Справа № 930/3394/23
Провадження №11-кп/801/744/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
21 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020070000388 від 04.11.2023,
за апеляційною скаргою прокурора Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_8 та апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2025 року,
яким ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оленівка Балтського району Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, одруженого, військовослужбовця, раніше судимого:
05.12.2012 Немирівським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки;
04.04.2013 Немирівським районним судом Вінницької області, зміненим ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 10.07.2013 за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 05.12.2012 року постановлено виконувати самостійно, звільнений 29.08.2017 по відбуттю строку покарання,
22.02.2019 Вінницьким міським судом за ч. 12 ст. 15, ч. 3 ст. 186, ст. 71 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 20.05.2022 з Державної установи «Вінницька виправна колонія №86» із не відбутою частиною покарання 1 рік 1 місяць та 10 днів,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Оскаржуваним вироком ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді 5-ти років позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_9 ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання на виконання вироку суду.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області від 07.11.2023, ухвалено скасувати.
Речові докази: вилучений 06.11.2023 на фланелеву серветку одорологічний зразок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фланелеву серветку із одорологічниим слідом з ручки дверцяти шафи - ухвалено знищити; гаманець чорного кольору, мобільний телефон у корпусі рожевого кольору TM «SAMSUNG SM-J510H GALAXY J5 (2016)» з ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2 (S/N: НОМЕР_3 ) із сім-карткою з номером телефону: НОМЕР_4 , акумуляторний шуруповерт ТМ «PRO-CRAFT» моделі «РА18С», який поміщено до с/п НПУ за № PSP 3357422, акумуляторну батарею та зарядний пристрій до нього, які поміщено до с/п НПУ № PSP 3357423, а також грошові кошти в сумі 1300 грн.: 1 купюрою номіналом 100 грн. (АВ 6541067), 1 купюрою номіналом 200 грн. (УС 1738796), 1 купюрою номіналом 500 грн. (ЄЖ 3647256) та 1 купюрою номіналом 500 грн. (ЄА 6541067) - ухвалено залишити потерпілій ОСОБА_10 .
Ухвалено стягнути з ОСОБА_9 на користь держави 6 085 гривень 67 копійок процесуальних витрат за проведення експертиз.
Згідно з вироком судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_9 , будучи засудженим 22.02.2019 Вінницьким міським судом за ч. 2 ст. 15, ч. З ст. 186, ст. 71 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільнившись умовно достроково 20.05.2022 року з Державної установи «Вінницька виправна колонія (№ 86)» Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції із не відбутою частиною покарання строком 1 рік 1 місяць та 10 днів, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний корисливий злочин.
Так, ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022 продовжено до 25.04.2022, Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022 продовжено до 25.05.2022, Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022 продовжено до 25.08.2022, Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022 продовжено до 20.11.2022, Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022 продовжено до 19.02.2023, який Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023 продовжено до 20.05.2023, який Указом Президента № 254/2023 від 01.05.2023 продовжено до 18.08.2023 та який Указом Президента № 451/2023 від 26.07.2023 продовжено з 18.08.2023 на 90 діб, 04.11.2023 близько 01 год 00 хв, перебуваючи у гостях у своєї знайомої, ОСОБА_10 в житловому будинку по АДРЕСА_3 вирішив здійснити крадіжку належного їй майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_9 , скориставшись тим, що ОСОБА_10 спить, та відсутністю сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, зі столу у веранді будинку викрав належний останній мобільний телефон ТМ SAMSUNG GALAXY J5 (SM-J510H)», вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 7049/23-21 від 08.11.2023 складає 1052 гривні, після чого із гаманця, який знаходився у іншій кімнаті житлового будинку, викрав грошові кошти в сумі 1300 грн.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_9 вийшов із житлового будинку ОСОБА_10 , де на підвіконні біля одного із вікон помітив належний останній шуруповерт ТМ «PRO-CRAFT» моделі «РА18С» COMPACT, вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 7049/23-21 від 08.11.2023 складає 1216 гривень 80 копійок, з зарядним пристроєм до нього, який він також викрав, після чого покинув територію домоволодіння ОСОБА_10 , отримавши можливість розпоряджатись викраденим майном.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_9 спричинив потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 3 568 (три тисячі п'ятсот шістдесят вісім) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 вину визнав частково, заперечив щодо викрадення грошових коштів у сумі 1300 грн., суду пояснив, що дійсно 04.11.2023 перебував в гостях у своєї знайомої ОСОБА_10 , яка на той час проживала спільно з його знайомим ОСОБА_11 по АДРЕСА_3 . Вони відпочивали та вживали спиртні напої. Згодом ОСОБА_10 пішла відпочивати, а він вирішив скористатися вказаною обставиною та з веранди будинку викрав належний їй мобільний телефон марки SAMSUNG, взяв шуруповерт, який лежав на зовнішній стороні підвіконня будинку, а також з гаманця, який знаходився в одній з кімнат будинку, викрав гроші в сумі 1100 грн, після чого залишив будинок ОСОБА_10 . Наступного дня за місцем його проживання прийшли працівники поліції, він в цей час був на роботі, проте в телефонному режимі сказав дружині повернути гроші та пояснив де знаходяться викрадені речі. У судових дебатах ОСОБА_9 зазначив, з моменту вчинення злочину пройшов певний проміжок часу, у зв'язку із чим він дещо помилився щодо розміру викрадених коштів, свою вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі, у скоєному щиро каявся, просив суд його суворо не карати.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 вказала, що перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_11 ,, з яким спільно проживала в АДРЕСА_3 . На початку листопада 2023 року вона запросила в гості ОСОБА_12 з дружиною, щоб спільно відсвяткувати день народження її сина, якому на той момент виповнилося 9 років. Дружина обвинуваченого прийти не змогла, тому ОСОБА_9 прийшов один. Вони відпочивали та вживали алкогольні напої. Згодом вона дещо сп'яніла та прилягла на дивані в кухні, де заснула. Зранку виявилося, що з будинку зник її мобільний телефон, шуруповерт та гроші у сумі 1300 грн. Шкода від злочину їй відшкодована у повному обсязі, просить суд обвинуваченого суворо не карати.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_9 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
В апеляційній скарзі прокурор Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_8 просить оскаржуваний вирок стосовно ОСОБА_9 змінити в частині призначеного покарання, яке є явно несправедливим через суворість. У резолютивній частині вироку вказати про те, що ОСОБА_9 на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 3 роки. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_9 покласти обов?язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. У решті оскаржуваний вирок залишити без змін.
