Справа № 673/14/24
Провадження № 2/673/40/25
28 липня 2025 р. м. Деражня
Деражнянський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді Ягодіної Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Ставнічук Р.М.,
відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представників -Гопки В.В., Березюка В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , поданим в її інтересах адвокатом Гопкою В.В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
1.Аргументи сторін
В січні 2024 року адвокат Гопка В.В. звернувся до суду із позовом в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 37 000 доларів США та 3 відсотків річних за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 р.р. у виді 3330,00 доларів США.
В обгрунтування позовних вимог вказав, що 15.11.2016 року на підставі договору позики позивач передала відповідачам у борг 37000 доларів США, які останні зобов'язалися повернути до 31.12.2020р. або протягом семи календарних днів з моменту пред'явлення вимоги позикодавця. При цьому за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором позичальники сплачують на користь позикодавця 3% річних. Враховуючи, що відповідачі у передбачений договором строк грошові кошти не повернули, просив стягнути борг в розмірі 37 000 доларів США та 3 відсотків річних за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 р.р. у виді 3330,00 доларів США. та судові витрати у виді судового збору в 13420,90грн.
Позивач та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги позову підтримали в повному обсязі. Так, ОСОБА_3 суду показала, що в листопаді 2016 року на прохання свого співмешканця ОСОБА_5 щодо фінансової допомоги його родичці ОСОБА_1 , передала власні заощадження в розмірі 37 000 доларів США останній та її чоловіку ОСОБА_2 . Після чого 15.11.2016 року у місті Хмельницькому, поруч із нотаріальною конторою було укладено договір позики, які відповідачі особисто підписували. В подальшому між ними також був укладений ще один договір позики, предметом якого були кошти у національній валюті. Оскільки відповідачі кошти не повертали через матеріальні труднощі, влітку 2020 року останні запропонували оформити довіреність, згідно якої вона та її чоловік змогли отримувати кошти від оренди земельних ділянок. Проте відповідачі приховали, що плату за договорами оренди земельних ділянок отримали на майбутнє. На далі, відповідачі надавали доручення на її ім'я на продаж земельних ділянок, однак і в такий спосіб сума боргу за договором позики не зменшилась, оскільки на земельні ділянки був накладений арешт.
Відповідачі та їх представник ОСОБА_6 в судовому засіданні вимоги позову не визнали, заперечуючи факт підписання ними договору позики.
Так, відповідачі стверджували, що не знали і не бачили ОСОБА_3 до судового засідання по вказаній справі та відповідно жодних коштів від неї не отримували, договір позики не підписували. При цьому пояснювали, що вчиняли свої підписи на чистих аркушах паперу на прохання їхнього родича ОСОБА_5 , який надавав їм допомогу у продажі належного їм нерухомого майна, а тому припускають що такі зразки підписів могли бути використані під час виготовлення наявного у матеріалах справи договору позики. При цьому, не змогли пояснити суду можливих причин появи вказаного договору та відповідно майнових претензій у ОСОБА_3 .
2.Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 10 січня 2024 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до підготовчого засідання за правилами загального позовного провадження, надано відповідачам строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив відповідно.
12.02.2024 року відповідачами у справі поданий відзив на позовну заяву згідно якого останні заперечували факт отримання від позивача у борг 37000 доларів США та вказували, що підписи наявні у договорі позики від 15.11.2016 року від їх імені сфальсифіковані в зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
15.03.2024 року представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про зміну підстав позову.
08.04.2024 року представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову.
Ухвалами суду (в тому числі протокольною ) від 09.04.2024 року відмовлено у прийнятті означених заяв.
Ухвалою суду від 09.04.2024 року вирішено клопотання сторони відповідачів щодо витребування у ряду установ оригіналів документів, які містять зразки підписів останніх.
Ухвалою суду від 08.05.2024 року прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 про забезпечення позову у даній справі.
Ухвалою суду від 09.05.2024 року заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.
Ухвалою суду від 22.05.2024 року прийнято до розгляду повторну заяву представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 про забезпечення позову у даній справі.
Ухвалою суду від 23.05.2024 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт із забороною відчуження на частку квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачам, а саме по 1/5 частці кожному.
Ухвалою суду від 29.05.2024 року прийнято до розгляду повторну заяву представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 про забезпечення позову у даній справі.
