Справа №585/2626/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції -
Номер провадження 23-з/816/149/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 172-20 КУпАП
Іменем України
25 липня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми подання голови Роменського міськрайонного суду Сумської області ШУЛЬГИ В. О. щодо направлення справи на розгляд іншого суду,
установив:
18.07.2025 до Сумського апеляційного суду надійшло подання голови Роменського міськрайонного суду Сумської області Шульги В. О. щодо направлення в межах територіальної юрисдикції апеляційного суду справи про адміністративне правопорушення № 585/2626/25 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП на розгляд Недригайлівського районного суду Сумської області, яке обґрунтоване тим, що місцем вчинення вказаного правопорушення є колишній Недригайлівський район Сумської області, а відповідно п. 3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності постановою ВРУ «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-ІХ, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що вказане вище подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Зокрема, відповідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Належна правова процедура - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності і ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (ч. 2 ст. 7 і ч. 3 ст. 8 КУпАП).
Нормами чинного КУпАП не визначений порядок вирішення питання про зміну підсудності у справах про адміністративні правопорушення. При цьому законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України (ч. 1 ст. 2 КУпАП) і особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 8 КУпАП). Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення (ч. 1 ст. 276 КУпАП), а протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 257 КУпАП).
Будь-якої альтернативної територіальної підсудності КУпАП не передбачає.
Разом з тим, ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримання принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а Конституційний Суд України (далі - КСУ) у п. 3.4 і 3.6 свого Рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним».
ЄСПЛ і КСУ за певних умов поширили певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності, тобто поширили стандарти Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).
Таким чином, виходячи із системного аналізу процесуальних норм законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення порушеного питання поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону при визначенні підсудності протоколу про адміністративне правопорушення, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема положень КПК, які регламентують подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, що є невід'ємним правом учасників провадження у справі про адміністративні правопорушення (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.
Нормами, про які йдеться мова у КПК є: ст. 7, 21, які визначають, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону, а також ст. 34 згідно якої провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що воно надійшло до суду з порушенням правил підсудності, а питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується судом апеляційної інстанції.
Необхідно зауважити, що 10.12.2020 набув чинності ЗУ «Про внесення зміни до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» щодо територіальної юрисдикції місцевих судів на території України до прийняття закону щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів», яким розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» доповнено п. 3-1, відповідно до якого до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності постановою ВРУ «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-ІХ, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
На підставі викладеного, оскільки правопорушення вчинене на території колишнього Недригайлівського району Сумської області, що знаходиться в межах територіальної юрисдикції Недригайлівського районного суду Сумської області, тому справа відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП повинна бути передана на розгляд цього місцевого суду.
Керуючись ст. 276, 294 КУпАП,
постановив:
Подання голови Роменського міськрайонного суду Сумської області ШУЛЬГИ В. О. задовольнити.
Справу про адміністративне правопорушення № 585/2626/25 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП направити із Роменського міськрайонного суду Сумської області до Недригайлівського районного суду Сумської області для її судового розгляду.
Постанова набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов