Справа 688/2194/25
№ 2/688/1003/25
Рішення
Іменем України
(заочне)
22 липня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Березюк Н.П.,
з участю секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №491037589 від 15.10.2020 в розмірі 52458,77 грн, яка виникла станом на 20.12.2021 та складається з: 35691,89 грн - заборгованість за кредитом, 16766,88 грн - заборгованість за відсотками, а також стягнути судові витрати в розмірі 3028 грн судового збору та 9200 грн на професійну правову допомогу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» вказувало, що 15.10.2020 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №491037589, відповідно до умов якого АТ «АЛЬФА-БАНК» надав позичальнику кредит у сумі 35691,89 грн. Строк кредиту 60 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 39,90% річних. Договір кредитної лінії укладений з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами. АТ «АЛЬФА-БАНК» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 35691,89 грн. Позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.
20.12.2021 АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» уклали договір факторингу, за яким відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором №491037589 від 15.10.2020.
Станом на 20.12.2021 загальний розмір заборгованості становить 52458,77 грн, яка складається з: 35691,89 грн - заборгованість за кредитом, 16766,88 грн - заборгованість за відсотками.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечив проти ухвалення судом заочного рішення.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи за місцем реєстрації місця проживання та шляхом опублікування відповідного оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада». На адресу суду повернуто поштове відправлення з довідкою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою». В судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у його відсутності суду не надав.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
15.05.2025 позивач звернувся до суду з цим позовом. 26.05.2025 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача, 27.05.2025 - відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.07.2025.
22.07.2025 суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи у зв'язку з тим, що відповідач повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явився, не повідомив про причини неявки, відзив не подав, представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин.
Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Суд встановив, що 15.10.2020 АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №491037589 відповідно до якого АТ «АЛЬФА-БАНК» надав позичальнику кредит у сумі 35691,89 грн. Строк кредиту 60 місяці на споживчі потреби з відсотковою ставкою 39,90% річних.
Договір кредитної лінії укладений з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами.
АТ «АЛЬФА-БАНК» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 35691,89 грн, позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.
Так, 15.10.2020 ОСОБА_1 підписав оферту на укладання угоди про надання кредиту №491037589, за умовами якої відповідач запропонував АТ «АЛЬФА-БАНК» укласти угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб.
Підписом в оферті позичальник підтвердив, що він отримав акцепт угоди про надання споживчого кредиту №491037589 від 15.10.2020, а також усю інформацію про умови кредитування.
За умовами оферти та акцепту відповідачу надано безготівковий споживчий кредит для споживчих цілей на суму 35691,89 грн, з фіксованою процентною ставкою 39,90 % річних на строк 60 місяців.
Відповідач підписав додаток №1 до Угоди про надання кредиту №491037589 від 15.10.2020, в якому визначений помісячний розрахунок погашення заборгованості за кредитом, зазначені реквізити для погашення заборгованості.
20.12.2021 АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» уклали договір факторингу №4, за яким відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором №491037589 від 15.10.2020.
Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №4 від 20.12.2021 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №491037589 від 15.10.2020 в загальному розмірі 52458,77 грн, з яких 35691,89 грн - заборгованість за кредитом, 16766,88 грн - сума заборгованості за відсотками.
Розмір заборгованості за кредитним договором №491037589 від 15.10.2020 підтверджуються розрахунком заборгованості за договором та виписками по особовому рахунку.
Відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань, має заборгованість за договором.
Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією оферти на укладання угоди про надання кредиту №491037589 від 15.10.2020; копією паспорту споживчого кредиту; копією договору факторингу №4 від 20.12.2021; розрахунком заборгованості; копією виписки по особовим рахункам та іншими доказами.
Застосовані норми права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання відпозичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Оцінка суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Матеріалами справи підтверджується укладення договору між первісним кредитором та відповідачем з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» та підписання відповідачем кредитного договору за допомогою електронного підпису та невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором факторингу.
Суд враховує, що розрахунок заборгованості відповідачем не оспорювався, доказів погашення кредитної заборгованості первісному боржнику та позивачу відповідач суду не надав.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №491037589 від 15.10.2020у розмірі 52458,77 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 35691,89 грн - заборгованість за кредитом, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 16766,88 грн.
Розподіл судових витрат.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 3028 грн, позов задоволено повністю, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 3028 грн судового збору.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Доказами в цивільному у судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Такого висновку дійшла ВП ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 9200 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правничої допомоги №03-07/24 від 03.07.2024 року, акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024 року та копію платіжної інструкції №4931 від 01.10.2024.
Суд встановив, що 03.07.2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» та адвокатом Литвиненко О.І. укладено договір про надання правничої допомоги №03-07/24. Предметом вказаного договору є надання наступних юридичних послуг: складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, представництво інтересів Замовника.
Згідно витягу з Акта №1 приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024 та підписаного сторонами, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» прийняло послуги, надані адвокатом Литвиненко О.І., в т.ч. надання первинної консультації, вартість якої становить 1000 грн; аналіз документів, аналіз судової практики вартість, якої становить 4000 грн; підготовка та подання позовної заяви, вартість якої становить 4200 грн.
Згідно платіжної інструкції №4931 від 01.10.2024 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» сплатило загальну суму адвокату Литвиненко О.І. 9200 грн.
Розгляд справи проведено без участі сторін.
При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
ЄСПЛ наголошує на необхідності об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Як видно із акта прийому-передачі наданих послуг, які надавалися адвокатом складаються, зокрема із надання первинної консультації та аналіз документів, аналіз практики та правових позицій Верховного Суду, норм чинного законодавства, необхідних для застосування при підготовці позовної заяви, підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості.
Зустріч з клієнтом та надання первинної консультації та аналіз документів, аналіз практики та правових позицій Верховного Суду, норм чинного законодавства, необхідних для застосування при підготовці позовної заяви на суму 5000 грн охоплюється послугою складення та подання до суду позовної заяви, тому не може вважатися фактично понесеною як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 3000 грн, які слід стягнути з відповідача.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 263-265, 282-284, 289ЦПК України, ст.ст. 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1054 ЦК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором від 15.10.2020 року, що виникла станом на 20.12.2021 року та становить 52458 (п'ятдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн. 77 коп., яка складається з: 35691,89 грн - заборгованість за кредитом, 16766,88 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» 3000 грн витрат на професійну правову допомогу в сумі та 3028 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», місцезнаходження: 03035, м. Київ, площа Солом'янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 21.03.1997 року Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 28.07.2025.
Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК