Справа № 595/701/25
Провадження № 2/595/312/2025
28.07.2025
Бучацький районний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого судді Тхорик І.І.,
з участю секретаря Боднара М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя,-
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сверлик О.В., звернулася в суд з даним позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на частку у спільному майні подружжя, а саме частину квартири АДРЕСА_1 . Заявлені вимоги мотивує тим, що з 16 травня 1995 року по 02 грудня 2013 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2013 року розірвано. Під час перебування в шлюбі вони з чоловіком придбали квартиру АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу квартири було посвідчено приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Максимович С.В. 15 травня 2012 року та зареєстровано в реєстрі за № 355. ІНФОРМАЦІЯ_1 її колишній чоловік помер. Спадщину, яка відкрилася після його смерті, зокрема, на частку у спільній квартирі, фактично прийняла його мати - ОСОБА_2 , яка є відповідачкою у даній справі та яка проживала разом з ним на час його смерті. Зауважує, що на даний час вона вирішила продати вказану вище квартиру. Зібравши необхідні документи, звернулася до приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Іванів Л.І. з метою посвідчити договір купівлі-продажу квартири, однак, їй було відмовлено, оскільки відповідно до закону для його посвідчення необхідна письмова згода її колишнього чоловіка. Оскільки їхні з колишнім чоловіком частки у спільному майні подружжя не були визначені, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 19 травня 2025 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
02 липня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжята призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Сверлик О.В., будучи належно повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули.
Від позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява, в якій вона просила розгляд справи проводити у її та представника відсутності, позов підтримала та просила задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася повторно, не повідомивши суду про причини своєї неявки, про день та час слухання справи була повідомленою у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не подавала, відзив на позовну заяву на адресу суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, у зв'язку з відсутністю заперечень позивача щодо заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, з урахування викладеного вище, суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши та оцінивши зібранні по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Так, рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2013 року (справа № 595/2218/13-ц) шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрвоаний 16 травня 1995 року у м. Бучач відділі реєстрації актів громадянського стану Тернопільської області, актовий запис № 40, розірвано. Рішення набрало законної сили 02 грудня 2013 року.
Як вбачається з договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Тернопільської області Максимович С.В. 15 травня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 355, укладеного між ОСОБА_5 (продавець), з однієї сторони, та ОСОБА_1 (покупець), з другої сторони, продавець продав, а покупець купив належну продавцю на праві приватної власності квартиру за АДРЕСА_2 .
З пункту 10 вказаного вище договору купівлі-продажу слідує, що справжність підпису на заяві про дачу згоди другого з подружжя зі сторони покупця - ОСОБА_3 , на придбання майна, що є предметом даного договору, засвідчена приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Максимовичем С.В. 15.05.2012 по реєстру №354 та зберігається у справах приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Максимовича С.В.
За даними Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 11320009 від 15.05.2012, договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , зареєстрвоаний в реєстрі приватним нотаріусом Максимович С.В. за № 5002107.
Згідно Витягу про державну реєстрацію прав № 34492278, реєстраційний номер 17608720, виданого комунальним підприємством «Бучацьке районне бюро технічної інвентаризації» 14 червня 2012 року, квартира АДРЕСА_1 , на парві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу ВВР 000431 за реєстровим № 355 від 15.05.2012.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бучач Бучацького району Тернопільської області, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Бучацьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 09 серпня 2016 року.
Як вбачається із Витягу з реєстру Бучацької територіальної громади № 2025/005043042 від 18.04.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 06 листопада 2012 року.
Згідно довідки № 110, виданої Бучацькою міською радою Тернопільської області 21 квітня 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстроване місце проживання на час смерті якого було за адресою: АДРЕСА_4 . На дату смерті ОСОБА_3 за вказаною адресою зареєстроване місце проживання наступних осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
За даними довідки № 60, виданої КП «Бучацьке бюро технічної інвентаризації» 06 травня 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вартість квартири АДРЕСА_1 становить 134347 грн. Загальна площа квартири становить 45,9 кв.м, в тому числі житлова - 22,8 кв.м.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Як слідує з ч. ч. 1, 2 ст. 60 СК України вважається, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.1 ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», розглядаючи спори, пов'язані зі спадкуванням частки в праві спільної сумісної власності, необхідно звертати увагу на те, що згідно зі ст. 368 ЦК України спільною сумісною власністю є не лише майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Статтею 71 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом України. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності.
За змістом ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.
Як вбачається з довідки № 81/01-16, виданої приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Іванів Л.І. 15.04.2025, виданої ОСОБА_1 , яка звернулася до приватного нотаріуса Іванів Л.І. за посвідченням договору купівлі-продажу квартири за АДРЕСА_1 , нотаріус позбавлений можливості посвідчити договір купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна, оскільки відсутня реальна можливість отримати згоду другого із подружжя - ОСОБА_3 на продаж вищевказаної квартири, оскільки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Враховуючи вищенаведене, виникла необхідність в судовому порядку визнати право власності на чатку в спільному майні подружжя за ОСОБА_1 на вказану вище квартиру за АДРЕСА_1 .
Таким чином, оскільки, відповідно до ч.1 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, квартира АДРЕСА_1 . підлягає поділу в рівних частках по частині кожному і спадщина відкривається на 1/2 частину квартири.
Аналізуючи усі наведені докази по справі, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на частину квартири АДРЕСА_1 , підлягає задоволенню, оскільки, вказана квартира набута подружжям під час шлюбу, належала їм на праві спільної сумісної власності і є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу по частині.
На підставі викладеного та ст. 368 ЦК України, ч.ч.1,2,3 ст.61 СК України, ч.1 ст.69 СК України, ч.1 ст. 70 СК України, керуючись ст.263-265 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку в спільному майні подружжя, а саме: квартири за АДРЕСА_1 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Бучацького районного суду Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 28 липня 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя: І. І. Тхорик