24 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 678/1016/24
Провадження № 22-ц/820/1587/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т. В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Корніюк, А.П.,
секретар судового засідання - Кошельник В.М.,
з участю: прокурора - Кухара С.В.
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 678/1016/24 за апеляційною скаргою заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 травня 2025 року, в складі судді Цибульського Д.В., у справі за позовом керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Хмельницька обласна військова адміністрація, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про повернення земельної ділянки,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024 року керівник Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької областізвернувся до суду з позовом, в якому просив повернути у комунальну власність територіальної громади Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області земельну ділянку загальною площею 2 га, з кадастровим номером 6823081600:03:002:0010; стягнути з відповідачів на користь Хмельницької обласної прокуратури суму сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 16.06.2017 №22-12638-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Місце розташування об'єкта землеустрою - за межами населених пунктів Горбасівської сільської ради (6823081600:03:002:0024), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га з цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.09.2017 №22-19179-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , яка розташована за межами населених пунктів Горбасівської сільської ради.
15.09.2017 ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1353760368230).
05.10.2017 ОСОБА_5 , за довіреністю ОСОБА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.10.2017 №1564, продала земельну ділянку ОСОБА_3 , яка 28.09.2021 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.09.2021 №1542, продала дану земельну ділянку ОСОБА_4 .
Спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, оскільки розпорядженням Летичівської РДА №467/2009-р від 30.10.2009 було затверджено Схему консервації малопродуктивних, деградованих та непридатних для сільськогосподарського використання земель державної власності на території Летичівського району, яку розроблено на виконання Програми розвитку земельних відносин у Летичівському районі на 2001-2010 роки, враховуючи подання відділу Держкомзему у Летичівському районі, з метою забезпечення підвищення і відтворення родючості ґрунтів, раціонального використання, а також охорони земельних ресурсів району.
Відповідно до Схеми організації території земель Горбасівської сільської ради Летичівського району Хмельницької області, сформованої 18.08.2010, визначено землі, що підпадають під проектне заліснення.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 31.10.2013 №126 «Про затвердження робочих проектів землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель» затверджено робочі проекти землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності за межами населених пунктів Віньковецького, Летичівського та Хмельницького районів Хмельницької області загальною площею 1196,3804 га згідно з додатком до якого включені і землі Горбасівської сільської ради загальною площею 60,2 га.
В подальшому, на виконання Державної програми «Ліси України», затвердженої постановою Кабінету Міністрів №581 від 29.04.2001, вказаний масив земельних ділянок було заліснено ДП «Летичівське лісове господарство». Як на момент передачі спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства відповідачу ОСОБА_2 , продажу її ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , так і на сьогодні, вона вкрита лісовою рослинністю.
Таким чином, за наявності прямої заборони використання законсервованої земельної ділянки для цілей, не пов'язаних із консервацією, не зважаючи на те, що на вказаній земельній ділянці проведено заліснення, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, будучи обізнаним про статус земельної ділянки як законсервованої під заліснення, на підставі наказів затвердило документацію із землеустрою щодо відведення 26 земельних ділянок на території Горбасівської сільської ради, загальною площею 60,2 га, та передало у приватну власність громадянам, в тому числі ОСОБА_2 , ці землі як вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Летичівського районного суд Хмельницької області від 06 травня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин щодо накладення спірної земельної ділянки на земельну ділянку на території Летичівського району Хмельницької області, яка підлягала консервації. Крім того, рішення суду впливатиме на законні права та інтереси ТОВ «ОЛМА АГРОГРУП», як володільця речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6823081600:03:002:0010, яке до участі в справі як співвідповідач залучено не було. До спірних правовідносин підлягає застосуванню положення про витребування майна з чужого незаконного володіння, однак прокурор заявив вимогу про повернення земельної ділянки (негаторний позов), що є неналежним способом захисту порушеного права.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури просить скасувати рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 травня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно у своєму рішенні визнав недопустимим та недостовірним доказом копію Проекту землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності на території Летичівського району Хмельницької області, яка містить каталог координат поворотних точок земельної ділянки, розташованої на території Горбасівської сільської ради, площею 60,2008 га, законсервованої під заліснення, до якої належить спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6823081600:03:002:0010, площею 2 га. При цьому судом не враховано, що оригінал Проекту землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності на території Летичівського району Хмельницької області не міг бути наданий прокурором суду для дослідження, оскільки втрачений та за даним фактом проводиться досудове розслідування.