Ухвалою суду від 30.05.2024 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт із забороною відчуження на чотири земельні ділянки, які знаходяться на території колишньої Шпичинецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області та належать відповідачу ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 16.08.2024 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Хмельницького відділення Київського НДІСЕ, провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 17.10.2024 року провадження у справі поновлено в зв'язку із надходженням клопотання експерта про надання додаткових документів необхідних для проведення експертизи та погодження строків її проведення.
Ухвалою суду від 29.10.2024 року вирішено клопотання сторони відповідачів про витребування додаткових документів, які містять зразки їх підписів та є необхідними для проведення попередньо призначеної експертизи.
Ухвалою суду від 12.12.2024 року погоджено строки проведення експертизи, провадження у справі зупинено на період проведення експертизи.
Ухвалою суду від 21.02.2025 року поновлено провадження у справі у зв'язку із надходженням до суду висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою суду від 17.03.2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 30.04.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів ОСОБА_6 про призначення судової психологічної експертизи із застосуванням спеціального технічного засобу комп'ютерного поліграфа.
Ухвалою суду від 19.06.2025 року клопотання представника відповідачів ОСОБА_6 про призначення судової психологічної експертизи із застосуванням спеціального технічного засобу комп'ютерного поліграфа залишено без розгляду.
28.07.2025 року судовий розгляд завершено ухваленням рішення суду по суті спору.
3.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступні встановлені судом обставини.
Так, встановлено, що 15 листопада 2016 року між ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений договір позики, згідно з умовами якого останній отримав позику у розмірі 37000 доларів США для власних потреб та зобов'язався повернути таку ж саму суму до 31.12.2020 року включно (п.1 Договору).
Сума позики прийнята в повному обсязі від позикодавця до підписання цього Договору (п.2 Договору).
За домовленістю сторін позика є безпроцентною (п.3 Договору).
Сторони свідчать, що одержання позики не пов'язане із здійсненням підприємницької діяльності будь-якої із сторін. Договір відповідає дійсним намірам сторін, укладений при ясній пам'яті внаслідок добровільного волевиявлення сторін, пов'язаних товариськими зв'язками (п.4 Договору).
Згідно п.5 Договору сума позики має бути повернута до 31.12.2020 року включно, або протягом семи календарних днів з моменту пред'явлення вимоги позикодавця. Навність розписки у позичальників підтверджує виконання ними свого обов'язку.
Якщо позичальник не поверне позичену суму грошей (відповідну їх частину) до вказаного строку, позикодавець має право, починаючи з наступного дня після сплину строку повернення, пред'явити вимогу про повернення предмету договору.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором сторонни несуть відповідальність згідно чинного законодавства України, а саме позичальник сплачує на користь позикодавця 3% річних (ст. 625 ЦК України) (п.7-8 Договору).
Вказане підтверджується оригіналом договору позики, укладеного між сторонами 15.11.2016 року (а.с. 55 Т.2).
Крім того, згідно висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №1007/1008/24-26 від 11.02.2025 року підтверджено, що підпис від імені ОСОБА_2 у графі « ОСОБА_2 » у договорі позики від 15.11.2016 року, укладеному із позикодавцем ОСОБА_3 виконано самим ОСОБА_2 .
Такий підпис виконаний під впливом збиваючих факторів природного характеру, до яких, зокрема можуть відноситися збиваючі причини внутрішнього характеру, це вікові зміни організму, його хворобливий стан, незвичайний психофізіологоічний чи емоційний стан, хвилювання, страх, тощо (а.с.228-236 Т.2).
4.Мотивована оцінка аргументів сторін, порушення прав, застосовані норми права.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 ЦК України).
У статті 509 ЦК України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частини 1, 2 статті 205 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, разом з тим після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Суд констатує, що в ході судового розгляду даної справи відповідач ОСОБА_2 факт укладення 15.11.2016 року договору позики та отримання від ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 37000 доларів США не спростував, навпаки за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, яка була призначена судом за клопотанням сторони відповідачів підтверджено, що саме даний відповідач підписав договір позики. Також, суд зважає, що такий договір є чинним та сторонами не оспорювався.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики в розмірі 37000 доларів США.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 року в загальному розмірі 3330 ,00 доларів США, суд враховує наступне.
Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час триває.
Згідно з пунктом 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи вказані положення закону, вимога про стягнення суми трьох процентів річних за період з 24 лютого 2022 року до 31 грудня 2023 року є безпідставною.
При цьому, зважаючи на межі заявлених позовних вимог, 3 % річних слід стягнути з ОСОБА_2 за період з 01.01.2021 по 23.02.2022р., з огляду на наступний розрахунок: 37000 (сума боргу) х 419 днів х 3%: 100:365 = 1274,21 долари США.
Також, вирішуючи позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 , суд зважає на наявний в матеріалах справи висновок судової почеркознавчої експертизи, згідно якого підтверджено, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі « ОСОБА_1 » у договорі позики від 15.11.2016 року, укладеному із позикодавцем ОСОБА_3 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з ретельним наслідуванням якогось підпису ОСОБА_1 .
Такий підпис виконаний під впливом збиваючих факторів штучного характеру, до яких зокрема відноситься виконання підпису з імітацією підпису іншої особи.
Вказані висновки експертизи судовий експерт Хмельницького відділення Київського НДІСЕ Довгань О.О. підтримав в судовому засіданні. При цьому, стверджував, що особа, яка здійснювала підпис від імені ОСОБА_1 мала зразки її підпису. ОСОБА_1 не могла в такий спосіб змінити власний підпис, оскільки при навмисній зміні підпису змінюються всі його частини, що не відповідає дослідженому підпису у договорі позики.
Інші докази, які б достовірно свідчили про отримання грошових коштів та підписання договору позики від 15.11.2016 року ОСОБА_1 , а також спростовували означені висновки експертизи матеріали справи не містять, а тому в позові до останньої слід відмовити.
Що стосується посилань сторони відповідача про пропуск строку позовної давності ОСОБА_3 для звернення до суду за захистом своїх прав, суд зауважує про наступне.
Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (стаття 257 ЦК України).
Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.
Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Як вбачається зі змісту договору позики від 15 листопада 2016 року, ОСОБА_2 зобов'язався повернути позику ОСОБА_3 до 31 грудня 2020 року.
Отже, починаючи з 01 січня 2021 року почався перебіг загального трьохрічного строку позовної давності, який спливав 01 січня 2024 року.
З матеріалів справи вбачається, що з позовом ОСОБА_3 звернулася до суду 03.01.2024 року (дата реєстрації у суді), однак такий направлений до суду засобами поштового зв'язку.
Разом з тим, враховуючи, що останнім днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності є 01 січня 2024 року, а також з огляду на введення з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану, на період дії якого перебіг строку позовної давності зупинено, суд дійшов висновку, що оскільки позивач звернулася в суд з даним позовом в період дії воєнного стану, тому строк позовної давності не пропущено, в зв'язку з цим доводи сторони відповідачів з цього приводу є безпідставними.
5. Судові витрати
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Так, згідно із частинами першою та другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно квитанції від 25.12.2023 року ОСОБА_3 при подачі позову сплатила судовий збір в загальному розмірі 13420грн.
Крім того, позивач зверталася до суду із заявами про забезпечення позову, дві з яких були задоволені судом, в зв'язку з чим також несла витрати на сплату судового збору, що в загальному становить 1211,20грн.(квитанції від 20.05.2024р. та 28.05.2024р.)
Судом задоволено позов частково на 94,9%, в зв'язку з чим з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 13885,01грн.
Також відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час судового розгляду даного позову понесені судові витрати, пов'язані із залученням експерта та призначенням експертизи, що становлять 7572,80грн.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в позові до ОСОБА_1 , на користь останньої за рахунок позивачки ОСОБА_3 слід стягнути 50% вартості означеної експертизи, а саме 3786,40грн.
Інша частина витрат на проведення експертизи, що також становить 3786,40грн підлягає віднесенню на рахунок відповідача ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 81, 139,141, 158, 259, 263-265 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_3 , поданий в її інтересах адвокатом Гопкою В.В. до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики від 15 листопада 2016 року у розмірі 37000 (тридцять сім тисяч) доларів США та 3% річних за період з 01.01.2021 по 23.02.2022 року, що становлять 1274 долари США 21 цент та судовий збір в загальному розмірі 13885,01грн.
В решті вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на призначення експертизи в розмірі 3786,40грн.
Витрати ОСОБА_2 на призначення експертизи в розмірі 3786,40 грн. віднести на його рахунок.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23.05.2024р. в частині накладення арешту із забороною відчуження на 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
- позивач:
ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- відповідачі:
ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 ;
ОСОБА_2 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 .
Суддя: Т. В. Ягодіна