Справа № 490/5454/24
нп 2/490/513/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
28 липня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Шведюк Д.О.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідача Коваля О.В., Когіна А.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, -
До Центрального районного суду 04.07.2024 року м. Миколаєва надійшов позов від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ СК "Альфа-Гарант", в якому позивач просить ухвалити рішення яким: стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 912 547 грн 58 коп. - різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) згідно зі ст. 1194 ЦК України; стягнути на користь ОСОБА_2 з ТОВ СК «Альфа-Гарант» 160 000 грн страхового відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності за полісом №213749509 від 19 березня 2023 року; стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати з відповідачів пропорційно заявленим позовним вимогам.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 липня 2024 року суддею Шолох Л.М. справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Від відповідача ТОВ СК "Альфа-Гарант" 07 жовтня 2024 року надійшов відзив на позов у якому він просить відмовити у задоволенні позову з огляду на його безпідставність.
У удове засідання з'явилися представник позивача ОСОБА_1 та представники відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
У судовому засіданні представниками відповідача Коваль О.В. та Когіним А.В. заявлено клопотання про прийняття до розгляду зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ТОВ СК «Гардіан» про відшкодування шкоди, в якому він просить: стягнути з ТОВ СК «Гардіан» на його користь 160 000 грн 00 коп. матеріальної шкоди; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 410 214 грн 00 коп. матеріальної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що винуватця ДТП, що мало місце 29 лютого 2024 року не встановлено, протокол про адміністративне правоворушення складався лише стосовно ОСОБА_2 . Відносно ОСОБА_3 протокол про адміністративне правопорушення складено не було, відповідно винним його визнано не було. На його думку винуватцем ДТП, що мало місце 29 лютого 2024 року є ОСОБА_2 та саме він та його страхова компанія, де застраховано його відповідальність має здійснювати відшкодування шкоди.
Представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили прийняти до розгляду зустрічний позов та об'єднати його із первинним в одне провадження.
Представник позивача ОСОБА_1 проти прийняття зустрічного позову заперечила, просила відмовити у його прийнятті та повернути означену позовну заяву позивачу. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що такий позов не є зустрічним стосовно позову ОСОБА_2 , його подано з порушенням визначених законодавством строків. Також звернула увагу на те, що звертаючись із зустрічним позовом, ОСОБА_3 фактично просить суд переглянути обставини, встановлені у постанові Миколаївського апеляційного суду від 21 червня 2024 року, що суперечить чинному законодавству.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд виходить із такого.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 123 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ч. 1 ст. 126 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 у справі № 756/11081/20, провадження №14-25цс24).
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 у справі № 640/3393/19, провадження № 11-24апп21).
Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанні судового рішення та є порушенням» статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, відбувається за заявою заявника і суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (див. постанову Верховного Суду від 21 грудня 2023 у справі № 910/12042/22).
Правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. Правова позиція щодо подання зустрічної позовної заяви із пропуском строку, встановленого для подання відзиву, є достатньою підставою для її повернення, є послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 04 березня 2019 у справі № 920/342/17, від 04 квітня 2019 у справі № 918/361/18, від 29 липня 2019 у справі № 925/872/18, від 18 вересня 2019 у справі № 910/16837/18, від 07 листопада 2019 у справі №910/2892/19.
Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2023 у справі № 752/2177/22 (провадження № 61-4447св23) доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010).
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2022 у справі № 237/3566/17 (провадження № 61-13886св21) вказано, що: «право на пред'явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним; подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України). Отже, зустрічна позовна заява, подана до суду поза межами строку для подання відзиву, підлягає поверненню судом заявнику».
З матеріалів справи слідує, що провадження у справі № 490/5454/24 відкрито 05 липня 2024 року. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_6 отримано поштову кореспонденцію направлену судом 12 вересня 2024 року. Із зустрічним позовом ОСОБА_6 , звернувся лише 16 липня 2025 року, тобто з пропуском встановленого строку на 10 місяців.
Відтак строк для подачі зустрічного позову слід відраховувати саме з 12 вересня 2024 року, такий строк закінчується 27 вересня 2024 року.
Подаючи до суду зустрічний позов ОСОБА_3 не подано клопотання про поновлення строку із зазначенням причин його пропуску.
У судовому засіданні представник ОСОБА_4 зазначив, що він не ознайомився з матеріалами справи, оскільки судом не було повідомлено про дату та час коли можна ознайомитися зі справою.
Так в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_4 про ознайомлення зі справою, яка надійшла до суду 09 серпня 2024 року. Також представник ОСОБА_5 також зазначив, що не мав доступу до електронної справи з якихось технічних причин, тому також не міг ознайомитися із матеріалами справи.
Суд зазначає, що ознайомлення зі справою є правою, а не обов'язком, яким сторона користується на свій розсуд. При цьому обов'язок повідомляти про сторонам чи їх представників про можливість ознайомитися з матеріалами справи, цивільним процесуальним законодавством не передбачений. До того ж, графік роботи суду є загальнодоступною інформацією, наявною в мережі інтернет на офіційному веб-порталі Судова влада. Також матеріали справи наявні в підсистемі Електронний суд.
Із зазначеного слідує, що починаючи з серпня 2024 року і до 20 липня 2025 року представниками відповідача у справі не вживалися активні дії щодо ознайомлення із матеріалами справи № 490/5454/24. Матеріали справи не містять доказів та й доводів наявності об'єктивно непереборних обставин (не обумовлених процесуальною поведінкою відповідача та його представників), які б унеможливлювати подачу відповідачем зустрічного позову у строки визначену чинним законодавством.
Крім того, суд зазначає, що вирішення первинного позову ОСОБА_2 є можливим і без вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 . До того, ж прийняття зустрічного позову призведе до збільшення учасників судового процесу.
Суд дійшов висновку про необхідність відмовити у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_3 та повернення його позивачу.
Суд також наголошує, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах.
Також відповідач ОСОБА_3 жодним чином не позбавлений права надавати докази, заявляти клопотання на підтвердження своїх доводів та заперечень під час розгляду справи № 490/5454/25 за позовом ОСОБА_2 .
Підготовче судове засідання слід відкласти на 22 жовтня 2025 року.
Керуючись статтями 127, 178, 260, 261, 353 ЦПК України, суд -
Відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ТОВ СК «Гардіан» про відшкодування шкоди - відмовити.
Повернути матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ТОВ СК «Гардіан» про відшкодування шкоди, заявнику.
Копію зустрічної позовної заяви долучити до матеріалів справи.
Підготовче засідання відкласти на 22 жовтня 2025 року на 14 год. 30 хв.
Копію даної ухвали направити учасникам судового процесу.
Ухвала набирає законної сили у порядку статті 261 ЦПК України.
Ухвала в частині повернення зустрічного позову може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя Л.М. Шолох