Судом не надано жодної оцінки іншим доказам, наданим прокурором та дослідженим під час розгляду вказаної цивільної справи, в тому числі тим, які передували його затвердженню та підтверджують факт його розроблення, затвердження та існування.
Судом не надано оцінку висновку експертів, а лише констатовано той факт, що земельно-технічну експертизу, за результатами якої складено вказаний висновок проведено лише на підставі матеріалів кримінального провадження №42017241010000046 від 05.12.2017 за ч. 2 ст. 364 КК України та наданої копії Проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель державної власності на території Летичівського району Хмельницької області, походження якої ставиться судом під сумнів та не береться судом до уваги відповідно до ст.ст. 78, 79, 95 ЦПК України.
Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про залучення до участі у справі як співвідповідача - орендаря ТОВ «ОЛМА АГРОГРУП», тому відмова у задоволенні позову з цієї підстави є помилковою. Прокурор зазначає, що у цій категорії справ задоволення порушеного права має бути захищено на підставі статті 391 ЦК України та частини 2 статті 152 ЗК України шляхом пред'явлення позову про повернення земельної ділянки, а не шляхом витребування спірної земельної ділянки у власність територіальної громади на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України, тому висновки суду в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 10 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного Управління Держгеокадастру в Хмельницькій області просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що при розгляді клопотання заявника про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та в подальшому при переданні земельної ділянки у власність фізичній особі було встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, обмежень щодо передання її у власність не було.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Гарматюк Н.П. вказала, що доводи прокурора щодо належності спірної земельної ділянки до малопродуктивних земель належними доказами не підтверджені. Відомості про земельну ділянку, яка на думку прокурора є малопродуктивною та підлягає залісненню, до складу якої входить спірна земельна ділянка, до Державного земельного кадастру не вносилися, кадастровий номер їй не присвоєно. Посилання в апеляційній скарзі на те, що належним способом захисту є повернення, а не витребування земельної ділянки суперечить законодавству, а тому обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові.
Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, наведених в ній.
Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Гарматюк Н.П. заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представники Летичівської селищної ради, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Хмельницької обласної військової адміністрації про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлені, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явилися, у відзиві на апеляційну скаргу просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлені, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 16 червня 2017 року №22-12638-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» було надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Місце розташування об'єкта землеустрою - за межами населених пунктів Горбасівської сільської ради (6823081600:03:002:0010), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,000 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Наказом Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11 вересня 2017 року №22-19179-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , яка розташована за межами населених пунктів Горбасівської сільської ради. Надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 6823081600:03:002:0010, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Горбасівської сільської ради (Летичівська селищна територіальна громада) Летичівського району Хмельницької області.
ОСОБА_2 15.09.2017 зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 135376036830).
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 жовтня 2017 року №1024, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Вавринчук О.М., ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла за довіреністю ОСОБА_5 , продав земельну ділянку ОСОБА_3 , яка 05.10.2017 зареєструвала своє право власності на неї (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1353760368230).
28 вересня 2021 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.09.2021 №1542, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Лаврентьєвою В.В., продала земельну ділянку ОСОБА_4 , яка 28.09.2021 зареєструвала своє право власності на неї (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1353760368230).
