система Приват 24» (для фізичних осіб)та пароль до особистого кабінету «Приват24» ОСОБА_8 , який сам створив для вказаного кабінету, без добровільної згоди останньої, отримав доступ до банківської картки «Універсальна» АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_8 , управління послугами мобільного додатку «Приват24» та до грошових коштів, які розміщенні на банківському рахунку потерпілої.
В подальшому ОСОБА_6 , діючи з єдиним умислом спрямованим на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_8 , маючи доступ до мобільного додатку «Приват24», знаючи пароль до особистого кабінету «Приват24» потерпілої, перебуваючи за вказаним вище місцем свого проживання, за допомогою мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi 5 Duos» IMEI: НОМЕР_1 , шляхом здійснення транзакції щодо переказу грошових коштів, умисно, таємно, повторно, викрав грошові кошти потерпілої ОСОБА_8 , а саме
- 12.05.2023 о 18 год. 07 хв. здійснив перерахунок грошових коштів в розмірі 2069,96 гривень з банківської картки потерпілої «Універсальна» АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 на банківську картку АТ «АкцентБанк» № НОМЕР_4 , відкриту на його ім'я;
- 13.05.2023 о 10 год. 11 хв. здійснив перерахунок грошових коштів в розмірі 1863,27 гривень з банківської картки потерпілої «Універсальна» АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 на банківську картку АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_5 , відкриту на його ім'я;
- 14.05.2023 о 16 год. 15 хв. здійснив перерахунок грошових коштів в розмірі 3933,57 гривень з банківської картки потерпілої «Універсальна» АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 на банківську картку АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_5 , відкриту на його ім'я;
- 15.05.2023 о 12 год. 48 хв. здійснив перерахунок грошових коштів в розмірі 4140,60 гривень з банківської картки потерпілої «Універсальна» АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 на банківську картку АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_5 , відкриту на його ім'я;
- 16.05.2023 о 10 год. 03 хв. здійснив перерахунок грошових коштів в розмірі 3985,33 гривень з банківської картки потерпілої «Універсальна» АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 на банківську картку АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_5 , відкриту на його ім'я;
- 17.05.2023 о 10 год. 52 хв. здійснив перерахунок грошових коштів в розмірі 3933,57 гривень з банківської картки потерпілої «Універсальна» АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 на банківську картку АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_5 , відкриту на його ім'я;
- 18.05.2023 о 10 год. 37 хв. здійснив перерахунок грошових коштів в розмірі 5072,24 гривень з банківської картки потерпілої «Універсальна» АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 на банківську картку АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_5 , відкриту на його ім'я;
- 18.05.2023 о 19 год. 35 хв. здійснив перерахунок грошових коштів в розмірі 9937,44 гривень з банківської картки потерпілої «Універсальна» АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 на банківську картку АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_5 , відкриту на його ім'я.
В подальшому, ОСОБА_6 розпорядився вказаними належними потерпілій ОСОБА_8 грошовими коштами на загальну суму 34935 грн. 44 коп. на власний розсуд, чим завдав останній майнову шкоду в указаному розмірі.
Таким чином, зазначеними вище умисними діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно та в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України.
Крім того, стороною обвинувачення ОСОБА_6 обвинувачувався також і у тому, що та під час введеного воєнного стану, у невстановлений в ході досудового розслідування час, відбуваючи покарання в Райківській виправній колонії №73, що знаходиться за адресою: с. Райки, Бердичівський район, Житомирська область, вул. Центральна, 1, отримав від своєї матері ОСОБА_8 в користування банківську картку «Для виплат» АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 із зазначенням пін-коду, який надає право доступу до її використання.
В подальшому, у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, в період воєнного стану, ОСОБА_6 , із застосуванням свого мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi 5 Duos», IMEI: НОМЕР_1 , із сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_7 , знаючи пін-код до картки «Для виплат» АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 , власником якої є ОСОБА_8 , використовуючи мобільний телефон марки «TECNO» ІМЕІ 1: НОМЕР_8 , ІМЕІ 2: НОМЕР_9 , із сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2 , який належить його матері ОСОБА_8 та номер мобільного телефону НОМЕР_2 ОСОБА_8 , що є її логіном доступу до облікового запису автоматизованої інформаційної системи, самостійно вигадавши пароль, створив без добровільної згоди ОСОБА_8 її обліковий запис в автоматизованій інформаційній системі АТ КБ «ПриватБанк» «Internet Banking Приват 24» («Система Приват 24» (для фізичних осіб) і прийняв рішення про отримання незаконного доступу до вказаної автоматизованої інформаційної системи та до грошових коштів, які розміщенні на банківських рахунках потерпілої.
Тоді ж ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на несанкціоноване втручання в роботу облікового запису потерпілої ОСОБА_8 в автоматизованій інформаційній системі АТ КБ «ПриватБанк» «Internet Banking Приват 24» («Система Приват 24» (для фізичних осіб)), який згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є програмно-технічним комплексом, та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою, знаючи номер телефону ОСОБА_8 НОМЕР_2 , що є її логіном доступу до облікового запису автоматизованої інформаційної системи та вигаданий ним пароль, отримав доступ до інформації, яка в ній оброблюється та яка згідно з частиною 1 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є такою, що становить банківську таємницю, усвідомлюючи, що він не має права законного доступу до неї, з метою незаконного отримання відомостей щодо суми коштів, розміщених на належній потерпілій картці «Універсальна» за номером № НОМЕР_3 , відкритої в АТ КБ «ПриватБанк», із застосуванням свого мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi 5 Duos», IMEI: НОМЕР_1 , із сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_7 , маючи вільний доступ до всесвітньої інформаційної системи загального доступу Інтернет, незаконно, використовуючи логін потерпілої, здійснив несанкціоноване втручання в роботу облікового запису потерпілої ОСОБА_8 в зазначеній автоматизованій інформаційній системі.
В подальшому, у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, в період дії воєнного стану, ОСОБА_6 усвідомлюючи, що не має законного права на доступ до інформації, власником якої є його матір ОСОБА_8 , розміщеної в обліковому записі в автоматизованій інформаційній системі АТ КБ «ПриватБанк» «Internet Banking Приват 24» («Система Приват 24» (для фізичних осіб), використовуючи свій мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 5 Duos», IMEI: НОМЕР_1 , із сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_7 , маючи вільний доступ до всесвітньої інформаційної системи загального доступу Інтернет, незаконно використовуючи логін ОСОБА_8 та попередньо вигаданий ним пароль в автоматизованій інформаційній системі АТ КБ «ПриватБанк» «Internet Banking Приват 24» («Система Приват 24» (для фізичних осіб)), збільшивши кредитний ліміт банківської картки «Універсальна» за номером № НОМЕР_3 , відкритої в АТ КБ «ПриватБанк», власником якої є ОСОБА_8 з 4000 гривень до 35000 гривень, тобто несанкціоновано, без дозволу власника картки ОСОБА_8 змінив інформацію, яка зберігається в автоматизованій системі, що призвело до підробки інформації, наявної в обліковому записі автоматизованої інформаційної системи АТ КБ «ПриватБанк» по банківській картці АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_8 .
Таким чином, ОСОБА_6 , в період дії воєнного стану, використовуючи дані клієнта АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_8 , несанкціоновано отримав доступ до електронної автоматизованої системи, в результаті чого втрутився в роботу вказаної електронної системи без дозволу потерпілої, що призвело до витоку та підробки інформації, наявної в обліковому записі потерпілої ОСОБА_8 в автоматизованій інформаційній системі АТ КБ «ПриватБанк» «Internet Banking Приват 24» («Система Приват 24» (для фізичних осіб).
Зазначені дії ОСОБА_6 , які виразилися у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, що призвело до витоку та підробки інформації, вчиненому в умовах воєнного стану, стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.5 ст.361 КК.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2025 року змінити, пом'якшити призначене ОСОБА_6 покарання за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, в частині виправдання ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 361 КК України, вирок залишити без змін.
Вважає, що при вирішенні питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, судом не було враховано щиросердечне розкаяння, активне сприяння слідству у розкритті злочину.
Звертає увагу, що обвинувачення базується лише на показаннях потерпілої та припущеннях сторони обвинувачення.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити повністю.
Захисник зазначала, що судом не враховано думку потерпілої, яка просила суворо не карати обвинуваченого, а також визнання обвинуваченим своєї вини.
Обвинувачений ОСОБА_6 наполягав, що призначене йому покарання занадто суворе, призначене як за вбивство, зазначив, що відшкодував матері збитки, при цьому не може зазначити у якому розмірі.
Прокурор не визнала доводи апеляційної скарги, просила залишити без змін вирок суду першої інстанції, як законний і обґрунтований, зазначивши, що судом призначено покарання обвинуваченому з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України, відсутні підстави для пом'якшення покарання, враховуючи обставини справи та дані про особу обвинуваченого, який вчинив злочин щодо своєї матері.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, думку прокурора за апеляційними доводами, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Згідно з вимогами статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції, викладені у вироку в частині доведеності вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, наведених у вироку, та висновки щодо правильності кваліфікації його дій за частиною 4 статті 185 КК України у поданій апеляційній скарзі не оскаржуються. Тож, відповідно до вимог частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції вирок у цій частині не перевіряє.
Вирок суду в частині визнання обвинуваченого ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 361 КК України,сторонами кримінального провадження не оскаржується.
Захисник оскаржує рішення суду лише в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, вважаючи його занадто суворим та просить пом'якшити призначене покарання.
Однак, колегія суддів не може погодитися з вказаними апеляційними доводами та вважає, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання, обранні його виду та розміру, керувався положеннями статей 50, 65-67 КК України, роз'ясненнями, що містяться у п.1-3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, з наступними змінами, та належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, кількість епізодів, а також конкретні обставини кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, обставини які пом'якшують та обтяжують покарання. Зазначене у своїй сукупності стало підставою для ухвалення судом рішення про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за частиною 4 статті 185 КК України у виді 8 років позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження у майбутньому нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Згідно зі статтею 65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Досліджуючи інформацію про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Призначення покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Колегія суддів погоджується з видом та розміром призначеного судом першої інстанції покарання ОСОБА_6 , вважає, що судом були дотримані вимоги кримінального закону в повному обсязі, а висновки суду належним чином вмотивовані.
Так, суд першої інстанції при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке за класифікацією відповідно до статті 12 КК України, відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень та конкретні обставини справи; особу обвинуваченого, який був раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, судимості не зняті та не погашені, повторно скоїв умисні корисливі злочини, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, завдану шкоду потерпілій не відшкодував та не вжив абсолютно ніяких заходів щодо її відшкодування. При цьому судом не встановлено, що обвинувачений критично оцінює свою неправомірну поведінку щодо вчинення ним суспільно небезпечного діяння. Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , судом не встановлено. При цьому обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав рецидив злочинів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення ним інших кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства та призначив покарання у максимальних межах санкції ч.4 ст. 185 КК України - вісім років позбавлення волі, що, на переконання суду, відповідно до вимог ст.65 КК України, буде необхідним й достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, оскільки, покарання, на підставі положень ст.50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.
Доводи сторони захисту, що суд першої інстанції належним чином не врахував такі пом'якшуючі обставини, як щиросердечне розкаяння, активне сприяння слідству у розкритті злочину, що в сукупності вказані обставини були підставами для пом'якшення призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів уважає безпідставними з огляду на наступне.
Суд першої інстанції обґрунтував невизнання в якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, щирого каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, на наявність цих пом'якшуючих обставин посилається сторона захисту в апеляційній скарзі, зазначивши, що в силу п.1 ч.1 ст.66 КК України щире каяття передбачає визнання особою факту вчинення злочину, дійсне, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, осуд своєї злочинної поведінки. Під активним сприянням розкриттю злочину слід розуміти дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу органам дізнання, досудового слідства і суду у встановленні істини у справі, з'ясуванні фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття злочину. Також обвинувачений ОСОБА_6 завдану шкоду потерпілій не відшкодував та не вжив абсолютно ніяких заходів щодо її відшкодування, судом також не встановлено, що обвинувачений критично оцінює свою неправомірну поведінку щодо вчинення ним суспільно небезпечного діяння.
Колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.11.2021 по справі № 199/6365/19 наголошувалося, що щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Існування щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Факт визнання засудженим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого як обставину, що пом'якшує покарання. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки (постанова ВСвід 27 квітня2021 року у справі №520/16394/16-к)
Разом з тим, матеріали кримінального провадження не містять жодних даних про вчинення ОСОБА_6 дій, спрямованих на відшкодування заподіяної шкоди потерпілій, судом не встановлено обставин, що пом'якшують покарання, колегія суддів вважає, що щире каяття обґрунтовано та вмотивовано не визнано судом обставиною, що пом'якшує покарання, в ході апеляційного розгляду також не встановлено обставин, які б свідчили про наявність щирого каяття у обвинуваченого.
Крім того, колегія суддів зважає на те, що ОСОБА_6 вчинив умисні тяжкі корисливі злочини проти власності, у несприятливий для суспільства час, а саме у період дії воєнного стану, що є кваліфікуючою ознакою цього злочину, неодноразово засуджувався за аналогічні злочини проти власності, на шлях виправлення не став, після звільнення з місць позбавлення волі знову вчинив умисний корисливий тяжкий злочин проти власності, не працевлаштований, не відшкодував потерпілій завдану шкоду та не вжив жодних заходів щодо її відшкодування, тому наведені обставини дають підстави вважати, що обвинувачений на шлях виправлення не бажає ставати, а ризик того, що перебуваючи у суспільстві ОСОБА_6 продовжить вести свою злочинну діяльність, є високим.
У постанові ВС колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 716/1224/19 роз'яснено, що "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Дискреційні повноваження суду обирати покарання повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повністю дотримався практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа Скополла проти Італії від 17.09.2009). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа Ісмаілов проти Росії від 16.10.2008).
Отже, зважаючи на викладені обставини справи, характеристику особи обвинуваченого, колегія суддів вважає призначене судом обвинуваченому покарання необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, не знаходить підстав вважати таке покарання несправедливим через суворість, тому не вбачає підстав для його пом'якшення.
Також колегія суддів звертає увагу, що обвинуваченому ОСОБА_6 призначено остаточне покарання за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком та попереднім вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2024 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скаргизахисника ОСОБА_7 .Судом першої інстанції матеріальний закон застосований правильно, ухвалене законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при ухваленні вироку не встановлено, апеляційних підстав для зміни вироку суду першої інстанції та пом'якшення призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2025 року стосовно ОСОБА_6 ,залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3