Разом з тим, до початку апеляційного розгляду прокурор ОСОБА_8 на підставі ч. 1 ст. 403 КПК України відмовився від своє апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить змінити вирок через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Пом'якшити призначене ОСОБА_9 покарання та вважати його засудженим за ч. 4 ст. 185 КК України на строк 5 (п?ять) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробовуванням, установивши йому іспитовий строк тривалістю 2 роки. У порядку ст. 76 ч. 1 п. 1, 2 КК України зобов'язати ОСОБА_9 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання. У решті оскаржуваний вирок залишити без змін.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що обвинувачений визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував потерпілій завдану шкоду, не перебуває на обліках у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра. Судом не встановлено обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого. Також звертає увагу на те, що ОСОБА_9 є діючим військовослужбовцем, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.Таким чином, вважає, що ухвалення судом стосовно ОСОБА_9 рішення про звільнення від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, ураховуючи вказані вище обставини кримінального провадження, відповідало б меті покарання та положенням ст.50 КК України, а також дозволить ОСОБА_9 в подальшому проходити військову службу в лавах ЗСУ та здійснювати захист Батьківщини в період воєнного стану.
Позиції учасників судового розгляду
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав відмову прокурора від поданої апеляційної скарги та не заперечував щодо закриття апеляційного провадження у цій частині. Разом з тим, заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого, вказавши, що для цього відсутні правові підстави.
Захисник ОСОБА_7 підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_9 у судове засідання не з'явився, про судовий розгляд повідомлений належним чином, заяв про відкладення судового засідання не подавав. Прокурор та захисник не заперечували щодо проведення судового розгляду у його відсутність.
Потерпіла ОСОБА_10 надіслала до апеляційного суду заяву про проведення судового розгляду у її відсутність, просила задовольнити апеляційні скарги прокурора та захисника і не позбавляти обвинуваченого ОСОБА_9 волі, оскільки останній відшкодував їй завдані збитки у повному обсязі.
Мотиви і висновки апеляційного суду
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Оскільки прокурор до початку апеляційного розгляду відмовився від своєї апеляційної скарги, а прокурор, який бере участь у суді апеляційної інстанції, таку відмову підтримав, то апеляційний суд переглядає оскаржуваний вирок лише в межах апеляційної скарги захисника в частині невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
Натомість висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, ніким не оспорюються, а тому вони не є предметом апеляційного розгляду.
За правилами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Вказані положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, у разі ухвалення обвинувального вироку.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з ст. 65 КК України суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
В апеляційні скарзі захисник покликається на можливість застосування положень ст. 75 КК України та просить звільнити обвинуваченого ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, проте апеляційний суд не погоджується з вказаними доводами сторони захисту, оскільки призначене ОСОБА_9 покарання у повному обсязі відповідає вимогам закону.
Так, згідно з матеріалами справи при призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 покарання судом першої інстанції ураховано: характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, особу обвинуваченого, який на даний час є військовослужбовцем, раніше судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, обставини, що відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого.
З урахуванням викладеного, конкретних обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, який є військовослужбовцем, на обліку у лікарів -психіатра та нарколога не перебуває, посередньо характеризується за місцем проживання, є раніше неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, наразі знову вчинив тяжкий умисний злочин, пов'язаний з викраденням чужого майна, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_9 , а також попередження вчинення ним нових злочинів, можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до переконливого висновку про неможливість звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Посилання захисника на те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненні злочину та активно сприяв його розкриттю, добровільно відшкодував потерпілій завданий збиток, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також на неперебування обвинуваченого на спеціальних обліках, як убачається з тексту оскаржуваного вироку, ураховані судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_9 у мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
Окрім того, посилання захисника на те, що ОСОБА_9 є діючим військовослужбовцем, тому призначення покарання у виді позбавлення волі, яке необхідно відбувати реально, перешкодить йому проходити військову службу, на переконання колегії суддів, також не є підставою для застосування положень ст. 75 КК України, зважаючи на дані, які характеризують особу обвинуваченого.
Колегія суддів зазначає, що виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання. Тому покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності, даним про особу винного, відповідати встановленим вимогам закону.
Таким чином, ґрунтуючись на принципах призначення покарання, з урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що призначене судом першої інстанції обвинуваченому покарання в повній мірі є справедливим, достатнім та необхідним для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто таке покарання повністю відповідає меті його призначення та направлене на досягнення позитивних змін в особистості обвинуваченого ОСОБА_9 . З огляду на викладене, підстав вважати призначене покарання вочевидь несправедливим внаслідок суворості, на що покликається сторона захисту, колегія суддів не знаходить.
Вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому підстав для зміни вироку і застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 положень ст. ст. 75, 76 КК України з наведених у апеляційній скарзі захисника доводів, які аналогічні тим, що були предметом оцінки судом першої інстанції, не вбачається.
Керуючись ст.ст.376, 403, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Прийняти відмову прокурора Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_8 від поданої ним апеляційної скарги та закрити апеляційне провадження в цій частині.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 185 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4