Справа № 519/338/25
2-п/519/5/25
16.07.2025 року м. Південне
Південний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Барановської З.І., секретаря - Гнатюк Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі №519/338/25 за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
24.04.2025 представник відповідача звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що відповідач з заочним рішенням не згодний, оскільки, суд, при розгляді справи, не дослідив в повному обсязі всі обставини, представником позивача не доведено, що відповідач отримав кошти у розмірі 8500 грн, що ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до відповідача. 14.03.2025 відповідач подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відзив в якому просив відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, однак через затримку в роботі поштової служби вони не були доставлені у встановлений строк.
21.05.2025 від представника позивача надійшли заперечення, відповідно до яких, залишити заяву про перегляд заочного рішення без задоволення, розгляд проводити за відсутності представника позивача.
Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 25.04.2025 відкрито провадження за заявою про перегляд заочного рішення.
Відповідно до Закону України №4273-ІХ від 26.02.2025 змінено найменування Южного міського суду Одеської області на Південний міський суд Одеської області.
Учасники судового провадження в судове засідання не з'явилися, від них надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
Згідно із ч.1 ст.287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, заяву про перегляд заочного рішення та додані до неї документи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із положеннями ст.285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це, посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Відповідно до ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.
Отже, правовий аналіз ст.288 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Як встановлено судом, заочним рішенням Южного міського суду Одеської області від 17.03.2025 по цивільній справі №519/338/25 позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8500 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 6832,14 грн, інфляційні збитки у розмірі 136 грн, нараховані три відсотки річних у розмірі 19,56 грн, а всього 15487,70 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 1977,25 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 4500 грн. В іншій частині відмовлено.
Згідно рішення суду та матеріалів цивільної справи в судове засідання відповідач не з'явився, повідомлявся належним чином про дату і місце судового засідання.
Відповідно до ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Натомість, в заяві про перегляд заочного рішення відсутні належні та обґрунтовані докази поважності причини неявки ОСОБА_1 в судові засідання з розгляду цивільної справи.
Водночас, суд дійшов висновку, що в заяві відсутні посилання на докази, які б мали істотне значення для справи та які б не були досліджені судом при ухваленні заочного рішення. Обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є, по суті, не згодою з ухваленим рішенням суду.
У відповідності до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, то за відсутності зазначених обставин у їх сукупності у суду відсутні правові підстави для скасування заочного рішення.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.
Керуючись ст.287, 288 ЦПК України,
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі №519/338/25 за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку в 30-ти денний строк з дня проголошення ухвали про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя Південного міського суду
Одеської області З. І. Барановська