Справа №521/4121/25
Провадження №2/521/3507/25
10 липня 2025 року Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мазун І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Гриневич І.Г.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, -
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовними вимогами до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, яка просила суд встановити факт постійного проживання її та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11 вересня 1981 року по день смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої позовні вимоги мотивує тим, що після смерті її вітчима ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилася спадщина на його спадкове майно, у складі якого є 1/6 частка житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що з часу одруження її матері ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , вони проживали разом однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ними проживали однією сім'єю чоловік та діти позивачки, у всіх було зареєстроване місце проживання за однією адресою. Посилаючись на спільне проживання сім'єю зі спадкодавцем понад п'ять років, позивач просила встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 з 11.09.1981р. й до смерті ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . В підтвердження своїх позовних вимог позивач посилалася на додані до позовної заяви документи та просила викликати та допитати у судовому засіданні свідків. За відповідних обставин позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 26.03.2025р. провадження у справі було відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою суду від 26.03.2025р. також було витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Масалової Віолетти Анатоліївни належним чином посвідчену копію спадкової справи №15/2024 щодо майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В підготовчому судовому засіданні позивач та її представник підтримали свої позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в призначене судове засідання не з'явилися, однак від них до суду надійшла нотаріально посвідчена заява, датована 02.07.2025р., у якій вони повністю визнали позовні вимоги та просили їх задовольнити, просили проводити розгляд справи за їх відсутності. (а.с. 92-93)
Судом в порядку ст.ст. 90, 230 ЦПК України для встановлення фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, були допитані свідки: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ..
Допитана в судовому засіданні свідок позивача ОСОБА_6 пояснила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_4 . Свідок підтвердила проживання однією сім'єю позивачки та ОСОБА_4 з 11 вересня 1981 року й до дня смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ведення ними спільного господарства, взаємну підтримку та піклування один про одного. Свідок повідомила, що не претендувала на спадщину ОСОБА_4 , оскільки вважає, що саме позивачка заслуговує на його спадщину, оскільки проживала сім'єю з спадкодавцем та всіляко йому допомагала.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомила, що є племінницею померлого ОСОБА_4 , підтвердила, що позивачка та ОСОБА_4 проживали сім'єю з 11 вересня 1981р. до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до дня смерті ОСОБА_4 . Свідок пояснила, що з часу свого дитинства особисто знає позивачку й що та завжди проживала сім'єю зі спадкодавцем та продовжує проживати у спадковому будинку до тепер.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що з часу свого дитинства знайомий з позивачкою, що за життя ОСОБА_4 часто приходив у гості до родини позивачки за адресою: АДРЕСА_2 й з власних спостережень підтверджує проживання сім'єю позивачки та ОСОБА_4 до дня смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази, заслухавши пояснення позивача, допитавши свідків, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 13.05.2024р. Дачненською сільською радою Одеського району Одеської області. (а.с. 12)
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 10.06.2024р. №77263654, виданого приватним нотаріусом Масаловою В.А. та копії спадкової справи, 10.06.2024р. було зареєстровано спадкову справу за номером 72554235 за заявою ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_4 . Звернень інших спадкоємців чи претендентів на спадщину матеріали спадкової справи не містять. (а.с. 21, 32-65)
Судом встановлено, що 27.11.2024р. за вихідним №551/02-14 нотаріусом було надано роз'яснення, за яким ОСОБА_1 можливо віднести до спадкоємців четвертої черги за законом, якщо у судовому порядку буде встановлено, що вона проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України. Нотаріус інформував, що у разі встановлення судом вказаного факту, ОСОБА_1 буде видано Свідоцтво про право на спадщину за законом. (а.с. 20)
Згідно наявної у справі часткової копії будинкової книги щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , матір позивача ОСОБА_9 була постійно зареєстрована за адресою вказаного домоволодіння з 30.09.1981р. Поряд із відомостями про реєстрацію проживання ОСОБА_5 , міститься запис про проживання її доньки ОСОБА_10 , 1975 року народження. За даними вказаної будинкової книги, ОСОБА_4 був зареєстрований у цьому будинку з 02.09.1981р., ОСОБА_11 - з 03.07.1991р., її донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - з 20.08.2004р., її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - з 04.07.2008р., її чоловік ОСОБА_12 - з 27.07.2009р. (а.с. 15-17)
Чоловік позивачки ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07.10.2015р. (а.с. 14)
Матір позивача ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 27.03.2023р. Дачненською сільською радою Одеського району Одеської області. (а.с. 13)
Наявними в матеріалах справи довідками про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданих Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, підтверджується, що реєстрація проживання ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 значилася за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 23,24, 57,58)
Судом встановлено, що матір позивачки ОСОБА_9 та ОСОБА_4 одружилися 11.09.1981р. та проживали сім'єю до дня смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 . Позивачці на час їхнього одруження було шість років й вона проживала разом з матір'ю та вітчимом однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_2 . Вітчим піклувався про позивачку, як про рідну доньку, власних дітей не мав. Позивачка продовжує проживати та є зареєстрованою проживанням за вказаною адресою до тепер.
З огляду на вказане, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 проживає у спадковому домоволодінні з 11 вересня 1981 року й до тепер, зареєстрована проживанням у спадковому домоволодінні з 03.07.1991р. й до тепер. Позивач була членом сім'ї ОСОБА_4 з 11 вересня 1981 року й до дня його смерті, до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вони вели спільне господарство, допомагали один одному у всьому.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спадкове майно ОСОБА_4 не претендують.
У відповідності до ст. ст. 1216, 1217, 1258, 1264 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» N 7 від 30.05.2008р. при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Згідно ст.ст.1268, 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України - якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлення факту постійного проживання позивача і спадкодавця має для позивача юридичне значення і необхідне для подальшого оформлення спадщини після смерті вітчима ОСОБА_4 .. В інший спосіб захистити свої спадкові права, окрім як через встановлення даного факту, позивач не може.
Таким чином, надані позивачем докази свідчать про те, що вона з 11 вересня 1981 року і до смерті ОСОБА_4 дійсно проживала з померлим однією сім'єю, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, позивач піклувалася про ОСОБА_4 , тому у суду не виникає сумнівів щодо задоволення вимог позивача про встановлення факту проживання однією сім'єю.
Посилаючись на вищевикладене, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю підлягають задоволенню.
Позивач просила не стягувати понесені судові витрати з відповідачів, тому понесені нею судові витрати залишаються за нею.
Керуючись ст. ст. 1216-1217, 1220, 1258, 1264, 1268 Цивільного кодексу України, ст.ст. 76-78, 83, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11 вересня 1981 року по день смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 14 липня 2025 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН