Дата документу 22.07.2025 Справа № 335/7555/24
Єдиний унікальний № 335/7555/24
Провадження №22-ц/807/1180/25
Головуючий в 1-й інстанції - Гашук К.В.
22 липня 2025 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.
суддів:Кочеткової І.В., Трофимової Д.А.
секретарВолчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Трачук Наталії Іванівни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 30 квітня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про зміну порядку користування квартирою,-
У липні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про зміну порядку користування квартирою. В обґрунтування позову зазначено, що позивачу ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачу ОСОБА_2 належить частки вказаної квартири, а третій особі ОСОБА_3 частки квартири. У вказаній квартирі ізольована лише кімната АДРЕСА_2 площею 12,6 кв.м., якою користується відповідач, на дверях цієї кімнати встановлено замок, інші співвласники квартири доступу до цієї кімнати не мають. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2020 по справі № 335/4683/20, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про встановлення порядку користування житловим приміщенням (квартирою) та усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення та передачі ключів задоволено. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_3 наступним чином: у користування ОСОБА_2 виділено житлову кімнату площею 13,18 кв.м., яка позначена у технічному паспорті на квартиру під АДРЕСА_4 разом з лоджією 1.60 кв.м.; у користуванні ОСОБА_3 залишено житлову кімнату, площею 22.03 кв.м., яка позначена у технічному паспорті на квартиру під АДРЕСА_5 ; в загальному користуванні сторін співвласників залишено: коридор площею - 7.37 кв.м., який позначений у технічному паспорті на квартиру під АДРЕСА_6 , кухню площею - 6,92 кв.м., позначену у технічному паспорті на квартиру під АДРЕСА_7 , коридор площею 3.80 кв.м. позначений у технічному паспорті на квартиру під АДРЕСА_8 , туалет площею 1.24 кв.м., позначений у технічному паспорті на квартиру під АДРЕСА_2 , ванну кімнату площею 2,94 кв.м. позначену у технічному паспорті на квартиру під АДРЕСА_9 , кладову площею 0.96 кв.м., позначену у технічному паспорті на квартиру під АДРЕСА_10 . Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_3 шляхом вселення її з разом з її сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до даної квартири та передати ОСОБА_2 ключі від квартири АДРЕСА_3 . Вказане рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції. Позивач зазначила, що відповідач ОСОБА_2 користується всією квартирою, її пропозиції щодо надання їй у користування кімнату, виплати компенсації, продажу квартири, відхиляє, у зв'язку із чим вирішити спір у позасудовому порядку неможливо. Крім того, на час виділу відповідачу у користування кімнати взагалі такої кімнати не існувало, площа не відповідає дійсності, що підтверджується технічною документацією. Відповідно до висновку експерта №0095 від 20.05.2024, за результатами проведення будівельно-технічного дослідження, визначити порядок користування спірною квартирою, відповідно до ідеальних часток співвласників, неможливо, тобто слід змінити встановлений судовим рішенням порядок користування квартирою та залишити квартиру у загальному користуванні співвласників.
Посилаючись на вказані обставини, позивач у позовній заяві просила суд змінити встановлений рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2022 по справі №335/4683/20 порядок користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , залишивши квартиру у загальному користуванні співвласників, а також стягнути з відповідача на користь позивача всі понесені судові витрати.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2025 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про зміну порядку користування квартирою- відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Трачук Наталії Іванівниподала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позовної заяви у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не було запропоновано залучити третю особу у справі - ОСОБА_3 в якості відповідача, відтак відмова у задоволенні позовних вимог через неналежний склад відповідачів є формальною. Крім того, третя особа жодним чином прав позивача не порушує.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування частки у праві спільної часткової власності від 29.01.2024, який посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Єрьоменко Є.Г., зареєстрований за №144, на праві власності належить частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді №955994 від 10.12.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач ОСОБА_1 є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_3 , на підставі договору дарування №144 від 29.01.2024, який посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Єрьоменко Є.Г.
Третя особа у справі, ОСОБА_3 , є власником частини вказаної квартири, на підставі договору купівлі-продажу №559 від 25.09.2019, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вельможко Н.О.
Відповідач у справі ОСОБА_5 є власником 1/4 частини вказаної квартири, на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2014 у справі №335/1283З4/13-ц.
Згідно відомостей, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, загальна площа квартири АДРЕСА_3 складає 60,04 кв.м., житлова площа 35.21 кв.м.
Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , який було виготовлено 04.04.1997, квартира має загальну площу 60,04 кв.м., жила площа 35,21 кв.м., підсобна площа 23,23 кв.м., квартира є двокімнатною з окремими ізольованими кімнатами, одна жила кімната площею 22.03 кв.м. яка позначена у технічному паспорті під № 2, інша жила кімната 13,18 кв.м. позначена у технічному паспорті під № 8, коридор площею 7.37 кв.м. позначений у технічному паспорті під № 1, кухня площею 6,92 кв.м., позначена під № 3, коридор площею 3.80 кв.м. позначений під № 4, туалет площею 1.24 кв.м., позначений під № 5, ванна кімната площею 2,94 кв.м. позначена під № 6, кладова площею 0.96 кв.м., позначена під № 7, лоджія площею 1,60 кв.м.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2022 по справі № 335/4683/20, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про встановлення порядку користування житловим приміщенням (квартирою) та усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення та передачі ключів задоволено. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_3 наступним чином: у користування ОСОБА_2 виділено житлову кімнату площею 13,18 кв.м., яка позначена у технічному паспорті на квартиру під АДРЕСА_4 разом з лоджією 1.60 кв.м.; у користування ОСОБА_3 залишено житлову кімнату, площею 22.03 кв.м., яка позначена у технічному паспорті на квартиру під АДРЕСА_5 ; в загальному користуванні сторін співвласників залишено: коридор площею - 7.37 кв.м., який позначений у технічному паспорті на квартиру під АДРЕСА_6 , кухню площею - 6,92 кв.м., позначену у технічному паспорті на квартиру під АДРЕСА_7 , коридор площею 3.80 кв.м. позначений у технічному паспорті на квартиру під АДРЕСА_8 , туалет площею 1.24 кв.м., позначений у технічному паспорті на квартиру під АДРЕСА_2 , ванну кімнату площею 2,94 кв.м. позначену у технічному паспорті на квартиру під АДРЕСА_9 , кладову площею 0.96 кв.м., позначену у технічному паспорті на квартиру під АДРЕСА_10 . Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_3 шляхом вселення її з разом з її сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до даної квартири та передання ОСОБА_2 ключів від квартири АДРЕСА_3 . Вказане рішення набрало законної сили 21.03.2023.
Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , який виготовлено 03.09.2022 ФОП ОСОБА_6 , який зареєстровано у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за №ТІ01:8327-4104-9768-4789, квартира має загальну площу 62 кв.м., житлова площа 12,6 кв.м., допоміжна (підсобна) площа 45,9 кв.м., та складається з таких об'єктів: жила кімната 12,6 кв.м. позначена у технічному паспорті під № 5, коридор площею 9,4 кв.м. позначений у технічному паспорті під № 1, кухня-їдальня площею 29,7 кв.м., позначена під № 2, коридор площею 1,90 кв.м., позначений під № 3, санвузол площею 4,2 кв.м., позначений під № 4, комора площею 0,7 кв.м., позначена під № 6, лоджія площею 3,5 кв.м.
Згідно висновку експерта №0095 від 20.05.2024 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження квартири АДРЕСА_3 , який складено за зверненням ОСОБА_1 на підставі правовстановлюючої та технічної документації на квартиру, встановлено, що визначити порядок користування об'єктом нерухомого майна, відповідно до ідеальних часток співвласників, не надається за можливе.
Звертаючись до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зміну порядку користування квартирою, позивач зазначила, що визначений попереднім рішенням суду порядок користування квартирою є несправедливим по відношенню до співвласників квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , коло яких змінилося після ухвалення судового рішення, крім того, згідно технічного паспорту квартири, наразі не існує кімнати яка виділена у користування ОСОБА_3 , яка була суміщена із кухнею при переплануванні квартири.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що пред'явлені у цій справі позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , як співвласників спірної квартири, та не можуть бути розглянуті судом у спорі, в якому ОСОБА_3 не було залучено співвідповідачем, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд вправі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог. Без залучення належного кола відповідачів позовні вимоги не можуть бути вирішені.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
Згідно з пунктами 4, 5 частини третьої статті 2 ЦПК України, одними із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін та диспозитивність.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (частина перша статті 50 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду заяви за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Позивачем ОСОБА_1 пред'явлено позов до ОСОБА_2 про зміну порядку користування квартирою квартири АДРЕСА_3 , який встановлено за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2022 по справі № 335/4683/20, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про встановлення порядку користування житловим приміщенням (квартирою) та усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення.
Матеріалами справи встановлено, що співвласниками квартири АДРЕСА_3 є троє осіб ОСОБА_1 - частки, ОСОБА_2 - частки, ОСОБА_3 - частки.
Згідно зі статтею 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (стаття 358 ЦК України).
Оскільки право користування є складовою права власності на майно вочевидь розгляд справи стосується прав та інтересів всіх трьох співвласників квартири, і ОСОБА_3 за таких обставин повинна була бути залучена у якості відповідача, а не третьої особи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про зміну порядку користування квартирою, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів апеляційного суду, правильно встановивши фактичні обставини справи які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи позивачки та подані нею докази, дійшов мотивованого висновку, що позов пред'явлено не до всіх відповідачів, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Апеляційним судом встановлено, що позивач не заявила клопотання про залучення іншого співвідповідача, відтак суд правомірно відмовив у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмет спору та підстави позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Суд був не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів, а мав вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 296/6156/22 (провадження № 61-13723св24) та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 300/808/19, від 07 грудня 2023 року у справі № 363/2300/20, від 13 грудня 2023 року у справі № 753/8710/21).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Натомість, посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 23 вересня 2022 року у справі № 752/7435/20 (провадження № 61-19110св21) про неможливість вирішення позовних вимог без залучення належних відповідачів, навпаки підтверджують правильність висновків суду першої інстанції.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Трачук Наталії Іванівнизалишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2025 рокуу цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 28 липня 2025 року.
Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар
судді: І.В. Кочеткова
Д.А. Трофимова