Справа № 750/5839/25
Провадження № 2/750/1854/25
28 липня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді Косенка О.Д.,
секретар Костюк С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-
ОСОБА_1 (далі - Позивач 1) та ОСОБА_2 (далі - Позивач 2) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - Відповідач) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позов мотивовано тим, що Позивач 1 є відповідальним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 . Разом з нею зареєстрований та постійно проживає її син - Позивач 2. Відповідач по справі зареєстрована у цій квартирі, але фактично не проживає в ній більше 5 років (з січня 2020 року). Позивачам щомісяця від комунальних підприємств надходять чисельні платіжки за комунальні послуги у відповідності до кількості осіб, що зареєстровані в квартирі. У зв'язку зі збільшенням вартості комунальних платежів, недостатності доходів для їх оплати та тим, що субсидію вже не можливо отримати без зняття з реєстрації Відповідача, або повідомлення її фактичного місця проживання, яке Позивачам не відоме, позасудовий порядок вирішення спору відсутній.
Ухвалою суду від 06.05.2025 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено на 24.06.2025 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Від представника Позивачів адвоката Шаповалова М.С. 24.06.2024 надійшла заява про розгляд справи без його та Позивачів участі.
У зв'язку з неявкою Відповідача в судове засідання, його проведення судом було відкладено на 28.07.2025.
Від представника Позивача 28.07.2024 надійшла заява про розгляд справи без його та Позивача участі, проти проведення заочного розгляду справи він не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомляла, жодних заяв від неї не надходило.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі 496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подала, будь-яких клопотань та заяв від неї не надходило, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, судом здійснено заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , є відповідальним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 . Разом з ОСОБА_1 зареєстрований та постійно проживає її син ОСОБА_2 . Відповідач по справі, ОСОБА_3 , також зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 .
Указані вище обставини підтверджуються довідкою Управління адміністративних послуг Чернігівської міськради від 16.04.2025 № 1702 (а.с. 9).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.06.2025, відомості про право власності, інші речові права на квартиру АДРЕСА_1 у Державному реєстрі відсутні, отже Позивачі та Відповідач не є її власниками (а.с. 27).
Згідно з актом з КП "Деснянське" від 27.03.2025 № 81, складеного уповноваженою особою комунального підприємства у присутності Позивача 1, а також мешканців будинку по АДРЕСА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , Відповідач не проживає у квартирі АДРЕСА_1 з січня 2020 року (а.с. 8, 25).
Частиною 4 ст. 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки (ч. 2 ст. 64 ЖК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 167 ЖК України наймач жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
У ст. 379 ЦК України зазначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Згідно зі ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і межах строків, встановлених ч.1, п. п. 1 і 5 ч. 3 та ч. 4 ст. 71 цього кодексу.
Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження, вбачається, що положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування наданим йому майном, наймач житла має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Згідно частини 2 статті 107 ЖК України, якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві.
Оскільки рішення суду про визнання Відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням дозволить Позивачам реалізувати своє право на отримання від держави соціальних пільг, зокрема щодо оплати за комунальні послуги, разом з тим не порушить житлових прав та законних інтересів Відповідача, оскільки фактично він ними не користується, суд вважає що втручання держави у вигляді судового рішення про визнання Відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням у даному випадку за установлених судом обставин переслідує легітимну мету, здійснюється згідно із законом та є необхідним.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачі понесли судові витрату вигляді сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн, які заявлені до відшкодування, а тому мають бути стягнуті з Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71-72, 163 ЖК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 200, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відшкодування судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач 1: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Позивач 2: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 06.05.2015 Деснянським МВ УМВС УМВС в Чернігівській обл.
Суддя Олег КОСЕНКО