Розпорядженням Летичівської РДА №467/2009-р від 30.10.2009 затверджено Cхему консервації малопродуктивних, деградованих і непридатних для сільськогосподарського використання земель державної власності на території Летичівського району, яку розроблено на виконання Програми розвитку земельних відносин у Летичівському районі Хмельницької області на 2001-2010 роки, враховуючи подання Відділу Держкомзему у Летичівському районі, з метою забезпечення підвищення і відтворення родючості ґрунтів, раціонального використання, а також охорони земельних ресурсів району.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 10 вересня 2013 року №106 надано дозвіл ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на проведення робіт по складанню робочих проектів землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності за межами населених пунктів Віньковецького, Летичівського та Хмельницького районів Хмельницької області загальною площею 1196,3804 га.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 31 жовтня 2013 року №126 «Про затвердження робочих проектів землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель» затверджено робочі проекти землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності за межами населених пунктів Віньковецького, Летичівського та Хмельницького районів Хмельницької області загальною площею 1196,3804 га згідно з додатком, до якого включені і землі Горбасівської сільської ради загальною площею 60,2 га. Зокрема, із активного господарського обігу вилучено 60,2 га сільськогосподарських угідь (рілля), які розташовані на території Горбасівської сільської ради Летичівського району (на даний час Летичівської селищної ради Хмельницького району) з метою здійснення їх консервації шляхом заліснення.
На виконання Державної програми «Ліси України», затвердженої постановою Кабінету Міністрів №581 від 29 квітня 2001 року, вказаний масив земельних ділянок було заліснено ДП «Летичівське лісове господарство», що підтверджується також протоколом огляду земельної ділянки, проведеному у кримінальному провадженні, в ході якого здійснено фотозйомку земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 6823081600:03:002:0011, інформацією Державного космічного агентства України за наслідками проведення ретроспективного супутникового моніторингу земельної ділянки за результатами якого складено тематичні карти.
Розпорядженням Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області від 28 листопада 2005 року надано дозвіл Державному підприємству «Летичівське лісове господарство» на розробку Проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою їх заліснення із земель державної власності (землі непридатні для сільськогосподарського використання) на території району.
Згідно з актом від 08.12.2005 визначено земельні ділянки, які необхідно вилучити із сільськогосподарського обороту та відвести під заліснення на землях державної власності на території Летичівського району, в тому числі на території Горбасівської сільської ради.
Рішенням Горбасівської сільської ради Летичівського району Хмельницької області №1 від 23.03.2007, за клопотанням ДП «Летичівське лісове господарство», на виконання Державної програми «Ліси України», затвердженої постановою Кабінету Міністрів №581 від 29.04.2001, надано дозвіл під заліснення непридатних для сільськогосподарського виробництва земель Горбасівської сільської ради Летичівського району Хмельницької області площею 60 га із земель запасу.
Згідно з інформацією начальника відділу земельних ресурсів у Летичівському районі Хмельницької області станом на 14 грудня 2007 року на території Горбасівської сільської ради Летичівського району підлягає залісненню 60,2 га земель.
Відповідно до акту від 14.08.2009 було проведено обстеження деградованих і малопродуктивних земель (ріллі) на території Горбасівської сільської ради загальною площею 60,2 га.
Згідно із розпорядженням Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області №467/2009-р від 30.10.2009, на виконання вимог п.11 Порядку, 10.10.2013 проведено встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, що підлягає залісненню на території Горбасівської сільської ради.
Проєкт землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Летичівського району, затверджений наказом Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області №126 від 31.10.2013, перед затвердженням отримав висновок відділу Держземагентства у Летичівському районі Хмельницької області Головного Управління Держземагентства у Хмельницькій області від 07.10.2013 про доцільність та погодження Проєкту землеустрою консервації деградованих та малопродуктивних земель.
Наказом Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області №126 від 31.10.2013 затверджено робочі проєкти землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель державної власності, в тому числі за межами населених пунктів Летичівського району.
Згідно із копією Проєкту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель прийнято рішення про вилучення із активного господарського обігу на території Горбасівської сільської ради Летичівського району (на даний час Летичівської селищної ради Хмельницького району) Хмельницької області 60,2 га сільськогосподарських угідь (рілля) та здійснити їх консервацію шляхом заліснення. Термін консервації - постійний.
Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області оригінал робочого Проєкту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель державної власності на території Летичівського району відсутній, у зв'язку із чим проведено службове розслідування.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).
У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до пункту «д» частини першої статті 164 ЗК України охорона земель включає консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.
Статтею 1 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що консервація земель полягає у припиненні господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я.
Відповідно до вимог частини другої статті 171, статті 172 ЗК України, (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), до малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.
Консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення. Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок. Порядок консервації земель встановлюється законодавством України.
Частиною четвертою статті 172 ЗК України передбачено, що порядок консервації земель встановлюється законодавством України.
За змістом статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння.
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року в справі №911/3680/17).
Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частини перша та друга статті 20 ЗК України).
Ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
Відповідно до частини другої статті 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).
Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізовується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Відповідно до частин другої, третьої статті 56 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.
Відповідно до положень статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.
Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі.
Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.
Приписами статті 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Зміст частин першої, другої, шостої-десятої цієї статті свідчить про те, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір розміру та мети використання земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються в порядку, встановленому статтею 151 ЗК України. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17.
Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункти 65-67)).
Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункти 70-71)).
Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.
З урахуванням наведеного, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.
Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справах №488/5027/14-ц (пункт 95) і №488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі №344/16879/15-ц, від 06 липня 2022 року у справі №914/2618/16 (пункт 37)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово приходила до висновку, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №368/1158/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц).
У справі, що переглядається, прокурор просив суд повернути у комунальну власність територіальної громади Летичівської селищної ради земельну ділянку, кадастровий номер 6823081600:03:002:0010, загальною площею 2 га, посилаючись на те, що вона накладається на деградовані та малопродуктивні землі, які розташовані на території Горбасівської сільської ради Летичівського району (на даний час Летичівської селищної ради Хмельницького району), та які були законсервовані шляхом їх заліснення.
Колегія суддів зазначає, що такі вимоги за встановлених обставин справи, не є необхідним та ефективним способом захисту порушених прав, що не приводить до їх поновлення.
Ефективним способом захисту у цій справі є вимога про витребування земельної ділянки, однак прокурор відповідних вимог про витребування спірної земельної ділянки на користь її належного розпорядника не заявив, наполягав на задоволенні саме негаторного позову, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову у зв'язку із обранням позивачем неналежного способу захисту.
Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №707/2476/22 від 28 лютого 2024 року у справі №175/3002/21.
З огляду на висновки у цій справі щодо відмови у задоволенні позову прокурора у зв'язку з обранням неправильного способу захисту, апеляційний суд не дає оцінки доводам прокурора по суті спору.
Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09 квітня 2025 року у справі №621/1476/22, від 01 лютого 2023 року у справі №676/6114/19.
Посилання прокурора про те, що у даній справі вимоги про витребування заявлені бути не можуть, позаяк спірна земельна ділянка не може перебувати у власності фізичної особи колегія суддів відхиляє, оскільки таке твердження суперечить положенням статті 56 ЗК України, статті 12 ЛК України, в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Разом з тим, як вбачається зі змісту мотивувальної частини судового рішення суд, правомірно відмовивши у задоволенні позову, в той же час послався на недоведеність порушеного права позивача, та незалучення в якості належного співвідповідача ТОВ «ОЛМА АГРОГРУП».
Оскільки такі висновки суду з урахуванням встановлених обставин щодо неправильного способу захисту обраного позивачем є передчасними, доводи апеляційної скарги прокурора слід визнати частково обґрунтованими, мотивувальна частина рішення суду підлягає зміні з викладенням її змісту в редакції даної постанови.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язуєсуди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення по суті вимог, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 травня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 липня 2025 року.
Судді: Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.П. Корніюк